Постанова № 61938806, 06.10.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2016 р. Справа№ 910/8719/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

за участю представників:

позивача: Зворикіна М.І., наказ № 11 від 31.10.2007,

Косик С.І., довіреність б/н від 08.09.2016,

відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

на рішення Господарського суду м. Києва

від 29.07.2016

у справі № 910/8719/16 ( суддя Грєхова О.А.)

за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Либідь"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

про стягнення 52 389,41 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 29.07.2016 у справі №910/8719/16 позов задоволено повністю. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Либідь" заборгованість в розмірі 38 625 (тридцять вісім тисяч шістсот двадцять п'ять) грн 17 коп., 3 % річних в розмірі 1 743 (одна тисяча сімсот сорок три) грн 58 коп., інфляційні втрати в розмірі 12 020 (дванадцять тисяч двадцять) грн 67 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн 00 коп.

До прийняття рішення по суті, а саме 27.07.2016 (згідно відмітки суду) позивачем було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, де останній просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 38 625,17 грн заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги, 12 020,67 грн збитків від інфляції та 1 743,58 грн - 3% річних, разом 52 389,41 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просив суд скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 29.07.2016 у справі №910/8719/16 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги позивач задовольнити.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.08.2016 для розгляду справи №910/8719/16 за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 було сформовано колегію суддів під головуванням судді Андрієнка В.В., суддів Шапран В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2016 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 було прийнято до провадження у визначеному складі суддів та призначено до розгляду на 15.09.2016.

14.09.2016 до відділу забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів (канцелярія) КАГС від представника позивача надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив суд рішення Господарського суду м. Києва від 29.07.2016 у справі №910/8719/16 залишити без змін.

Також, 14.09.2016 до відділу забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів (канцелярія) КАГС від відповідача надійшло письмове клопотання про відкладення судового розгляду, у зв'язку з тим, що відповідач та його представник не мають можливості з'явитися у судове засідання, яке відбудеться 15.09.2016.

В судове засідання, яке відбулось 15.09.2016 з'явились представники позивача, представники відповідача не з'явились.

Пунктом 3.9. постанови пленуму ВГСУ від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (із змінами та доповненнями від14 липня 2016 року N 7), розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Частиною 2 п. 3.9.3. зазначеної постанови визначено, що ж до представника відповідача, то у разі нез'явлення його представника за викликом господарського суду останній має право відкласти розгляд справи (стаття 77 ГПК), вжити заходів, передбачених пунктом 5 статті 83 ГПК або статтею 90 ГПК.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

Суд може відкладати розгляд справи в межах строків, установлених у ст. 69 ГПК. Отже, враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про відкладення розгляду справи на 06.10.2016 (ухвала суду від 15.09.2016).

06.10.2016 в судове засідання не з'явились представники відповідача, причини неявки суду не повідомили, про час та місце були повідомленні належним чином. Відповідно до штрихкодового ідентифікатора на конверті під 04116 15529982, згідно з даними на офіційному сайті Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» http://services.ukrposhta.ua/bardcodesingle/OperationList.aspx?id=6509104764713, відповідачем було отримано ухвалу суду від 15.09.2016 - 23.09.2016.

Питання про те, що наявні певні перешкоди для розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

В судовому засіданні, яке відбулось 06.10.2016 головуючий суддя ставив на обговорення питання про можливість розгляду справи у відсутності представників відповідача. Присутні представники позивача вважали можливий розгляд справи у відсутності представників відповідача.

Отже, враховуючи належне повідомлення всіх представників, колегія суддів дійшла висновку про можливість слухання справи за відсутності представників відповідача. Присутні представники позивача надали суду усні пояснення стосовно доводів наведених в апеляційній скарзі.

Приписами ст. 99 ГПК України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, між Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Либідь" (далі - позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (далі - відповідач, споживач), укладено Договір про надання комунальних послуг та участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території № 10 від 01.02.2014 (надалі - Договір - 1).

Відповідно до п. 1.1. Договору - 1, договір між сторонами укладено з метою господарського використання приміщення, прибудинкової території, технічного обслуговування та надання комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 173,5 кв.м., що належить «Споживачу», як приватна власність, на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 4 вересня 2006 року, та зареєстровано в БТІ за №5723-П від 04 жовтня 2006 року.

Умовами Договору - 1 визначено, що ОСББ «Либідь» забезпечує:

- потреби «Споживача» у воді та відведенні каналізаційних вод з урахуванням його діяльності. При відсутності водолічильника, кількість води визначається за нормами, приведеними в інструкції на відпуск питної води та відведення стічних вод РДІ 204 УРСР 044-84;

- «Споживача» теплом для опалення приміщення, вентиляції. Кількість теплової енергії для потреб «Користувача» визначається по БШП 20.04.01-85, п. 3;

- виконання всього комплексу робіт по утриманню будинку та прибудинкової території;

- надавати рахунок для оплати послуг за цим Договором не пізніше 18-го числа місяця наступного за розрахунковим (п. 2.1.1.).

Згідно з ч. 1 п. 2.2.2 Договору - 1 споживач зобов'язаний сплачувати щомісячно фактичну вартість отриманих комунальних послуг.

Пунктом 3.1 Договору - 1 визначено, що оплата за надання послуг складається по фактичним витратам і вноситься на рахунок позивача до 25 числа поточного місяця.

Пунктом 5.1. Договору - 1 визначено, що термін дії цього Договору з 01.02.2014 по 01.02.2015.

Відповідно до додатку до Договору - 1 сторонами було погоджено, що експлуатаційні витрати складають 856,84 грн; опалення згідно з показниками будинкового комерційного приладу обліку теплової енергії пропорційно до частки площі офісу в загальній площі офісів в будинку по АДРЕСА_1 відповідно до Постанови № 495 від 31.12.2013 про зміну тарифів на теплову енергію за тарифом 798,11 грн за 1 Гкал теплової енергії для категорії "Інші споживачі"; холодна вода за показниками лічильників за тарифами 6,02 грн за 1 куб.м. відповідно Постанові Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України 3184 від 30.09.2011 - "Інші споживачі"; користування ліфтами 16,89 грн. * 8 осіб в місяць; електроенергія споживається за окремим договором з АК "Київенерго".

Як вбачається з матеріалів справи, 01.02.2015 між сторонами було укладено Договір про надання комунальних послуг та участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території № 10 (надалі - Договір -2).

Пунктом 1.1. Договору - 2 було визначено, що договір між сторонами укладено з метою господарського використання приміщення, прибудинкової території, технічного обслуговування та надання комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 173,5 кв.м., що належить споживачу, як приватна власність, на підставі Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 04.09.2006, та зареєстровано в БТІ за № 5723-П від 04.10.2006.

Відповідно до ч. 4 п. 2.1.1 Договору - 2 позивач зобов'язаний надавати рахунок для оплати послуг за цим Договором не пізніше 18-го числа місяця наступного за розрахунковим.

Згідно з ч. 1 п. 2.2.2 Договору - 2 споживач зобов'язаний сплачувати щомісячно фактичну вартість отриманих комунальних послуг.

Пунктом 3.1 Договору - 2 визначено, що оплата за надання послуг складається по фактичним витратам і вноситься на рахунок позивача до 25 числа поточного місяця.

Термін дії Договору - 2 з 01.02.2015 по 01.02.2016 (п. 5.1 Договору).

В Додатку до Договору - 2 сторони погодили, що експлуатаційні витрати складають 865,52 грн; опалення згідно з показниками будинкового комерційного приладу обліку теплової енергії пропорційно до частки площі офісу в загальній площі офісів в будинку по АДРЕСА_1 відповідно до Постанови № 622 від 28.11.2014 за тарифами 1 326,46 грн за 1 Гкал теплової енергії для категорії "Інші споживачі"; холодна вода за показниками лічильників за тарифами 7,464 грн за 1 куб.м. відповідно Постанові Національної комісії регулювання ринку у сфері комунальних послуг за № 756 від 18.06.2014 (введено в дію 01.07.2014) - "Інші споживачі"; користування ліфтами 16,89 грн * 4 особи в місяць; електроенергія споживається за окремим договором з АК "Київенерго".

Судом першої інстанції було зазначено, що позивач, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, зазначив про те, що відповідачем систематично порушувались договірні зобов'язання, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість за Договорами в розмірі 38 625,17 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем були виставленні рахунки-фактури відповідачу, відповідно до умов Договорів за користування (надання) послугами.

Доказів сплати відповідачем суми заборгованості за Договорами суду не надано.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Отже, враховуючи наявні в матеріалах справи докази заборгованості відповідача перед позивачем, та беручи до уваги існування заборгованості відповідача за Договорами в розмірі 38 625,17 грн, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення позову в цій частині.

Також, як вбачається з матеріалів справи, позивачем також було заявлено до стягнення з відповідача 1 743,58 грн трьох відсотків річних та 12 020,67 грн інфляційних втрат.

Щодо розміру втрат від інфляції суд зазначає наступне. Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, за розрахунком позивача, розмір втрат від інфляції складає та 12 020,67 грн Розрахунок відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому зазначена вимога підлягає задоволенню.

Щодо нарахування позивачем 1 743,58 грн - 3% річних колегія суддів зазначає наступне.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, за розрахунком позивача, розмір відсотків річних складає 1 743,58 грн. Відповідно, перевіривши розрахунок наданий позивачем колегія суддів дійшла висновку, що він відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому зазначена вимога підлягає задоволенню.

Беручи до уваги наведене, судова колегія вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 29.07.2016 у справі №910/8719/16 прийнято з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, які мають значення для вирішення даного спору, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задоволенню не підлягає.

Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду м. Києва від 29.07.2016 у справі №910/8719/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 - без задоволення.

2. Матеріали справи №910/8719/16 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді С.І. Буравльов

В.В. Шапран