Постанова № 61938550, 05.10.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2016 р. Справа№ 910/4438/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Калатай Н.Ф.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання Степанці О.В.

від позивача - не з'явилися,

від відповідача 1- Очколяс Д.В., довіреність №55 від 31.03.2016 року,

від відповідача 2 - не з'явилися,

розглянувши апеляційну скаргу

публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

на рішення господарського суду міста Києва від 06.06.2016 року

у справі №910/4438/16 (суддя Ковтун С.А.)

за позовом публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів",

до 1) державного підприємства "Іллічівський морський торгівельний порт",

2) публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 22654,19 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 року публічне акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів" подала до господарського суду міста Києва позов до державного підприємства "Іллічівський морський торгівельний порт" та публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення з кожного з них по 11327,10 грн. збитків.

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.06.2016 року у справі №910/4438/16 позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" 22654,19 грн. збитків та 1378,00 грн. судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 06.06.2016 року у справі №910/4438/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені вимог до публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

Апеляційна скарга вмотивована тим, що відповідальність за нестачу вантажу повинен нести відправник вантажу, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Також в апеляційній скарзі публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" заявлено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 06.06.2016 року у справі №910/4438/16.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та подане клопотання, дійшла висновку про те, що клопотання скаржника про відновлення пропущеного процесуального строку для подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 06.06.2016 року у справі №910/4438/16 не приймається до розгляду, оскільки скаржником не пропущено процесуальний строку для подання апеляційної скарги, а матеріали апеляційної скарги є достатніми для прийняття її до провадження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2016 року у справі №910/4438/16 апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення господарського суду міста Києва від 06.06.2016 року у справі №910/4438/16 прийнято до провадження та призначено її розгляд на 21.09.2016 року.

12.09.2016 року позивачем подано через загальний відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу в якому останній просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 розгляд справи №910/4438/16 відкладено на 05.10.2016 року.

У зв'язку з припиненням повноважень судді ОСОБА_1., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у зв'язку із звільненням у відставку здійснити розгляд справи у визначеному складі неможливо.

Відповідно до пп. 2.3.25, 2.3.49 п. 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п. 5.1 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Київському апеляційному господарському суді, затверджених рішенням зборів суддів від 03.02.2016 року, автоматизованою системою має бути здійснено заміну судді ОСОБА_1. у складі визначеної колегії для розгляду вказаної вище справи, про що сформувати відповідний протокол.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення господарського суду міста Києва від 06.06.2016 року у справі №910/4438/16 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: Агрикової О.В. (головуючий), Чорногуз М.Г., Калатай Н.Ф.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2016 року у справі №910/4438/16 апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення господарського суду міста Києва від 06.06.2016 року у справі №910/4438/16 прийнято до провадження у складі колегії суддів Київського апеляційного господарського суду Агрикової О.В. (головуючий), Чорногуз М.Г., Калатай Н.Ф.

В судовому засіданні 05.10.2016 року відповідач1 надав усні пояснення по суті спору, просив задовольнити апеляційну скаргу.

Представники позивача та відповідача2 не з'явились, були належним чином повідомлені про час та дату судового засідання.

Представник відповідача1 не заперечував щодо розгляду апеляційної скарги за відсутності представників позивача та відповідача2.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989 року).

Враховуючи те, що позивач був належним чином повідомлений про час та дату судового засідання, докази чого наявні в матеріалах страви, а також зважаючи на те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників позивача та відповідача2.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 01.12.2014 року між позивачем, як покупцем, та публічним акціонерним товариством "Нікопольський завод феросплавів", як продавцем, було укладено Договір поставки № 1406317 (далі - Договір) на поставку коксової продукції. (том 1, а.с. 43-45).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця коксову продукцію, а покупець прийняти і оплатити цю продукцію, асортимент, кількість, строки поставки і ціна якої вказані в специфікаціях до цього Договору, які є його невід'ємною частиною.

Зі станції Іллічівськ (експ.) Одеської залізниці на станцію Запоріжжя Ліве Придніпровської залізниці державним підприємством "Іллічівський морський торговельний порт" було відправлено публічному акціонерному товариству "Запорізький завод феросплавів" вагон № 55467294 з вантажем - "Горішок коксовий", що підтверджується накладною №40532137 від 10.08.2015 року, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи. (том 1, а.с. 36).

Зокрема, у вагоні № 55467294 відповідно до накладної №40532137 від 10.08.2015 року було відправлено 52 950 кг Горішку коксового.

15.08.2015 року при прийнятті вантажу з вагону № 55467294 станцією призначення Запоріжжя Ліве Придніпровської залізниці було складено комерційний акт №011153/536/1685, яким зафіксовано недостачу вантажу, виявлену за результатами зважування вантажу, а саме: виявлено вагу 47 750 кг (нетто), замість 52 950 кг, що була вказана під час відправлення. Крім того у вказаному акті зазначено, що навантаження нижче рівня бортів на 40 см. праворуч по центру вагона над 5-6 люками є воронкоподібне заглиблення діаметром 3,0 м., глибиною 1,0 м. У технічному відношенні вагон справний. Є зазор праворуч по руху поїзда між кришкою 6 люка та поперековою балкою вагона довжиною 300 мм, шириною 40 мм. Для запобігання подальшій втраті вантажу зазор закритий. Протікання вантажу немає. При повторному переважуванні вагона вага підтвердилась. Вантаж, який відсутній, міг поміститися в вагоні. (том 1, а.с. 38).

Відповідно до акту приймання продукції по кількості №272/15 від 17-18.08.2015 року на деталях вагону маються сліди просипання перевезеного вантажу. Порушено маркування в місці поглиблення. (том 1, а.с. 39).

Таким чином, фактичними обставинами справи підтверджуються, що було допущено втрату вантажу в розмірі 5 200 кг, яка складається з вартості відповідальної недостачі з ПДВ 22 654, 19 грн. відповідно до відомості - розрахунку недостачі №272. (том 1, а.с. 42).

Стаття 3 Закону України "Про залізничний транспорт" від 04.07.1996 № 273/96-ВР встановлює, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із законів України "Про транспорт", "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.

Стаття 908 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із ст.306 Господарського кодексу України, встановлює, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України "Про залізничний транспорт" нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Згідно з ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Правилами перевезень вантажу у вагонах відкритого типу, затвердженими Міністерством транспорту України № 542 від 20.08.2001, встановлено, що перед навантаженням вантажу відправник зобов'язаний пересвідчиться, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів.

Відповідно до статті 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (далі - Статут), накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Статтею 52 Статуту, встановлено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами перевезення вантажів.

Статтею 110 Статуту передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Згідно із статтею 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (ст. 114 Статуту).

Згідно з ст. 115 Статуту, вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Частиною першою статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами.

Аналогічну норму містить ст.129 Статуту залізниць України, відповідно до якої обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. За правилами цієї статті комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах. Цією статтею передбачено також, що порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Так, правила складання актів, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 08.07.2002 за № 567/6855, в п.2 яких зазначено, що комерційні акти складаються для засвідчення, зокрема, невідповідності маси наявного вантажу даним, зазначеним у перевізних документах.

У матеріалах справи наявний комерційний акт №011153/536/1685 від 15.08.2015 року. (том 1, а.с. 38).

У п.3.2 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезень вантажів залізницею" в редакції роз'яснення президії ВГСУ від 29.09.2008 № 04-5/225, роз'яснено, що статтею 34 ГПК передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника та вантажоодержувача при перевезенні вантажів залізницею, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць у випадках, передбачених статтею 129 Статуту.

Отже, допустимим доказом матеріальної відповідальності відповідача2 (перевізника) є саме комерційний акт.

Згідно зі ст. 307 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства

Частиною 6 ст. 306 ГК України визначено, що перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту.

Відповідно до ст. 920 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини (ч. 2 ст. 924 ЦК України).

Статтею 113 Статуту залізниць визначено що за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Згідно зі ст. 131 Статуту залізниць претензії, що виникли з приводу перевезення вантажів, заявляються залізниці призначення вантажу.

У п.8 листа ВГСУ від 29.11.2007 № 01-8/917 "Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства, зокрема, вказано, що господарський суд при вирішенні спору по суті має право і повинен надавати оцінку будь-яким доказам, - в тому числі комерційному акту, акту загальної та інших форм, іншим складеним залізницею та вантажоодержувачем,вантажовідправником, документам з огляду на їх відповідність вимогам Статуту залізниць України, Правилам перевезення вантажів, іншим нормативно-правовим актам.

Надаючи оцінку складеному 15.08.2015 року залізницею комерційному акту №011153/536/1685, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що цей акт відповідає вимогам законодавства і є допустимим доказом, який засвідчує матеріальну відповідальність відповідача2.

Зважаючи на описані обставини та наведені положення законодавства, позовні вимоги, заявлені до залізничного перевізника є правомірними та доведеними.

Твердження скаржника про те, що під час прийняття оскаржуваного рішення суд першої інстанції не дотримався вимог процесуального закону, щодо повного та всебічного дослідження обставин справи, судова колегія вважає необґрунтованими та безпідставними, оскільки суд першої інстанції надав правову оцінку наявними у матеріалах справи доказами.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З огляду на вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні господарського суду міста Києва повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами ст. 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про часткове задоволення позовних вимог відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування рішення місцевого суду не вбачається.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 99, ст.ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення господарського суду міста Києва від 06.06.2016 року у справі №910/4438/16 залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду міста Києва від 06.06.2016 року у справі №910/4438/16 залишити без змін.

3.Справу №910/4438/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді Н.Ф. Калатай

М.Г. Чорногуз