Ухвала суду № 61939003, 05.10.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/27289/15 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.; Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.

У Х В А Л А

Іменем України

05 жовтня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сорочко Є.О.

суддів: Земляної Г.В.

Межевича М.В.

за участю секретаря Грисюк Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної міграційної служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Державної міграційної служби України, Головного управління Державної міграційної служби України у м. Києві про зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної міграційної служби України, Головного управління Державної міграційної служби України у м. Києві про зобов`язання прийняти рішення про видачу дозволу на іміграцію.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 червня 2016 року позов задоволено частково. Зобов'язано Державну міграційну службу України та Головне управління Державної міграційної служби України у м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_3 з урахуванням висновків суду про визнання здійснення іноземної інвестиції на загальну суму 103040,00 доларів США, що слугує підставою для видачі дозволу на імміграцію. В іншій частині позову відмовлено.

На вказану постанову Державна міграційна служба України подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 11.11.2013 р. громадянином Королівства Нідерланди ОСОБА_3, що є засновником Товариства з обмеженою відповідальністю "КД-10 ІНВЕСТ" (далі - ТОВ "КД-10 ІНВЕСТ"), на виконання п. 9.3. Статуту ТОВ "КД-10 ІНВЕСТ" було внесено іноземну інвестицію (право користування частиною будинку, що належить йому на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу будинку від 08.11.2011 р.) до статутного капіталу ТОВ "КД-10 ІНВЕСТ", що підтверджується актом приймання-передачі майнового права до статутного капіталу ТОВ "КД-10 ІНВЕСТ" від 11.11.2013 р.

Іноземна інвестиція була внесена до статутного капіталу ТОВ "КД-10 ІНВЕСТ", що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Кленова Долина, буд. 10.

Позивач звернувся до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві із заявою про підтвердження інформаційного повідомлення про фактичне внесення іноземної інвестиції. Разом із заявою позивачем було подано пакет документів на підтвердження внесення іноземної інвестиції, перелік яких наведено в заяві.

Рішенням Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 25.12.2013 р. №10034/10/26-50-22-02-14 позивачу відмовлено у здійсненні відмітки на інформаційному повідомленні про внесення іноземної інвестиції.

Однак, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.02.2014 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2014 р. по справі №826/759/14, - визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 25.12.2013 р. №10034/10/26-50-22-02-14 та зобов'язано проставити відмітку на інформаційному повідомленні №10034/10/26-50-22-02-14 від 25.12.2013 р. про фактичне внесення іноземної інвестиції іноземним інвестором ОСОБА_3.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

На виконання вимог вказаної постанови Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проставлено відмітку у інформаційному повідомленні, відповідно до якої ОСОБА_3 здійснив іноземну інвестицію на загальну суму 103040,00 доларів США.

Позивач в серпні 2014 року подав необхідні документи до Голосіївського районного відділу Головного управління Державної митної служби України в м. Києві для отримання дозволу на імміграцію в Україну.

Листом Голосіївського районного відділу Головного управління Державної митної служби України в м. Києві від 05.03.2015 р. №2/469 подані позивачем документи були повернуті без розгляду у зв'язку з тим, що інформаційне повідомлення не відповідає вимогам Закону України «Про імміграцію».

В подальшому, позивач неодноразово звертався до Голосіївського районного відділу Головного управління Державної митної служби України в м. Києві з метою поновлення розгляду документів.

Листом Державної міграційної служби України б/д б/н позивача повідомлено про те, що ОСОБА_3 не подано всіх необхідних документів, визначених Законом України «Про імміграцію», а саме не підтверджено правові підстави для надання такого дозволу.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 9 Закону України "Про імміграцію" заяви про надання дозволу на імміграцію подаються особами, які перебувають в Україні на законних підставах, - до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції. Заяву про надання дозволу на імміграцію заявник подає особисто до відповідного органу державної влади. За наявності поважних причин (хвороба заявника, стихійне лихо тощо) заява може надсилатися поштою або за дорученням заявника, посвідченим нотаріально, подаватися іншою особою.

Процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну (далі - іммігранти), поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень (далі - провадження у справах з питань імміграції), а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію визначено Порядком провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 р. N1983 (далі - Порядок).

Згідно п. 2 Порядку рішення за заявами про надання дозволу на імміграцію залежно від категорії іммігрантів приймають ДМС стосовно іммігрантів, які є особами, що здійснили іноземну інвестицію в економіку України іноземною конвертованою валютою на суму не менш як 100 тисяч доларів США, що зареєстрована в установленому порядку.

Отже, заява про надання дозволу на імміграцію від осіб, які перебувають в Україні на законних підставах подається до Державної міграційної служби України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції.

Статтею 2 Закону України «Про режим іноземного інвестування» визначено, що іноземні інвестиції можуть здійснюватися у вигляді:

- іноземної валюти, що визнається конвертованою Національним банком України;

- валюти України - відповідно до законодавства України;

- будь-якого рухомого і нерухомого майна та пов'язаних з ним майнових прав;

- акцій, облігацій, інших цінних паперів, а також корпоративних прав (прав власності на частку (пай) у статутному капіталі юридичної особи, створеної відповідно до законодавства України або законодавства інших країн), виражених у конвертованій валюті;

- грошових вимог та права на вимоги виконання договірних зобов'язань, які гарантовані першокласними банками і мають вартість у конвертованій валюті, підтверджену згідно з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями;

- будь-яких прав інтелектуальної власності, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями, а також підтверджена експертною оцінкою в Україні, включаючи легалізовані на території України авторські права, права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, ноу-хау тощо;

- прав на здійснення господарської діяльності, включаючи права на користування надрами та використання природних ресурсів, наданих відповідно до законодавства або договорів, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями;

- інших цінностей відповідно до законодавства України.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 Закону України «Про імміграцію» для надання дозволу на імміграцію до заяви додаються такі документи: 1) три фотокартки; 2) копія документа, що посвідчує особу; 3) документ про місце проживання особи; 4) відомості про склад сім'ї, копія свідоцтва про шлюб (якщо особа, яка подає заяву, перебуває в шлюбі); 5) документ про те, що особа не є хворою на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

Крім зазначених документів подаються відповідно до п. 3 ч. 7 ст. 9 Закону України «Про імміграцію» для осіб, зазначених у пункті 3 частини другої статті 4 цього Закону, - копія документа про державну реєстрацію іноземної інвестиції в економіку України іноземною конвертованою валютою на суму не менше 100 (ста) тисяч доларів США.

Судом встановлено, що разом із заявою про надання дозволу на імміграцію позивач надав інформаційне повідомлення, відповідно до якого ОСОБА_3 здійснив іноземну інвестицію на загальну суму 103040,00 доларів США.

Крім того, обставини здійснення позивачем іноземної інвестиції в економіку України на загальну суму 103040,00 доларів США встановлені постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.02.2014 р. по справі №826/759/14, що є чинною та обов'язковою до виконання на всій території України.

За таких обставин, дії відповідачів щодо залишення без розгляду заяви та документів позивача щодо видачі дозволу на імміграцію не відповідають вимогам чинного законодавства України.

Разом з тим, вимоги позивача про зобов'язання видати дозвіл на іміграцію не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Доцільно відзначити, що здійснення дискреційних повноважень може в, деяких випадках передбачати вибір між здійсненням певних дій і нездійсненням дії.

Прийняте рішення, дія або бездіяльність суб'єкта владних повноважень в ході здійснення дискреційних повноважень, підлягає контролю відносно його законності з боку суду або іншого органу в порядку передбаченому законодавством. Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права.

Отже, суд не може перебирати на себе функцій, які відносяться до виключної компетенції суб'єкта владних повноважень, а тому вимоги позивача щодо зобов'язання видати відповідний дозвіл не підлягають задоволенню.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що для повного захисту порушеного права позивача необхідно вийти за межі позовних вимог, шляхом зобов'язання відповідачів повторно розглянути заяву та документи позивача на отримання дозволу на імміграцію в Україну.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, які впливають на правильність вирішення справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову частково, тому апеляційну скаргу Державної міграційної служби України необхідно залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 червня 2016 року - без змін, оскільки вона ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної міграційної служби України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 червня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

головуючий суддя Сорочко Є.О.

судді Земляна Г.В.

Межевич М.В.

Повний текст ухвали складено 10.10.2016 року

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Земляна Г.В.

Межевич М.В.