Постанова № 61938739, 05.10.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2016 р. Справа№ 910/6134/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Суліма В.В.

Чорногуза М.Г.

Секретар судового засідання: Степанець О.В.

від позивача - не з'явилися,

від відповідача - не з'явилися,

розглянувши апеляційну скаргу

приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА"

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2016 року

у справі №910/6134/16 (суддя Спичак О.М.)

за позовом приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА", м. Київ

до приватного акціонерного товариства "Просто-страхування", м. Київ,

про стягнення 6 239, 39 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до приватного акціонерного товариства "Просто-страхування" про стягнення 6239,39 грн. страхового відшкодування, виплаченого заявником страхувальнику за Договором добровільного №3342520 від 25.11.14. страхування транспортного засобу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди було заподіяно пошкодження транспортному засобу, який є предметом договору добровільного страхування, укладеного між позивачем і страхувальником. Позивачем на підставі вказаного договору було виплачено страхувальникові страхове відшкодування в сумі 6 239, 39 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.04.2016 року у справі №910/6134/16 було залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.04.16 у справі №910/6134/16 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, позивач приватне акціонерне товариство "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2016 року у справі № 910/6134/16 та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм матеріального права, в неповному обсязі з'ясував обставини справи, зокрема, не звернув увагу на те, що стягнення страхового відшкодування мало здійснюватись без урахуванням коефіцієнту зносу та в розмірі реальних витрат, необхідних для проведення відновлювального ремонту, як того вимагають приписи законодавства.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2016 року апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2016 року у справі №910/6134/16 було повернуто скаржнику без розгляду на підставі п.2 ч.1 ст.97 ГПК України.

22.07.2016 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду після усунення недоліків від приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА" повторно надійшла апеляційна скарга на рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2016 року у справі №910/6134/16.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2016 року у справі №910/6134/16 апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА" прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 09.08.2016 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2016 року розгляд справи №910/6134/16 відкладено на 22.08.2016 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2016 року у справі №910/6134/16 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА" прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 15.09.2016 року.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду Пасічник О.Ю. від 15.09.2016 року №09-52/4771/16, у зв`язку з перебуванням головуючого судді Ільєнок Т.В. у відряджені, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/6134/16.

За протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.05.2016 року, відповідно до абзацу 1 підпункту 2.3.50 пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА" у справі №910/6134/16 сформовано колегію суддів у складі головуючий суддя Агрикова О.В., судді Сулім В.В. Чорногуз М.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2016 року апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2016 року у справі №910/6134/16 прийнято до провадження у складі: Агрикової О.В. (головуючий), Чорногуз М.Г., Сулім В.В. та призначено розгляд справи на 05.10.2016 року.

04.09.2016 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшли письмові пояснення в яких останній надав судову практику.

В судове засіданні 05.10.2016 року представники сторін не з`явились.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989 року).

Враховуючи те, що сторони були належним чином повідомлені про час та дату судового засідання, докази чого наявні в матеріалах страви, а також зважаючи на те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників сторін.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 25.11.2014 року між приватним акціонерним товариством "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА" (надалі - Позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Україна» (надалі - Страхувальник) був укладений Договір страхування транспортного засобу за програмою «Прем`єр-Форте» №3342520. (надалі - договір добровільного страхування). (том 1, а.с. 9-17).

Відповідно до предмету договору добровільного страхування, було застраховано автомобіль " Ford ", реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, 2012 року випуску. (надалі - застрахований ТЗ).

Матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується, що 23.02.2015 року відбулася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю застрахованого ТЗ "Ford", державний номер НОМЕР_1, та ТЗ "Аudi", державний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2 цивільно-правова відповідальність якого застрахована у приватного акціонерного товариства "Просто-страхування" (далі - Відповідач) за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ0258151. (том 1, а.с. 53).

Внаслідок зазначеного ДТП застрахований автомобіль отримав механічні пошкодження.

Місцевим господарським судом правомірно встановлено, що постановою Печерського районного суду м. Києва від 17.04.2015 року у справі № 757/7041/15-п встановлено, що ДТП трапилось внаслідок порушень Правил подорожнього руху України водієм ОСОБА_2, у зв'язку з чим вказану фізичну особу притягнуто до адміністративної відповідальності. (том 1, а.с. 20).

У зв'язку з укладенням полісу страхування цивільно-правової відповідальності № АІ0258151, відповідач прийняв на себе обов'язок відшкодовувати завдану шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації ОСОБА_2 ТЗ "Аudi", державний номер НОМЕР_2. Судом встановлено, що ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну згідно положень полісу становить 50 000, 00 грн.

У матеріалах справи наявний страховий акт № 301/10 від 19.03.2015 року відповідно до якого, сума страхового відшкодування становить 25 098, 00 грн. (том 1, а.с. 22).

Також, у матеріалах справи наявний звіт №12/02/15 від 27.02.2015 року про оцінку матеріального збитку заподіяного власнику автомобіля Ford, державний номер НОМЕР_1, який було складено суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_6 на замовлення Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія "АСКА", вартість матеріального збитку, завданого власнику вказаного транспортного засобу в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 23.02.2015 року, з урахуванням фізичного зносу складових автомобіля становить 18 858,61 грн. (том 1, а.с. 23-25).

На виконання умов договору страхування №3342520 від 25.11.2014 року, позивач на підставі страхового акту №301/10 від 19.03.2015 року відшкодував страхувальнику суму у розмірі 25 098, 00 грн. згідно виставленим рахунком №000498 від 03.03.2015 року (том 1, а.с. 42), що підтверджує платіжне доручення №10144 від 20.03.2015 року. (том 1, а.с. 81).

В подальшому, позивач направив відповідачу претензію щодо суми виплаченого страхового відшкодування №421-17/1 від 16.07.2015 року відповідно до якої позивач просив відповідача відшкодувати суму заборгованості у розмірі 25 098, 00 грн. (том 1, а.с. 82)

На виконання отриманої від позивача претензії відповідачем на рахунок позивача було частково сплачено страхове відшкодування в розмірі 18 858, 61 грн., що не заперечується сторонами.

Виплату страхового відшкодування саме в такому розмірі відповідач обґрунтовує звітом № 12/02/15 від 27.02.2015 року (том 1, а.с. 23-25), в якому було визначено розмір страхового відшкодування із розрахунку вартості ремонту з урахуванням зносу.

Таким чином, різниця між фактично виплаченим позивачем страховим відшкодуванням страхувальнику (у розмірі 25 098, 00 грн.) та повернутою сумою відповідачем в порядку регресу (18 858, 61 грн.) склала 6 239, 39 грн. Саме стягнення зазначеної суми є предметом даного позову.

Колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Колегія суддів зазначає, що Законами України «Про страхування» та «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу. (Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду України від 15.04.2015 року у справі №3-50гс15).

Разом з цим, ані судом першої інстанції, ані відповідачем не було враховано, що умовами договору добровільного страхування транспортного засобу № 3342520 від 25.11.2014 року (укладеним між позивачем та страхувальником), а саме в п. 4.2.1., сторони передбачили, що виплата страхового відшкодування здійснюється без урахування фізичного зносу.

Отже, стягнення в порядку регресу страхового відшкодування з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу пошкодженого автомобіля в даному випадку є істотним обмеженням права добросовісного страховика (позивача) на відшкодування шкоди в межах фактичних затрат, передбаченого ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування".

Частиною першою статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, після виплати страхового відшкодування у позивача виникає право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Колегія суддів вважає, що виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту №3342520, позивач набув права зворотної вимоги у сумі страхового відшкодування в розмірі 25 098, 00 грн. у межах фактичних затрат із врахуванням франшизи.

За змістом статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Враховуючи розмір франшизи, яка становить 0 грн., позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 6 239, 39 грн. (25 098, 00 грн. - 18 858, 61 грн.).

Окремо слід зазначити, що ліміт майнової відповідальності відповідача згідно полісу складає 50 000, 00 грн., а відтак виконання вимоги на суму 25 098, 00 грн. не порушує прав відповідача в цій частині.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача та необхідністю скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нового про задоволення позовним вимог повністю.

Враховуючи імперативність положень ст. 27 Закону України "Про страхування", ст. 993, ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України в частині переходу права вимоги саме в межах фактичних затрат, відповідач був зобов'язаний відшкодувати суму 25 098, 00 грн. повністю.

Враховуючи неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, апеляційна скарга приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА" на рішення господарського суду міста Києва від 25.04.2016 року у справі № 910/6134/16 підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового про задоволенню позову повністю.

Судовий збір за розгляд даної справи у суді першої та апеляційної інстанції покладається на відповідача у порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 32-34, 36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА" на рішення господарського суду міста Києва від 25.04.2016 року у справі № 910/6134/16 задовольнити повністю.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 25.04.2016 року у справі № 910/6134/16 - скасувати.

3. Резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від 25.04.2016 року у справі №910/6134/16 викласти в наступній редакції:

" 1. Позов приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА" до приватного акціонерного товариства "Просто-страхування" про стягнення 6 239, 39 грн. - задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Просто-страхування" (04050, м. Київ, вул. Герцена, 10, код ЄДРПОУ 24745673) на користь приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА" (69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 97-А, код ЄДРПОУ 13490997) 6 239 (шість тисяч двісті тридцять дев`ять гривні) 39 коп. - страхового відшкодування та 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім гривень) 00 коп. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

4. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Просто-страхування" (04050, м. Київ, вул. Герцена, 10, код ЄДРПОУ 24745673) на користь приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА" (69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 97-А, код ЄДРПОУ 13490997) 1 515 (одну тисячу п`ятсот п`ятнадцять гривень) 80 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

6. Справу №910/6134/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді В.В. Сулім

М.Г. Чорногуз