Рішення № 61938011, 06.10.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ [1]

06 жовтня 2016 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: головуючого Немировської О.В.,

суддів Чобіток А.О., Крижанівської Г.В.

при секретарі Казанник М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 лютого 2016 року,

встановила:

у січні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту від 30.07.2007 р. в сумі 2 036 152 грн. 72 коп.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 10 лютого 2016 р. в задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, представник позивача - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, неповне зясування судом обставин справи, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення осіб, які зявились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазнав, що між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 30 липня 2007 р. було укладено Договір про надання споживчого кредиту, за умовами якого позичальнику було надано кошти в сумі 79 900 дол. США. терміном до 30 липня 2017 р. зі сплатою 13,2% річних. 08 вересня 2011 р. ПАТ «УкрСиббанк» відступило свої права вимоги за вказаним договором Пат «Дельта Банк».

Оскільки позичальник не виконував належним чином взяті на себе зобовязання, станом на 12 грудня 2014 р. утворилась заборгованість в сумі 129 602,92 дол. США, еквівалент якої в сумі 2 036 152 грн. 72 коп. позивач просив стягнути з відповідача.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 10 лютого 2016 р. в задоволенні позову було відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було пропущено строк позовної давності, оскільки позичальник з 19.12.2011 р. припинив сплачувати заборгованість по кредиту.

Однак з таким висновком суду першої інстанції погодитись неможливо, оскільки судом було неправильно застосовано норми матеріального права та зроблено висновок, який не відповідає встановленим по справі обставинам.

Як видно з матеріалів справи, між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 30 липня 2007 р. було укладено Договір про надання споживчого кредиту терміном до 30 липня 2017 р. В додатку №1 до Договору про надання споживчого кредиту було визначено суму щомісячних платежів, які бути внесені в певну дату на погашення тіла кредиту.

Платою за кредит сторонами було визначено у п. 1.3.1 Договору процентну ставку у розмірі 13,2% річних протягом перших 30 календарних днів, а після цього передбачена можливість перегляду ставки за домовленістю між сторонами. Строк сплати процентів був встановлений в п. 1.3.4 Договору з 01 по 25 число кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані проценти.

В п. 6.1 Договору було передбачено порядок та підстави для дострокового повернення кредиту за вимогою банку.

08.12.2011 р. між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, в Акті прийому-передачі документації за яким було також зазначено права вимоги за Договором про надання споживчого кредиту від 30.07.2007 р., укладеним з ОСОБА_1 (а/с 16).

Згідно наявних в справі документів, позичальник допускав прострочення чергових платежів та сплачував щомісячні платежі не в повному розмірі, а останній платіж на погашення заборгованості відповідачем було внесено 21 вересня 2010 р.

Представником відповідача при розгляді справи в суді першої інстанції було подано заяву про застосування строків позовної давності (а/с 34).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив такого строку, про застосування якого заявлено стороною у спорі є підставою для відмови у позові згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України. Початком перебігу строку позовної давності є день, коли кредитора виникло право предявити вимогу про виконання зобовязання.

Оскільки в даному випадку умовами договору були передбачені окремі самостійні зобовязання про щомісячну сплату частини тіла кредиту та відсотків і встановлено самостійну відповідальність за невиконання цього обовязку, право кредитора є порушеним з моменту прострочення кожного чергового платежу. Тому початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Позичальник здійснив останній платіж на погашення заборгованості за Договором 21.09.2010 р., що не відповідало встановленій в Графіку погашення кредиту даті та сумі.

Позивач звернувся до суду з позовом в січні 2015 р., тобто з порушенням строку позовної давності щодо заборгованості, яка виникла станом на січень 2012 р.

Однак, щодо залишку суми заборгованості, яка мала бути сплачена позичальником до зо липня 2017 р., позивачем строк позовної давності не пропущено, і в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, на користь позивача слід стягнути з позичальника залишок заборгованості по тілу кредиту 43 945,18 дол. США, а по відсоткам 43 201,60 дол. США. З урахуванням заявлених позивачем вимог щодо стягнення суми заборгованості в еквіваленті за курсом НБУ на час звернення до суду, стягненню підлягає сума 1 369 075 грн. 50 коп.

Також на користь позивача слід стягнути суму судового збору відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України.

Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а по справі слід ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

вирішила:

апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 лютого 2016 р. скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_1 на користь Пблічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість в сумі 1 369 075 грн. 90 коп. та судовий збір в сумі 3 654 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді

№ справи: 761/876/15-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/8976/2016

Головуючий у суді першої інстанції:ОСОБА_3

Доповідач у суді апеляційної інстанції: ОСОБА_4