Постанова № 61946208, 04.10.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2016 р. Справа № 906/293/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Тимошенко О.М.

судді Коломис В.В. ,

судді Огороднік К.М.

при секретарі Саган І.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Романчук О.А.

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: ОСОБА_2, ОСОБА_3

від органу прокуратури: Ковальчук І.Л.

від третьої особи на стороні позивача: Кирильчук І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача ФОП ОСОБА_2 на рішення господарського суду Житомирської області від 19.07.16 р. у справі № 906/293/16

за позовом Керівника Житомирської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації

до Житомирська районна державна адміністрація

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

- Станишівської сільської ради Житомирського району

про визнання недійсним та скасування розпорядження від 14.08.2014 №324, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 19,9 га , про повернення земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 19.07.16 року у справі № 906/293/16 (суддя Тимошенко О.М.) позов задоволено частково. Визнано недійсним розпорядження голови Житомирської районної адміністрації Житомирської області №324 від 14.08.2014 "Про поновлення ФОП ОСОБА_2 договору оренди земельної ділянки". Визнано недійсним договір оренди земельної земельної ділянки від 23.09.2014 площею 19,9га, кадастровий номер НОМЕР_1, який укладений між Житомирською районною державною адміністрацією Житомирської області та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.09.2014, номер запису про речове право: 7084830. Відмовлено в позові в частині вимоги про повернення земельної ділянки. Стягнуто з Житомирської районної державної адміністрації на користь Житомирської місцевої прокуратури - 2067 грн. судового збору. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Житомирської місцевої прокуратури - 689,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач - 2 ФОП ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить останнє скасувати в частині задоволення позову з підстав не повного дослідження доказів, неправильного застосування норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що розглядаючи дану справу про визнання недійсним спірного договору оренди земельної ділянки водного фонду суд повинен з'ясувати питання чинності рішень на підставі яких було укладено спірний договір. Зазначає, що з огляду на ст. 124 Земельного кодексу України, відповідний договір оренди земельної ділянки державної власності може бути визнаний недійсним з підстав незаконності передання в оренду земельної ділянки лише за умови визнання недійсним рішення органу влади про надання в оренду цієї ділянки, що є підставою для укладення оспорюваного договору. Стверджує, що судом безпідставно встановлено, що розпорядження голови Житомирської райдержадміністрації від 14.08.2014 року № 324 "Про поновлення ФОП ОСОБА_2 договору оренди земельної ділянки" є підставною для укладення договору оренди земельної ділянки площею 19,90га, кадастровий номер якої НОМЕР_1. Вважає, що в даному спорі відсутні порушення прав Обласної державної адміністрації

Апелянт в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та надав свої пояснення.

Прокурор у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів апелянта заперечує. Зокрема зазначає, що у Житомирської районної державної адміністрації повноважень щодо розпорядження земельною ділянкою водного фонду, шляхом передачі цієї земельної ділянки в оренду для риборозведення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 на підставі спірного договору від 2014 року, не було. Відповідно до ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України розпорядником земельної ділянки є Житомирська обласна державна адміністрація. Зазначає, що скасування реєстрації права власності Держави в особі Житомирської РДА та проведення такої реєстрації в особі Житомирської ОДА можливо тільки після скасування права оренди, яке зареєстровано на підставі договору оренди, укладеного у 2014 році між Житомирською РДА та ФОП ОСОБА_2 Рішення суду вважає законним та обґрунтованим. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник прокуратури в судовому засіданні підтримав викладені у відзиві заперечення.

Інші учасники провадження письмових відзивів на апеляційну скаргу не подали.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Житомирської області від 19.07.16 року у справі № 906/293/16 залишити без змін виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів 26.07.2004 року між Житомирською райдержадміністрацією та ОСОБА_6 було укладено договір оренди земельної ділянки водного фонду, відповідно до якого Житомирською РДА передано строком на 15 років для рибогосподарських потреб, а ОСОБА_6 прийнято в оренду земельну ділянку площею 19,50га, яка знаходиться на території Станишівської сільської ради (за межами населеного пункту);

26.02.2005 року між Житомирською райдержадміністрацією та ОСОБА_2 було укладено договір суборенди земельної ділянки (водний об'єкт), відповідно до якого Житомирською РДА надано для рибогосподарських потреб гр.ОСОБА_2 строком на 15 років земельну ділянку площею 19,50га, яка знаходиться на території Станишівської сільської ради;

10.02.2009 року громадянами ОСОБА_6 та ОСОБА_2 подано до райдержадміністрації заяву про припинення права оренди земельної ділянки за ОСОБА_6 та надання в оренду цієї земельної ділянки ОСОБА_2;

За результатами розгляду заяви розпорядженням голови Житомирської райдержадміністрації від 17.03.2009р. за №318 надано ОСОБА_2 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки водного фонду орієнтовною площею 23,7729га для рибогосподарських потреб на території Станишівської сільської ради;

Розпорядженням голови Житомирської районної державної адміністрації № 746 від 04.08.2010 року затверджено проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано в оренду ФОП ОСОБА_2 терміном на 10 років земельну ділянку водного фонду площею 19,9000га для рибогосподарських потреб на території Станишівської сільської ради Житомирського району;

На підставі даного розпорядження 31.05.2011р. між Житомирською районною державною адміністрацією та ФОП ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки водного фонду, за яким Житомирська районна державна адміністрація надає, а ФОП ОСОБА_2 приймає в строкове платне користування земельну ділянку для рибогосподарських потреб, яка знаходиться на території Станишівської сільської ради Житомирського району та області за межами населеного пункту (а.с.22). Даний договір зареєстрований 31.05.2011 року в Управлінні Держкомзему у Житомирському районі за № 182200004000280;

Відповідно до пунктів 2-6 даного договору в оренду передається земельна ділянка площею 19,9000га, у тому числі став - 17,5532 га, низинні болота - 2,3468 га, кадастровий номер НОМЕР_1. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням індексу інфляції становить - 140456,0 гривень. Земельна ділянка передається в оренду без будинків, будівель, споруд та інших об'єктів;

Договір укладено на 10 (десять) років (п.8 договору). На виконання умов договору між сторонами підписано акт прийому-передачі земельної ділянки (а.с.26).

Рішенням від 26 червня 2014 року у справі № 906/378/14 визнано недійсним розпорядження голови Житомирської районної державної адміністрації від 17.03.2009р. № 318 "Про надання ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки водного фонду для рибогосподарських потреб на території Станишівської сільської ради"; визнано недійсним розпорядження голови Житомирської районної державної адміністрації від 04.08.2010р. № 746 "Про передачу в оренду ФОП ОСОБА_2 земельної ділянки водного фонду (ставка) площею 19,9000га для рибогосподарських потреб на території Станишівської сільської ради"; визнано недійсним договір оренди земельної ділянки водного фонду площею 19,9000га, нормативна грошова оцінка якої становить 140456,00грн., від 31.05.2011р., укладений між Житомирською районною державною адміністрацією та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2; зобов'язано фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 повернути земельну ділянку водного фонду площею 19,9000га, кадастровий номер НОМЕР_1, до Станишівської сільської ради Житомирського району.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 19.11.14, рішення першої інстанції скасовано в частині повернення ОСОБА_2 земельної ділянки до Станишівської сільської ради Житомирського району, в цій частині в позові відмовлено. В решті рішення залишено без змін.

Відповідно до ст.35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, факт порушення норм чинного законодавства Житомирською районною державною адміністрацією при передачі в суборенду ФОП ОСОБА_2 земельної ділянки без припинення договору оренди укладеного з гр.ОСОБА_6, без проведення земельних торгів, без отримання позитивного висновку державної експертизи та з перевищенням повноважень, встановлено судами під час розгляду справи №906/378/14.

В той час, коли рішення по справі №906/378/14 від 26.06.14 не набрало законної сили, оскільки було оскаржене до Рівненського апеляційного господарського суду:

- Розпорядженням голови Житомирської районної державної адміністрації №301 від 25.07.14 внесено зміни до скасованого судом розпорядження №746 від 04.08.10, шляхом зменшення терміну дії оренди земельної ділянки до 28.08.14;

- Розпорядженням Житомирської районної державної адміністрації №324 від 14.08.14 поновлено ФОП ОСОБА_2 договір оренди земельної ділянки від 31.05.11 строком на 25 років (а.с.21);

- 23.09.14 між РДА та ФОП ОСОБА_2 укладено договір оренди цієї земельної ділянки строком на 25 років (а.с.35).

Із позовних вимог прокурора вбачається, що він просить визнати недійсним та скасувати розпорядження голови Житомирської райдержадміністрації від 14.08.14. №324, визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 23.09.14, зобов`язати відповідача-2 повернути відповідачу-1 земельну ділянку площею 19,9га.

Місцевий господарський суд за результатами розгляду даного спору дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог прокурора.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Статтею 16 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України (в редакції чинній на час прийняття розпорядження) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. (ч.2 ст. 124 ЗК України).

Статтею 134 ЗК України встановлено, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частинами 2 та 3 ст.134 Земельного кодексу України визначено вичерпний перелік випадків, при яких передача земельних ділянок державної чи комунальної власності або права на них здійснюється без проведення аукціонів (земельних торгів), у якому відсутнє надання земельних ділянок фізичним особам - підприємцям для рибогосподарських потреб, а тому необхідною умовою для її передачі в оренду мало бути проведення земельних торгів, за результатами яких укладається договір оренди.

Частиною 1 ст.116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Статтею 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" передбачено, що до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань, зокрема, використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля.

Відповідно до ч.3 ст.122 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин) районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.

Частиною 5 зазначеної статті, передбачено, що обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

У постанові Верховної Ради України від 14.01.2000 року №1390 "Про концепцію розвитку водного господарства України" зазначено, що водне господарство, це галузь, завданням якої є забезпечення потреб населення і народного господарства у водних ресурсах, збереження, охорона та відтворення водного фонду, попередження шкідливої дії вод і ліквідація її наслідків.

Згідно з вимогами ст. 1 Закону України "Про аквакультуру" від 18.09.2012 рибницьке господарство - єдиний майновий комплекс, до складу якого входить рибогосподарська технологічна водойма або їх комплекс, гідротехнічні споруди, інші споруди (пристрої), будівлі, устаткування, інвентар тощо, земельні ділянки, що призначений для розведення, утримання та вирощування об'єктів аквакультури.

За вимогами ст. 1 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" рибогосподарська діяльність -діяльність юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців, пов'язана з вивченням водних біоресурсів, їх охороною, відтворенням, спеціальним використанням, переробкою, реалізацією тощо.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що для рибогосподарських потреб земельні ділянки у власність або у користування мають надаватися обласними державними адміністраціями згідно з ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України, оскільки водне господарство та риборозведення - це різні поняття.

Згідно ч.ч.1, 6 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Статтею 62 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що документація із землеустрою підлягає державній експертизі з метою забезпечення її відповідності вихідним даним та технічним умовам, вимогам законів України, іншим нормативно-правовим актам. Порядок здійснення державної експертизи документації із землеустрою визначається законом.

У ст. 1 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" зазначено, що державна експертиза землевпорядної документації (далі - державна експертиза) - це діяльність, метою якої є дослідження, перевірка, аналіз та оцінка об'єктів експертизи на предмет їх відповідності вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, а також підготовка обґрунтованих висновків для прийняття рішень щодо об'єктів експертизи.

Обов'язковій державній експертизі підлягають проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок особливо цінних земель, земель лісогосподарського призначення, а також земель водного фонду, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення (ст. 9 вищевказаного Закону).

Відповідно до ч.2 ст.43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

За приписами статті 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, можуть бути: визнання правочину недійсним; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу, державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до п.2 роз'яснень Президії Вищого арбітражного Суду України від 26.01.2000р. №02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів", підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

З огляду на вищевикладене, місцевий суд дійшов вірного висновку, що розпорядження № 324 від 14.08.14 Житомирської райдержадміністрації не відповідає вимогам законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Спірним розпорядженням поновлено строк договору оренди від 31.05.11 р., який в судовому порядку був визнаний недійсним, оскільки його було укладено без припинення договору оренди з гр. ОСОБА_6, без проведення земельних торгів та без отримання позитивного висновку державної експертизи. Дію вказаного договору було продовжено укладеним договором оренди від 23.09.14 р. без проведення земельних торгів, без отримання позитивного висновку державної експертизи та з перевищенням повноважень Житомирською райдержадміністрацією.

Колегія суддів вважає безпідставним твердження апелянта про те, що з огляду на відсутність в договорі оренди посилання на вищевказане розпорядження, суд першої інстанції помилково дійшов висновку про його укладення саме на виконання розпорядження № 324 від 14.08.2014 р. В підтвердження даної позиції ні апелянтом ні Житомирською РДА не надано жодного іншого розпорядження, а послідовна хронологія подій свідчить власне про укладення договору на виконання оспорюваного розпорядження РДА.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Оскільки Житомирською районною державною адміністрацією передано земельну ділянку площею 19,90 га в оренду всупереч вимог норм чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання недійсним договору оренди від 23 вересня 2014 року, який укладений між Житомирською районною державною адміністрацією Житомирської області та ФОП ОСОБА_2 щодо земельної ділянки площею 19,90га, кадастровий номер якої НОМЕР_1, номер запису про речове право: 7084830 на підставі ст.215 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно вказаної норми закону спірна земельна ділянка підлягає поверненню Житомирській районній державній адміністрації, оскільки саме вона надавала її в оренду та у відповідності до п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України (редакція,чинна на момент виникнення спірних правовідносин) до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Що стосується вимоги прокурора в частині спонукання ФОП ОСОБА_2 повернути Житомирській районній державній адміністрації земельну ділянку площею 19,90 га, розташовану на території Станишівської сільської ради за межами населеного пункту шляхом підписання акту прийому-передачі, то колегія суддів також погоджується з рішенням суду про відмову в задоволенні даної вимоги з огляду на те, що Житомирська районна державна адміністрація виступає відповідачем.

Згідно ст.21 ГПК України, позивачами є підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим Кодексом, - фізичні особи, яким пред'явлено позовну вимогу.

Господарським процесуальним кодексом України не передбачено права підприємства, установи і організації звертатися з позовом за захистом інтересів інших юридичних осіб і суб'єктів підприємницької діяльності, в тому числі можливість повернення земельної ділянки водного фонду одним відповідачем на користь другого відповідача, а господарські суди не наділені процесуальними правами на зміну статусу сторін з відповідача на позивача.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що покладення рішенням суду обов'язку повернути земельну ділянку до райдержадміністрації призведе до того, що остання набуде статусу стягувача у виконавчому провадженні. Однак, відповідно до ст.8 ч.2 Закону України "Про виконавче провадження" стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. В даному ж випадку, враховуючи те, що райдержадміністрація заперечує проти позову, не можна вважати, що виконавчий документ буде виданий на її користь. Ухвалення рішення про спонукання одного відповідача вчинити дії на користь іншого відповідача призведе до неможливості виконання такого рішення. При такій обставині належним захистом інтересів держави буде звернення прокурора з позовом в інтересах держави в особі райдержадміністрації про повернення земельної ділянки.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 19.07.2016 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає. Зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не обґрунтовані та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 від 03.07.2016р. залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 19.07.2016 року у справі № 906/293/16 залишити без змін.

3. Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Огороднік К.М.