Постанова № 61946663, 03.10.2016, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

03 жовтня 2016 року (14 год. 30 хв.) Справа № 808/1532/16 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Прудивуса О.В.,

за участю секретаря судового засідання: Заболотньої Н.Ю.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою: Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ

до: ОСОБА_1

про: стягнення витрат, пов'язаних із утриманням у вищому навчальному закладі.

16.05.2016 до суду надійшов адміністративний позов Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (далі - позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому позивач просить стягнути з відповідача витрати, пов'язані з підготовкою останнього як фахівця у вищому навчальному закладі, у розмірі 21 897,52 грн.; вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Позивач обґрунтовував свої позовні вимоги тим, що оскільки відповідач звільнився із служби протягом перших трьох років після закінчення начальницького закладу за власним бажанням, він мав відшкодувати позивачу фактичні витрати, пов'язані з утриманням у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ у період з 2011 року по 2014 рік, однак не зробив цього. Отже, у відповідача наявна заборгованість по відшкодуванню витрат, пов'язаних з підготовкою відповідача як фахівця у вищому навчальному закладі, у розмірі 21 897,52 грн.

04.07.2016 судом отримано відповідь на запит, направлений до Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради відповідно до ч. 3 ст. 107 КАС України, із відомостями щодо місця реєстрації відповідача.

Ухвалою судді Запорізького окружного адміністративного суду від 05.07.2016 відкрито провадження у справі та призначено попереднє судове засідання.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 22.09.2016 закінчено підготовче провадження та призначено судове засідання на 03.10.2016.

03.10.2016 судом було отримано клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності та підтримку позовних вимог. У судове засідання представник позивача не прибув.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, в судове засідання не прибув, не повідомив суд про причини неприбуття, а також не надіслав суду будь-яких заяв та заперечень проти позову.

За таких обставин суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за відсутності представників сторін.

Враховуючи неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд на підставі ч. 1 ст. 41 КАС України не здійснював фіксування судових засідань за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи та дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

Позивача зареєстровано як юридичну особу - державну організацію 31.01.2002, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 25).

Згідно з Витягом з наказу позивача від 31.08.2011 № 256 «Про переведення курсантів Запорізького юридичного інституту ДДУВС до Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ» відповідача з 01.09.2011 було переведено на факультет кримінальної поліції (а.с. 7).

01.09.2011 між позивачем (далі - Виконавець) і Головним управлінням МВС України в Запорізькій області з одного боку та відповідачем з другого боку було укладено договір № 2157 про навчання у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ, предметом якого є підготовка за державним замовленням на денній формі навчання відповідача як фахівця освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» за напрямом (спеціальністю) «Правознавство» (далі - Договір від 01.09.2011 № 2157, а.с. 13).

Відповідно до п.п. 2.1.8 п. 2.1 Договору від 01.09.2011 № 2157 Виконавець зобов'язується після відрахування особи (закінчення навчання) затвердити розрахунок фактичних витрат на її підготовку за весь термін навчання. Згідно з п. 2.3.6 Договору від 01.09.2011 № 2157 особа (відповідач) зобов'язується у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченню навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі за підставами, передбаченими п. 3 цього Договору, відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з утриманням у навчальному закладі згідно з затвердженим розрахунком.

Підстави відшкодування фактичних витрат на підготовку передбачені Розділом 3 Договору від 01.09.2011 № 2157. За умовами п. 3.1 Договору від 01.09.2011 № 2157 такою підставою, зокрема є звільнення особи начальницького складу органів внутрішніх справ із служби протягом перших трьох років після закінчення начальницького закладу за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни.

Пунктом 7.4 Договору від 01.09.2011 № 2157 визначено, що він набирає чинності з моменту підписання і діє до 01.03.2017, а в частині відшкодування особою витрат на її утримання у ВНЗ - протягом трьох років з моменту, коли Виконавцю стало відомо про невиконання Особою взятих на себе зобов'язань.

Відповідно до довідки-розрахунку (а.с. 14), сума витрат, пов'язаних з утриманням відповідача у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ у період з 2011 року по 2014 рік, складає 21 897 52 грн. (2 577,27 грн. (витрати на харчування, теплоенергію, водопостачання, електропостачання, грошове утримання відповідача у 2011 році) + 7 918.27 грн. (витрати на харчування, теплоенергію, водопостачання, електропостачання, грошове утримання відповідача у 2012 році) + 7 798,91 грн. (витрати на харчування, теплоенергію, водопостачання, електропостачання, грошове утримання відповідача у 2013 році) + 1 001,83 грн. (витрати на харчування, теплоенергію, водопостачання, електропостачання, грошове утримання відповідача у 2014 році) + 2 601,24 грн. (вартість речового майна) = 21 897,52 грн.).

28.02.2014 у зв'язку із успішним закінченням Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ за напрямом підготовки «Правознавство» відповідач отримав освітньо-кваліфікаційний рівень «бакалавр» та диплом, що підтверджується Витягом з наказу позивача від 28.02.2014 № 60 «Про випуск у 2014 році фахівців за напрямом підготовки «Правознавство» освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» (а.с. 8).

28.02.2014 Головним управлінням МВС України в Запорізькій області було прийнято наказ від 28.02.2014 № 61 о/с «По особовому складу», яким відповідача призначено слідчим слідчого відділення Комунарського районного відділу Запорізького міського управління з посадовим окладом 800,00 грн. Крім того, згідно з наказом МВС України від 31.12.2007 № 499 відповідачу встановлено щомісячну надбавку за виконання особливо важливих завдань у розмірі 50% посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням та надбавки за вислугу років (при наявності фонду оплати праці) (а.с. 9).

Наказом Головного управління МВС України в Запорізькій області від 05.11.2015 № 437 о/с «По особовому складу» відповідача звільнено з 06.11.2015 у Запас Збройних Сил за п. 64 «з» (у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації) (а.с. 10).

07.11.2015 Наказом Головного управління МВС України в Запорізькій області № 23 о/с «По особовому складу» відповідача призначено слідчим Комунарського відділення поліції Ленінського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області та присвоєно йому спеціальне звання «лейтенант поліції» (а.с. 11).

Наказом Головного управління Національної поліції в Запорізькій області від 19.01.2016 № 54 о/с «По особовому складу» відповідача згідно з п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про національну поліцію» (далі - Закон України від 02.07.2015 № 580-VIII) звільнено за власним бажанням зі служби в поліції з 19.01.2016 (а.с. 12).

Оцінюючи наявність правових підстав для стягнення з відповідача суми витрат, пов'язаних з його підготовкою як фахівця у вищому навчальному закладі, у розмірі 21 897,52 грн., суд виходить із такого.

На момент виникнення спірних правовідносин діяв Закон України від 20.12.1990 № 565-XII «Про міліцію» (далі - Закон України від 20.12.1990 № 565-XII).

Відповідно до ст. 18 Закону України від 20.12.1990 № 565-XII підготовка фахівців у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України за державним замовленням здійснюється на підставі договору про навчання, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням, управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві або Севастополі та особою, яка навчається. Типову форму договору затверджує Міністерство внутрішніх справ України за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Курсанти вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України у разі дострокового розірвання договору через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість чи в разі відмови від подальшого проходження служби на посадах

начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення вищого навчального закладу, а також особи начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються із служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу Міністерства внутрішніх справ України за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Дана норма кореспондується зі ст. 74 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII, згідно з якою особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч. 4 ст. 74).

Безпосередньо механізм відшкодування особами, які навчалися за державним замовленням у вищих навчальних закладах МВС, витрат, пов'язаних з їх утриманням у таких закладах, регламентований Порядком відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ (далі - Порядок), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.2007 № 313 «Про затвердження Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ».

Відповідно до п. 2 Порядку відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної і канікулярної відпустки та у зворотному напрямку, за направленням до місця служби після закінчення навчального закладу; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.

Судом встановлено, що між позивачем, Головним управлінням МВС України в Запорізькій області та відповідачем було укладено Договір від 01.09.2011 № 2157, за умовами якого позивач зобов'язувався забезпечити теоретичну та практичну підготовку відповідача як фахівця освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» за напрямом (спеціальністю) «Правознавство» (а.с. 13). 28.02.2014 відповідач успішно закінчив Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ за напрямом підготовки 6.030401 «Правознавство» та отримав освітньо-кваліфікаційний рівень «бакалавр», що підтверджується Наказом Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ від 28.02.2014 № 60 «Про випуск у 2014 році фахівців за напрямом підготовки «Правознавство» освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» (а.с. 8).

Відповідно до довідки-розрахунку (а.с. 14), сума витрат, пов'язаних з утриманням відповідача у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ у період з 2011 року по 2014 рік, склала 21 897, 52 грн. (2 577,27 грн. (витрати на харчування, теплоенергію, водопостачання, електропостачання, грошове утримання відповідача у 2011 році) + 7 918.27 грн. (витрати на харчування, теплоенергію, водопостачання, електропостачання, грошове утримання відповідача у 2012 році) + 7 798,91 грн. (витрати на харчування, теплоенергію, водопостачання, електропостачання, грошове утримання відповідача у 2013 році) + 1 001,83 грн. (витрати на харчування, теплоенергію, водопостачання, електропостачання, грошове утримання відповідача у 2014 році) + 2 601,24 грн. (вартість речового майна) = 21 897,52 грн.).

Після завершення навчання у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ відповідач був працевлаштований до Комунарського районного відділу Запорізького міського управління на посаду слідчого (а.с. 9). Однак, 19.01.2016 на підставі Наказу Головного управління Національної поліції в Запорізькій області від 19.01.2016 № 54 о/с «По особовому складу» відповідача звільнено зі служби в поліції за власним бажанням (а.с. 12). Отже, вбачається, що відповідач звільнився із служби протягом перших трьох років після закінчення начальницького закладу за власним бажанням, а тому він має відшкодувати позивачу суму фактичних витрат, пов'язаних з утриманням у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ у період з 2011 року по 2014 рік, у розмірі 21 897,52 грн.

Таким чином, суд вважає, що у позивача наявні правові підстави для стягнення з відповідача суми витрат, пов'язаних з його підготовкою як фахівця у вищому навчальному закладі, у розмірі 21 897,52 грн.

За правилами частин 1, 6 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в разі якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Надані позивачем докази, на переконання суду, свідчать про обґрунтованість позовних вимог. При цьому, відповідач не надав жодних доказів на спростування обставин, якими позивач обґрунтував свої позовні вимоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі зазначеного суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим, а відтак - підлягає задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Задовольнити адміністративний позов Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат, позв'язаних із утриманням у вищому навчальному закладі.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, 69000, АДРЕСА_1) на користь Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (49005, м. Дніпро, проспект Гагаріна, буд. 26, р/р 31250224117468, код 08571446, банк одержувача - ДКСУ м. Київ, МФО 820172) витрати, пов'язані з підготовкою ОСОБА_1 як фахівця у вищому навчальному закладі, у розмірі 21 897,52 грн. (двадцять одна тисяча вісімсот дев'яносто сім гривень п'ятдесят дві гривні).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.В. Прудивус