Ухвала суду № 61939399, 05.10.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2016 р.Справа № 554/1951/16-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління патрульної поліції м. Полтава на постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 17.05.2016р. по справі № 554/1951/16-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління патрульної поліції м. Полтава

про скасування постанови серії ПС2 №669336 від 15.03.2016 року про накладення адміністративного стягнення в сумі 255 грн. за ч. 1 ст. 122 КУпАП,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Октябрського районного суду м. Полтава від 17.05.2016р. задоволено позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції м. Полтава.

Постанову серії ПС2 №669336 від 15.03.2016 року про накладення адміністративного стягнення в сумі 255 грн. за ч.1 ст.122 КУпАП скасовано.

Відповідач, не погодившись з даною постановою суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно зясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права. Вказує, що працівники поліції діяли у межах чинного законодавства.

В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.

Відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи

У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.1 ст.41 КАС України. не здійснювалось.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог ст.195 КАС України та керуючись ч.1 ст.41 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, 15.03.2016 року інспектором патрульної поліції ОСОБА_2 було складено постанову серії ПС2 №669336 від 15.03.2016 року, в якій зазначено, що 15.03.2016 року о 19.50 год. в м. Полтава ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом автомобілем ОСОБА_3 д.н.ВІ 2677 АТ, здійснив стоянку (зупинку) ближче ніж 10 м. на пішохідному переході, чим порушив п.15.9 ПДР (а.с.4). Даною постановою позивача визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП України та застосовано стягнення у виді штрафу в сумі 255 грн.

Не погодившись з даною постановою відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова прийнята без урахування усіх обставин, що мають значення для вирішення справи, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

З пояснень інспектора патрульної поліції ОСОБА_2. вбачається, що він прибув до місця події по вул.. Красіна, 116 м. Полтава за викликом «102» та біля магазину АТБ, на прилеглій до проїзної частини території, в так званому «кармані», виявив автомобіль позивача, задні колеса якого знаходились на пішохідному переході.

На обґрунтування своєї позиції відповідачем було надано фотокартку, з якої вбачається, що автомобіль темного кольору державний номер НОМЕР_1 знаходиться двома задніми колесами на дорожній розмітці, що позначає пішохідний перехід.

Разом з тим, візуально вказаний автомобіль із увімкнутим світлом фар, не знаходиться на проїзній частині, а задньою частиною направлений в її бік та не перешкоджає руху інших транспортних засобів.

Матеріалами встановлено, що позивачем також надавались суду фотокартки із зображенням дорожньої обстановки в районі місця його затримання та на прикладі автомобіля темного кольору д.н. НОМЕР_2 (фото № 4) ним показано як саме він здійснював зупинку, коли ходив до магазину напередодні затримання з тією лише різницею, що передня частина його автомобіля була направлена до магазину АТБ.

З наданих фотознімків візуально вбачається, що автомобілі припарковані біля цього магазину в так званому «паркувальному кармані», а не на проїзній частині дороги, при цьому більшість із них ближче 10 м. від наявного пішохідного переходу. Водночас, початок пішохідного переходу від магазину АТБ починається безпосередньо в «паркувальному кармані», а не з проїзної частини дороги, світлофор в цьому місці відсутній. Знак пішохідного переходу з правого боку перед пішохідним переходом, якщо рухатись у бік центру міста також відсутній, як відсутні і знаки «місце (зона) стоянки». (а.с.228-230).

Між тим, жодних належних і допустимих доказів про першопочаткове положення автомобіля позивача під час його зупинки, тобто до початку руху, суду надано не було.

Крім того, оскаржувана постанова не містить жодних належних і допустимих доказів про те, що автомобіль позивача, здійснивши зупинку біля магазину АТБ по вул. Калініна,116 м. Полтави, перебував ближче 10 м. від пішохідного переходу та якого саме. При цьому у постанові відсутні жодні відомості про засоби вимірювання та належну фото, відеозйомку події.

Частина 1 ст.122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Вказаною нормою визначено ряд альтернативних діянь, за які встановлено адміністративну відповідальність, для кваліфікації яких необхідним є аналіз інших нормативно-правових актів до яких відносяться і Правила дорожнього руху України (далі Правила).

Підпункт «г» пункту 15.9 Правил, порушення якого ставиться у провину позивачеві, забороняє зупинку на пішохідних переходах і ближче 10 м. від них з обох боків, крім надання переваги в русі.

Пунктом 1.8. Правил передбачено, що обмеження в дорожньому русі, крім передбачених цими Правилами, можуть бути запроваджені в установленому законом порядку.

У пункті 1.10 Правил дано такі визначення:

- проїзна частина - елемент дороги, призначений для руху нерейкових транспортних засобів;

- прилегла територія - територія, що прилягає до краю проїзної частини та не призначена для наскрізного проїзду, а лише для в'їзду до дворів, на стоянки, автозаправні станції, будівельні майданчики, тощо або виїзду з них;

- пішохідний перехід визначається як ділянка проїзної частини або інженерна споруда, призначена для руху пішоходів через дорогу;

Підпункти «а» та «б» пункту 4.14 Правил забороняє пішоходам виходити саме на проїзну частину, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху.

Виходячи з системного аналізу зазначеного, колегія суддів зазначає, що пішохідний перехід у розумінні цього поняття на відміну від пішохідної доріжки може знаходитись лише на проїзній частині дороги, тому і відповідальність за зупинку (стоянку) на пішохідному переході чи за 10 м. від нього може наставати лише у разі перебування автомобіля порушника саме на проїзній частині.

З вказаного слідує, що наявність горизонтальної дорожньої розмітки, що розташована на прилеглій території, яка не призначена для наскрізного проїзду та використовується для зупинки транспортних засобів не створює юридичної підстави притягнення особи до адміністративної відповідальності за невиконання підпункту «г» пункту 12.9 Правил, являючись лише морально-етичним чинником зручності пересування.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач був затриманий на прилеглій до проїзної частині території, яка не призначена для наскрізного проїзду та з огляду на розташування поряд продуктового супермаркету АТБ, відсутності забороняючих дорожніх знаків і звичайну практику, створена саме для зручності громадян у паркуванні своїх транспортних засобів для здійснення покупок. При цьому глибина цієї прилеглої території, у разі паркування на ній автомобілів, дозволяє безперешкодному руху по проїзній частині. Водночас, дорожня розмітки на проїзній частині напівстерта та важко розрізняється, особливо у нічний час.

Таким чином, з огляду на те, що у даній дорожній обстановці Правилами дорожнього руху прямо не забороняється паркування на прилеглій біля магазину АТБ території, діяння позивача не можна визнати протиправним.

Доводи апеляційної скарги про те, що працівники поліції діяли у межах чинного законодавства не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи судом апеляційної інстанції. Висновки про наявність в діях позивача ознак порушення, передбаченого ст. 122 КУпАП є безпідставними, оскільки в судовому порядку зазначений факт встановлено не було. Належних та допустимих доказів на підтвердження зазначених обставин не надано.

Твердження скаржника про те, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно зясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права.

Інші доводи апеляційної скарги не впливають на прийняте колегією суддів рішення.

Таким чином, постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції м. Полтава залишити без задоволення.

Постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 17.05.2016р. по справі № 554/1951/16-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_4Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повний текст ухвали виготовлений 10.10.2016 р.