Ухвала суду № 61939153, 04.10.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2016 р.Справа № 591/8819/15-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Бершова Г.Є. , Катунова В.В. ,

при секретарі судового засідання - Ружинській К. О.,

за участю позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Зарічного районного суду м. Суми від 15.06.2016р. по справі № 591/8819/15-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління соціального захисту населення Сумської міської ради , Управління праці та соціального захисту населення Великописарівської районної державної адміністрації Сумської області

про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

29.12.2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, у якому просила:

- визнати дії Управління соціального захисту населення Сумської міської ради, Управління соціального захисту населення Великописарівської районної державної адміністрації Сумської області протиправними;

- зобов'язати Управління соціального захисту Сумської міської ради, Управління соціального захисту населення Великописарівської районної державної адміністрації Сумської області нараховувати та виплатити їй допомогу матері, яка народила двох дітей ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2

Зарічний районний суд м. Суми постановою від 15.06.2016 року відмовив у задоволенні позову.

ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позов. В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. На думку апелянта, судом першої інстанції допущено невідповідність висновків обставинам справи.

У судовому засіданні позивачка підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити, скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідачі у судове засідання не прибули, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення позивача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 є матір'ю багатодітної родини, що підтверджується копією посвідчення НОМЕР_1 (а.с.6), малозабезпечена, на даний час знаходиться в відпустці по догляду за дитиною ОСОБА_2, до досягнення 5 років в зв'язку з поганим станом здоров'я.

До 08.10.2014 року ОСОБА_1 перебувала на обліку в Управлінні соціального захисту населення Сумської міської ради, як одержувач соціальної допомоги:

- при народженні дітей: сина ОСОБА_2, 2007 року народження з 01.04.2007 року по 30.04.2007 року у розмірі 3400 грн., з 01.05.2007 року по 30.04.2008 року в розмірі 425 грн. щомісячно,

- доньки ОСОБА_3, 2011 року народження з 01.03.2011 року по 31.03.2011 року в розмірі 7344 грн., з 01.04.2011 року по 31.03.2014 року в розмірі 1836 грн. щомісячно;

- на дітей одиноким матерям на сина ОСОБА_2, 2007 року народження з 01.06.2007 року по 28.02.2011 року в розмірі 385 грн. 80 коп., а з 01.03.2011 року по 31.10.2014 року в розмірі 695 грн. 40 коп. на доньку ОСОБА_3, 2011 року народження та сина ОСОБА_2, 2007 року народження;

- по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку на сина ОСОБА_2, 2007 р.н., з 22.06.2007 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 670 грн. 35 коп. ( з урахуванням доходу сім»ї) та на доньку ОСОБА_3, 2011 року народження, з 23.05.2011 року по ІНФОРМАЦІЯ_4 в розмірі 275 грн. 06 коп. (з урахуванням доходу сім'ї);

- державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім»ям з 01.06.2007 року по 30.11.2007 року в розмірі 576 грн. 68 коп., з 01.01.2008 року по 30.11.2011 року в розмірі 259 грн. 52 коп., з 01.12.2012 року по 31.05.2014 року в розмірі 1915 грн. 91 коп.

ОСОБА_1, вважаючи, що їй було невірно здійснено оплату при народженні двох дітей, звернулася до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з необгрунтованості позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Положеннями статті 10 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» передбачено, що допомога при народженні дитини надається одному з батьків дитини/опікуну/, який постійно проживає разом з дитиною.

Статтею 11 та 12 вказаного закону визначено умови призначення допомоги при народженні дитини та розмір допомоги при народженні дитини.

Відповідно до п. 13 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року №1751, допомога при народженні дитини надається у розмірі, встановленому на дату народження дитини.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, до 08.10.2014 року ОСОБА_1 перебувала на обліку в Управлінні соціального захисту населення Сумської міської ради як одержувач соціальної допомоги.

08.10.2014 року справу ОСОБА_1 направлено до управління соціального захисту населення Великописарівської районної державної адміністрації.

Відповідно до рішень управління від 26.06.2007 року та 05.04.2011 року позивачці була призначена та виплачена допомога при народженні дітей сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2

Згідно копій матеріалів справи ОСОБА_1 виплата їй допомоги при народженні сина здійснювалась управлінням відповідно до вимог ст.12 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» в редакції, яка діяла на час його народження, а саме допомога при народженні дитини виплачувалась у розмірі 8500 грн.. Виплата допомоги здійснювалась одноразово при народженні дитини в сумі 3400 грн., а решта протягом наступних 12 місяців рівними частками. Така сума допомоги при народженні дитини була сталою та виплачувалась незалежно від кількості дітей у складі сім'ї.

Виплата допомоги при народженні доньки здійснювалась управлінням відповідно до вимог ст.12 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» в редакції, яка діяла на час її народження, якою було передбачено, що допомога при народженні дитини надається у сумі, кратній 22 розмірам прожиткового мінімуму на першу дитину; кратній 45 розмірам прожиткового мінімуму на другу дитину; кратній 90 розмірам прожиткового мінімуму на третю дитину і кожну наступну дитину. Виплата допомоги здійснюється одноразово у дев'ятикратному розмірі прожиткового мінімуму при народженні дитини, решта суми допомоги на першу дитину виплачується протягом наступних 12 місяців, на другу дитину - 24 місяців, на третю і кожну наступну дитину - 36 місяців рівними частинами. Так як донька ОСОБА_3 у складі сім'ї позивачки була четвертою, то виплата допомоги при народженні проводилась управлінням, як на третю і кожну наступну дитину, тобто в розмірі кратному 90 розмірам прожиткового мінімуму для дитини до 6 років (816х90=73440 грн.). Виплата допомоги за період з 01.03.2011 року по 31.03.2011 року здійснювалась одноразово у дев'ятикратному розмірі прожиткового мінімуму при народженні дитини (816х90=73440 грн.) та період з 01.04.2011 року по 31.03.2014 року протягом 36 місяців, решта суми виплачувалась рівними частинами по 1836 грн.

Враховуючи наведене, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про протиправність дій відповідачів щодо виплати ОСОБА_1 соціальної допомоги у меншому розмірі, ніж це передбачено законом.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що виплати позивачці були проведені відповідно до законодавства, що діяло на момент народження дітей, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Зарічного районного суду м. Суми від 15.06.2016р. по справі № 591/8819/15-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Ральченко І.М.Судді Бершов Г.Є. Катунов В.В. Повний текст ухвали виготовлений 10.10.2016 р.