Рішення № 61945944, 11.10.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.10.16р. Справа № 904/6149/16За позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпро

про стягнення 15 540 858 грн. 30 коп.

Суддя Рудь І.А.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, дов. № 14-127 від 13.05.2014р.;

від відповідача: ОСОБА_2, дов. № 1518 від 18.05.2016р.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду з позовом, в якому просить стягнути з Комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" Дніпропетровської міської ради заборгованість в розмірі 15 540 858 грн. 30 коп., з яких: 609 379 грн. 62 коп. - 3% річних, 4 103 607 грн. 99 коп. - пеня, 10 827 870 грн. 69 коп. - інфляційні втрати, відповідно до договору купівлі-продажу природного газу №2416/14-КП-4 від 28.01.2014р.

Позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов вищевказаного договору щодо своєчасної оплати вартості спожитого природний газ у період з березня по травень та з жовтня по грудень 2014р.

Відповідач проти позовних вимог заперечував, у відзиві на позов зазначив, що позивачем невірно виконаний розрахунок інфляційних втрат, у звязку іщ чим надав власний контррозрахунок, відповідно до якого інфляційне збільшення становить 9 768 255 грн. 04 коп. Крім того, подав до суду клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій та просив суд використати своє право, визначене ст. 233 ГК України та 83 ГПК України, зменшивши розмір нарахованої позивачем пені до 50%. В обґрунтування клопотання посилався на соціальну значущість підприємства у життєдіяльності м. Дніпропетровська, а також той факт, що відповідач не є кінцевим споживачем теплової енергії, а є підприємством, яке використовує отриманий газ для виробництва та забезпечення безперебійного постачання тепловою енергією споживачів для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання. Іншою діяльністю відповідач не має права займатися і не займається. Здійснення розрахунків з позивачем залежить виключно від розрахунків споживачів з відповідачем за спожиту теплову енергію. Станом на 01.07.2016р. заборгованість населення перед відповідачем складає 209 920 282,69 грн., загальний же розмір заборгованості споживачів теплової енергії перед підприємством відповідача складає 263 555 477,36 грн. Крім того, відповідач вживає всіх можливих правових заходів для стягнення зі споживачів заборгованості за спожитий природний газ. Так, до господарського суду Дніпропетровської області протягом 2014-2016р.р. було подано 244 позовні заяви на суму 16 309,07 тис. грн. На примусове виконання до ДВС направлено 260 наказів на суму 14 888,08 тис. грн. До судів загальної юрисдикції за період 2003-2016р.р. подано 29 302 заяв на видачу судових наказів та позовних заяви на суму 107 107,14 тис. грн. На примусове виконання до ДВС направлено 29 991 виконавчих листів та судових наказів на суму 105 673,59 тис. грн. Разом з тим, згідно звіту про фінансові результати за 2 квартал 2016р. підприємство відповідача є збитковим, збиток складає 150 472 000,00 грн.

Відповідно до ст. 77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалась перерва з 20.09.2016р. до 06.10.2016р.

В порядку ст.85 ГПК України, в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

28.01.2014р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Міським комунальним підприємством "Дніпропетровські міські теплові мережі, правонаступником, якого є Комунальне підприємство "Дніпропетровські міські теплові мережі" Дніпропетровської міської ради, (покупець) укладений договір купівлі-продажу природного газу №2416/14-КП-4 (надалі Договір), відповідно до умов якого продавець зобовязався передати у власність покупцеві у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобовязується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах Договору. (п. 1.1. Договору).

За умовами п. 1.2 Договору, газ, що продається за цим Договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими субєктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ).

Відповідно до п. 11.1 Договору, він набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.01.2014р. і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Пунктом 2.1. Договору, продавець передає покупцеві з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року газ обсягом до 18 771 тис. куб. м. (вісімнадцять мільйонів сімсот сімдесят одна тисяча куб.м.), у тому числі місяцях кварталів (тис.куб.м.):

МісяцьОбсяг МісяцьОбсягМісяцьОбсягМісяцьОбсягсічень4 004квітень 790липень7жовтень 1 025лютий 3 445травень7серпень3листопад 2 774березень3 034червень6вересень8грудень3 668І кв.10 483ІІ кв.803ІІІ кв.18IV кв.7 467Обсяги газу, що плануються передавати за цим Договором (надалі плановий обсяг), можуть змінюватися сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку (п. 2.1.1 Договору).

Пунктом 3.3. Договору визначено, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

В п. 3.4. Договору сторони угодили, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцю підписані та скріплені печаткою покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцю та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмові від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до п. 5.1 Договору ціна (граничний рівень ціни) на газ і тарифи на його транспортування НКРЕ.

Протягом договірного періоду сторони вносили зміни до Договору в частині ціни газу, по що укладали додаткові угоди № 1 від 29.04.2014р., № 2 від 20.05.2014р., № 3 від 13.06.2014р., № 4 від 16.09.2014р., № 5 від 11.11.2014р., № 6 від 12.12.2014р.

Згідно з п. 6.1. Договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Як зазначає позивач, стягнення заборгованості за природний газ, спожитий відповідачем протягом січня-травня та жовтня-грудня 2014р., 3% річних, інфляційні втрати, нараховані позивачем за несвоєчасну сплату вартості поставленого природного газу у зазначеному періоді до 23.03.2015р. включно, були предметом розгляду господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/6462/15, за результатами вирішення якої 15.09.2015р. прийнято рішення про часткове задоволення позовних вимог, що набрало чинності (а.с. 51-52).

Відповідач за отриманий природний газ розраховувався несвоєчасно та не в повному обсязі, заборгованість стягнута рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2015р. залишилась непогашеною, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду за захистом своїх прав.

Згідно п. 7.2 Договору у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього Договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі не виконання покупцем умов п. 6.1 цього Договору він зобовязується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

У пункті 9.3 Договору сторони узгодили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю 5 років.

За розрахунком позивача, підлягає стягненню пеня за загальний період з 23.03.2015р. по 14.07.2015р., розрахована за кожним актом окремо (акти за жовтень, листопад, грудень 2014р.), з урахуванням здійснених відповідачем проплат, у загальному розмірі 4 103 607 грн. 99 коп.

На підставі положень ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував та вимагає стягнути з відповідача суму 10 827 870 грн. 69 коп., на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляції за період з березня по вересень 2015р., та суму 609 379 грн. 62 коп. 3% річних за загальний період з 23.03.2015р. по 17.11.2015р., розрахована позивачем за порушення відповідачем зобовязань за Договором з березня 2014р.

На час розгляду справи доказів сплати заборгованості відповідачем не надано.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору купівлі-продажу природного газу, є господарськими зобовязаннями, тому, згідно положень ст. ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності із ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 530 ч. 1 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

Відповідно до положень частин першої, третьої статті 509, статей 526, 629 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу положень ст.ст. 9, 16, 549-551, 611, 625 Цивільного кодексу України та ст.ст. 20, 216-220 та 230-232 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку передбачених Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими законами і договором, а держава забезпечує захист прав і законних інтересів субєктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обовязку в натурі, стягнення збитків та застосування штрафних санкцій.

За приписами ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно із п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань від 17.12.13р. № 14 з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Враховуючи викладене, та перевіривши розрахунки позивача, судом встановлено, що розрахунок 3% річних та пені відповідає умовам Договору та вимогам чинного законодавства.

За змістом ч. 3 п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помножений на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці) у якому (яких) мала місце інфляція.

Крім того, слід врахувати, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (пункти 3.1., 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013р. № 14).

При цьому, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені (пункт 1.9 вказаної вище постанови).

Під час перевірки розрахунку інфляційних нарахувань, судом встановлено, що виконуючи нарахування за простроченими грошовими зобовязаннями відповідача позивачем нараховувався індекс інфляції за кожний наступний місяць у заявленому періоді на суму боргу, що вже включала в себе інфляційне збільшення за попередній місяць. У звязку із чим, згідно перерахунку, здійсненому господарським судом, до стягнення з відповідача підлягає сума інфляційних втрат у загальному розмірі 9 372 256 грн. 70 коп. В решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені суд зазначає наступне.

В ході судового розгляду справи відповідач заявив клопотання про зменшення розміру нарахованої позивачем пені, обґрунтовуючи клопотання тим, що КП "Дніпропетровські міські теплові мережі" Дніпропетровської міської ради є комунальним підприємством, яке знаходиться в скрутному фінансовому становищі. При чому, відповідач не є кінцевим споживачем теплової енергії, а є підприємством, яке використовує отриманий газ для виробництва та забезпечення безперебійного постачання тепловою енергією споживачів для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання. Іншою діяльністю відповідач не має права займатися і не займається. Здійснення розрахунків з позивачем залежить виключно від розрахунків споживачів з відповідачем за спожиту теплову енергію. Станом на 01.07.2016р. заборгованість населення перед відповідачем складає 209 920 282,69 грн., загальний же розмір заборгованості споживачів теплової енергії перед підприємством відповідача складає 263 555 477,36 грн. Крім того, відповідач вживає всіх можливих правових заходів для стягнення зі споживачів заборгованості за спожитий природний газ. Так, до господарського суду Дніпропетровської області протягом 2014-2016р.р. було подано 244 позовні заяви на суму 16 309,07 тис. грн. На примусове виконання до ДВС направлено 260 наказів на суму 14 888,08 тис. грн. До судів загальної юрисдикції за період 2003-2016р.р. подано 29 302 заяв на видачу судових наказів та позовних заяви на суму 107 107,14 тис. грн. На примусове виконання до ДВС направлено 29 991 виконавчих листів та судових наказів на суму 105 673,59 тис. грн. Разом з тим, згідно звіту про фінансові результати за 2 квартал 2016р. підприємство відповідача є збитковим, збиток складає 150 472 000,00 грн. тощо.

За приписами ч. 1 ст. 233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобовязання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно із ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Право господарського суду на зменшення розміру неустойки закріплено й пунктом 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

За встановлених обставин, враховуючи майновий стан сторін, стан розрахунків та соціальну значущість підприємства відповідача, суд вважає, що відповідачем належними доказами підтверджено, що підприємство знаходиться в скрутному матеріальному становищі. Крім того, пеня є лише санкціями за невиконання грошового зобовязання, а не основним боргом, а тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може, окрім стягнення пені позивач нараховує та стягує проценти річних та інфляційні, які в певній мірі компенсують знецінення несплачених коштів відповідачем. Крім того, відповідач не ухиляється від повернення заборгованості позивачу, та в межах наявних коштів, здійснює погашення заборгованості перед позивачем. Тому при зменшенні розміру пені позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача, зменшивши пеню на 50% до 2 051 804 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Згідно приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищезазначеного, керуючись ст.ст.4, 32-34, 43, 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" Дніпропетровської міської ради (49044, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 37, код ЄДРПОУ 32082770) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720) 2 051 804 грн. 00 коп. (два мільйони пятдесят одну тисячу вісімсот чотири грн. 00 коп.) пені, 9 372 256 грн. 70 коп. (девять мільйонів триста сімдесят дві тисячі двісті пятдесят шість грн. 70 коп.) інфляційних втрат, 609 379 грн. 62 коп. (шістсот девять тисяч триста сімдесят девять грн. 62 коп.) 3% річних, 187 339 грн. 72 коп. (сто вісімдесят сім тисяч триста тридцять девять грн. 72 коп.) витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя ОСОБА_3

Повне рішення складено 11.10.16р.