Рішення № 61935950, 28.09.2016, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/6443/16-ц

Провадження № 2/727/1870/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2016 року Шевченківський районний суд м. Чернівці

в складі: головуючого судді Волошина С.О.

при секретарі Кушнірюк Ю.Г.

з участю: представника позивача ОСОБА_1

третьої особи на стороні позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці справу за позовом ОСОБА_4, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог, ОСОБА_2, до ОСОБА_5 про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_4, в інтересах якої діє представник ОСОБА_1, третя особа на стороні позивача ОСОБА_2, звернулась до Шевченківського районного суду м. Чернівці з позовом до відповідача ОСОБА_5, в інтересах якої діє адвокат ОСОБА_3, про визнання права власності на спадкове майно.

Позивач в своїй заяві посилалась на те, що 25.03.2016 р. помер її батько, ОСОБА_6.

19.08.2016 р. вона разом із сестрою, ОСОБА_2, звернулися до приватного нотаріуса Чернівецького нотаріального округу ОСОБА_7 з метою оформлення спадщини.

Того ж дня була відкрита спадкова справа за № 39/2016, про що свідчить Витяг за № 44826917 від 19.08.2016 р.

19.08.2016 р. її сестра, ОСОБА_2, подала заяву до приватного нотаріуса Чернівецького нотаріального округу про відмову від своєї частки спадкового майна на її користь.

В ході зясування обсягу спадкової маси, їй стало відомо, що за життя квартиру за № 2 по вул. Гусятинській, 29 у м. Чернівці батько подарував своїй другій дружині, ОСОБА_5, відповідно до Договору дарування від 14.10.1998 р.

Також за час спільного проживання однією сімєю з їх батьком, між ОСОБА_5 та власником квартири за № 1 по вул. Гусятинській, 29 у м. Чернівці укладено договір довічного утримання (спадковий договір) від 03.06.2010 р.

Відтак після смерті власника квартири за № 1, відповідач набула право власності на спірне майно за час перебування у шлюбу із спадкодавцем.

Зазначені обставини справи підтверджує Інформаційна довідка за № 57611102 від 18.04.2016 р. та Інформаційна довідка за № 57574434 від 18.04.2016 р.

У відповідності до положень ст. 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважає, що майно, набуте ОСОБА_5, відповідно до спадкового договору від 03.06.2010 р. є спільним сумісним майном подружжя (ОСОБА_5 та ОСОБА_6М.), де частка їх батька (Спадкодавця) становить 1/2.

Після смерті батька є такі спадкоємці: вона, ОСОБА_4, сестра, ОСОБА_2 та друга дружина спадкодавця, ОСОБА_5.

Але в силу тих обставин, що до кола спадкового майна належить 1/2 частка квартири АДРЕСА_1, яка належала їх батьку (Спадкодавцю) відповідно до договору довічного утримання (спадковий договір) від 03.06.2010 р. та положень чинного законодавства, ст. 60, 61 СК України, як спільне сумісне майно подружжя, яку за життя він не виділяв.

Вважає, що має право на звернення до суду з приводу виділу частки Спадкодавця, з метою подальшого спадкування.

Статями 1217, 1218 ЦК України, визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статей 1220, 1222, 1223 ЦК України, визначено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Після звернення до нотаріуса, що до кола спадкового майна належить 1/2 або 3/6 частки квартири АДРЕСА_1, яка повинна бути поділена на 3 (трьох) спадкоємців, зокрема на позивача, ОСОБА_4, сестру, ОСОБА_2, другу дружину Спадкодавця, ОСОБА_5, по 1/6 часток кожному, але враховуючи той факт, що сестра відмовилася від своєї частки спадкового майна на користь позивача, то спадкове майно слід розділити таким чином: ОСОБА_4, донці спадкодавця 2/6 часток квартири за № 1 по вул. Гусятинській, 29 у м. Чернівці;

ОСОБА_5, дружині спадкодавця - 1/6 часток квартири за № 1 по вул. Гусятинській, 29 у м. Чернівці.

Просила ухвалити рішення, яким припинити право спільної сумісної власності подружжя на квартиру за № 1 по вул. Гусятинській, 29 у м. Чернівці.

Визнати квартиру за № 1 по вул. Гусятинській, 29 у м. Чернівці спільним частковим майном ОСОБА_5 (дружини Спадкодавця) та ОСОБА_6 (Спадкодавця), де частки кожного співвласника є рівними (по ? кожному).

Визнати за ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на спадкове майно, зокрема 2/6 часток квартири АДРЕСА_1, після смерті батька, ОСОБА_6, померлого 25.03.2016 р.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини, викладені в заяві і просила позов задовольнити.

Крім того, представник позивача ОСОБА_1, посилаючись на письмові пояснення (а.с. 92-96) вважає заперечення представника відповідача на позов необґрунтованими з тих підстав, що з умов спадкового договору і зокрема п. 5.1, п.5.2 чітко видно, що у відповідача є ряд прав та обовязків, які вона повинна була виконувати на користь відчужувача, а саме: нести витрати по утриманню квартири, утримувати ОСОБА_8 та забезпечувати триразовим харчуванням, тобто нести матеріалі витрати, щоб після її смерті отримати майно у приватну власність. Вказані матеріальні витрати були зі спільного бюджету сімї ОСОБА_6 та ОСОБА_9

Враховуючи той факт, що вказаний правочин є відплатним та потребував матеріальних затрат із сімї ОСОБА_3, саме тому даний договір був укладений зі згоди чоловіка ОСОБА_6, про що зазначено у п.11.4 вказаного договору.

Право власності на вказане майно відповідач набула за життя ОСОБА_6, відповідно вказане майно є спільним сумісним майном подружжя.

Якщо чоловіком або дружиною укладений договір, то гроші і будь-яке інше майно, одержані за цим договором, так само будуть спільною власністю подружжя.

Чоловік і дружина мають рівні права на користування та розпорядження таким майном.Вважається, що будь-який правочин щодо такого майна, вчиняється за згодою іншого з подружжя та в інтересах подружжя.Однак, якщо чоловік чи дружина бажають укласти договір, який необхідно нотаріально засвідчити або зареєструвати, згода іншого з подружжя обовязково має бути подана письмово та посвідчена нотаріусом.

На думку представника позивача, хоч відносини за спадковим договором і повязані зі смертю відчужувача, але не є спадкуванням, тому що відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Вважає, що до спадкового договору слід застосовувати положення зобовязального права.

Третя особа на стороні позивача ОСОБА_2, яка є сестрою позивача, позов підтримала і просила його задовольнити з підстав, викладених представником позивача.

Представник відповідача адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на письмові заперечення, долучені до матеріалів справи (а.с. 56).

Свої заперечення ОСОБА_3 обґрунтовує тим, що договір довічного утримання не є тотожним спадковому договору, оскільки ці правовідносини регулюються різними розділами ЦК України. Так, розділ ІІІ підрозділ 1 глава 57 стосується окремих видів зобовязань, тобто договір довічного утримання є лише матеріальним, а зобовязання відповідно до ст. 752 ЦК України можуть переходити на інших осіб і право власності на майно переходить з моменту укладення договору.

До книги 6 «Спадкове майно» глава 90 ЦК України відноситься спадковий договір, який є по суті заповідальним, його правовідносини розповсюджуються лише на відчужувача та набувача і зобовязання можуть бути і не майнового характеру. Крім того, право власності на майно переходить після смерті відчужувача.

Вважає, що спірне майно ніколи не перебувало у власності подружжя до смерті ОСОБА_8, а набуто особисто відповідачем ОСОБА_5 і не відноситься до спадкового майна після смерті чоловіка ОСОБА_6

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає до задоволення частково з наведених нижче підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 постійно проживав і перебував на реєстраційному обліку у АДРЕСА_2 з 02.07.1965 року по 25.03.2016 рік, тобто по день його смерті. Вказана обставина підтверджується копією довідки ПП «Регіон-Центр» управління ЖКГ Чернівецької міської ради № 3223 від 18.08.2016 р., виданої ОСОБА_4 (а.с. 12).

У відповідності до копії Інформаційної довідки за № 57574434 від 18.04.2016 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на АДРЕСА_3 перейшло до ОСОБА_5, згідно договору дарування від 14.10.1998 р. (а.с. 17).

Як встановлено вище, у вказаній квартирі з 02.07.1965 року по 25.03.2016 рік проживав ОСОБА_6, з яким відповідач перебувала в зареєстрованому шлюбі.

Ця обставина не оспорюється сторонами, а тому не підлягає доказуванню.

03.06.2010 р. ОСОБА_6 надав нотаріально посвідчену Згоду своїй дружині ОСОБА_5 на укладення спадкового договору з ОСОБА_8 на умовах, які будуть визначатися нею самостійно (п. 1 Згоди).

Пунктом 2 Згоди ОСОБА_6 підтвердив, що «грошові кошти, які витрачаються на виконання розпоряджень ОСОБА_8, є нашою сумісною власністю».

Відповідно до п. 3 Згоди, факт перебування у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу І-МИ № 438449 виданим міськвідділом ЗАГС м. Чернівці 04.05.1991 р.

Пунктом 4 Згоди ОСОБА_6 засвідчив, що: «- спадковий договір укладається моєю дружиною в інтересах сімї на умовах, які ми попередньо обговорили і вважаємо вигідними для нас, укладання договору відповідає нашому спільному волевиявленню» (а.с. 118).

03.06.2010 р. між «Відчужувачем» ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, що проживає у ІНФОРМАЦІЯ_3 та «Набувачем» ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, що проживає у ІНФОРМАЦІЯ_5 укладено спадковий договір на тих умовах, що ОСОБА_10 передає після своєї смерті у власність набувача, а Набувач зобовязується виконувати передбачене в даному договорі розпорядження ОСОБА_10 (матеріального та нематеріального характеру як за життя так і після його смерті) і в разі його смерті набуває право власності на належну ОСОБА_10 квартиру АДРЕСА_1 (п. 1.1. Договору).

Згідно Розділу 5 Права та обовязки набувача, ОСОБА_5 взяла на себе наступні зобовязання:

5.1. виконувати самостійно або організовувати виконання хатньої роботи та проводити прибирання у квартирі за місцем проживання ОСОБА_10;

- допомагати ОСОБА_10 у побуті;

- забезпечити ОСОБА_10 триразове харчування.

5.2. Після смерті ОСОБА_10 на Набувача покладається обовязок виконати таке розпорядження ОСОБА_10 згідно переліку: - здійснити комплекс заходів та обрядових дій з поховання ОСОБА_10 на кладовищі.

Відповідно до п. 11.4. Договору, даний договір укладається за згодою чоловіка Набувача, згода якого посвідчена нотаріусом, що посвідчила даний договір (а.с. 45-46, 90-91).

Як вбачається з копії Інформаційної довідки за № 57611102 від 18.04.2016 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 14.06.2013 р. право власності на АДРЕСА_4 перейшло до ОСОБА_5, згідно спадкового договору від 03.06.2010 р. (а.с. 18).

25.03.2016 р. помер ОСОБА_6, що підтверджується копією свідоцтво про смерть серія І-МИ № 165312 від 18.08.2016 р. (а.с. 14).

19.08.2016 р. приватним нотаріусом Чернівецького нотаріального округу ОСОБА_7 відкрита спадкова справа, про що свідчить Витяг про реєстрацію у спадковому реєстрі за №44826917 від 19.08.2016 р. (а.с. 13).

Згідно копій паспорта громадянки України та свідоцтва про народження серія І-АВ № 530313 від 14.02.1968 р., батьком ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_6, є ОСОБА_6 (а.с. 8-10).

У відповідності до копії витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження шлюбного прізвища АМІ 372544 від 19.08.2016 р., станом на 01.03.1986 р., актовий запис № 339, ОСОБА_11 уклала шлюб з ОСОБА_12 і змінила дошлюбне прізвище на «Карепова» (а.с. 11).

19.08.2016 р. ОСОБА_4 звернулася до приватного нотаріуса ОСОБА_7 із заявою про прийняття спадщини після смерті батька, а ОСОБА_2 про відмову від спадщини на користь сестри ОСОБА_4 (а.с. 15-16).

На думку суду, до спадкового майна після смерті ОСОБА_6 належить 1/2 (або 3/6) частка квартири АДРЕСА_5, набутої подружжям ОСОБА_3 під час перебування в шлюбі на підставі спадкового договору, який за своїм змістом є оплатним правочином, що обґрунтовується наведеним нижче.

Так, згідно зі ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним до шлюбу; за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; за час шлюбу, але за кошти які належать їй, йому особисто.

Відповідно до ст. 60 СК України майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно зі ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Статтею 63 СК України визначено, що при здійснені подружжям права спільної сумісної власності дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Для укладення одним з подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної ресторації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Згідно з ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до п.п. 22-25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» (далі - Постанова) поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими ст. ст. 69-72 СК України і ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Пунктом 23 Постанови передбачено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (ст.ст. 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.

Відповідно до п. 24 вказаної Постанови до складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК).

Отже, спірне нерухоме майно на час смерті одного із подружжя було об'єктом спільної сумісної власності, оскільки набуто під час перебування померлого та відповідача у зареєстрованому шлюбі, на підставі укладеного відповідачем договору (спадкового) в інтересах сім'ї, за письмовою згодою другого з подружжя чоловіка набувача. При цьому майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, згідно з ч. 1 ст. 70 СК України їх частки є рівними, тобто по 1/2 частці кожному.

Конституцією України передбачено право спадкування власності громадян і забезпечується можливість розпоряджатися своїм майном на випадок смерті. Тому на виконання даного положення Конституції України, в Цивільному кодексі України передбачено дві групи нормативних конструкцій щодо переходу прав та обов'язків від померлої особи до інших осіб: перша - норми щодо спадкування і друга - спадковий договір.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Законодавством України включено спадковий договір до Книги шостої Цивільного кодексу України, що, в свою чергу, зумовлює необхідність визначення правової природи спадкового договору, встановлення його специфічних ознак.

Так, статтею 1302 ЦК України визначено, що за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов'язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.

Згідно з ЦК України сутність спадкового договору полягає в тому, що за таким договором відбувається розпорядження належним відчужувачеві майном ще за життя, але із набуттям набувачем права власності на майно після смерті відчужувача. При цьому до спадкового договору не застосовуються норми спадкового права.

Істотною умовою спадкового договору є його предмет, яким виступає майно відчужувача.

Отже, спадковий договір має подвійну правову природу, він одночасно є і розпорядженням на випадок смерті, і договором змістом якого визначаються його істотні умови.

При цьому інститут спадкового договору має тісний зв'язок з підгалуззю зобов'язального, а не спадкового права, оскільки виступає різновидом договорів про передачу майна у власність. Схожість спадкового договору із спадкуванням виявляється в спільності основної юридичної підстави виникнення права на спадкування у спадкоємців і права власності у набувача, якою є смерть фізичної особи - відчужувача.

Крім того, у п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, що перехід майна від відчужувача до набувача на підставі спадкового договору не є окремим видом спадкування, а тому на відносини сторін не поширюються відповідні правила про спадкування, в тому числі право на обов'язкову частку.

Отже, з урахуванням вищевикладених вимог закону та встановлених обставин справи доводи відповідача про те, що спірне нерухоме майно є особистою власністю спадкодавця, оскільки набуте нею в порядку спадкування за спадковими договорами і не підлягало поділу між нею і померлим, суперечать фактичним обставинам справи.

Така позиція суду також ґрунтується на висновках колегії суддів палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених в ухвалі від 20.04.2016 р. у справі № 6-979ск16

В той же час суд вважає необґрунтованою позовну вимогу припинити право спільної сумісної власності подружжя на квартиру АДРЕСА_1, оскільки таке право спадкодавця припиняється в силу закону, зокрема ст. 1220 ЦК України, згідно якої внаслідок смерті особи відкривається спадщина, а часом відкриття спадщини є день смерті особи, тому належне померлому при житті майно на праві спільної сумісної власності подружжя переводиться в статус спадкового майна.

З тих же підстав неможливо визнати квартиру АДРЕСА_1 спільним частковим майном ОСОБА_5 та померлого ОСОБА_6.

Разом з тим, судом встановлено, що за життя ОСОБА_6, після смерті спадкодавця ОСОБА_8, на підставі спадкового договору, укладеного з його згоди з дружиною ОСОБА_5, на правах одного із подружжя, набув право спільної сумісної власності на спірну квартиру АДРЕСА_1.

Таким чином, виходячи з рівності часток у спільному майні подружжя, після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина на 1/2 (або 3/6) частку квартири АДРЕСА_1.

Згідно ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Статтею 1274 ЦК України також передбачено право на відмову від прийняття спадщини на користь іншої особи, яким скористалася сестра позивача ОСОБА_2, відмовившись від своєї частки спадщини на користь ОСОБА_4.

А відтак, вимоги ОСОБА_4, яка є спадкоємицею першої черги після смерті батька на рівні з дружиною померлого ОСОБА_5, щодо визнання за нею права власності на спадкове майно у вигляді 2/6 часток квартири АДРЕСА_1, є обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення. При цьому, ОСОБА_5 належить 1/6 частка спірної квартири в порядку спадкування і 3/6 часток по праву одного із подружжя, всього 4/6 часток квартири АДРЕСА_1.

Згідно ст. 59 ЦПК України, «2. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування».

У відповідності до ст. 60 ЦПК України, «1. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. … 4. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях».

Встановлені судом обставини повністю підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами. Висновок суду ґрунтується на усних поясненнях сторін та всіх наявних в справі письмових матеріалах в сукупності, які були досліджені в судовому засіданні, і яким дана правова оцінка.

Таким чином, суд вважає за необхідне позов ОСОБА_4, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог, ОСОБА_2, до ОСОБА_5 про визнання права власності на спадкове майно, задовольнити частково. Визнати за ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на спадкове майно після смерті батька, ОСОБА_6, померлого 25.03.2016 р., а саме на 2/6 часток квартири АДРЕСА_1. Визнати за ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_7, право власності на 4/6 часток квартири АДРЕСА_1. В іншій частині позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Одночасно суд вважає за необхідне скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 31 серпня 2016 р. (а.с. 25) про заборону на відчуження (арешт) майна, а саме: квартиру АДРЕСА_6, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_5.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 325 ч.ч. 2, 3, 368 ч. 3, 1217, 1220, 1223, 1261, 1274, 1302 ЦК України, ст.ст. 57, 60, 61, 65 ч. 4, 70 ч. 1 СК України, п.п. 22-25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», ст.ст. 10, 58-61, 88, 212, 213, 215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_4, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог, ОСОБА_2, до ОСОБА_5 про визнання права власності на спадкове майно, задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на спадкове майно після смерті батька, ОСОБА_6, померлого 25.03.2016 р., а саме на 2/6 часток квартири АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_7, право власності на 4/6 часток квартири АДРЕСА_1.

В іншій частині позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 31 серпня 2016 р. про заборону на відчуження (арешт) майна, а саме: квартиру АДРЕСА_6, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_5.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Чернівецької області через Шевченківський районний суд м. Чернівців протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ : С.О. Волошин