Ухвала суду № 61938965, 06.10.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/27720/15 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

06 жовтня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів: Парінова А.Б., Беспалова О.О.

за участю: секретаря судового засідання Сергієнко Т.О.,

позивача ОСОБА_2

представника позивача ОСОБА_3

представника третьої особи Команчук Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ" про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ", у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про державну реєстрацію права власності від 14 липня 2015 року, індексний номер: 22841921 на об'єкт нерухомого майна: (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 679670032218) квартира, об'єкт житлової нерухомості, двокімнатна, загальною площею 52,6 кв.м., житловою площею 30,4 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1 (далі - спірна квартира), за Товариством з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ" (код ЄДРПОУ 37825968).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2016 року позов задоволено.

На вказане рішення третьою особою подано апеляційну скаргу, у якій скаржник, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати зазначену постанову та постановити ухвалу, якою закрити провадження в адміністративній справі.

На думку скаржника, даний спір не є публічно-правовим, оскільки спірні правовідносини пов'язані із невиконанням умов цивільно-правової угоди, а тому, зважаючи на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 14.06.2016 № 21-41а16, провадження у адміністративній справі слід закрити.

Позивач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, у яких просив залишити її без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2016 року залишити без змін, при цьому зазначив, що наразі спір не пов'язаний із невиконанням умов цивільно-правової угоди, тому доводи апелянта, на його думку, є необґрунтованими.

У судовому засіданні представник третьої особи апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити. Позивач та його представник просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін оскаржуване рішення місцевого суду.

Представник відповідача до суду не з'явився, хоча він був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у його відсутності, відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції виходить із таких фактичних обставин.

Судом установлено, що ОСОБА_2 на праві приватної власності, на підставі договору купівлі-продажу квартири від 25.09.2008, посвідченого приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Кравцовою О.В. за реєстровим номером 2729, належить квартира АДРЕСА_1.

25 вересня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (Банк) та ОСОБА_2 (Позичальник) був укладений Договір про надання споживчого кредиту з Правилами № 11397948000.

Згідно із п. 2.1 Договору з метою забезпечення виконання зобов'язань Позичальника Банком приймається застава нерухомості (будівлі/споруди/приміщення), а саме: квартира, що складається з двох кімнат, загальною площею 52,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та є власністю ОСОБА_2, код за ДРФО НОМЕР_1.

В якості забезпечення Кредитного договору № 11397948000 від 25.09.2008, в цей же день між Банком (Іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (Іпотекодавець) був укладений Договір іпотеки № 94315, за умовами якого Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю наступне нерухоме майно: квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Предмет іпотеки складається з 2 (двох) житлових кімнат, загальною площею 52,6 кв.м., житловою площею 30,4 кв.м. (пп. 1.1 п. 1 Договору № 94315).

Цей договір посвідчений приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Кравцовою О.В. за реєстровим номером 2734.

На підставі Договору іпотеки № 94315 приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Кравцовою О.В. було накладено обтяження на Предмет іпотеки, яке зареєстровано в реєстрі за № 2735.

Згідно з Договором відступлення прав вимоги за договорами іпотеки право вимоги за Договором іпотеки № 94315 від 25.09.2008 на квартиру АДРЕСА_1 Банком передано Товариству з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ".

Судом першої інстанції установлено, що до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу - державного реєстратора Суперфіна Бориса Михайловича звернулась уповноважена особа ТОВ "КЕЙ-КОЛЕКТ" Кандаєва Д.Р. з заявами за реєстраційними номерами: 12326533, 12327038 про внесення, відповідно, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності запису про реєстрацію права власності за ТОВ "КЕЙ-КОЛЕКТ" на квартиру АДРЕСА_1 та до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки запису про реєстрацію іпотеки.

За результатами розгляду зазначених заяв, відповідачем 14.07.2015 прийнято рішення за № 22841921 про державну реєстрацію права приватної власності (з відкриттям розділу), відповідно до якого за ТОВ "КЕЙ-КОЛЕКТ" зареєстровано право власності на об'єкт нерухомого майна: квартиру АДРЕСА_1 (оскаржуване рішення) та - рішення за № 22842727 про державну реєстрацію іншого речового права: іпотеки, відповідно до якого за ТОВ "КЕЙ-КОЛЕКТ" зареєстровано право вимоги за Договором іпотеки № 94315 від 25.09.2008 на квартиру АДРЕСА_1.

Вирішуючи спір та задовольняючи вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича № 22841921 від 14.07.2015 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Перевіривши правову оцінку обставин справи, повноту їх встановлення та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, з урахуванням доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розглядаючи справу та приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, Окружний адміністративний суд міста Києва виходив із того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Проте, з огляду на правову позицію Верховного Суду України, наведену у постанові від 14 червня 2016 року (№ 826/4858/15, номер ЄДРСР 59205451) такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Згідно зі статтею 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).

За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Так, обґрунтовуючи вимоги позивач у поданій ним заяві вказав, що умовами договору іпотеки передбачено позасудове врегулювання здійснення звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України "Про іпотеку"; отримання іпотекодержателем права продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу від імені іпотекодавця на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України "Про іпотеку".

Крім того, позивачем зазначено, що договір іпотеки № 94315 від 25.09.2008 також не містить окремого застереження щодо передачі права власності на квартиру АДРЕСА_1 з метою задоволення вимог іпотекодержателя по договору про надання споживчого кредиту № 11397948000 від 25.09.2008.

Водночас, як установлено у ході вирішення спору, окремого договору між ТОВ "КЕЙ-КОЛЕКТ", як іптекодержателем, та позивачем, як іпотекодавцем, про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом передачі права власності на майно передане в іпотеку - квартиру АДРЕСА_1, укладено не було.

Враховуючи те, що у справі, яка розглядається, спірні правовідносини пов'язані із невиконанням, на думку позивача, умов цивільно-правової угоди, колегія суддів дійшла висновку, що спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами ЦПК.

Так, переглядаючи справу у спорі із подібними правовідносинами, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що в цьому випадку неоднаково застосовано статтю 6 Конвенції стосовно «суду, встановленого законом». Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Враховуючи наведені норми права та фактичні обставини, спір, який виник між сторонами, повинен розглядатися за правилами цивільного судочинства, що відповідає позиції Верховного суду України.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Оскільки суд першої інстанції помилково розглянув за правилами Кодексу адміністративного судочинства України спір, вирішення якого не належить до юрисдикції адміністративних судів, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню як таке, що ухвалене з порушенням норм процесуального права, водночас, провадження у даній справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України.

Керуючись статтями 157, 160, 195, 196, 198, 203, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Борисаа Михайловича, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ" про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2016 року - скасувати.

Закрити провадження у адміністративній справі № 826/27720/15.

Роз'яснити позивачеві право на звернення до суду у порядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяО.А. Губська СуддяА.Б. Парінов СуддяО.О. Беспалов Повний текст ухвали виготовлено 10 жовтня 2016 року

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.