Ухвала суду № 61937590, 06.10.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 2-др/785/4/16

Головуючий у першій інстанції

Доповідач Суворов В. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2016 року м. Одеса

Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Суворова В.О.

суддів Сватаненко В.І.

ОСОБА_1

при секретарі Фабіжевській Т.С.

за участю ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Одеської області цивільну справу за заявою ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат за надання правової допомоги у розмірі 19221 грн.,-

встановила:

02 червня 2008 року ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом про встановлення факту сумісного проживання із ОСОБА_2, визнання заповіту недійсним, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання права власності у порядку спадкування за законом на ? частку квартири №128 в будинку №309 по Миколаївській дорозі в місті Одесі.

11 липня 2008 року відповідач ОСОБА_2 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_3 про припинення права власності ОСОБА_3 на ? частку спірної квартири, скасування запису в реєстрі прав власності на нерухоме майно та визнання за ним права власності на 1/4 частку спірної квартири.

Ухвалою суду від 30 вересня 2010 року первісний позов було залишено без розгляду. Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 05 червня 2012 року вказана ухвала суду першої інстанції була скасована з направленням справи для продовження розгляду (т.1, а.с.282-283).

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 26 листопада 2012 року позовні вимоги ОСОБА_3 про встановлення факту сумісного проживання, визнання заповіту недійсним та визнання права власності у порядку спадкування за законом залишено без розгляду.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 26 листопада 2012 року позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені частково.

Було припинено право власності ОСОБА_3 на 1/4 частку спірної квартири та визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частку цієї квартири.

Також з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 в рахунок сплати вартості 1/4 частки спірної квартири було стягнуто грошові кошти у розмірі 84 000 грн., що розміщені на депозитному рахунку Управління державної судової адміністрації Одеської області.

Представник ОСОБА_3-ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції від 26 листопада 2012 року. Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 26 лютого 2013 року оскаржене рішення залишено без змін.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 липня 2013 р. касаційна скарга задоволена частково. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 26 листопада 2012 року та ухвала апеляційного суду Одеської області від 26 лютого 2013 року скасовані, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням суду першої інстанції від 27 січня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені. Припинено право власності ОСОБА_3 на ? частину квартири №128 в будинку 309 по Миколаївській дорозі в м. Одесі.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на ? частину квартири №128 в будинку 309 по Миколаївській дорозі в м. Одесі.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 в рахунок сплати вартості ? частини квартири 128 у будинку 309 по Миколаївській дорозі в м. Одесі грошеві кошти у розмірі 84000 грн., які розміщені на депозитному рахунку територіального управління державної судової адміністрації Одеської області.

Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 оскаржив рішення в апеляційному порядку.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 23 квітня 2014 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 та заяву ОСОБА_5, яка приєдналася до апеляційної скарги -задоволено.

Рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 27 січня 2014 року - скасовано.

Ухвалено по справі нове рішення, яким в позові ОСОБА_2 - відмовлено.

18 серпня 2016 року ОСОБА_3 М звернулася з заявою про ухвалення додаткового рішення, яким просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 понесені судові витрати, повязані з наданням їй правової допомоги в розмірі 19221 грн.

Судова колегія вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У разі не вирішення судом питання про судові витрати суду, що ухвалив рішення, за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи надано можливість ухвалити додаткове рішення (п. 4 ч. 1 ст. 220 ЦПК).

Відповідно до розяснень, викладених у п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" у тому разі коли питання про судові витрати не було вирішено при ухваленні рішення, суд, що його ухвалив, вирішує це питання відповідно до пункту 4 частини першої статті 220 ЦПК за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухваленням додаткового рішення. У зв'язку з цим питання про судові витрати не можуть вирішуватись іншим судом або шляхом пред'явлення позову в іншій справі.

Згідно з частиною першою ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Заявниця обґрунтовуючи свою заяву вказує, що вона уклала договір з адвокатом ОСОБА_6, який надав їй правову допомогу в рамках цивільної справи, що розглядається, а саме: складання апеляційної скарги на рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 26 листопада 2012 року ; касаційної скарги на рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 26 листопада 2012 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 26 лютого 2013 року ; клопотання до касаційного суду про зупинення виконання рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 26 листопада 2012 року , залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 26 лютого 2013 р. ; заяви про вжиття заходів про забезпечення по цивільній справі;апеляційні скарги на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 27 січня 2014 року , консультації правового характеру.

Як на доказ своїх вимог заявниця посилається на договір про надання юридичних послуг від 26 листопада 2012 року, який уклала з адвокатом ОСОБА_6 (т.3 а.с. 84), ОСОБА_4 приймання виконаних робіт від 24 квітня 2014 р. (т.3 а.с.85), та квитанцію без номера від 24 квітня 2014 року про сплату 19221 грн. за послуги з надання правової допомоги на підставі договору від 26 листопада 2012 року.

Судова колегія вивчивши матеріали справи встановила , що ОСОБА_3 відповідно до довіреності від 11 квітня 2006 року уповноважила ОСОБА_4 представляти свої інтереси у судах (т.1 а.с.65).

Перше судове засідання відбулося 11 липня 2008 року, інтереси ОСОБА_3 представляв на підставі довіреності ОСОБА_4 (т.1 а.с.48). 30 вересня 2008 року ОСОБА_4, як представник ОСОБА_3, подав заяву про відкладення слухання справи (т.1. а.с.60). 12 листопада 2008 р. ОСОБА_4 подав до суду клопотання про забезпечення доказів (т.1 а.с.98). 13 листопада 2008 р.,22 січня 2009 р.,25 лютого 2009 р. відбулися судові засідання, в яких інтереси ОСОБА_3 представляв ОСОБА_4 (т.1 а.с.99,118,125). 25 березня 2009 р. ОСОБА_4 виступаючи в інтересах ОСОБА_3 подав заяву про відкладення розгляду справи (т.1 а.с.133). В судових засіданнях, які відбулися 29 квітня 2009 р.,17 червня 2009 р., 07 вересня 2009 р., 21 жовтня 2009 р., 26 листопада 2009 р., інтереси позивачки представляв ОСОБА_7 (т.1 а.с. 134, 145,149,156,163).

На підставі ордеру від 22 квітня 2010 р. інтереси позивачки представляв ОСОБА_8, який подав заяву про відкладення слухання страви (т.1 а.с.179,180,181).

ОСОБА_3 відповідно до довіреності від 08 лютого 2011 року знову уповноважила ОСОБА_4 представляти свої інтереси у судах (т.1 а.с.215,т.2 а.с. 14).

Інтереси позивачки у судовому засіданні , яке відбулося 09 лютого 2011 р. , представляв ОСОБА_4 (а.с.216).

30 січня 2011 року ОСОБА_3 подала заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 30 вересня 2010 р. (т.1 а.с.223-225). В суді апеляційної інстанції позивачка та її представник ОСОБА_4 , які були сповіщені належним чином, участь не брали (т.1 а.с.246-282). Апеляційна скарга позивачки була задоволена частково, ухвала Суворовського районного суду м.Одеси від 30 вересня 2010 р. скасована , справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції (т.1 а.с.283).

26 листопада 2012 року Суворовський районний суд м.Одеси ухвалив рішення, яким позов ОСОБА_2 було задоволено частково (т.2 а.с.26).

Представник ОСОБА_3-ОСОБА_4 06 грудня 2012 р. подав заяву про ознайомлення з матеріалами справи (т.2. а.с. 28). 11 грудня 2012 року ОСОБА_3 подала заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 26 листопада 2012 р. (т.2 а.с.30-33). 01 лютого 2013 року, 26 лютого 2013 року відбулися судові засідання судової колегії апеляційного суду Одеської області , на яких приймали участь ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 (т.2 а.с.45,68). У ході судового засідання ОСОБА_4 подав заяву про залучення письмових доказів (т.2 а.с.62).

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 26 лютого 2013 року апеляційна скарга ОСОБА_3 відхилена. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 26 листопада 2012 року залишено без змін. (т.2 а.с.74). ОСОБА_4 звернувся до суду апеляційної інстанції з клопотанням про надання посвідчених копій : рішення Суворовського районного суду від 26 листопада 2012 року та ухвали апеляційного суду Одеської області від 26 лютого 2013 року (т. 2 а.с.75). 13 травня 2013 року відбулося засідання судової колегії апеляційного суду Одеської області по скарзі ОСОБА_5 на рішення Суворовського районного суду від 26 листопада 2012 року. В судовому засіданні інтереси ОСОБА_3 представляв ОСОБА_4 (т.2 а.с.106). Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 13 травня 2013 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_5 (т.2 а.с.111).

06 березня 2013 року представник ОСОБА_3-ОСОБА_4 склав та подав касаційну скаргу на рішення Суворовського районного суду від 26 листопада 2012 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області, та подав заяву про зупинення оскаржених судових рішень(т.2 а.с. 116-118,119,127,128). Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 05 квітня 2013 року клопотання представника ОСОБА_3- ОСОБА_4 задоволено, зупинено виконання рішення Суворовського районного суду від 26 листопада 2012 року (т. 2 а.с.104).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 липня 2013 року касаційна скарга представника ОСОБА_3-ОСОБА_4 задоволена частково. Рішення Суворовського районного суду від 26 листопада 2012 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області скасовано, справу передано на розгляд до суду першої інстанції(т.2 а.с.142).

У суді першої інстанції 13 вересня 2013 року ОСОБА_4 заявив клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, яке ухвалою суду першої інстанції було задоволено (т.2 а.с.150,153). 05 вересня 2013 року ОСОБА_4 подав заяви про виключення з кола третіх осіб та ознайомлення з матеріалами справи (т.2 а.с.157,158). 02 жовтня 2013 року ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 прийняли участь у судовому засіданні (т.2 а.с.173), та 04 жовтня 2013 року ОСОБА_4 заявив клопотання про роздрукування технічного запису судового засідання (т.2 а.с.177). 04 грудня 2013 р. ОСОБА_4 звертався з заявами до суду першої інстанції (т.2 а.с. 216-219).

20 січня 2014 р. ОСОБА_4, як представник ОСОБА_3 , подав заяву про ознайомлення з матеріалами справи, з якими ознайомився у той же день (т.2 а.с.207). 22 січня 2014 року ОСОБА_4 подав заперечення на позов ОСОБА_2 (т.2 а.с.213). В січні ОСОБА_4 звернувся з заявою про залучення до участі у справі третіх осіб (т.2 а.с.224). 27 січня 2014 року відбулося судове засідання суду першої інстанції, в якому приймав участь представник ОСОБА_3-ОСОБА_4 (а.с.229).

27 січня 2014 року рішенням Суворовського районного суду задоволені позивні вимоги ОСОБА_2 03 лютого 2014 року ОСОБА_4 відповідно до своєї заяви отримав копію рішення (т.2 а.с.234,235). 03 лютого 2014 року звернувся з заявою про розяснення рішення суду (т.2 а.с.236).

ОСОБА_3 відповідно до довіреності від 04 лютого 2014 року уповноважила ОСОБА_4 представляти свої інтереси у судах (т.2 а.с.249). У судовому засіданні, яке відбулося 26 лютого 2014 р. в суді першої інстанції , ОСОБА_4 приймав участь у справі (т.2 а.с.290).

На рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 27 січня 2014 року ОСОБА_4 подає апеляційну скаргу, заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження та заяву про отримання процесуальних документів (т.2 а.с. 257, 264). 14 березня 2014 року ОСОБА_4 звертається з заявою про ознайомлення з матеріалами справи та отримання ухвали про відкриття апеляційного провадження (т.2 а.с. 290,291,292). 23 квітня 2014 року відбулося засідання апеляційного суду Одеської області , на якому приймав участь ОСОБА_4 (т.2 а.с. 322). У той же день судовою колегією апеляційного суду Одеської області було ухвалено рішення, яким апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 та заяву ОСОБА_5, яка приєдналася до апеляційної скарги-задоволено. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 27 січня 2014 року скасовано, ухвалене нове рішення, яким в позові ОСОБА_2 -відмовлено (т.2 а.с.326). Копію зазначеного рішення отримав ОСОБА_4 (т.2 а.с.326,331).

Обґрунтовуючи свою заяву про стягнення судових витрат за надання правової допомоги позивачка вказує, що 26 листопада 2012 року уклала договір про надання юридичних послуг з ОСОБА_6, що діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю за №2398 від 02 жовтня 2012 року , що зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідно до п.1.1. договору виконавець зобовязаний надати Замовнику визначені цим договором юридичні послуги щодо захисту інтересів ОСОБА_3 у судах України за цивільним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення права власності на ? частину кв.128 в будинку 309 , що розташований на вул. Миколаївська дорога в м. Одесі (т.3 а.с.84).

На виконання вказаного договору адвокатом ОСОБА_6 та ОСОБА_3 було складено акт приймання виконаної роботи, відповідно до якого адвокат склав апеляційну скаргу на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 26 листопада 2012 року, на що витратив 9 годин. У вивчених матеріалах справи відсутні докази того, що адвокат ОСОБА_6 складав таку апеляційну скаргу, оскільки судовою колегією встановлено, що саме представник ОСОБА_3-ОСОБА_4 06 грудня 2012 р. подав заяву про ознайомлення з матеріалами справи, після ухвалення рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 26 листопада 2012 року. (т.2. а.с. 28). 11 грудня 2012 року ОСОБА_3 подала заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 26 листопада 2012 р. (т.2 а.с.30-33). 01 лютого 2013 року, 26 лютого 2013 відбулися судові засідання судової колегії апеляційного суду Одеської області, на яких приймали участь ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4 (т.2 а.с.45,68). У ході судового засідання ОСОБА_4 подав заяву про залучення письмових доказів (т.2 а.с.62). Будь- яких доказів, того, що ОСОБА_6 складав апеляційну скаргу у відповідності до ст. 10,60 ЦПК України надано не було.

ОСОБА_3 зазначає, що відповідно до акту ОСОБА_6 склав касаційну скаргу на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 26 листопада 2012 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 26 лютого 2013 р. та склав клопотання про зупинення виконання рішення Суворовського районного суду м. Одеси , на що витратив 9 годин 30 хвилин. Дане твердження не відповідає дійсності, оскільки відповідно матеріалів справи убачається , що представник позивача - ОСОБА_4 звернувся до суду апеляційної інстанції про надання посвідчених копій: рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 26 листопада 2012 року та ухвали апеляційного суду Одеської області від 26 лютого 2012 року (т. 2 а.с.75). 06 березня 2013 року представник ОСОБА_3-ОСОБА_4 склав та подав касаційну скаргу на рішення Суворовського районного суду від 26 листопада 2012 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області, та подав заяву про зупинення оскаржених судових рішень(т.2 а.с. 116-118,119,127,128). Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 05 квітня 2013 року клопотання представника ОСОБА_3- ОСОБА_4 задоволено, зупинено виконання рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 26 листопада 2012 року (т. 2 а.с.104).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 24 липня 2013 року касаційна скарга представника ОСОБА_3-ОСОБА_4 задоволена частково. Рішення Суворовського районного суду від 26 листопада 2012 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області скасовано, справу передано на розгляд до суду першої інстанції(т.2 а.с.142).

Також відповідно до акту приймання виконаних робіт ОСОБА_6 склав заяву про вжиття заходів забезпечення позову та заперечення на позов. Вказане не знайшло свого підтвердження у ході судового засідання. Так, у суді першої інстанції 13 вересня 2013 року ОСОБА_4 заявив клопотання про вжиття заходів забезпечення позову (т.2 а.с.150). 22 січня 2014 року ОСОБА_4 подав заперечення на позов ОСОБА_2 (т.2 а.с.213).

ОСОБА_3 зазначає, що адвокат ОСОБА_6 склав апеляційну скаргу на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 27 січня 2014 р. , на що було витрачено 9 годин. Але дане твердження спростовується апеляційною скаргою на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 27 січня 2014 року, яку склав представник позивача за довіреністю - ОСОБА_4, який також складав заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження та заяви про отримання процесуальних документів (т.2 а.с. 257, 264).

Позивачка зазначає, що відповідно до акту приймання виконаних робіт адвокат ОСОБА_6 витратив 6 годин на консультації правового характеру з приводу розгляду справи. Але починаючи з 26 листопада 2012 року в матеріалах справи відсутній жоден доказ про виконання зазначених робіт.

Таким чином, твердження позивачки, що адвокат витратив 43 години на виконання договору про надання юридичних послуг, не доведені.

Відповідно до ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі (ч. 2 ст. 60 ЦПК України).

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факту, що адвокатом ОСОБА_6 відповідно до договору про надання юридичних послуг від 26 листопада 2012 року надавалася правова допомога. З огляду на вище перераховане судова колегія приходить до висновку про безпідставність сплати за надання правової допомоги позивачкою на користь адвоката ОСОБА_6 суми у розмірі 19221 грн. (квитанція без номера від 24 квітня 2014 року), оскільки адвокатом такі правові послуги не надавалися.

Крім того , судова колегія звертає увагу, що відповідно до ч.1 п. 4 ст. 220 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Як було встановлено судовою колегією позивачка понесла судові витрати, як вона стверджує, з надання правової допомоги 24 квітня 2014 р., тобто вже після ухвалення судового рішення. Тобто, на час ухвалення судового рішення позивачка не понесла судові витрати, у звязку з чим її заява не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 88, 220,303,304 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

ухвалила:

Заяву ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат з ОСОБА_2, повязаних з наданням правової допомоги у розмірі 19221 грн.- залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Судді апеляційного суду Одеської області В.О. Суворов

ОСОБА_9

ОСОБА_1