Рішення № 61940496, 05.10.2016, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/7019/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" жовтня 2016 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Катющенко В.П.

при секретарі - Дудник В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить суд: стягнути солідарно з відповідача ОСОБА_2 та відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» заборгованість у розмірі 798366,18 гривень, а саме: за кредитом - 328960,00 гривень, по відсотках - 452446,18 гривень, по комісії - 16960,00 гривень; стягнути солідарно з відповідача ОСОБА_2 та відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» витрати по сплаті судового збору у сумі - 11975,50 гривень.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 15 серпня 2008 року Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (закрите акціонерне товариство) та ОСОБА_2 уклали Кредитний договір №11749-к. Відповідно до умов вищевказаного Кредитного договору, первинний кредитор зобов'язується надати відповідачеві (за договором позичальникові) кредит у сумі 400000,00 гривень. На забезпечення умов виконання кредитного договору № 11749-к від 15 серпня 2008 року з ОСОБА_3 було укладено Договір поруки № 11751-к від 15 серпня 2008 року. Відповідно до умов договору поруки, ОСОБА_3 поручається за виконання боржником умов кредитного договору власними коштами. 17 рудня 2012 року між ОСОБА_4 акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (виступає правонаступником Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (закрите акціонерне товариство) та ТОВ «Кредитні Ініціативи» було укладено Договір відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Кредитні ініціативи» зобов'язувалось передати грошові кошти в розпорядження ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», а ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» зобов'язувалось відступити ТОВ «Кредитні ініціативи» свої права грошових вимог до боржників за Кредитними договорами, перелік яких міститься в Додатку №1 до договору відступлення. Таким чином, ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» було відступлено право грошової вимоги за Кредитним Договором №11749-к від 15 серпня 2008 року ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи». Відповідно до зазначеного договору, сторони свої зобов'язання повністю виконали - ТОВ «Кредитні Ініціативи» передало грошові кошти, а ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» відступило свої права грошової вимоги до боржників за Кредитними Договорами, перелік яких міститься в Додатку №1 до Договору відступлення. Боржник, неналежно виконує взяті на себе зобов'язання, чим грубо порушує істотні умови кредитного договору, в результаті чого станом на 01 квітня 2016 року, має прострочену заборгованість: за кредитом - 328 960,00 гривень, по відсотках - 452 446,18 гривень, по комісії - 16960,00 гривень.

Представник позивача в судове засідання не зявилася, про день, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, подав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності у всіх судових засіданнях представника позивача на ідставінаявних доказів та матеріалів.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не зявилася, про день, час та місце судового розгляду повідомлялася належним чином, суд про причини неявки не повідомила.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_5 в судовому засіданні проти позову заперечував, подав до суду заяву про застосування строку позовної давності, в якій просив відмовити повністю в позові. Пояснив суду, що доказів виконання п. 2.1. кредитного договору в частині надання кредиту позивачем надано не було. Крім того, позивачем пропущено строку позовної давності, оскільки кінцевий термін повернення кредиту визначений як 13 серпня 2011 року. Також, актів передачі прав вимоги за договором позивачем надано не було, а розрахунок заборгованості не містить первинних бухгалтерських документів - платіжних доручень, меморіальних договорів, заяв на видачу готівки.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника позивача та відповідача ОСОБА_2

Суд, вислухавши пояснення представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_5, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до наступного.

Відповідно до ч.1ст.1054 Цивільного кодексу України,за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Як вбачається з матеріалів справи, 15 серпня 2008 року між Акціонерним комерційний промислово-інвестиційний банк (закрите акціонерне товариство) та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 11749-к, за яким банк надав позичальнику кредит у сумі 400000 гривень на умовах, передбачених цим договором зі сплатою за користування кредитом процентної ставки в розмірі 20% річних з кінцевим терміном повернення кредиту та процентів за ним - не пізніше 13 серпня 2011 року (а.с.6-7).

В забезпечення виконання умов кредитного договору з боку позичальника ОСОБА_2, 15 серпня 2008 року між Акціонерним комерційний промислово-інвестиційний банк (закрите акціонерне товариство) та ОСОБА_2, ОСОБА_3 було укладено договір поруки № 11751-к, за яким поручитель ОСОБА_3 у відповідності до умов цього договору, у випадку невиконання у повному обсязі та/або прострочення виконання позичальником ОСОБА_2 зобовязань за кредитним договором зобовязується виконати зобовязання по погашенню заборгованості за кредитним договором (а.с. 9).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 3.3. Розділу 3 кредитного договору, проценти за користування кредитом позичальник сплачує з першого календарного дня поточного місяця по останній календарний день поточного місяця включно. Нарахування і сплата відсотків проводиться в останній робочий день місяця. Позичальник має право раніше вказаного строку сплатити повністю або частково суму відсотків банку, належних в поточному періоді.

Згдіно п.п. 5.2.2. п. 5.2. Розділу 5 кредитного договору, позичальник зобовязується: своєчасно сплачувати кредит, проценти за користування кредитом, суми неустойки в порядку, передбаченому цим договором. У випадку прострочення позичальником сплати перелічених платежів останній зобовязаний спрямовувати призначені для цього кошти на рахунки простроченої заборгованості відповідно за кредитом, процентами та неустойки, номери яких повідомляються банком позичальнику негайно після відкриття певного з них.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Положенням статті 611 Цивільного кодексу України, визначено правові наслідки порушення зобовязання. Так, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема:

1.припинення зобовязання внаслідок односторонньої відмови від зобовязання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2.зміна умов зобовязання;

3.сплата неустойки;

4.відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до п. 6.3. Розділу 6 кредитного договору, за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або процентів за користування кредитом позичальник сплачує банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення, та нараховується за кожен день прострочення платежу.

17 грудня 2012 року між ОСОБА_4 акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» було укладено договір відступлення прав вимоги, за яким первісний кредитор ОСОБА_4 акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» передав (відступив), а новий кредитор ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» прийняв кредитний портфель та зобовязався сплатити за нього первісному кредиторові грошову винагороду (ціну продажу) на умовах, визначених цим договором.

Згідно витягу з реєстру позичальників (Додаток № 1) до договору про відступлення прав вимоги від 17 грудня 2012 року, укладеного між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи», до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором № 11749-к від 15 серпня 2008 року.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобовязанні може бути замінений іншою особою внаслідок переданням ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобовязанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 Цивільного кодексу України).

За загальним правилом, закріпленим в частини 1 статті 516 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобовязанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

В той же час, стороною позивача суду не було надано будь-яких доказів в підтвердження переходу до останнього права вимоги за договором поруки № 11751-к від 15 серпня 2008 року, при цьому зміст позовних вимог стосується саме солідарного стягнення кредитної заборгованості як з позичальника, так і з поручителя. Також, за договором відступлення прав вимоги, набуття новим кредитом права вимоги та заміна кредитора набуває чинності у день укладення договору лише за умови належного оформлення сторонами (підписання та скріплення відбитком печаток сторін) реєстру позичальників. В той час як стороною позивача вказаного реєстру позичальників в частині поручительства надано не було, а наданий реєстр позичальників скріплений лише печаткою позивача та засвідчений уповноваженою особою лише позивача, що також у своїй сукупності не може підтверджувати факт переходу права вимоги за кредитним договором та договором поруки саме до позивача.

Крім вищезазначених умов договору, діюче законодавство також встановлює обовязковість наявності доказів прав нового кредитора у зобовязанні та вимоги до оформлення первинних документів, що підтверджують їх передачу від первісного кредитора до нового кредитора. Первісний кредитор повинен передати новому документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Відповідно до ч.1 ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.99 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з ч.2 ст.9 цього ж закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обовязкові реквізити.

Під час розгляду справ позивачами до матеріалів справ не було надано належних та допустимих доказів прав нового кредитора у зобовязанні з відповідними додатковими договорами, що унеможливлювало задоволення позовних вимог.

За вимог ст. 11 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що, виходячи з принципу змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства, суд позбавлений можливості самостійного витребування та збирання доказів по справі та надання оцінки обсягу доказів, який би був достатній для задоволення вимог позивача.

Відповідно до ч.2 ст. 27 Цивільного процесуального кодексу України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

Уповноваженим представником позивача висловлено клопотання про розгляд справи у відсутність представника позивача.

Заявляючи у відповідності до вимог ч. 2ст. 158 Цивільного процесуального кодексу Україниклопотання про розгляд справи за її відсутності особа усвідомлює, погоджується та несе ризики неможливості вчасно відреагувати на обставини, які будуть з'ясовані в ході проведення судового засідання, надати відповідні пояснення та додаткові докази або ж заявити клопотання.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, станом на 01 квітня 2016 року, відповідачу нарахована заборгованість за кредитним договором № 11749-к, а саме: за кредитом - 328 960,00 гривень, по відсотках - 452 446,18 гривень, по комісії - 16960,00 гривень.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Як вбачається з укладеного між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) та ОСОБА_2 кредитного договору, кінцевим терміном повернення кредиту та процентів за ним встановлено не пізніше 13 серпня 2011 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України).

Разом з тим, із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч. 2 ст. 251 та ч. 2 ст. 252 ЦК України).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Вказані правові позиції взаємоузгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду України, висловленими в постанові від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-169цс14, у справі № 6-154цс15 від 30 вересня 2015 року, 6-48цс15 від 22 квітня 2015 року.

Таким чином, з викладеного вбачається, що позивачем було пропущено строк позовної давності за вимогою про стягнення з відповідача заборгованості, оскільки строк повернення кредиту закінчився 13 серпня 2011 року, у звязку з чим позивач мав звернутися з даними вимогами до відповідача до 13 серпня 2014 року. При цьому, як вбачається з штемпелю поштового відділення позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості лише 19 квітня 2016 року, тобто з пропуском встановленого строку позовної давності, при цьому, право вимоги за кредитним договором у позивача виникло ще 17 грудня 2012 року, тобто з моменту укладення договору відступлення прав вимоги, з огляду на що в межах розрізу даного спору підлягає застосування строку позовної давності, заявленої стороною відповідача в судовому засіданні.

Відповідно до п. 2.2. Розділу 2 договору поруки, у випадку невиконання або прострочення виконання позичальником зобовязань, що випливають із кредитного договору, поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник в тому ж обсязі, що й позичальник.

За приписом частини 1статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою,порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Частинами 1, 2статті 553 Цивільного кодексу України, визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Як роз'яснено в п. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», договір поруки має додатковий (акцесорний) до основного зобов'язання - кредитного договору - характер і укладається саме для забезпечення виконання останнього, а поручитель згідно з частиною першоюстатті 554 ЦКвідповідає перед кредитором, за загальним правилом, солідарно із позичальником, якщо договором поруки не встановлено його додаткову (субсидіарну) відповідальність. Неможливість окремого розгляду цих договорів може бути пов'язана, зокрема, із визначенням суми заборгованості, способу виконання зобов'язання та іншими умовами договорів.

Статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі.

Відповідно до ч. 2, 4 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв'язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об'єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму. Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Згідно з ч. 3 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

А відповідно до приписів ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Крім того, згідно п. 3.1. Розділу 3 кредитного договору, банк надав позичальнику кредит одноразово в повному обсязі шляхом видачі йому грошових коштів готівкою безпосередньо з його позичкового рахунку, відкритого Банком у філії «Ватутінське відділення Промінвестбанку в м. Київ», код Банку 322283, при цьому сторони домовились, що кредит буде надано: одноразово - не пізніше наступного банківського дня з дати отримання від позичальника: письмової заяви на отримання кредиту; чи розрахункового документу на отримання готівки.

В той же час, стороною позивача не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували виконання первісним кредитором умов п. 3.1. Розділу 3 кредитного договору щодо видачу кредиту у готівковій формі позичальнику.

Крім того, Розділом 3 договору поруки визначено, що у випадку невиконання зобовязань позичальником у строки, визначені кредитним договором, кредитор зобовязаний звернутися з письмовою вимогою на адресу поручителя. Поручитель не пізніше 30 робочих днів з дня отримання вимоги кредитора зобовязаний погасити суму в розмірі, визначеному п. 2.1. цього договору.

В той же час, позивачем будь-яких доказів направлення такої вимоги на адресу поручителя надано не було, а лише 12 квітня 2016 року направлено вимогу про досудове врегулювання безпосередньо позичальнику, що не може свідчити про обізнаність поручителя в частині порушення умов кредитного договору безпосередньо позичальником.

Відповідно до ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 212 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, враховуючи вищевикладені доводи в їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову .

Враховуючи, що суд дійшов обґрунтованих висновків, щодо відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ «Кредитні ініціативи», то з урахуванням положень статті 88 Цивільного процесуального кодексу України, відшкодування судового збору, у разі відмови у позові не підлягають.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 251, 252-255, 256, 257, 261, 512, 514, 516, 526, 530, 546, 553, 610, 611, 612, 629, 631, 1054 Цивільного кодексу України, п. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», ст.ст. 10, 14, 60, 64, 88, 209, 212-215, 218, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: