Ухвала суду № 61939220, 03.10.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2016 р.Справа № 820/19262/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Рєзнікової С.С.

Суддів: Бегунца А.О. , Старостіна В.В.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.08.2016р. по справі № 820/19262/14

за позовом ОСОБА_1

до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

треті особи Публічне акціонерте товариство "Райффайзен Банк Аваль"

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, третя особа Публічне акціонерте товариство "Райффайзен Банк Аваль", в якому просив суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0090191702 від 18.11.2014р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2015р. позов задоволено. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2015р. постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2015 року скасовано, прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.02.2016р. постанови суду першої та апеляційної інстанції скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду 02.08.2016р. адміністративний позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0090191702 від 18.11.2014р.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач вказує, що оскаржувана постанова суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 159 КАС України, щодо законності та обґрунтованості судового рішення, що і стало підставою звернення з апеляційною скаргою.

Позивач не скористався своїм правом на подання заперечень на апеляційну скаргу. Третя особа не надала до суду апеляційної інстанції письмових пояснень стосовно поданої апеляційної скарги.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка своєчасності, достовірності та повноти сплати податку на доходи фізичних осіб ОСОБА_1 за 2013 р., за результатами якої 05.11.2014р. був складений акт № 6370/20-31-17-02-08/НОМЕР_2 ( а.с. 22-29).

За висновками вказаного вище акту перевірки встановлені наступні порушення:

- абз. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 п. 179.7 ст. 179 ПК України, в результаті чого виявлено не включення до податкової декларації про майновий стан та доходи за 2013р. та не сплачено, у строки встановлені законодавством суму 49593,84 грн. - грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в результаті отримання доходу у вигляді додаткового блага;

- п. 179.7 ст. 179 ПК України, несплата суми податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних, осіб за 2013р. на загальну суму 49593,84 грн.

Судовим розглядом встановлено, що при складанні акту перевірки від 05.11.2014р., у тексті акту відповідачем було допущено ряд друкарських помилок, про що повідомлено позивача листом від 18.11.2014р. № 1247/20-31-17-02-31 (а.с.30), де визначено належну редакцію п. 2.1.9 7 стор. акту та належну суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в результаті отримання доходу у вигляді додаткового блага, яка, на думку контролюючого органу, не включена позивачем до податкової декларації про майновий стан та доходи за 2013р. та не сплачена у сумі 55976,85 грн.

18.11.2014р. на підставі вказаних висновків акту перевірки відповідачем відносно позивача прийняте податкове повідомлення - рішення № 0090191702, яким збільшено розмір грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за наслідками річного декларування на суму 69971,06 грн. у т.ч. за основним платежем - 55976,85 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), які, в силу приписів п. 123.1 ст.123 ПК України, становлять 13994,21 грн. - 25% від суми основного зобов'язання, що вбачається з належного розрахунку, наданого відповідачем на виконання вимог ухвали Вищого адміністративного суду України від 10.02.2016р. ( а.с.31, 187).

Відповідач прийшов до висновку про порушення ОСОБА_1 абз. "д" п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 179.7 ст. 179 ПК України внаслідок отримання ним доходу у вигляді додаткового блага, з якого необхідно було сплатити податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 55976,85 грн. та включити відомості про зазначене податкове зобов'язання до податкової декларації про майновий стан та доходи за 2013 рік, враховуючи дані, отримані від ПАТ "Райфазен Банк Аваль", що свідчать про анулювання (прощення) заборгованості за кредитним договором № 014/1800/81/89437 від 16.07.2007р. в загальному розмірі 330625 грн.

З матеріалів справи встановлено, що 12.07.2013р. між позивачем та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" було укладено договір про припинення зобов'язань за кредитним договором №014/1800/81/89437 від 16.07.2007р. ( а.с.15-16), позивачу анульовано (прощено) заборгованість в загальному розмірі 330625,60 грн., з них: 131568,78 грн. - проценти, нараховані за користування кредитом; 199056,82 грн. - пеня за порушення строків повернення заборгованості за кредитним договором.

Колегія суддів звертає увагу, що сума основного боргу за кредитом позивачем погашена до підписання договору про припинення зобов'язань за кредитним договором №014/1800/81/89437 від 16.07.2007р. у повному обсязі, про що свідчать п. 1.1 та п. 1.2 цього договору та підтверджується повідомленням ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" від 12.07.2013р. за вих. №114-21-0-00/1357 ( а.с.17).

Так, відповідно до п. 164.1 ст. 164 ПК України, базою оподаткування доходів фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 164.1.2.164.1 ст.164 ПК України загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Види доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначені п. 164.2 ст. 164 ПК України.

Згідно з п.п. 14.1.47, п. 14.1 ст. 14 ПК України, додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Відповідно до пп. 14.1.54 п.14.1 ст.14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); є) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Згідно з пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 ПК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Відповідно до п.п."д" п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст.164 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Враховуючи вказане вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно зазначено, що норми закріплені в п.п."д" п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст.164 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не можуть бути застосовані до зазначених правовідносин оскільки, адже кредитор не приймав самостійного рішення з анулювання боргу позивача, оскільки відповідна обставина настала внаслідок прийняття відповідного рішення ( договору про припинення зобов'язань) сумісно з позичальником, що прямо випливає з останнього; суму основного боргу за кредитом позивач погасив самостійно до укладення 12 липня 2013 року між позивачем та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" договору про припинення зобов'язань за кредитним договором №014/1800/81/89437 від 16 липня 2007 року, що також вбачається з повідомлення ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" від 12 липня 2013 року за вих. №114-21-0-00/1357, отже не йде мова про стягнення суми боргу у судовому порядку та, як наслідок, визначення належних строків позовної давності; проценти, нараховані за користування кредитом та пеня у вигляді відсотків, нарахованих банком відповідно до кредитного договору та, в подальшому, анульованих не є доходом платника податків в розумінні п.п."д" п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст.164 ПК України

Згідно з п.п. 165.1.49 п. 165.1 ст. 165 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються інші доходи, які згідно з цим Кодексом не включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу. При цьому до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання (п.п. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 ПК України).

Таким чином, відсотки, нараховані боржнику внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання, не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 605 ЦК України зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано вказав, що відносини, які виникли між банком та його клієнтом з питань надання кредиту, є цивільно-правовими відносинами, які регулюються актами цивільного законодавства України, зокрема нормами ЦК України. При цьому нарахування пені та відсотків є лише засобом забезпечення виконання зобов'язання перед банком, яке позивачу анульовано не було.

Прощені позивачу пеня та відсотки не є його доходом та додатковим благом, оскільки, якщо сума кредиту надається безпосередньо позичальнику, то проценти, неустойка (в т.ч. пеня) ним не отримується, а банк вправі як стягувати її, так і не стягувати.

Крім того, Законом України від 09.04.2015р. № 321-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань", який набрав чинності 07.05.2015р., внесено зміни до Кодексу в частині звільнення від оподаткування операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті.

Відповідно до підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу доповнено п. 8 такого змісту: "Не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначеною за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.

Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року".

Отже, прощення процентів, нарахованих за користування кредитом та пені (неустойки) у вигляді відсотків за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання регулюється між сторонами зобов'язання в межах договірних правовідносин цивільним законодавством.

Слід зазначити, що суд першої інстанції дійшов правомірних висновків під час з'ясування, чи поширюються на спірні правовідносини зміни, що були внесені до пп.165.1.55 п. 165.1 ст.165 ПК України, які пом'якшують становище платника податку, оскільки в зв'язку з не встановленням вказаної обставини Вищий адміністративний суд, скасовуючи рішення, прийняті судами першої та апеляційної інстанції, направив справу на новий розгляд.

Так, ст. 58 Конституції визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Законом України № 321-VIII від 09.04.2015р. "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань", який набрав чинності 07.05.2015р. внесено зміни до норм Податкового кодексу України, а саме: пп.165.1.55 п. 165.1 ст.165 ПК України ( доходи, які не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку), доповнено абзацом другим такого змісту: "сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності".

Враховуючи вказане вище, в силу норм закріплених в ст. 58 Конституції України, зміни, які були внесені до пп.165.1.55 п. 165.1 ст.165 ПК України, що пом'якшують становище платника податку, а отже - скасовують відповідальність особи, розповсюджуються на дані спірні правовідносини.

Отже, проценти, нараховані за користування кредитом та пеня (неустойки) у вигляді відсотків за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання нараховані банком відповідно до умов договору та анульовані, не є доходом платника податків, який виступає боржником у даних правовідносинах, в розумінні ПК України, який підлягав оподаткуванню згідно абз. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України.

Таким чином, суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 02.08.2016р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновком суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків, щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.08.2016р. по справі № 820/19262/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Рєзнікова С.С.Судді Бегунц А.О. Старостін В.В. Повний текст ухвали виготовлений 10.10.2016 р.