Постанова № 61938421, 10.10.2016, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/3126/16-а

Провадження № 2-а/740/99/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2016 року м.Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючої - судді Пантелієнко В.Г.,

при секретарі Філоненко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ніжині справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ніжинського обєднаного управління Пенсійного фонду України про визнання неправомірними дій та зобовязання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася із позовом до суду, в якому просить визнати протиправними дії Ніжинського обєднаного управління Пенсійного фонду України щодо відмови у призначенні їй пенсії у звязку з вислугу років на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» та зобовязати відповідача провести їй призначення та виплату пенсії, відповідно до вказаної норми законодавства, у звязку з вислугою років та за наявності загального стажу роботи - 26 років 4 місяці 7 днів та стажу роботи в органах прокуратури - 17 років 8 місяців та 24 днів, з 13.07.2016 року - з моменту звернення, виходячи з розрахунку 90 відсотків від суми щомісячної заробітної плати. Свої вимоги обґрунтовує тим, що відмова відповідача суперечить Закону України «Про прокуратуру».

В судове засідання позивач не зявилася надавши заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи в її відсутність.

Представник відповідача ОСОБА_2 обєднане управління Пенсійного фонду України в судове засідання не зявився надавши заперечення, в яких вимог позивача не визнає та просить в їх задоволенні відмовити, посилаючись на те, що на підставі п.5 «Прикінцевих положень» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.15 р. №213-VIII передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії /щомісячне довічне грошове утримання призначаються, відповідно до Закону України «Про прокуратуру». У звязку з цим з 1 червня 2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених вищезазначеним законом не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються. Оскільки позивач звернулась із заявою після 1 червня 2015 р., то у призначенні їй пенсії за вислугою років, відповідно до вимог Закону України «Про прокуратуру», немає законних підстав. Вважає дії Ніжинського обєднаного управління Пенсійного фонду України правомірними. Справу просить розглянути без участі їхнього представника.

Суд дослідивши письмові докази у справі приходить до наступного висновку.

13.07.2016 року позивач ОСОБА_1 звернулась із заявою до відповідача про призначення пенсії за вислугою років відповідно довимог Закону України «Про прокуратуру». На підтвердження свого права на пенсію за вислугу років позивач надала трудову книжку БТ-ІІ № 7417922 від 16.11.1992 року та ксерокопію диплому серії ПТ № 720206, реєстраційний номер 11068, яким підтверджується період навчання у вищому навчальному закладі безпосередньо з 01.09.1998 року по 29.06.1991 року та отримання нею спеціальності юриста.

Листом від 20.07.2016 року відповідач відмовив позивачу у призначенні такого роду пенсії, оскільки, згідноЗакону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII від 02.03.2015 року, з 1 червня 2015 року пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру» не призначаються, а всі пенсії призначаються лише відповідно до вимог Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» (а.с.9).

З копії трудової книжки, яка міститься в матеріалах справи на а.с. 11,12, вбачається, що 20.03.1998 року ОСОБА_1 призначена на посаду стажиста прокуратури Бахмацького району Чернігівської області; 16.03.2000 року призначена на посаду помічника Ніжинського міжрайонного прокурора Чернігівської області; 06.06.2012 року призначена на посаду прокурора Ніжинської міжрайонної прокуратури Чернігівської області; 08.10.2013 року переведена на вакантну посаду старшого прокурора цієї ж прокуратури, а 14.12.2015 року звільнена з посади, яку обіймала у звязку зі скороченням чисельності та штату працівників на підставі п.1, ч.1, ст.40 КЗпП України та п.9 ст.51 Закону України "Про прокуратуру".

Таким чином, на час звернення до Управління Пенсійного фонду України в м. Ніжині та Ніжинському районі Чернігівської області за призначенням пенсії на підставі Закону України «Про прокуратуру» трудовий стаж ОСОБА_1 в органах прокуратури, без врахування періоду навчання, складав 17 років 8 місяців і 24 дні. Загальний стаж роботи позивача склав 26 років 4 місяці 7 днів.

Згідно ст.8 ОСОБА_3 України в Україні діє принцип верховенства права. ОСОБА_3 України має найвищу юридичну силу та пріоритет над іншими нормативно - правовими актами. Закони та підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_3 і повинні відповідати їй. ОСОБА_3 є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_3 України гарантується.

Статтею 46 ОСОБА_3 України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст.58 ОСОБА_3 України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з вимогами ст.64 ОСОБА_3 України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених ОСОБА_3 України.

За приписами статей 21, 22 ОСОБА_3 України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

ОСОБА_4 Суд України неодноразово розглядав питання, повязані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою ОСОБА_3 України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст.17 ОСОБА_3 України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань, тощо (рішення ОСОБА_4 Суду України від 06 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій). У зазначених рішеннях ОСОБА_4 Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави повязана з ризиком для життя і здоровя, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення. Виходячи із висловленого у рішеннях ОСОБА_4 Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства. Визнання Законом правових актів такими, що втратили чинність, зупинення їх дії, внесення до них змін і доповнень стосовно раніше закріплених в них прав і свобод людини і громадянина ОСОБА_4 Суд України вважає скасуванням або обмеженням цих прав і свобод. Вищезазначені обставини викладені також і в постановах Верховного суду України від 10 грудня 2013 року №21-349а13, від 06 жовтня 2015 року №21-2432а15, які враховуються судом в порядку ч.2 ст.161 КАС України. Виходячи з висловленого у рішеннях ОСОБА_4 Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства або прийняттям нових законодавчих актів.

На момент призначення позивача на роботу в органах прокуратури України діяв Закон України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року N 1789-XII, статтею 50-1 якого визначено, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Із врахуванням викладеного позивач набула права виходу на пенсію після набуття нею стажу роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, незалежно від віку.

Станом на час розгляду справи діють положення ст.86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, відповідно до якої прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення відповідних стажів роботи. Даною статтею збільшено стаж роботи позивача, що дає їй право на пенсію за вислугу років, у порівнянні зі статтею 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року N 1789-XII, з 20 до 22 років 6 місяців, що є звуженням прав позивача в розумінні ОСОБА_3 України.

Положеннями ст.8 КАС України встановлено, що суд при вирішенні адміністративної справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини; звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_3 України гарантується.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 КАС України, за рахунок бюджетних асигнувань з Ніжинського обєднаного управління Пенсійного фонду України на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати в сумі 551,20 гривень.

Керуючись ст. ст. 158, 160-163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Ніжинського обєднаного управління Пенсійного фонду України щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року N 1789-XII.

Зобовязати ОСОБА_2 обєднане управління Пенсійного фонду України призначити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 13 липня 2016 року пенсію за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року N 1789-XII у розмірі 90 відсотків від суми місячного заробітку.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Ніжинського обєднаного управління пенсійного фонду України на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 551 (пятсот пятдесят одна) гривня 20 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського адміністративного апеляційного суду через Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області шляхом подання апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Суддя В.Г. Пантелієнко