Ухвала суду № 61936923, 19.09.2016, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/13879/16-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.09.2016 року суддя Дніпровського районного суду м. Києва Катющенко В.П. вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до прокуратури міста Києва, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної шкоди, завдану незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового слідства та прокуратури,-

В С Т А Н О В И В:

14 вересня 2016 року до Дніпровського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до прокуратури міста Києва, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної шкоди, завдану незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового слідства та прокуратури. 16 вересня 2016 року вказану позовну заяву було передано в провадження судді Катющенко В.П. в порядку визначеному ст. 11-1, ч.1 ст. 118 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами. (ч. 1 ст. 11 ЦК України).

За вимог ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин.

Як розяснено в п. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року №6 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», цивільна юрисдикція - це визначена законом сукупність повноважень судів щодо розгляду цивільних справ, віднесених до їх компетенції (стаття 15 ЦПК). Підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції (статті 108 - 114 ЦПК).

В пункті 3 цієї ж Постанови розяснено, що вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що відповідно до статей 15, 16 ЦПК у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17), Господарським процесуальним кодексом України (статті 1, 12), Кримінальним процесуальним кодексом України або Кодексом України про адміністративні правопорушення віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

У зв'язку з наведеним суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Як вбачається із заявлених позовних вимог, позивач просить суд: визначити розмір середньомісячної заробітної плати яка була б нарахована та виплачена ОСОБА_1 за умови виконання нею обовязків заступника голови Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, за період з 22 серпня 2006 року по 19 грудня 2014 року; стягнути з Головного Управління Державної Казначейської служби України у м. Києві за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 суму втраченого заробітку за час відсторонення її від посади заступника голови Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, за період з 22 серпня 2006 року по 19 грудня 2014 року.

При цьому, в обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем у позовній заяві зазначено про те, що 19 серпня 2006 року, за завідомо неправдивим повідомленням про злочин, старшим в ОВС прокуратури міста Києва ОСОБА_2 було порушено кримінальну справу відносно неї за ч. 2 ст. 368 КК України. 22 серпня 2006 року їй було предявлено обвинувачення, та на підставі постанови слідчого прокуратури міста Києва, відповідно до ст. 147 КК України її було відсторонено від посади заступника голови Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації у звязку із притягненням її до кримінальної відповідальності. Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 19 грудня 2014 року її визнано невинною в предявленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 386 КК України та виправдано за відсутністю в діянні складу злочину.

Статтею 1176 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

При цьому, згідно ст. 130 Кримінального процесуального кодексу України, шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом.

Відповідно до ст. 1, 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: постановлення виправдувального вироку суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій.

Як розяснено в п. п. 9, 11 Положення по застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», середньомісячний заробіток для визначення розміру відшкодування шкоди обчислюється: для робітників і службовців - у порядку, передбаченому постановами Кабінету Міністрів України від 08.02.95р. №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» та від 05.05.95р. №348 «Про внесення змін і доповнень до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. №100». Обчислення середньомісячного заробітку провадиться з дотриманням передбаченого законодавством коригування втраченого громадянином заробітку. Для визначення розміру шкоди, переліченої в пунктах 1, 3, 4 ст.3 Закону, громадянин протягом шести місяців після направлення йому повідомлення може звернутися: при винесенні виправдувального вироку або закритті справи судом першої інстанції чи в касаційному або наглядному порядку - до суду, який розглядав справу по першій інстанції.

Таким чином, чинним законодавством України чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, визначена необхідність звернення особи до суду першої інстанції, у разі винесення виправдовувального вироку, із відповідною заявою про визначення розміру завданої шкоди та визначення можливості оскарження відповідної постанови чи ухвали суду, у разі незгоди із визначеним розміром шкоди.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не визначено розміру середньомісячної заробітної плати, яка не була виплачена за період з 22 серпня 2006 року по 19 грудня 2014 року, при цьому із відповідною заявою про визначення її розміру позивач до суду не зверталася, у звязку з чим розгляд позову про відшкодування шкоди в порядку цивільного судочинства не представляється за можливе.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 122 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 16 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 15, 122, 210, 293, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до прокуратури міста Києва, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної шкоди, завдану незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового слідства та прокуратури.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом пяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: