Ухвала суду № 61939441, 05.10.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 147/247/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Костюк Г.М.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

05 жовтня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Полотнянка Ю.П. Загороднюка А.Г.

за участю:

секретаря судового засідання: Нечаюк Т.В.,

позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Тростянецькому районі Вінницької області на постанову Тростянецького районного суду Вінницької області від 16 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Тростянецькому районі Вінницької області про визнання неправомірними дій щодо відмови у поновленні та виплаті пенсії і зобовязання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

15 лютого 2016 року позивач, ОСОБА_2, звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Тростянецькому районі, в якому просила:

-визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України у Тростянецькому районі щодо відмови у поновленні та виплаті пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування за період з 01.06.2015 року по 15.12.2015 року;

-зобовязати Управління Пенсійного фонду України у Тростянецькому районі поновити і виплатити пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування за період з 01.06.2015 року по 15.12.2015 року;

-звернути постанову суду до негайного виконання;

-стягнути на користь позивача судовий збір в сумі 551,20 грн.

Постановою Тростянецького районного суду від 16 березня 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, і, як наслідок - невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.

Представник відповідача просив задовольнити апеляційну скаргу, постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні позову.

Позивач у судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, та просила залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню в частині задоволення позову про визнання дій протиправними та зобовязання поновити та виплатити пенсію за віком ОСОБА_2 за період з 01.06.2015 року по 14.08.2015 року, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи ОСОБА_2 з 16 серпня 2014 року перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Тростянецькому районі та до 01 квітня 2015 року отримувала пенсію за віком відповідно до Закону України Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

З 01 квітня 2015 року відповідачем призупинено виплату пенсії ОСОБА_2 та поновлено її виплату з 16 грудня 2015 року, після звільнення з посади спеціаліста 1 категорії прокуратури Тростянецького району.

У послідуючому, 27 січня 2016 року позивач звернулася до Управлінні Пенсійного фонду України у Тростянецькому районі із заявою про поновлення виплати пенсії.

Листом від 05 лютого 2016 року №3/Х-3, відповідачем відмовлено у поновленні та виплаті пенсії з 01 червня 2015 року по 15 грудня 2015 року, з посиланням на вимоги Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02 березня 2015 року №213, відповідно до якого у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року особи, які мають право на призначення пенсії, щомісячного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України Про статус народного депутата України, Про державну службу, Про судоустрій і статус суддів, Про прокуратуру пенсії, призначені відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не виплачуються.

Позивач, вважаючи дану відмову незаконною та такою, що порушує її права, звернулася з даним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що з 1 червня 2015 року виплата пенсії, призначеної позивачу відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213 підлягає відновленню у зв'язку з відсутністю підстав для її невиплати.

Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

З 01 квітня 2014 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 №213-VIII (Закон №213-VIII), яким внесено зміни до ряду законів, зокрема до Закону України Про державну службу та Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 47 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року: у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту) на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України Про статус народного депутата України, Про державну службу, Про прокуратуру, Про судоустрій і статус суддів, пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються.

Водночас, пунктом 5 розділу III Прикінцеві положення Закону № 213 передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Так як, вказаний в пункті 5 розділу III Прикінцеві положення Закону № 213, закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 1 червня 2015 року прийнятий не був, у зв'язку з чим з вказаної дати втратили чинність, зокрема, норми Закону України Про державну службу щодо пенсійного забезпечення і відповідно пенсії за цим Законом не призначаються.

З 1 червня 2015 року особам, які підпадають під дію Закону України Про державну службу, пенсія призначається відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з 01 червня 2015 року по 31 грудня 2015 року виплата пенсії, призначеної позивачу відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" підлягає відновленню у зв'язку з відсутністю зазначених у статті 47 вказаного Закону підстав для її невиплати.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.

Крім того, у справі Фабіан проти Угорщини Європейський суд з прав людини зазначив, що відмінність у ставленні є дискримінаційною в світлі статті 14, якщо вона не має обєктивного та розумного обґрунтування, тобто, якщо вона не переслідує легітимну мету або якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються, та метою, що переслідується. Більше того, договірна держава користується свободою розсуду при визначенні того, чи та якою мірою відмінності в інших схожих ситуаціях виправдовують різне ставлення. Суд вважає, що різне трактування пенсіонерів, що працюють в державному і приватному секторах, з однієї сторони, і між різними категоріями державних службовців, з іншої сторони, щодо права на продовження отриманні пенсії за віком, де заявник став жертвою, не ґрунтується на будь-якому обєктивному і розумному виправданні, навіть беручи до уваги певну свободу розсуду, що надається договірним сторонам в цій області.

Отже, з огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає, що відповідачем неправомірно відмовлено у поновленні та виплаті пенсії ОСОБА_2 з 01 червня 2015 року по 31 грудня 2015 року, оскільки відсутні правові підстави для невиплати позивачу пенсії в зазначеному періоді.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24 травня 2016 року у справі №21-948а16.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції по суті, однак вважає помилковим зобов'язання відповідача вчинити відповідні дії, про які йшлося вище, за період 01.06.2015 по 14.08.2015 року з огляду на таке.

Згідно з ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Крім того, спірні правовідносини виникли з приводу відновлення та виплати пенсії, яка за своєю правовою природою не є одноразовою виплатою, а носить щомісячний та безстроковий характер.

Враховуючи, що позовну заяву було подано 15.02.2016 року суд приходить до висновку про пропущення позивачем строку звернення до суду за захистом свого права щодо отримання пенсії за період з 01.06.2016 року по 14.08.2016 року, що з врахуванням приписів ст.100 КАС України є підставою для залишення позову у вказаній частині без розгляду й відповідно скасування постанови суду першої інстанції у вказаній частині.

До задоволення підлягають позовні вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області відновити та виплатити позивачу пенсію за вислугу років починаючи з 15 серпня 2015 року.

Суд першої інстанції вказаного не врахував і дійшов помилкового висновку, що позивач не пропустив строк звернення до суду за захистом порушеного права.

З огляду на вищевикладене апеляційний суд частково погоджується з відповідними доводами апеляційної скарги Управління Пенсійного фонду України у Тростянецькому районі.

Інші доводи скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не впливають на правильність прийнятого судового рішення.

Тому в решті постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що відповідачем не надано суду належних доказів, які свідчать про неправомірність заявлених позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та застосування норм матеріального права.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову суду і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 155, 160, 167, 195, 196, 198, 203, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Тростянецькому районі Вінницької області задовольнити частково, а постанову Тростянецького районного суду Вінницької області від 16 березня 2016 року скасувати в частині задоволення позову про визнання дій протиправними та зобов'язання поновити та виплатити пенсію за віком ОСОБА_2 за період з 01.06.2015 року по 14.08.2015 року.

В цій частині позовну заяву залишити без розгляду.

В решті постанову суду залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 11 жовтня 2016 року.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5