Постанова № 61946454, 10.10.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2016 р. Справа № 805/996/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Тарасенка І.М., розглянувши у порядку письмового провадження, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Слов'янського відділення поліції Краматорського ВП ГУ НП в Донецькій області; Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Слов'янського відділення поліції Краматорського ВП ГУ НП в Донецькій області; Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді.

В обґрунтування позову зазначив, що він обіймав посаду оперуповноваженого Слов'янського відділення поліції Краматорського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області, на яку призначений наказом Головного управління Національної поліції в Донецькій області № 49 о/с від 07 листопада 2015 року. Останнє звання за час проходження служби - старший лейтенант, що належить до середнього начальницького складу.

Відносно Позивача було відкрито кримінальне провадження за ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України, яке внесене в Єдиний державний реєстр досудових розслідувань за № 42015050000000584 від 16.10.2015 року.

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 10 лютого 2016 року у справі № 234/1889/16-к з метою уникнення можливості звільнення ОСОБА_1 за прогул (під час перебування у ІТТ) або звільнення за скоєння поступку, який порочить звання працівника поліції (до встановлення вироком суду такого факту) та з метою дотримання законних прав та інтересів Позивача, ОСОБА_1 відсторонено від посади оперуповноваженого Слов'янського відділення поліції Краматорського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області строком на 2 місяці.

В квітні 2016 року з телефонної розмови Позивач дізнався, що наказом Головного управління Національної поліції в Донецькій від 25 лютого 2016 року № 42 о/с його звільнено зі служби в поліції з 29 лютого 2016 року відповідно до розділу VII Закону України «Про національну поліцію» за п. 6 ч. 1 ст. 77 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до дисциплінарного статуту Національної поліції України). Позивач зазначив, що із вказаним наказом про звільнення його ознайомлено не було.

Позивач не погоджується із наказом про своє звільнення та вважає його таким, що порушує його права. У зв'язку із чим звернувся із даним позовом до Донецького окружного адміністративного суду. Просив визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 25 лютого 2016 року № 42 о/с в частині звільнення зі служби в поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (М-215521) оперуповноваженого Слов'янського відділення поліції Краматорського відділення поліції Краматорського відділу поліції з 29 лютого 2016 року. Поновити ОСОБА_1 на службі у поліції на посаді оперуповноваженого Слов'янського відділення поліції Краматорського відділу поліції з 1 березня 2016 року. Стягнути зі Слов'янського відділення поліції Краматорського ВП ГУ НП в Донецькій області грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 01 березня 2016 року по день винесення рішення у справі.

05 вересня 2016 року Позивач уточнив свої позовні вимоги, просив визнати протиправними та скасувати накази Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 23 лютого 2016 року № 240 та від 25 лютого 2016 року № 42 о/с в частині звільнення зі служби в поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (М-215521) оперуповноваженого Слов'янського відділення поліції Краматорського відділу поліції з 29 лютого 2016 року. Поновити старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (М-215521) на службі у поліції на посаді оперуповноваженого Слов'янського відділення поліції Краматорського відділу поліції з 1 березня 2016 року. Стягнути зі Слов'янського відділення поліції Краматорського ВП ГУ НП в Донецькій області грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 01 березня 2016 року по день винесення рішення у справі.

Позивач через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Представник Слов'янського відділення поліції Краматорського ВП ГУ НП в Донецькій області просив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Представник Головного управління Національної поліції в Донецькій області до судового засідання не з'явився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлений належним чином. Через канцелярію суду надав заперечення проти позовних вимог Позивача Просив відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі.

Згідно ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, на підставі ст. 128 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

Відповідач 1 - Слов'янське відділення поліції Краматорського ВП ГУ НП в Донецькій області є структурним підрозділом ГУНП в Донецькій області без статусу юридичної особи.

Відповідач 2 - Головне управління Національної поліції в Донецькій області (ідентифікаційний код 40109058) зареєстроване як юридична особа 07 листопада 2015 року, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) внесений запис за номером 1 274 102 0000 012003; в стані припинення не перебуває.

Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, що встановлено на підставі паспорту громадянина України НОМЕР_1, виданого Слов'янським МВ УМВС України в Донецькій області 13 жовтня 2006 року.

На підставі наказу Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 07 листопада 2015 року № 49 о/с ОСОБА_1 обіймав посаду оперуповноваженого Слов'янського відділення поліції Краматорського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області.

Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин позивач проходив службу в органах внутрішніх справ, обіймав посаду оперуповноваженого Слов'янського відділення поліції Краматорського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області і перебував у спеціальному званні «старший лейтенант».

З приводу фактичних обставин, що слугували підставою звільнення позивача з органів внутрішніх справ, встановлено наступне.

02.02.2016 року до УКЗ ГУ НП в Донецькій області надійшла інформація про те, що у приміщенні Слов'янського відділення поліції Краматорського ВП ГУ НП в Донецькій області проводиться обшук.

Попередньою перевіркою встановлено, що 16.10.2015 року прокуратурою Донецької області було відкрито кримінальне провадження № 42015050000000584 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, за фактом примушування гр. ОСОБА_3 працівниками поліції розповсюджувати наркотичні засоби наркозалежним особам з метою їх подальшого затримання та вимагання грошей за не притягнення їх до кримінальної відповідальності.

18 лютого 2016 року складений висновок службового розслідування за фактом надзвичайної події за участю окремих працівників Слов'янського відділення поліції Краматорського ВП ГУ НП в Донецькій області.

Службовим розслідуванням встановлено таке.

16.10.2015 року прокуратурою Донецької області було відкрито кримінальне провадження № 42015050000000584 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України за фактом примушування гр. ОСОБА_3 працівниками поліції розповсюджувати наркотичні засоби наркозалежним особам з метою їх подальшого затримання та вимагання грошей за непритягнення їх до кримінальної відповідальності.

Крім цього з'ясовано, що до вказаного факту причетні працівники Слов'янського відділення поліції, у тому числі і оперуповноважений Слов'янського відділення поліції Краматорського ВП ГУ НП в Донецькій області старший лейтенант поліції ОСОБА_1, які зорганізувавшись у злочинну групу, вимагали гроші з наркозалежних мешканців м. Слов'янська Донецької області за непритягнення до кримінальної відповідальності, схиляли гр. ОСОБА_3 до збуту наркотичних засобів третім особам з метою подальшого затримання та отримання неправомірної вигоди за непритягнення до кримінальної відповідальності.

03.02.2016 року ОСОБА_1 було затримано на підставі ст. 208 КПК України та прокуратурою Донецької області останньому повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

04.02.2016 року ухвалою Краматорського міського суду Донецької області відносно ОСОБА_1 обрано запобіжний захід - тримання під вартою з внесенням застави у розмірі 29000 грн.

10.12.2015 року та 11.01.2016 року керівництвом Слов'янського відділення поліції особовому складу сектору кримінальної поліції було доведено вимоги Національної поліції України та ГУ НП в Донецькій області щодо дотримання дисципліни та законності, недопущення порушення вимог діючого законодавства і транспортної дисципліни, про що складено відомості, в яких ОСОБА_1 поставив особисту підпис.

У ході службового розслідування ОСОБА_1 відмовився від надання письмових пояснень на підставі ст. 63 Конституції України.

За результатом вищезазначеного розслідування було прийнято висновок, яким виявлено грубе порушення вимог п.п. 1.2. ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію України», п. 1, ч. 1, ст. 7 Закону України «Про оперативно - розшукову діяльність» та п. 5 розділу ІІ Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв та повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 року № 1377, що виразилось у невжитті заходів щодо реєстрації отриманої інформації про скоєння кримінальних правопорушень, затриманні осіб за скоєння правопорушень без їх належного оформлення, а також порушенні порядку проведення обшуку.

На підставі висновку від 18.02.2016 року ГУНП в Донецькій області було прийнято наказ від 23.02.2016 року № 240 «Про надзвичайну подію за участю окремих працівників Слов'янського відділення поліції Краматорського ВП ГУ НП в Донецькій області та покарання винних», яким ОСОБА_1 звільнено зі служби в Національній поліції України за результатами службового розслідування.

25 лютого 2016 року наказом № 42 о/с на підставі наказу Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 23.02.2016 року № 240, відповідно до розділу VII Закону України «Про Національну поліцію», за п. 6 ч. 1 ст. 77 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (М-215521), оперуповноваженого Слов'янського відділення поліції Краматорського відділу поліції звільнено з 29 лютого 2016 року.

Докази, які б спростовували наведені вище обставини, суду не надані.

Вирішуючи справу по суті, до спірних правовідносин суд застосовує нижченаведені норми права.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію України», Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про Національну поліцію України», поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Працівники поліції складають Присягу на вірність Українському народові такого змісту: «Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки»

Аналіз тексту Присяги зумовлює висновок, що в основу поведінки працівника органів внутрішніх справ закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки. Складаючи Присягу, працівник поліції покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх невиконання.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22 лютого 2012 року № 155, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 квітня 2012 року за № 628/20941, затверджені Правила поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - Правила), які були чинними на момент виникнення спірних відносин.

Відповідно до п. 1.2. Правил, вони як зібрання основних професійно-етичних норм визначають для працівника органів внутрішніх справ: моральні цінності, зобов'язання та принципи служби в органах внутрішніх справ; професійно-етичні вимоги до службової, позаслужбової та антикорупційної поведінки; регулювання професійно-етичних проблем взаємин працівників, що виникають у процесі їх спільної діяльності тощо.

Згідно з п. 1.4. Правил неухильне дотримання принципів і норм цих Правил є важливим чинником якісного виконання працівником оперативно-службових завдань, необхідною умовою суспільної довіри та підтримки діяльності органів внутрішніх справ.

Дотримання норм поведінки, установлених цими Правилами, є моральним обов'язком кожного працівника органів внутрішніх справ незалежно від займаної посади та спеціального звання. Громадянин України, який працює або приймається на службу в органах внутрішніх справ, ознайомлюється з вимогами цих Правил (п.п. 2.1.-2.3. розділу ІІ Правил).

Відповідно до пп. 2.2. п. 2 розділу ІІІ Правил професійний обов'язок працівника, як одна із моральних основ служби в органах внутрішніх справ, полягає в безумовному виконанні закріплених Присягою, законами та професійно-етичними нормами завдань щодо забезпечення надійного захисту правопорядку, законності, громадської безпеки.

Згідно з пп. 4.1. п. 4 розділу ІІІ Правил працівник органів внутрішніх справ, керуючись Присягою, відповідно до службового обов'язку, дотримуючись професійних честі і гідності, бере на себе певні моральні зобов'язання, в тому числі бути прикладом безумовного дотримання вимог закону та службової дисципліни в професійній діяльності та приватному житті, залишатися за будь-яких обставин чесним і непідкупним, відданим інтересам служби.

Бездоганне виконання моральних зобов'язань, в свою чергу, забезпечує право працівника на суспільну довіру, повагу, визнання і підтримку громадян, що передбачено пп. 4.2. п. 4 розділу ІІІ Правил.

Відповідно до пп. 1.1. п. 1 розділу IV Правил поведінка працівника органів внутрішніх справ завжди і за будь-яких обставин має бути бездоганною, відповідати високим стандартам професіоналізму і морально-етичним принципам стража правопорядку. Ніщо не повинно паплюжити ділову репутацію та авторитет працівника.

Згідно із ст. 3 Закону України «Про Національну поліцію України», у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Національну поліцію України», під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про Національну поліцію України», у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України (далі - Дисциплінарний статут) затверджений законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV і визначає сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.

Дисциплінарним проступком є невиконання чи неналежне виконання особою рядового і начальницького складу службової дисципліни, яка полягає у дотриманні Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділі та Присяги працівника органів внутрішніх справ України, про що свідчать ч. 1 ст. 1, ст. 2 Дисциплінарного статуту.

Обов'язки осіб рядового і начальницького складу визначені ст. 7 Дисциплінарного статуту, згідно з ч. 1 якої службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; дотримуватись норм професійної та службової етики; з гідністю поводися у позаробочий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.

На час виникнення спірних правовідносин ОСОБА_1 займав посаду оперуповноваженого Слов'янського відділення поліції Краматорського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області, перебуваючи в спеціальному званні «старший лейтенант поліції». Отже, відповідно до п. 2 Положення № 114 він належав до середнього начальницького складу органів внутрішніх справ.

Як наслідок, правовий статус позивача визначався Законом України «Про Національну поліцію України», Дисциплінарним статутом, Положенням № 114 та іншими законодавчими і підзаконними актами, які регламентують проходження служби в органах внутрішніх справ.

Дотримання вимог цих законодавчих та підзаконних актів, Присяги та Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України були обов'язковими для позивача.

Судом встановлено, що підставою для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності слугували його особиста недисциплінованість, грубе порушення вимог Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах та підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, п. 2.2. розділу ІІ, п. 2.3. розділу IV, п.п. 7.2., 7.3. розділу VII Правил, грубе порушення вимог п. 2 ст. 10 Закону № 565, ст. 7 Дисциплінарного статуту, вказівки ГУМВС в області від 29 березня 2015 року № 1515/Аб.

За правилами ч. ч. 1-2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За висновком суду, факт порушення ОСОБА_1 службової дисципліни доведений Національною поліцією в Донецькій області належними та допустими доказами.

На час виникнення спірних правовідносин діяла Інструкція про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв та повідомлень про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв та повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої наказом МВС України від 06 листопада 2015 року № 1377 (далі - Інструкція № 1377).

Згідно з п. 2. розділу І Інструкції № 1377 Джерелом інформації про вчинені кримінальні правопорушення та інші події є: повідомлення осіб, які надходять до органу поліції або особи, уповноваженої здійснювати досудове розслідування (далі - слідчий); самостійно виявлені слідчим або іншою посадовою особою органу поліції з будь-якого джерела обставини кримінальних правопорушень; повідомлення осіб, які затримали підозрювану особу на місці вчинення кримінального правопорушення.

Отже, самостійно виявлені працівником поліції обставини кримінального правопорушення є одним з джерел інформації про них.

Згідно з вимогами п. 4 розділу ІІ Інструкції № 1377, посадова особа органу поліції в разі перебування поза межами органу, в якому вона призначена, на території України в разі звернення до неї громадян або службових осіб із заявою чи повідомленням про події, які загрожують особистій чи громадській безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких зобов'язана вжити заходів щодо запобігання правопорушенням і їх припинення, рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, установлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, та охорони місця події і повідомити про це найближчий орган поліції.

Відповідно до п.1 розділу ІІІ Інструкції № 1377, заяви і повідомлення про вчинені кримінальні правопорушення та інші події реєструються цілодобово в чергових частинах органів поліції уповноваженими працівниками відразу після їх надходження, вносяться до журналу ЄО та інтегрованої інформаційно-пошукової системи з усіма відомостями з журналу ЄО.

Так, позивач, маючи інформацію про кримінальне правопорушення, пов'язане з незаконним обігом наркотиків, всупереч вимогам п. 4 розділу ІІ Інструкції № 1377, не повідомив про це найближчий підрозділ міліції (не подав рапорт за місцем служби).

Положення розділу ІІІ Інструкції № 1377 дозволяють кваліфікувати такі дії позивача як приховування від єдиного обліку інформації про події, які були відомі працівнику органу внутрішніх справ, відомості про які не внесені до журналу ЄО та не отримали відповідного реєстраційного номера.

Згідно з ч. 2 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію України», поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов'язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.

Невиконання позивачем вимог ч. 2 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію України» є грубим порушенням дисципліни, оскільки по суті має місце невиконання основних завдань поліції, як то запобігання правопорушенням та їх припинення; виявлення кримінальних правопорушень, що визначено Законом України «Про Національну поліцію України».

Отже, при виявленні протиправних дій та їх припиненні працівник зобов'язаний: пояснити правопорушнику, якщо дозволяє обстановка, у тактовній і переконливій формі причину його затримання; висловлювати думки коротко і ясно, виключаючи можливість помилкового або двозначного їх розуміння громадянами, яких вони стосуються; зберігати витримку і гідність, контролювати свій емоційний стан, своїм виглядом і діями демонструвати впевненість і спокій; виявляти емоційно-психологічну стійкість при провокації правопорушниками конфліктної ситуації, не дозволяти втягнути себе в конфлікт, уживати всіх можливих заходів до його мирного вирішення і припинення; уживати всіх можливих заходів для встановлення психологічного контакту з очевидцями та свідками, залишаючись водночас принциповим, рішучим та авторитетним представником державної влади; давати роз'яснення правопорушнику про неправомірність його дій доброзичливо, переконливо і ясно, посилаючись на відповідні вимоги нормативно-правових актів; утримуватись від жорстких дій і різких висловлювань стосовно правопорушника.

Згідно з п. 2.3. розділу IV Правил для працівника неприпустимі: поспішність у прийнятті рішень, нехтування процесуальними і моральними нормами; провокаційні дії, пов'язані з підбурюванням, спонуканням у прямій чи непрямій формі до вчинення правопорушень; розголошення фактів та обставин приватного життя громадян, які стали відомими в ході службової діяльності; вибірковий підхід при вжитті заходів до порушників закону, правил дорожнього руху; байдужість, бездіяльність і пасивність у попередженні і припиненні правопорушень.

П. 2.4. розділу IV Правил визначено, що обмеження працівником прав і свобод громадян може бути застосовано виключно на підставі і в порядку, передбачених законом. У таких ситуаціях, за винятком дій у стані крайньої необхідності або необхідної оборони, працівник повинен роз'яснити громадянинові підставу такого обмеження.

При цьому відповідно до п. 2.5. розділу IV Правил надзвичайні обставини не можуть бути виправданням фактів порушення закону, катування та жорстокого поводження.

Поведінка позивача по відношенню, оцінка якій надана в рамках службового розслідування, суперечила вимогам п.п. 2.2.-2.5. розділу IV Правил.

Згідно з п. 7.2. розділу VII Правил працівник органів внутрішніх справ зобов'язаний неухильно дотримуватись обмежень і заборон, уникати дій, які можуть бути сприйняті як підстава підозрювати його в корупції. Своєю поведінкою він має продемонструвати, що не терпить будь-яких проявів корупції, відкидає пропозиції про незаконні послуги, чітко розмежовує службу і приватне життя, при найменших ознаках корумпованої поведінки інших осіб інформує керівника свого структурного підрозділу (пам'ятка-застереження працівника органів внутрішніх справ України, про спеціальні обмеження, передбачені законодавством України).

Відповідно до п. 7.3. розділу VII Правил працівнику органів внутрішніх справ забороняється використовувати свої службові повноваження та пов'язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди або у зв'язку з прийняттям обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб; неправомірно сприяти призначенню на посаду особи; неправомірно втручатися в діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування або посадових осіб; неправомірно надавати перевагу фізичним або юридичним особам у зв'язку з підготовкою проектів, виданням нормативно-правових актів та прийняттям рішень, затвердженням (погодженням) висновків.

Таким чином, Головне управління Національної поліції в Донецькій області довело належними та допустими доказами (матеріалами службового розслідування) факт грубого порушення ОСОБА_1 вимог Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах та підрозділах внутрішніх справ України, порушення ним п. 2.2. розділу ІІ, п. 2.3. розділу IV, п.п. 7.2., 7.3. розділу VII Правил, грубого порушення вимог Закону України «Про Національну поліцію України».

Частиною 1 статті 5 Дисциплінарного статуту встановлено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Порядок накладення дисциплінарних стягнень визначений ст. 14 Дисциплінарного статуту.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Дисциплінарного статуту з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Інструкція про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12 березня 2013 року № 230, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2013 року за № 541/23073, (далі - Інструкція).

Відповідно до п. 1.2. Інструкції службове розслідування - комплекс заходів, які здійснюються у межах компетенції з метою уточнення причин і умов подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, ступеня вини особи (осіб), якою (якими) вчинено дисциплінарний проступок, а також з'ясування інших обставин.

Підстави для проведення службового розслідування наведені в розділі ІІ Інструкції.

Згідно з п. 2.1. Інструкції підставами для проведення службового розслідування крім іншого є порушення особами рядового і начальницького складу службової дисципліни.

Службове розслідування проводиться уповноваженим на те начальником зокрема у разі скоєння особою рядового і начальницького складу дисциплінарних проступків, які уповноважена на призначення службового розслідування особа вважатиме достатніми для його проведення (пп. 2.2.5., 2.2.20 п. 2.2. Інструкції).

Згідно з п. 2.5. Інструкції підстави для призначення службового розслідування можуть міститься в службових документах осіб рядового і начальницького складу, матеріалах перевірок, повідомленнях уповноважених органів досудового розслідування, заявах і повідомленнях інших правоохоронних органів або в інших документах, отриманих у встановленому законодавством України порядку.

Як встановлено судом, підставою для призначення службового розслідування слугувало відкриття прокуратурою Донецької області кримінального провадження № 42015050000000584.

Відповідно до п. 2.6. Інструкції підставою для проведення службового розслідування є належним чином оформлений наказ уповноваженого на те начальника.

Абз. 4 п. 3.1. Інструкції встановлено, що начальники ГУМВС мають право призначати службове розслідування стосовно осіб рядового і начальницького складу тих органів чи підрозділів внутрішніх справ, діяльність яких вони координують або контролюють.

Службове розслідування проведене на підставі наказу начальника ГУНП в Донецькій області від 04 лютого 2015 року № 136.

Таким чином, службове розслідування щодо ОСОБА_1 призначене і проведене за наявності підстав, визначених Інструкцією, та у відповідності до вимог ч. 1 ст. 14 Дисциплінарного статуту.

Відповідно до п.п. 3.2.-3.3. Інструкції службове розслідування проводиться посадовою особою, якій воно доручено, чи декількома особами у складі комісії, одна з яких за необхідності призначається головою цієї комісії.

Проведення службового розслідування доручається працівникам підрозділів внутрішньої безпеки, інспекції з особового складу підрозділів кадрового забезпечення, а якщо такі підрозділи не передбачені штатним розписом, уповноважені на те начальники доручають проведення службових розслідувань найбільш досвідченим працівникам, здатним усебічно вивчити обставини, що стали підставою для призначення службового розслідування, та зробити об'єктивні висновки. Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника, що передбачено ч. 3 ст. 14 Дисциплінарного статуту та п. 3.4. Інструкції.

Судом встановлено, що проведення службового розслідування було доручено начальнику УКЗ ГУНП в Донецькій області та підлеглим працівникам, відповідно до їх посадових інструкцій.

Відповідно до п. 8.1. Інструкції підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин.

Згідно з вимогами п.п. 8.2.-8.4. Інструкції у вступній частині висновку службового розслідування викладаються: посада, звання, прізвище, ініціали службової особи (осіб), яка (і) проводила (и) службове розслідування; підстави для проведення службового розслідування.

В описовій частині висновку службового розслідування викладаються встановлені при проведенні службового розслідування відомості про: обставини, за яких особа (особи) рядового і начальницького складу скоїла (и) дисциплінарний проступок або які стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі; час, місце, спосіб, мотив та мету вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим; посаду, звання, прізвище, ім'я та по батькові, персональні дані (дата та місце народження, освіта, період служби в органах внутрішніх справ і на займаній посаді - з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних"), характеристику особи (зокрема, про наявність або відсутність у неї діючих дисциплінарних стягнень), винної в учиненні дисциплінарного проступку, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли вказаним обставинам; наявність причинного зв'язку між неправомірними діяннями особи рядового і начальницького складу та їх наслідками; умови, що передували скоєнню дисциплінарного проступку або спонукали до цього; вимоги законодавства або посадові обов'язки, які було порушено; наявність вини особи (осіб) рядового і начальницького складу, обставини, що пом'якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, а також ставлення до скоєного.

У резолютивній частині висновку службового розслідування виконавцем (комісією) зазначаються: підтвердилися чи спростувалися відомості, які стали підставою для його призначення; пропозиції щодо закінчення службового розслідування, застосування до осіб рядового і начальницького складу конкретних заохочень або дисциплінарних стягнень, кваліфікації отриманих тілесних ушкоджень, обставин загибелі (смерті) осіб рядового і начальницького складу, списання чи відновлення використаних, пошкоджених або втрачених матеріальних цінностей, зброї, боєприпасів, службових документів, а також про направлення матеріалів службового розслідування до відповідних органів для прийняття рішення згідно із законодавством; запропоновані заходи, спрямовані на усунення виявлених під час службового розслідування недоліків, причин та умов виникнення обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування.

Відповідно до п. 8.7. Інструкції висновок службового розслідування підписується виконавцем (головою та членами комісії) та затверджується начальником, який призначив службове розслідування, або вищим прямим начальником.

Висновок службового розслідування складений, підписаний та затверджений з дотриманням п.п. 8.1.-8.4., 8.7. Інструкції.

Абз. 1 п. 5.4. Інструкції передбачає, якщо вину особи рядового і начальницького складу повністю доведено, начальник приймає рішення про притягнення її до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

При цьому, згідно з ч. 5 ст. 14 Дисциплінарного статуту перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

Позивач скористався своїм правом, гарантованим ст. 63 Конституції України, та відмовився надавати пояснення по суті вчинених ним дій, однак зазначив, що обшуки та затримання проведені з порушенням законодавства.

Згідно з ч. 6 ст. 14 Дисциплінарного статуту про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

Види дисциплінарних стягнень визначені ст. 12 Дисциплінарного статуту, відповідно до якої на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Ч. 7 ст. 13 Дисциплінарного статуту визначено, що таке дисциплінарне стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ, накладається начальниками, яким надано право прийняття на службу до органів внутрішніх справ.

За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення, що визначено ч. 9 ст. 14 Дисциплінарного статуту.

Відповідно до ч. ч. 10-11 ст. 14 Дисциплінарного статуту при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Згідно з положеннями ст. 16 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику. У разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладено, якщо з дня вчинення проступку минуло більше півроку. У цей період не включається строк проведення службового розслідування.

Судом встановлено, що 25 лютого 2016 року начальником ГУНП в Донецькій області виданий наказ № 42 о/с, яким до позивача застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ.

При застосуванні до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення враховані тривалість перебування позивача на службі в органах внутрішніх справ, тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, попередня поведінка особи та визнання ним своєї вини, його ставлення до виконання службових обов'язків тощо, про що прямо зазначено у висновку службового розслідування.

Суд відзначає, що працівники поліції у порівнянні з пересічними громадянами несуть підвищену дисциплінарну відповідальність, тому за порушення дисципліни до них вживаються суворі заходи дисциплінарного впливу; визначення виду стягнення здійснюється начальником відповідно до його повноважень, з урахуванням висновків службового розслідування та при наявності підстав для його накладення.

Як встановлено судом, начальником ГУНП в Донецькій області, тобто керівником, уповноваженим обирати вид дисциплінарного стягнення, прийнято рішення про застосування до позивача такого стягнення як звільнення з органів внутрішніх справ.

Відповідачем доведено належними та допустими доказами факт порушення ОСОБА_1 службової дисципліни.

Таким чином, вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про скасування наказів № 240 від 23 лютого 2016 року та № 42 о/с від 25 лютого 2016 року не підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами п. 1.6. Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року № 499, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 року за № 205/14896 (далі - Інструкція № 499) грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем служби.

Суд відзначає, що п. 24 Положення № 114 визначений спосіб захисту прав особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, порушених внаслідок незаконного звільнення.

Враховуючи, що звільнення ОСОБА_1 відбулось з дотриманням вимог законодавства, суд не вбачає за можливе задоволення адміністративних вимог в частині стягнення зі Слов'янського відділення поліції Краматорського ВП ГУ НП в Донецькій області грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 01 березня 2016 року по день винесення рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Керуючись Конституцією України, ст.ст. 2-15, 17-20, 23, 26, 69-72, 94, 98, 159-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до Слов'янського відділення поліції Краматорського ВП ГУ НП в Донецькій області; Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді - відмовити.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надісланням апеляційної скарги особою, яка її подає до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Тарасенко І.М.