Постанова № 61939451, 05.10.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 143/70/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Бойко А.В.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

05 жовтня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Граб Л.С.

суддів: Гонтарука В. М. Білої Л.М.

за участю:

секретаря судового засідання: Томашук А.В.,

позивача: ОСОБА_2,

представника відповідача: ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Липовецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області на постанову Погребищенського районного суду Вінницької області від 19 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Липовецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про визнання протиправними дій щодо відмови у відновленні виплати пенсії, обмеження її розміру та зобов'язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В :

В січні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України у Погребищенському районі Вінницької області, в якому просив: визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України у Погребищенському районі Вінницької області щодо відмови у відновлені виплати пенсії за віком; зобовязати управління Пенсійного фонду України у Погребищенському районі Вінницької області відновити йому виплату пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» з 18 липня 2015 року по 10 листопада 2015 року; постанову суду звернути до негайного виконання; стягнути з Державного бюджету України на його користь 551 грн. 20 коп. судового збору.

Постановою Погребищенського районного суду Вінницької області від 19 лютого 2016 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного зясування обставин справи і, як наслідок - невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2016 року замінено відповідача управління Пенсійного фонду України у Погребищенському районі Вінницької області на Липовецьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року провадження у справі зупинено.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2016 року провадження у справі поновлено.

В судовому засіданні представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

В судовому засіданні позивач заперечив проти поданої апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, давши правову оцінку обставинам у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід частково задовольнити, а постанову суду частково скасувати, виходячи з наступного.

Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_2 з 2010 року перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Погребищенському районі Вінницької області (правонаступник - Липовецьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області) та до 01 квітня 2015 року отримував пенсію за віком відповідно до Закону України Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

Крім того, позивач з 19 листопада 2010 року по 10 листопада 2015 року працював на посаді сільського голови Бабинецької сільської ради.

З 01 квітня 2015 року відповідачем призупинено виплату пенсії ОСОБА_2

У послідуючому, 18 грудня 2015 року позивач звернувся до УПФУ у Погребищенському районі Вінницької області із заявою про поновлення виплати пенсії.

Листом від 24 грудня 2015 року №329/11-18/11, відповідачем відмовлено у поновленні виплати пенсії з 01 квітня 2015 року, з посиланням на вимоги Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02 березня 2015 року №213, відповідно до якого у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року особи, які мають право на призначення пенсії, щомісячного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України Про статус народного депутата України, Про державну службу, Про судоустрій і статус суддів, Про прокуратуру пенсії, призначені відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не виплачуються.

ОСОБА_2, вважаючи дану відмову незаконною та такою, що порушує його права звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем неправомірно відмовлено у поновленні пенсії позивачу, з чим частково не погоджується колегія суддів з огляду на наступне.

З 01 квітня 2014 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 №213-VIII (Закон №213-VIII), яким внесено зміни до ряду законів, зокрема до Закону України Про державну службу та Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 47 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року: у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту) на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України Про статус народного депутата України, Про державну службу, Про прокуратуру, Про судоустрій і статус суддів, пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються.

Водночас, пунктом 5 розділу III Прикінцеві положення Закону № 213 передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Так як, вказаний в пункті 5 розділу III Прикінцеві положення Закону № 213, закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 1 червня 2015 року прийнятий не був, у зв'язку з чим з вказаної дати втратили чинність, зокрема, норми Закону України Про державну службу щодо пенсійного забезпечення і відповідно пенсії за цим Законом не призначаються.

З 1 червня 2015 року особам, які підпадають під дію Закону України Про державну службу, пенсія призначається відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що обмеження виплати пенсій згідно Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02 березня 2015 року №213 були тимчасовими - з 01 квітня по 31 грудня 2015 року, а до 01.06.2015 року закону відносно призначення пенсій прийнято не було, а тому й належним способом відновлення порушеного права позивача буде зобов'язання управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці відновити останньому виплату пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 18 липня 2015 року по 10 листопада 2015 року.

Крім того, у справі Фабіан проти Угорщини Європейський суд з прав людини зазначив, що відмінність у ставленні є дискримінаційною в світлі статті 14, якщо вона не має обєктивного та розумного обґрунтування, тобто, якщо вона не переслідує легітимну мету або якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються, та метою, що переслідується. Більше того, договірна держава користується свободою розсуду при визначенні того, чи та якою мірою відмінності в інших схожих ситуаціях виправдовують різне ставлення. Суд вважає, що різне трактування пенсіонерів, що працюють в державному і приватному секторах, з однієї сторони, і між різними категоріями державних службовців, з іншої сторони, щодо права на продовження отриманні пенсії за віком, де заявник став жертвою, не ґрунтується на будь-якому обєктивному і розумному виправданні, навіть беручи до уваги певну свободу розсуду, що надається договірним сторонам в цій області.

Провівши системний аналіз норм чинного законодавства та дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що відповідачем неправомірно відмовлено у поновленні виплати пенсії ОСОБА_2 з 18 липня 2015 року по 10 листопада 2015 року, оскільки відсутні правові підстави для невиплати позивачу пенсії в зазначеному періоді.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24 травня 2016 року у справі №21-948а16.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 суми сплаченого судового збору розміром 551 грн. 20 коп., оскільки стягнення в данному випадку має проводитися за рахунок бюджетних асигнувань Липовецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що відповідачем не надано суду належних доказів, які свідчать про неправомірність заявлених позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та застосування норм матеріального права.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно пп. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 71, 94, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Липовецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області задовольнити частково.

Постанову Погребищенського районного суду Вінницької області від 19 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Липовецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про визнання протиправними дій щодо відмови у відновленні виплати пенсії, обмеження її розміру та зобов'язання вчинення певних дій скасувати в частині стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 суми сплаченого судового збору розміром 551 грн. 20 коп.

В цій частині винести нову постанову.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Липовецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області на користь ОСОБА_2 суму сплаченого судового збору розміром 551 грн. 20 коп.

В решті постанову залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 10 жовтня 2016 року.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5