Постанова № 61943976, 07.10.2016, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 348/1156/16-а

07 жовтня 2016 року м. Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючогосудді - ОСОБА_1,

секретаря - Клекот Л.М.,

з участю представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Надвірна справу за позовом ОСОБА_4 до Надвірнянського обєднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про зобовязання зарахувати до стажу за вислугу років періоду навчання,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом до Надвірнянського ОУПФ України в Івано-Франківській області про зобовязання зарахувати до стажу за вислугу років періоду навчання.

В судовому засіданні представник позивача її вимоги ОСОБА_4 підтримав з підстав, викладених в позовній заяві.

Просить суд позов ОСОБА_4 задоволити. Визнати незаконною відмову Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у зарахуванні їй

періоду навчання з 01.09.1987 р. по 26.06.1991 р. до спеціального стажу за вислугу

років згідно з пунктом «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зобов'язати відповідача зарахувати їй до стажу за вислугу років період

навчання з 01.09.1987 р. по 26.06.1991 р., а після звільнення з роботи та звернення за

призначенням пенсії призначити пенсію за вислугу років та виплачувати її в

подальшому.

Представник відповідача- Надвірнянського ОУПФ України в Івано-Франківській області в судовому засіданні позов не визнала, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_4 є безпідставними і не підлягають до задоволення та подала заперечення в якому вказала, що згідно з п. 2 Порядку виплати надбавок за вислугу років педагогічним та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2001 р. № 78 (далі Порядок): "До стажу педагогічної роботи для виплати надбавки за вислугу років педагогічних та науково-педагогічних працівників (стажу педагогічної роботи) зараховується час роботи на посадах, передбачених переліком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 р. № 963", що включає посади лише педагогічних та науково-педагогічних працівників, і згідно з цими актами не передбачено нарахування педагогічного стажу особам, які навчаються у ВНЗ.

Відповідно до п. 5 Порядку: "До стажу педагогічної роботи зараховується час перебування громадян України на військовій службі, час перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя і шоста статті 179 Кодексу законів про працю України)." Таким чином, законодавством не вимагається призупиняти перебіг нарахування педагогічного стажу на час певного періоду відпустки за догляду за дитиною, а час перебування на військовій службі зараховується до педагогічного стажу.

Відповідно до п. 6 Порядку: "Основним документом для визначення стажу педагогічної роботи є трудова книжка та інші документи, що відповідно до законодавства підтверджують стаж роботи." Тобто трудова книжка є хоч і основним документом для визначення стажу роботи, але не єдиним.

Педагогічний стаж являє собою сумарну тривалість трудової діяльності працівників в освітніх закладах на посадах, пов'язаних з навчальним процесом. Його правильний підрахунок набуває особливого значення у зв'язку з тим, що сума, яку педагогічні та науково-педагогічні працівники отримують за свою роботу, зростає пропорційно тривалості педагогічного стажу - адже для таких працівників чинним законодавством передбачені щомісячні надбавки за вислуги років.

Основним документом для визначення стажу педагогічної роботи є трудова книжка, а також інші документи, які відповідно до законодавства підтверджують стаж роботи.

Відповідно до п. «е» ст. 55 З-ну України «Про пенсійне забезпечення» пенсія за вислугу років працівникам освіти призначаються при наявності спеціального стажу роботи не менше 25 років 06 місяців

Пільговий стаж - це період трудової діяльності в шкідливих, небезпечних або специфічних умовах упродовж повного робочого дня. Перелік виробництв, робіт, професій, посад і показників, за якими період трудової діяльності може бути віднесений до пільгового стажу, затверджено постановами Кабінету Міністрів України. А Порядок застосування Списків №1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, урегульований наказом Міністерства праці та соціальної політики України №383 від 18.11.2005 року.

Враховуючи наведене, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4

Суд, вислухавши пояснення сторін по справі, дослідивши письмові докази, надані сторонами на виконання вимог ст.71 КАС України і які сторони вважають достатніми для обгрунтування і заперечення позовних вимог та зясувавши фактичні обставини справи, перевіривши матеріали , приходить до висновку про можливість задоволення позову ОСОБА_4 виходячи з наступних підстав:

Відповідно до ст.2 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому зазначеним кодексом, звернутися до суду для оскарження будь-яких рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень.

Ч. 1 ст.71 КАС України закріплює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Також із змісту ст.71 КАС України випливає, що кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності його рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування рішення, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Оскільки відповідач по справі в силу норм ст.3 КАС України є суб'єктом владних повноважень, то застосуванню при розв'язанні спору підлягають норми ч.2 ст.71 КАС України, де зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь якими несприятливими наслідками для прав, свобод, та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відсутність хоча б однієї з наведених вище ознак, є підставою для задоволення адміністративного позову.

В судовому засіданні встановлено, що позивач по справі- Коновалюк Г.М.,ІНФОРМАЦІЯ_1, 21.06.2016 року звернулася до відповідача із заявою щодо обчислення свого стажу за вислугу років як працівника освіти для подальшого звернення за призначенням пенсії за вислугу років.

Однак, 02.07.2016 р. за № 119/К-15 вона отримала лист з Надвірнянського ОПФ України в Івано-Франківській області в якому її повідомлено про відсутність права на призначення пенсії за вислугу років, оскільки її спеціальний стаж роботи станом на 31.12.2015 р. складає менше ніж 25 років 06 місяців.

Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія за вислугу років має призначатися згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. Оскільки, на даний час такий законодавчий акт не прийнято, пенсії призначаються відповідно до норм цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Пенсія за вислугу років пояснюється специфікою відповідної роботи, професії чи посади, які пов'язані з підвищеними фізичними і емоційними навантаженнями і тривале перебування на яких призводить до інтенсивного зношування людського організму, внаслідок чого працівник втрачає свою професійну працездатність до настання віку, необхідного для призначення пенсії за віком.

Згідно ст. 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5.11.1991 р. пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Таким чином пенсії за вислугу років призначаються за наявності спеціального стажу роботи, тобто роботи на відповідних посадах, віднесених до Переліку.

Як вбачається з трудової книжки позивача, копія якої долучена до матеріалів справи, ОСОБА_4 з 01.08.1991 р. прийнята на посаду вихователя Ланчинського дитячого садка «Ромашка», а з 28.05.1998 р. призначена на посаду завідуючої Ланчинським дитячим садком «Ромашка», на якій працює і до цього часу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 р. № 909 із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 р. № 1436 та від 17.11.2004 р. № 1567, затверджений Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.

Цим переліком з-поміж працівників дошкільних навчальних закладів передбачено посади завідуючої та вихователя.

Як зясовано в судовому засіданні, при обчисленні стажу за вислугу років спеціалістами територіального управління Фонду ОСОБА_4 врахований тільки період роботи з 01.08.1991 р. по 31.05.2016 р., який склав 24 роки 10 місяців, що є недостатнім для призначення пенсії за вислугу років.

Разом з тим, обчислюючи такий стаж їй не було враховано період навчання за спеціальністю, а саме з 01.09.1987 р. по 26.06.1991 р. позивач навчалася в Лебединському педагогічному училищі ім. Макаренка по спеціальності «виховання в дошкільних закладах» та рішенням Державної кваліфікаційної комісії від 26.06.1991 р. їй присвоєно кваліфікацію «вихователя дошкільних закладів».

Порядок обчислення спеціального стажу та умов, за яких визначається право на пенсію за вислугу років, передбачені положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», а страховий стаж, залежно від якого визначається розмір пенсії, обчислюється відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Коло осіб, які мають право на пенсію за вислугу років, визначено статтями 54 і 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно з пунктом «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (із наступними змінами) працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення мають право на призначення пенсії за вислугу років після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України (постанова Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. № 909), станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати, зокрема, з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту.

Робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених вказаним переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.

При призначенні пенсії за вислугу років зазначеним особам допускається підсумовування стажу за періоди їх роботи у закладах і установах освіти, охорони здоров'я та соціального захисту.

Відповідно до ч.І ст.24 закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж -це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Разом з тим, ч.4 цієї ж статті передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим законом.

У законодавстві, що діяло раніше (до 1.01.2004року), зокрема у Законі України «Про пенсійне забезпечення», йдеться про стаж роботи, що дає право на призначення трудових пенсій (загальний трудовий стаж).

Зміст поняття «загальний трудовий стаж» є ширшим, ніж поняття «стаж страховий», оскільки до першого включаються також періоди суспільно корисної діяльності, коли особа не підлягала загальнообов'язковому соціальному страхуванню.

Так, згідно зі ст.56 Закону до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Крім того, відповідно до ч.3 цієї ж статті до стажу роботи, що дає право на призначення трудових пенсій, зараховуються також періоди, коли особа не працювала, наприклад у зв'язку з навчанням у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах з підготовки кадрів, підвищення кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі; тимчасовою непрацездатністю, що почалася у період роботи; часом догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку тощо.

Спеціальний стаж - це період роботи в певних умовах праці чи на посадах, з якими законодавець пов'язує пільгове (або за особливими правилами) пенсійне забезпечення.

Вислуга років є видом спеціального стажу. Це період виконання особливого роду трудової діяльності або державної служби, коли до особи, яка її здійснює, пред'являють особливі вікові, а також підвищені психічні та фізичні вимоги, при тривалому виконанні якої особа втрачає відповідну професійну працездатність.

Так, ст.51 Закону передбачає, що пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Відповідно до статті 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» час навчання у професійно-технічному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Як вбачається з диплому від 26.06.1991 р. серія ИТ № 933033 навчання ОСОБА_4 закінчила 26.06.1991 р., а на роботу за набутою професією згідно із записами трудової книжки (від 01.08.1991 р. серія БТ-ІІ № 6495223) зарахована 01.08.1991 р. (наказ від 01.08.1991 р. № 133), тобто в межах трьох місяців, як це передбачено зазначеним вище нормативним актом, тому період навчання з 01.09.1987 р. по 26.06.1991 р. підлягає включенню до її спеціального стажу роботи за вислугу років.

Статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» також визначено, що до стажу роботи зараховується, зокрема, військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки та органах внутрішніх справ, незалежно від місця проходження служби; навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі; тимчасова непрацездатність, що почалася у період роботи.

Таким чином, діючим законодавством передбачена можливість зарахування часу навчання у таких навчальних закладах, як училищах, які не є вищими навчальними закладами, до трудового стажу, що дає право на пільги (аналогічна позиція викладена й у Постанові Верховного Суду України від 25.03.2014р. по справі №21-47а14).

Суд не бере до уваги заперечення представника відповідача - Надвірнянського ОУПФ України в Івано-Франківській області про те, що у позивача відсутнє право на призначення пенсії за вислугою років, оскільки такі заперечення не ґрунтуються на вимогах закону.

Суд вважає, що право позивача на пенсійне забезпечення порушене і захист порушеного права можливий шляхом зобовязання відповідача - Надвірнянського ОУПФ України в Івано-Франківській області вчинити дії необхідні для призначення ОСОБА_4 пенсії за вислугу років.

З огляду на викладене, у відповідача відсутні правові підстави відмовляти ОСОБА_4 у зверненні за призначенням пенсії за вислугу років, оскільки з врахуванням періоду навчання її стаж роботи за вислугу років становить 28 років 07 місяців 26 днів, тобто понад 25 років 06 місяців, як це передбачено пунктом «є» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що дає їй право на призначення пенсії за вислугу років не залежно від віку.

Згідно ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообовязковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Відповідно ч.2 ст.19 Конституції України, п.1 ч.3 ст.2 та ч.1 ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи має керуватися принципом законності, відповідно до якого має перевіряти, чи діяли органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи лише на підставі закону, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

А тому, суд, оцінюючи в сукупності здобуті докази по справі прийшов до висновку про можливість задоволення позову.

На підставі ст.ст. 18, 124 Конституції України, Закону України «Про пенсійне забезпечення», керуючись ст.ст. 158-165, 167 ч.2, 186 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_4 - задоволити.

Визнати незаконною відмову Надвірнянського об'єднаного управління

Пенсійного фонду України у зарахуванні ОСОБА_4

періоду навчання з 01.09.1987 р. по 26.06.1991 р. до спеціального стажу за вислугу

років згідно з пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зобов'язати Надвірнянське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області зарахувати ОСОБА_4 до стажу за вислугу років період її навчання з 01.09.1987 р. по 26.06.1991 р., а після звільнення з роботи та звернення за призначенням пенсії призначити пенсію за вислугу років та виплачувати її в подальшому.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному ст.186 КАС України через Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області.

Суддя Грещук Р.П.

Повний текст постанови виготовлено 11.10.2016 року.