Рішення № 61937598, 29.09.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/5914/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Суворов В. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2016 року м. Одеса

Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Суворова В.О.

суддів - Артеменко І.А.

-ОСОБА_2

при секретарі Фабіжевській Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Одеської області цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 29 березня 2016 року по справі за позовом ТОВ «Порше Лізінг Україна» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по лізинговим платежам та відшкодування збитків ,-

ВСТАНОВИЛА:

02 листопада 2015 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.

Рішенням суду першої інстанції від 29 березня 2016 року позов ТОВ «Порше Лізінг Україна» до ТОВ «Постман», ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по лізинговим платежам та відшкодування збитків задоволено.

Стягнено солідарно з ТОВ «Постман» та ОСОБА_3 на користь ТОВ «Порше Лізінг Україна» заборгованість за договором про фінансовий лізинг № 00009094 від 21 листопада 2013 року у розмірі 166697 грн. 43 коп.

Стягнено в рівних частинах з ТОВ «Постман» та ОСОБА_3 на користь ТОВ «Порше Лізінг Україна» суму судового збору у загальному розмірі 2509 грн. 32 коп. рівними частинами, тобто по 1254 грн. 66 коп. з кожного.

21 червня 2016 року представник ОСОБА_3 ОСОБА_4 звернувся з апеляційною скаргою.

Апелянт вважає, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також не відповідає фактичним обставинам справи. Тому просить рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 29.03.2016 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Постман», ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по лізинговим платежам та відшкодування збитків скасувати. Ухвалити нове рішення по суті, яким в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Постман», ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по лізинговим платежам та відшкодування збитків відмовити .

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги,пояснення представника відповідача, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення.

Судом першої інстанції було правильно встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» 21 листопада 2013 року з Товариством з обмеженою відповідальністю «Постман» було укладено договір про фінансовий лізинг №00009094, відповідно до якого ТОВ «Порше Лізинг Україна» передав ТОВ «Постман» у користування транспортний засіб типу VW CaddyGP35 Kasten 2,0 TDI шасі №WV1ZZZ2EZD6997573, двигун № НОМЕР_1, рік виробництва 2013, строком на 60 місяців, а відповідач ТОВ «Постман» зобов'язався прийняти та користуватися обєктом фінансового лізингу, сплачувати позивачу встановлені договором платежі та повернути автомобіль позивачу відповідно до умов договору (а.с.15-19).

Відповідно до Умов поруки, які є невід'ємною частиною Договору про фінансовий лізинг № 00009094 від 21 листопада 2013 року, ОСОБА_3А виступив поручителем ТОВ «Постман» (а.с.12).

Відповідно до акту прийому передачі від 21 листопада 2013 року, ТОВ «Порше Лізинг Україна» передав ТОВ «Постман» транспортний засіб типу VW CaddyGP35 Kasten 2,0 TDI шасі №WV1ZZZ2EZD6997573, двигун № НОМЕР_1, рік виробництва 2013 (а.с.32). Відповідно до акту прийому передачі від 21 квітня 2015 року, у звязку з припиненням договору фінансового лізингу №00009094 від 21 листопада 2013 року ТОВ «Постман» передав ТОВ «Порше Лізинг Україна» транспортний засіб типу VW CaddyGP35 Kasten 2,0 TDI шасі №WV1ZZZ2EZD6997573, двигун № НОМЕР_1, рік виробництва 2013 (а.с.33).

Приймаючи рішення по справі та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач ТОВ «Порше Лізинг Україна» свої зобов'язання за договором фінансового лізингу виконав в повному обсязі, однак відповідач ТОВ «Постман» встановлені договором фінансового лізингу умови не виконував, у зв'язку з чим виникла заборгованість: 30671,94 грн. заборгованість, що виникла у звязку з несплатою лізингових платежів, 1985,16 16 грн. пеня, 595,54 грн.- 3 відсотки річних, 9126,04 грн. штраф за направлення нагадування та пеня 10%, 111815,84 грн. - збитки по п.12.9 Контракту, а всього 166694,43 грн.

Тому Суворовським районним судом м. Одеси 29 березня 2016 року було прийнято рішення, відповідно до якого позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Постман», ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по лізинговим платежам та відшкодування збитків було задоволено (а.с. 120 - 122).

Однак, колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції в звязку з невірним застосуванням норм матеріального права, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи 21 листопада 2013 року між ТОВ «Порше лізинг Україна» та ТОВ «Постман» був укладений договір фінансового лізингу №00009094, відповідно до якого ТОВ «Порше Лізинг Україна» передав ТОВ «Постман» у користування транспортний засіб типу VW CaddyGP35 Kasten 2,0 TDI шасі №WV1ZZZ2EZD6997573, двигун № НОМЕР_1, рік виробництва 2013, строком на 60 місяців, а відповідач ТОВ «Постман» зобов'язався прийняти та користуватися Автомобілем, сплачувати позивачу встановлені договором платежі та повернути автомобіль позивачу відповідно до умов договору. Відповідно до положень Договору ОСОБА_3 виступив поручителем ТОВ «Постман» (а.с. 15).

У звязку з тим, що відповідач по справі умови договору №00009094 від 21 листопада 2013 року не виконував, а саме прострочив платіж № 65, 05 траня 2015 року, №71 02 червня 2015 року, № 85 01 липня 2015 року та 17.11.2014 року ТОВ «Порше Лізинг Україна» було направлено ТОВ «Постман» нагадування про несплату заборгованості за договором фінансового лізингу (а.с.53-57).

У звязку зі складною економічною ситуацією, яка викликає можливість невиконання договірних зобовязань 16 квітня 2015 року ТОВ «Порше лізинг Україна» направило до ТОВ «Постман» лист з повідомленням про розірвання договору фінансового лізингу №00009094 від 21 листопада 2013 року (а.с. 35).

Приймаючи рішення по справі суд першої інстанції виходив з солідарного обовязку боржника та поручителів перед позивачем відповідно до умов, укладених між сторонами договорів поруки, додаткових угод до них та вимогам ст.ст. 553, 554 ЦК України.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції по суті та враховуючи правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 17 вересня 2014 року по справі № 6-53цс14 , вважає за необхідним вказати на наступне.

Згідно до вимог ч.4 ст.559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки. Регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв'язку із закінченням строку її чинності, частина четверта статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, установленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги), якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя (третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України).

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Отже, зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, зокрема й застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.

Виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України, слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено у судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто упродовж шести місяців із моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами), або із дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або із дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Таким чином, закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не пред'явить вимоги до поручителя.

В справі, яка розглядається, за умови укладеного між сторонами договору лізингу боржник зобовязаний здійснювати певні платежі щомісячно, і кожен з цих платежів, а також в цілому виконання лізингового договору забезпечено поручителем відповідачем по справі.

При цьому в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що повідомлення про несплату заборгованості (чергового платежу) разом з вимогою її погасити надсилалося ОСОБА_3, як поручителю за вказаним договором.

При визначенні обовязків довірителя з точки зору чинності договору поруки в контексті вказаної ст. 559 ЦК України слід враховувати наступне.

Як зазначено в п. 12.13 додатку до договору про фінансовий лізинг №00009094 від 21 листопада 2013 року, а саме в загальних комерційних умовах внутрішнього фінансового лізингу Контракт вважається розірваним на 10 робочий день з дня надіслання письмового повідомлення Стороною на адресу іншої сторони (а.с.35).

Таке письмове повідомлення було надіслано ТОВ «Порше лізинг Україна» до ТОВ «Постман» 16 квітня 2015 року (а.с. 35). Таким чином, Контракт припинив свою дію 26 квітня 2015 року. Вказана обставина позивачем не заперечується, про що свідчить розрахунок позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)

Відповідно до ч. 2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Так як строк виконання основного зобовязання визначений десятиденним строком з дня розірвання Договору, а саме 26 квітня 2015 року, то шестимісячний строк предявлення вимоги до поручителя на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України закінчується 26 жовтня 2015 року. Між тим, до суду позивач звернувся лише 02.11.2015 року, тобто з пропущенням строку встановленого ЦК України. Відповідно слід визнати, що порука припинилась, а тому законні підстави для стягнення грошових коштів з поручителя відсутні. В звязку з наведеним та на підставі п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України колегія суддів скасовує рішення суду першої інстанції та приймає нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з поручителя грошових коштів. При цьому відхиляються доводи апеляційної скарги щодо припинення договору поруки через те, що в договорі фінансового лізингу №00009094 від 21 листопада 2013 року строк дії не зазначений, а відповідно до п. 12.3. договір діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань, то на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки. Тому, оскільки кредитор не предявив позову до поручителя протягом цього строку, вважає, що порука ОСОБА_5 припинилась. Однак колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в додатку до договору лізингу № 00009094 датованому від 21 листопада 2013 року визначено, що строк лізингу становить 60 місяців (а.с.15-19).

Таким чином, оскільки доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження, то колегія суддів на підставі ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України скасовує рішення суду першої інстанції та приймає нове рішення про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог до поручителя.

На підстав викладеного та керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 29 березня 2016 року задовольнити частково.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 29 березня 2016 за позовними вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по лізинговим платежам та відшкодування збитків скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по лізинговим платежам відмовити в повному обсязі.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області В.О. Суворов

ОСОБА_6

ОСОБА_2