Ухвала суду № 61936623, 14.09.2016, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/5475/16-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" вересня 2016 р. слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва Бірса О.В., секретаря судових засідань ОСОБА_1, за участю прокурора Лубіна О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання ОСОБА_2 про скасування арешту з майна,

в с т а н о в и в:

Заявник звернувся до суду з вказаним клопотанням виходячи з положень ст. 174 КПК України та того, що 16 червня 2016 року за клопотанням представника ТОВ «Мрія Лізинг» про забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, справа №75 5/5475/16-к, слідчим суддею винесено ухвалу, якою було задоволено вказане клопотання та накладено арешт на майно, що належить фізичним особам: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13

Серед майна на яке накладено арешт ОСОБА_4 також зазначено і нерухоме майно, а саме: «Гараж за адресою Тернопільська область, м. Тернопіль, вул. Котляревського 13, гараж XIII».

Передумовою арешту, згідно ухвали від 16.06.2016 слугувало те, що гараж є власністю ОСОБА_4, але вказаний гараж було придбано ОСОБА_2, згідно договору купівлі-продажу гаража ще 31 липня 2015 року.

А тому, заявник просить дане клопотання задовольнити, а арешт скасувати.

У судове засідання ОСОБА_2 не зявився, але подав заяву про розгляд клопотання у його відсутність.

Прокурор вказав, що вважає за можливе клопотання заявника задовольнити з підстав вказаних в останньому.

Слідчий суддя заслухавши думку прокурора, дослідивши матеріали провадження, приходить до наступного.

Згідно положень ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

У цій ситуації, підставою арешту майна було те, що воно належить ОСОБА_4, але в судовому засіданні встановлено, що вказаний гараж було придбано ОСОБА_2, згідно договору купівлі-продажу гараж 31 липня 2015 року.

Тобто, ОСОБА_4 з 31.07.2015 власником арештованого майна не є.

В той же час, за змістом положень КПК України при застосуванні будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження має бути забезпечено дотримання прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Окрім того, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно положень статті 1 Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "ОСОБА_10 проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право наефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Таким чином, клопотання заявника підлягає задоволенню, адже лише у даний спосіб буде забезпечено ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, а майно поверненню власнику, оскільки, на цей час, він даного майна фактично позбавлений, що є не припустимим.

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст. 1-29, 174, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя

п о с т а н о в и в :

Клопотання задовольнити.

Арешт накладений на гараж за адресом Тернопільська область, м. Тернопіль, вул. Котляревського 13, гараж XIII, - скасувати.

Ухвала оскарження не підлягає та є обовязковою до виконання на всій території України.

Слідчий суддя О.В. Бірса