Постанова № 61946566, 04.10.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2016 р. Справа №805/1040/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича при секретарі судового засідання Пидоненко Д.А. розглянувши адміністративну справу за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м.Селидове

до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління ДФС у Донецькій області м.Красноармійськ

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.03.2016 року №0000074000 про застосування суми штрафної санкції у розмірі 227704,10 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа - підприємець ОСОБА_1, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.03.2016 року №0000074000 про застосування суми штрафної санкції у розмірі 227704,10 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач, зазначив, що відповідачем було проведено фактичну перевірку суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за результатами чого складено акт №110/05-16-40/НОМЕР_1 від 22.02.2016 року та прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.03.2016 року №0000074000 про застосування суми штрафних санкцій у розмірі 227704,10 грн. за порушення п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Вважає, податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм діючого законодавства. Просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.03.2016 року №0000074000 про застосування штрафної фінансової санкції у розмірі 227704,10 грн.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача заперечував проти позову з тих самих підстав, що викладені у письмових заперечення на позов.

З урахуванням вимог статей 41, 122, 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку щодо можливості розгляду справи за наявними в справі матеріалами та доказами.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

22 лютого 2016 року посадовими особами Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління ДФС у Донецькій області на підставі наказу №101 від 19.02.2016 року проведено фактичну перевірку позивача ОСОБА_1 з питань дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій. Перевірка здійснювалась у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1», що належить позивачу розташованому за адресою: АДРЕСА_1.

За результатами перевірки відповідачем було складено акт №110/05-16-40/НОМЕР_1 від 22.02.2016 року, яким зафіксовано порушення п.1, п. 2, п. 13 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95/ВР від 06.07.1995 року (зі змінами та доповненнями) та ст. 85 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями).

Згідно пояснень відповідача та відомостей акту, під час проведення перевірки (контрольної закупівлі 3-х пачок сигарет «Camel Blue» по 19,50 грн.) встановлено порушення п.п.1, 2, 12, 13 ст. З Розділу II Закону №265, ст.85 ПК України. Документи на тютюнові вироби та алкогольні напої не надано в повному обсязі (накладні, сертифікати якості від виробника, товарно-супровідні документи або інші документи).

Розрахункова операція (закупівля) на суму 58,50 грн. не була проведена через зареєстрований, опломбований, переведений у фіскальний режим роботи РРО та розрахунковий документ, встановленої форми на суму покупки не надався на руки покупцю, чим порушено пі, п.2 ст. 3 Закону №265.

В ході перевірки встановлено невідповідність сум готівкових коштів в сумі 994,70 грн. При інвентаризації готівкових коштів встановлено, що залишок готівки на місці проведення розрахунків складає 1161,20 грн., а згідно даного звіту РРО (записи в РК з початку робочого дня) сума від реалізації товарів складала 166,50 грн. чим порушено п.13 ст. 3 Закону №265.

Відповідач зазначив, що станом на 10.02.2016 рік (початок перевірки) та на 19.02.2016 (закінчення перевірки) позивачем не надано книгу обліку доходів та витрат для визначення суми загального річного оподаткованого доходу, ведення якої передбачено п.177.10 ст.177 ПК України, відсутні в повному обсязі підтверджувані документи з реалізації товару, який знаходився на торговому об'єкті станом на 10.02.2016р. та які підтверджують залишки товару (додаток №3 до акту) чим порушено ст.85 ПК України.

Перевіркою встановлено, що в реалізації знаходиться товар, облік якого не ведеться в порядку встановленому законодавством, а саме: на торговому об'єкті відсутні накладні, товарно-транзитні накладні, сертифікати відповідності, інші перевірені документи на реалізований товар на загальну суму 329132,70 грн., чим порушено п. 12 ст.3 Закону №265.

До прийняття податкового повідомлення-рішення позивачем частково були надані до відповідача документи на реалізований товар на загальну суму 215281,15 грн. (згідно листа 1655/Б від 29.02.2016) як були враховані, проте на суму 113851,55 грн. документи надані не були.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.03.2016 року №0000074000, яким до ОСОБА_1 на підставі п.п. 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та пункту 1 статті 17, статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95/ВР від 06.07.1995 року (зі змінами та доповненнями) за порушення пунктів 1, 2, 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995 року застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 227704,10 грн.

Згідно п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові, виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п.75.1.3 ст.75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно із п.п. 80.2.7 п. 80.2. та п. 80.1 ст. 80 Податкового кодексу України, передбачений порядок проведення фактичних перевірок.

Відповідно до пункту 80.1 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до пункту 80.2. статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки.

Відповідно до п. 80.7 ст. 80 Податкового кодексу України, фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Згідно з пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Як вже зазначалось раніше, контролюючим органом під час проведення фактичної перевірки магазину, в якому здійснює господарську діяльність позивач, встановлено факт не проведення через зареєстрований, опломбований, переведений у фіскальний режим роботи РРО розрахункову операцію (закупівлю) на суму 58,50 грн. та не надано розрахункового документу, встановленої форми на руки покупцю.

Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995 (далі - Закону №265/95-ВР) визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Згідно пунктів 1 та 2 статті 3 Закону №265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок та видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Згідно зі статтею 2 зазначеного Закону розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій затверджено наказом Міністерства доходів і зборів України від 28 серпня 2013 року №417, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 вересня 2013 року за №1618/24150 (надалі - Порядок).

Вказаний Порядок поширюється на книги обліку розрахункових операцій і розрахункові книжки, що використовуються суб'єктами підприємницької діяльності при здійсненні розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, крім розрахунків при здійсненні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти.

Пунктом 6 розділу ІІ глави 4 Порядку передбачено, що використання книги ОРО, зареєстрованої на РРО, передбачає: наявність книги ОРО на місці проведення розрахунків, де встановлено РРО; підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках книги ОРО; щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо.

Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2002 року №199 (надалі - Постанова №199) затверджено вимоги щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, відповідно до яких реєстратор розрахункових операцій повинен забезпечувати формування та друкування таких денних звітів як Х-звіт та Z-звіт.

Відповідно до статті 10 Закону України №265/95-ВР зазначено перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, а також граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг), при перевищенні якого застосування реєстраторів розрахункових операцій є обов'язковим, встановлюються Кабінетом Міністрів України за поданням центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування державної економічної, фінансової політики. Розрахункові книжки не застосовуються у випадках здійснення підприємницької діяльності, визначених статтею 9 цього Закону.

Пунктом 6 статті 9 Закону №265/95-ВР передбачено, що реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (наданні послуг) суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, фізичними, які відносяться відповідно до Податкового кодексу України до груп платників єдиного податку, що не застосовують реєстратори розрахункових операцій.

Доказів того, що позивач є платником єдиного податку до суду не надано.

За таких обставин, відповідач правомірно застосував до позивача вищезазначений штраф за порушення пунктів 1,2 статті 3 Закону України 265/95-ВР, а тому підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.

З матеріалів справи також вбачається, що контролюючим органом під час проведення фактичної перевірки магазину, в якому здійснює господарську діяльність позивач, встановлено відсутність дозвільних та реєстраційних документів та підтверджуючих документів на товар, чим порушено встановлений порядок ведення обліку товарних запасів за місцем реалізації на загальну суму 113851,55 грн.

Згідно з п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України фізичні особи-підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Відповідно до п.12 ст.3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

Відповідно до п. 13 ст.3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання

розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Статтею 20 Закону № 265/95-ВР передбачено, що до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З пояснень позивача вбачається, що видаткові накладні і накладні на внутрішнє переміщення надавались відповідачу під час проведення фактичної перевірки.

Судом під час розгляду справи встановлено, що ані позивачем, ані його представником, додаткові документи, окрім документів на реалізований товар на загальну суму 215281,15 грн. до контролюючого органу до прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення надано не було та доказів протилежного суду не надано.

Згідно з пунктом 85.2 статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Відповідно до п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України у разі, якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Згідно абзацу 2 п.44.7 ст.44 Податкового кодексу України протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

Крім того, станом на момент звернення з даним позовом до суду, позивачем до контролюючого органу також не надано підтверджуючих документів, які були відсутні під час проведення перевірки.

Проте, в ході розгляду справи позивачем таки було надано копії первинних документів до матеріалів справи.

Суд дослідивши такі документи встановив наступне.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності визначені Законом України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі Закон № 996-ХІV).

Відповідно до статті 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Згідно співставлення накладних, наданих до Красноармійської ОДПІ та наданих до суду вбачається наступне:

- ТОВ «БЕЛЬ» за №2841 від 28.09.2015 року на суму 1356.60, накладна врахована при прийнятті рішення надана в суд для повторного врахування.

- ТОВ «Баядера логістік» за №49376/47407 від 27.11.2015 року на суму 1488.24 грн. накладна врахована при прийнятті рішення, накладна надана з виправленнями, з відміткою про одержання, з відміткою про оплату. Накладна надана в суд для повторного врахування, відсутні виправлення, відмітка про одержання, відмітка про сплату з датою і підписом.

- ТОВ «Баядера логістік» №27842/26557 від 07.08.2015 року на суму 8030,76 грн. накладна врахована при прийнятті рішення. Накладна надана з відміткою про оплату. Накладна надана в суд для повторного врахування, відсутня відмітка про сплату з датою і підписом.

- ТОВ «Баядера логістік» №32820/31350 від 04.09.2015 року на суму 6700.38 грн. накладна врахована при прийнятті рішення. Накладна надана з відміткою про оплату. Накладна надана в суд для повторного врахування, відсутня відмітка про сплату з датою і підписом.

- ТОВ «Торгова компанія «МегаполісУкраїна» №КМ16000010182 від 06.02.2016 року на суму 60891,89 грн. накладна врахована при прийнятті рішення, підпис отримувача різниться, номенклатура товару в накладній з позиції 71 до позиції 84 не співпадає. Накладна надана в суд для повторного врахування, підпис отримувача різниться. номенклатура товару в накладній з позиції 71 до позиції 84 не співпадає.

- ТОВ «Торгова компанія «МегаполісУкраїна» №КМ15000076003 від 19.12.2015 року на суму 70179,19 грн. Накладна врахована при прийнятті рішення, підпис отримувача різниться. Накладна надана в суд для повторного врахування, підпис отримувача різниться.

- ТОВ «Торгова компанія «МегаполісУкраїна» №КМ15000001756 від 09.01.2016 року на суму 52505,20 грн. Накладна врахована при прийнятті рішення, підпис отримувача різниться, номенклатура товару в накладній з позиції 65 до позиції 83 не співпадає. Накладна надана в суд для повторного врахування, підпис отримувача різниться, номенклатура товару в накладній з позиції 65 до позиції 83 не співпадає.

- ПП «Парус» №ПА-002060 від 09.01.2016 року на суму 1593,07 грн. Накладна врахована при прийнятті рішення, підпис отримувача наявний, наявні виправлення. Накладна надана в суд для повторного врахування, підпис отримувача відсутній, виправлення відсутні.

- ПП «Парус» №ПА.004931 від 15.01.2016 року на суму 655,63 грн. Накладна врахована при прийнятті рішення, підпис про сплату наявний, наявні виправлення. Накладна надана в суд для повторного врахування, підпис про сплату відсутній, виправлення відсутній.

- ПП «Парус» №ПА-012039 від 29.01.2016 року на суму 1727,21 грн. Накладна врахована при прийнятті рішення, наявна печатка ТОВ «парус», підпис різний, наявна відмітка про сплату, наявні виправлення. Накладна надана в суд для повторного врахування, підпис про сплату відсутній, виправлення відсутні, печатка відсутня .

- ПП «Парус №ПА-019805 від 12.02.2016 року на суму 1727.21 грн.Накладна врахована при прийнятті рішення, наявна печатка ТОВ «парус», підпис різний, наявна відмітка про сплату, наявні виправлення. Накладна надана в суд для повторного врахування, підпис про сплату відсутній, виправлення відсутні, печатка відсутня.

- МП «Лоцмен» №2/90439 від 08.02.2016 року на суму 803,82 грн. Накладна врахована при прийнятті рішення, наявні виправлення. Накладна надана в суд для повторного врахування, виправлення відсутні, наявний підпис, відсутня печатка.

- МП «Лоцмен» №12/83590 від 07.12.2015 року на суму 1970,78 грн. Накладна врахована при прийнятті рішення, наявні виправлення, відсутній підпис, наявна печатка. Накладна надана в суд для повторного врахування, виправлення відсутні, наявний підпис, відсутня печатка.

- МП «Лоцмен» №11/79460 від 02.11.2015 року на суму 1663,33 грн. Накладна врахована при прийнятті рішення, відсутній підпис, наявна печатка. Накладна надана в суд для повторного врахування, наявний підпис, відсутня печатка.

- МП «Лоцмен» №11/80259 від 09.11.2015 року на суму 1463,51 грн. Накладна врахована при прийнятті рішення, відсутній підпис, наявна печатка. Накладна надана в суд для повторного врахування, наявний підпис, відсутня печатка.

- МП «Лоцмен» №1/88873 від 25.01.2016 року на суму 1226,18 грн. Накладна врахована при прийнятті рішення, наявна печатка, наявний підпис отримувача. Накладна надана в суд для повторного врахування, відсутня печатка.

- МП «Лоцмен» №1/88145 від 18.01.2016 року на суму 678,17 грн. Накладна врахована при прийнятті рішення, наявні виправлення. наявний підпис отримувача, наявна печатка. Накладна надана в суд для повторного врахування, виправлення відсутні, відсутній підпис отримувача, відсутня печатка

- МП «Лоцмен» №1/88177 від 18.01.2016 року на суму 1594.26 грн. Накладна врахована при прийнятті рішення, наявні виправлення, наявний підпис отримувача, наявна печатка. Накладна надана в суд для повторного врахування, виправлення відсутні, відсутній підпис отримувача, відсутня печатка

- МП «Лоцмен» №1/82770 від 30.11.2016 року на суму 2121,87 грн. Накладна врахована при прийнятті рішення, наявні виправлення, наявна печатка. Накладна надана в суд для повторного врахування, виправлення відсутні, відсутня печатка.

- МП «Лоцмен» №2/90373 від 08.02.2016 року на суму 871,54 грн. Накладна врахована при прийнятті рішення, наявні виправлення, наявна печатка. Накладна надана в суд для повторного врахування, виправлення відсутні, відсутня печатка.

- МП «Лоцмен» №12/83591 від 07.02.2016 року на суму 2262,71 грн. Накладна врахована при прийнятті рішення, наявні виправлення, наявна печатка. Накладна надана в суд для повторного врахування, виправлення відсутні, відсутня печатка.

- МП «Лоцмен» №11/82015 від 23.11.2015 року на суму 778,31 грн. Накладна врахована при прийнятті рішення, наявна печатка. Накладна надана в суд для повторного врахування, відсутня печатка.

- МП «Лоцмен» №11/82771 від 30.11.2015 року на суму 1755,27 грн. Накладна врахована при прийнятті рішення, наявні виправлення, печатка. Накладна надана в суд для повторного врахування, виправлення відсутні, відсутня печатка.

- МП «Лоцмен» №11/82772 від 30.11.2015 року на суму 2670,04 грн. Накладна врахована при прийнятті рішення, наявні виправлення, наявна печатка. Накладна надана в суд для повторного врахування, виправлення відсутні, відсутня печатка.

- МП «Лоцмен №11/79462 від 02.11.2015 року на суму 1527,46 грн. Накладна врахована при прийнятті рішення, наявна печатка, наявна відмітка про оплату. Накладна надана в суд для повторного врахування, відсутня печатка, відсутня відмітка про оплату.

- МП «Лоцмен №10/76311 від 05.10.2015 року на суму 2682,79 грн. Накладна врахована при прийнятті рішення, наявна печатка, наявна відмітка про оплату. Накладна надана в суд для повторного врахування, відсутня печатка, відсутня відмітка про оплату

- МП «Лоцмен №9/75412 від 24.09.2015 року на суму 1313,04 грн. Накладна врахована при прийнятті рішення, наявна печатка, наявний підпис отримання, наявна відмітка про оплату. Накладна надана в суд для повторного врахування, відсутня печатка, відсутня відмітка про оплату, відсутній підпис про отримання.

- МП «Лоцмен №1/87314 від 11.01.2016 року на суму 1311,56 грн. Накладна врахована при прийнятті рішення, наявна печатка, наявний підпис про отримання. Накладна надана в суд для повторного врахування, відсутня печатка, відсутній підпис про отримання.

Накладні Товариства з обмеженою відповідальністю «Легіон» взагалі не надавались до перевірки.

Таким чином подані представником позивача до матеріалів справи копії первинних документів містять розбіжності з їх примірниками наданими до відповідача.

Крім вищезазначених накладних, позивачем було додано до матеріалів справи частково у вигляді дублікатів та частково в оригіналах накладні в підтвердження обліку реалізованого товару, а саме: №2690 від 21.10.2015 року, №2841 від 28.09.2015 року, №Д-003345 від 21.11.2015 року, №31086/29040 від 26.12.2014 року, №4966/4737 від 29.01.2016 року, №27843/26558 від 07.08.2015 року, №46422/44565 від 13.11.2015 року, №49376/47407 від 27.11.2015 року, №4966/4737 від 29.01.2016 року, №27842/26557 від 07.08.2015 року, №32820/31350 від 04.06.2015 року, №5/58623 від 11.05.2015 року, №1/88874 від 25.01.2016 року, №2/89655 від 01.02.2016 року, №1/86823 від 04.01.2016 року, №12/85538 від 21.12.2015 року, №1/86824 від 04.01.2016 року, №16-000483 від 25.01.2016 року, №16-000197 від 14.01.2016 року, №15-0012983 від 21.12.2015 року, №15-0012704 від 03.12.2015 року, №15-0012156 від 30.11.2015 року, №15-0012346 від 19.11.2015 року, №КМ16-00000218 від 12.01.2016 року, №КМ16-00000965 від 05.02.2016 року, №КМ16-00000337 від 15.01.2016 року, №КМ16-00000010 від 02.01.2016 року, №02/138 від 02.02.2016 року, №01/993 від 26.01.2016 року, №01/893 від 22.01.2016 року, №01/518 від 15.01.2016 року, №01/197 від 05.01.2016 року, №12/1092 від 25.12.2015 року, №12/577 від 15.12.2015 року, №12/491 від 11.12.2015 року, №12/178 від 04.12.2015 року, №11/807 від 27.11.2015 року, №11/628 від 20.11.2015 року, №11/391 від 13.11.2015 року, №11/238 від 10.11.2015 року, №11/237 від 10.11.2015 року, №01/993 від 26.01.2016 року, №01/839 від 22.01.2016 року, №01/518 від 15.01.2016 року, №01/197 від 05.01.2016 року, №12/1092 від 25.12.2015 року, №12/577 від 15.12.2015 року, №12/491 від 11.12.2015 року, №12/178 від 04.12.2015 року, №11/807 від 27.11.2015 року, №11/394 від 13.11.2015 року, №11/237 від 10.11.2015 року.

Вказані накладні не приймаються судом до уваги, оскільки не були надані відповідачу у момент проведення перевірки та у термін встановлений законом після перевірки, тому вважаються такими що були відсутні у позивача на час складання такої звітності. Крім того, деякі накладні також містять в собі численні виправлення, про які пояснень з боку позивача суду надано не було.

Крім того, згідно п.1 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність №481, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України 16.09.2013 року за №481, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 жовтня 2013 р. за N1686/24218 та відповідно до пункту 177.10 статті 177 та пункту 178.6 статті 178 розділу IV Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (далі - самозайняті особи), зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат (далі - Книга), у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.

Проте, позивачем не надано ані до перевірки, ані до суду книги обліку доходів і витрат, які б підтверджували наявний облік.

Таким чином, надані копії первинних документів не можуть бути прийняти судом до уваги, оскільки вони не є належним доказом обліку реалізованого товару, здійсненого в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Крім того, суд зауважує, що згідно відомостей відповідача, позивач по іншим торговим точкам (у справах №805/1039/16-а та №805/1037/16-а) допустив маніпулювання наданими по цій справі накладними, надавши їх по вказаним справам податковій інспекції для підтвердження обліку і зменшення суми штрафу, а суду на підтвердження неврахованих податковою інспекцією сум.

Щодо встановленого в ході перевірки невідповідності сум готівкових коштів в сумі

994,70 грн., суд зазначає наступне.

Згідно акту перевірки, при інвентаризації готівкових коштів встановлено, що залишок готівки на місці проведення розрахунків складає 1161,20 грн., а згідно даного звіту РРО

(записи в РК з початку робочого дня) сума від реалізації товарів складала 166,50 грн, чим порушено п. 13 ст. З Закону №265.

Відповідно п. 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265 від 03.07.1995 року суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в

безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані: забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня. Такі вимоги не поширюються на

фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Відповідно до п 6 ст. 33 Закону України «Про Національний банк України»

20.05.1999 № 679-ХІV для забезпечення організації готівкового грошового від обігу банк здійснює визначення порядку ведення касових операцій для банків, інших фінансових установ, підприємств і організацій.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами визначений Постановою НБУ №637 від 15.12.2004 «Про затвердження про ведення касових операцій у національній валюті в Україні».

Відповідно до п. 1.2 Положення №637, ліміт залишку готівки в касі - граничний

розмір суми готівки, що може залишатися в касі в позаробочий час. Цим же пунктом встановлено, що касовий ордер - первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси. Форми касових ордерів, що використовуються спеціалізованими підприємствами та установами

банку України, які не мають оборотної каси, установлюються відповідним нормативно-правовим актом Національного банку України.

Згідно пункту 2.2. Положення №637 Порядку, підприємства (підприємці) здійснюють

розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької

діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки

для сплати відповідних платежів.

Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

Пунктом 2.6 Положення №637 визначено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Відповідно до п. 3.1 Положення №637 касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Відповідно до п. 3.2 Положення № 637 касові операції, що проводяться відповідно

до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,

громадського харчування та послуг», оформляються згідно з вимогами цього Закону.

З підстав викладеного вбачається що у разі проведення готівкових розрахунків з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4

Положення оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми

фактичних надходжень готівки у касових ордерах та відображення на їх підставі готівки у касовій книзі. У випадку проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО оприбуткуванням готівки є відображення повної суми фактичних надходжень готівки у

фіскальних звітних чеках РРО (даних РК) та здійснення обліку зазначених готівкових коштів у КОРО.

Книгою обліку розрахункових операцій (далі - КОРО) у відповідності до вимог п. 1.2 вищевказаного Положення визнається прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти. які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

Визначення КОРО, наведене у ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів

розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (у відповідній чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції) кореспондує вищевказаним нормам п. 1.2 Положення.

Розділом 4 Положення визначений порядок ведення касової книги та обов'язки

касира.

Згідно п. 4.1, п. 4.2, п. 4.3, п. 4.4 Положення з метою забезпечення здійснення

розрахунків готівкою підприємства повинні мати касу, а їх керівники мають забезпечити належне облаштування цієї каси та надійне зберігання готівкових коштів у ній. Якщо з вини керівників не були створені належні умови для забезпечення схоронності коштів під час їх

і транспортування, то вони несуть за це відповідальність у встановленому законодавством України порядку.

Усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі.

Згідно із частиною першою статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства

України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо

доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 86 Кодексу адміністративного судочинства

України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що

ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Позивачем до суду не надано доказів на підтвердження належного виконання положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні та доказів для спростування доводів відповідача про порушення ним п. 13 ст. 3 Закону України №265.

В силу вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на встановлені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись Конституцією України, ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 45-46, 47-51, 56-59, 6971,79,86,87,94, 99, 104-107, 110-111, 121,122-143, 151-154, 158, 160,162,163, 167,185-186.

254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені позовних вимог суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління ДФС у Донецькій області до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.03.2016 року №0000074000 про застосування суми штрафної санкції у розмірі 227704,10 грн. - відмовити.

Повний текст постанови складено та підписано 10 жовтня 2016 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кониченко О.М.