Ухвала суду № 61938924, 06.10.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/101/16 Головуючий у 1-й інстанції: Лапій С.М. Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

Іменем України

06 жовтня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів: Парінова А.Б., Беспалова О.О.

за участю: секретаря судового засідання Сергієнко Т.О.,

представника відповідачів ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТАПОЛІС» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТАПОЛІС» до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобовязання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, у якому просив:

визнати незаконним та скасувати рішення (лист) ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області від 10.06.2015 №7108/10/10-13-11-02-10;

визнати незаконним та скасувати рішення ГУ ДФС у Київській області про результати розгляду скарги від 27.07.2015 №2022/10/10-36-11-01-10;

визнати незаконним та скасувати рішення ДФС України про результати розгляду скарги від 19.10.2015 №21979/6/99-99-11-02-02-15;

зобовязати ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області включити відомості з поданої ТОВ "ВІТАПОЛІС" податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2015 року (з доповненнями та додатками до неї) до облікових даних позивача в інформаційних базах даних ДФС України.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 30 березня 2016 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області від 10.06.2015 №7108/10/10-13-11-02-10 "Про відмову у прийнятті податкової звітності". Визнано податкову декларацію з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТАПОЛІС" за травень 2015 року (вх. №1500027861 від 09.06.2015) такою, що подана до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області 09 червня 2015 року.

На вказане рішення суду позивачем та відповідачем - ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області подано апеляційні скарги.

Ухвалою судді Київського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2016 року апеляційну скаргу ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області повернуто скаржникові у звязку із неусуненням недоліків у встановлений судом строк.

Водночас, за апеляційною скаргою позивача відкрито апеляційне провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Отже, перегляд судового рішення здійснюється у межах доводів апеляційної скарги позивача.

Скаржник просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

В судове засідання з'явилася представник відповідачів, проти апеляційної скарги позивача заперечувала та просила відмовити у її задоволенні.

Представник позивача до суду не з'явився, хоча він був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання. 05.06.2016 ним подано клопотання про відкладення судового розгляду, мотивоване неможливістю його явки у судове засідання через участь у іншій справі. Враховуючи, що наведені представником у клопотанні обставини не підтверджені жодним доказом, а також те, що особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у його відсутності, відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача та представника відповідачів, перевіривши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції виходить із таких фактичних обставин.

Судом першої інстанції правильно установлено, що ТОВ «ВІТАПОЛІС» перебуває на податковому обліку в ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області. Товариство зареєстровано платником податку на додану вартість.

09.06.2015 позивач подав до ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області податкову декларацію з ПДВ за травень 2015 року разом із додатками.

У поданих із декларацією доповненнях від 09.06.2015 за вих. №36/15 платник податків зазначив про те, що позбавлений можливості скласти звітність за травень 2015 року в електронному вигляді через відсутність електронного шаблона цієї звітності.

Податкова декларація з ПДВ за травень 2015 року була зареєстрована контролюючим органом 09.06.2015 року за №1500027861.

Проте, листом від 10.06.2015 №7108/10/10-13-11-02-10 відповідач повідомив ТОВ «ВІТАПОЛІС» про те, що зазначена податкова декларація вважається не визнаною як податкова звітність у звязку з тим, що вона подана з порушенням вимог п. 49.4 ст. 49 Податкового кодексу України та запропоновано надати податкову декларацію з ПДВ за звітний період у спосіб передбачений законодавством.

Позивач оскаржив рішення про відмову у прийнятті податкової звітності у порядку, визначеному статтями 55, 56 Податкового кодексу України до Головного управління ДФС у Київській області.

Рішенням Головного управління ДФС у Київській області про результати розгляду скарги від 27.07.2015 №2022/10/10-36-11-01-10 рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області від 10.06.2015 №7108/10/10-13-11-02-10 "Про відмову у прийнятті податкової звітності" залишено без змін, а скаргу позивача залишено без задоволення.

Судом установлено, що позивач оскаржив спірне рішення до Державної фіскальної служби України.

Рішенням ДФС України від 17.09.2015 №19900/6/99-99-11-02-02-15 продовжено строк розгляду скарги позивача до 02.11.2015.

Рішенням ДФС України про результати розгляду скарги від 19.10.2015 №21979/6/99-99-11-02-02-15 залишено без змін рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області від 10.06.2015 №7108/10/10-13-11-02-10 "Про відмову у прийнятті податкової звітності" та рішення Головного управління ДФС у Київській області від 27.07.2015 № 2022/10/10-36-11-01-10 про результати розгляду скарги, а скаргу позивача залишено без задоволення.

Вирішуючи спір та частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що підставою для відмови у прийнятті податкової декларації згідно з пунктом 49.11 статті 49 Податкового кодексу України є виключно допущення платником податків порушень вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу при її заповненні, оскільки відповідачем у його рішенні не зазначено жодної із визначених законом підстав, то таке рішення підлягає скасуванню, як протиправне, а податкова звітність визнається поданою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

У частині відмови у задоволенні позову, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що вимога про зобовязання ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області включити відомості з поданої ТОВ "ВІТАПОЛІС" податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2015 року (з доповненнями та додатками до неї) до облікових даних позивача в інформаційних базах даних ДФС України є передчасною, оскільки подана позивачем податкова декларація з ПДВ за травень 2015 року не перевірялася податковим органом щодо відомостей, зазначених у ній.

Також суд дійшов висновку, що рішення, прийняте відповідачем за результатами вирішення податкового спору у порядку адміністративного оскарження, не покладає на платника податків будь-якого обов'язку та не є актом реалізації контролюючими органами повноважень у сфері управлінської діяльності, тому вимоги про визнання таких рішень незаконними і їх скасування задоволенню не підлягають.

Перевіривши правову оцінку обставин справи, повноту їх встановлення та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, з урахуванням доводів апеляційної скарги позивача, колегія суддів дійшла висновку про таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 49.9 ст. 49 Податкового кодексу України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою: за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) контролюючого органу, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв'язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення контролюючому органу, у разі надсилання податкової декларації поштою; у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.

Судом першої інстанції встановлено, що подана позивачем податкова декларація з податку на додану вартість за травень 2015 року в повній мірі відповідає вимогам статті 48 Податкового кодексу України та була зареєстрована контролюючим органом 09.06.2015 за №1500027861.

За правилами п. 49.11 ст. 49 Податкового кодексу України (у редакції на час виникнення спірних відносин) у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови: у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання; у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання.

В силу імперативних приписів п. 49.10 ст. 49 Податкового кодексу України відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

З аналізу наведених норм слідує, що перелік підстав для прийняття контролюючим органом рішення про відмову у прийнятті податкової декларації наведений у п. 49.11 ст. 49 Податкового кодексу України є вичерпним, неприйняття декларації з інших підстав, окрім як у разі порушення платником вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, забороняється.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було прийнято рішення саме «Про відмову у прийнятті податкової звітності» від 10.06.2015 №7108/10/10-13-11-02-10.

Згадуване рішення мотивовано тим, що позивач подав декларацію з ПДВ із недотриманням вимог п. 49.4 ст. 49 Податкового кодексу України.

Між тим, судова колегія зазначає, що подання платником податків декларації з ПДВ із недотриманням вимог п. 49.4 ст. 49 Податкового кодексу України, в силу положень п. 49.11 ст. 49 Податкового кодексу України не визначено серед підстав для прийняття рішення про відмову у прийнятті податкової звітності.

Отже, оскільки відповідачем у його рішенні не зазначено про допущення платником податків при поданні декларації порушень вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу і судом у межах вирішення даного спору таких порушень не встановлено, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 10.06.2015 №7108/10/10-13-11-02-10 "Про відмову у прийнятті податкової звітності".

Відповідно до п. 49.13 ст. 49 Податкового кодексу України у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

Враховуючи, що Податковим кодексом передбачено настання правових наслідків для платника податків у вигляді штрафу саме за несвоєчасне подання декларації, та, зважаючи на те, що під час вирішення спору установлено протиправність відмови у прийнятті такої податкової звітності, то суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що зазначена податкова декларація з ПДВ позивача вважається поданою у день її фактичного отримання 09.06.2015.

Оскільки така декларація вважається прийнятою контролюючим органом у день її фактичного отримання в силу вимог закону, а саме п. 49.13 ст. 49 Податкового кодексу України, то додаткове визнання цієї обставини судом не потрібне.

При цьому, за правилами п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Водночас, суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Колегія суддів враховує також, що вимоги про визнання акта владного органу недійсним або неправомірним тощо є різними словесними формами вираження одного й того самого способу захисту порушеного права позивача, а саме визнання акта протиправним.

Така позиція відображена у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі».

Також, апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача у частині зобовязання ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області включити відомості з поданої ТОВ "Вітаполіс" податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2015 року (з доповненнями та додатками до неї) до облікових даних позивача в інформаційних базах даних ДФС України, позаяк, відмова відповідача у прийнятті податкової звітності свідчить на користь висновку про те, що податкова декларація з податку на додану вартість за травень 2015 року не перевірялася податковим органом щодо зазначених у ній відомостей. Відтак, вимоги позивача у цій частині є передчасними.

Стосовно позовних вимог про визнання незаконними та скасування: рішення ГУ ДФС у Київській області про результати розгляду скарги від 27.07.2015 №2022/10/10-36-11-01-10 та рішення ДФС України про результати розгляду скарги від 19.10.2015 №21979/6/99-99-11-02-02-15, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до п.56.1 ст. 56 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення (п.56.2 ст. 56 ПК України).

Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується (п.56.3 ст. 56 ПК України).

Контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Відповідно до п. 56.9 ст. 56 Податкового кодексу України керівник (його заступник або інша уповноважена посадова особа) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Згідно з п. 55.2 ст. 55 ПК України контролюючими органами вищого рівня є: центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, - для контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць; контролюючі органи в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональні територіальні органи - для державних податкових інспекцій, які їм підпорядковуються.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 р. № 236 (далі Положення № 236), Державна фіскальна служба України (ДФС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.

Згідно з п.1 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 р. N 375 (в редакції, чинній на момент винесення спірних рішень ) (далі Положення № 375) Міністерство фінансів України (Мінфін) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мінфін є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику, державну політику у сфері організації та контролю за виготовленням цінних паперів, документів суворої звітності, державну політику у сфері державного пробірного контролю, бухгалтерського обліку, випуску і проведення лотерей, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю, казначейського обслуговування бюджетних коштів, запобігання і протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та забезпечує формування та реалізацію єдиної державної податкової, митної політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску, державної політики у сфері видобутку, виробництва, використання та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, їх обігу та обліку.

Одним з основних завдань Мінфіну України, згідно з п. 3 Положення №375, є забезпечення формування та реалізації єдиної державної податкової і митної політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, державної фінансової політики у сфері співробітництва з іноземними державами, банками і міжнародними фінансовими організаціями, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску, державної політики у сфері видобутку, виробництва, використання та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, їх обігу та обліку.

Мінфін України забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику, у той час як відповідно до п. 3 Положення №236 одним з основних завдань ДФС України є, зокрема, внесення на розгляд Міністра фінансів України пропозицій щодо забезпечення формування державної податкової політики та державної політики у сфері державної митної справи.

Як правильно установлено судом першої інстанції, скарга ТОВ "Вітаполіс" на рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі від 10.06.2015 №7108/10/10-13-11-02-10 подана до ГУ ДФС у Київській області 16.07.2015 за вих. №53/15 (зареєстрована 22.07.2015 вх. №4829/10).

Рішенням ГУ ДФС у Київській області про результати розгляду скарги від 27.07.2015 №2022/10/10-36-11-01-10 рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області від 10.06.2015 №7108/10/10-13-11-02-10 "Про відмову у прийнятті податкової звітності" залишено без змін, а скаргу позивача залишено без задоволення.

Не погодившись із рішенням ГУ ДФС у Київській області, ТОВ "Вітаполіс" оскаржило його до ДФС України.

З матеріалів справи вбачається, що скарга ТОВ "Вітаполіс" на рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі від 10.06.2015 №7108/10/10-13-11-02-10 та рішення ГУ ДФС у Київській області від 27.07.2015 №2022/10/10-36-11-01-10 про результати розгляду скарги подана до ДФС України 09.09.2015.

Рішенням ДФС України від 17.09.2015 №19900/6/99-99-11-02-02-15, яке підписано головою вказаної служби ОСОБА_3, що відповідає вимогам п. 56.9 ст. 56 Податкового кодексу України, строк розгляду скарги було продовжено до 02.11.2015 включно.

Рішення про результати розгляду скарги прийнято ДФС України 19.10.2015, тобто з дотриманням строків, встановлених статтею 56 Податкового кодексу України.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що Державною фіскальною службою України та Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області скарги позивача були розглянуті уповноваженими на те органами, в порядку та строки, встановлені Податковим кодексом України.

Колегія суддів звертає увагу на те, що процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення податкового спору.

Рішення відповідачів про результати розгляду скарг не є юридично значимими для позивача, оскільки не мають безпосереднього впливу на суб'єктивні права та обов'язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов'язку та самі по собі не породжують настання будь-яких юридичних наслідків та не впливають на його права та обов'язки, що виключає передумови для здійснення захисту права або законного інтересу позивача шляхом скасування таких рішень.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про визнання незаконними та скасування: рішення ГУ ДФС у Київській області про результати розгляду скарги від 27.07.2015 №2022/10/10-36-11-01-10 та рішення ДФС України про результати розгляду скарги від 19.10.2015 №21979/6/99-99-11-02-02-15, не підлягають задоволенню.

Підсумовуючи наведене, апеляційний суд вважає, що висновки суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову ТОВ «ВІТАПОЛІС» ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та дотриманні норм процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для скасування оскаржуваного судового рішення колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції при вирішенні спору правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, водночас, відповідачем не доведено підстав для його скасування, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТАПОЛІС» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТАПОЛІС» до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобовязання вчинити дії - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 березня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяОСОБА_1 СуддяОСОБА_4 СуддяОСОБА_5

Повний текст ухвали виготовлено 10 жовтня 2016 року

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Беспалов О.О.

ОСОБА_4