Ухвала суду № 61935739, 06.10.2016, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/2201/16Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 19, 27 ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоОСОБА_2суддівОСОБА_3, ОСОБА_4 при секретаріОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу Публічого акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 3 серпня 2016 року у справі за позовом Публічого акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

в с т а н о в и л а :

У грудні 2014 року ПАТ «Дельта Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про звернення стягнення на предмет іпотеки, посилаючись на те, що 8 травня 2008 року між АКІБ «Укрсиббанк» та ОСОБА_6 був укладений договір про надання споживчого кредиту, згідно з яким останній отримав кредит в розмірі 85 000 доларів США з терміном повернення до 8 травня 2018 року, зі сплатою щомісячних ануїтентних платежів у розмірі 1 005 доларів США.

З метою забезпечення виконання грошових зобовязань за даним кредитним договором між АКІБ «Укрсиббанк» та відповідачами було укладено договір іпотеки, згідно з яким ОСОБА_7В, передала в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1.

8 грудня 2011 року між ПАТ «Укрсиббанк» (правонаступник АКІБ «Укрсиббанк») та ПАТ «Дельта Банк» був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого до ПАТ «Дельта Банк» перейшло право вимоги за кредитним договором, укладеним 8 травня 2008 року між АКІБ «Укрсиббанк» та ОСОБА_6

Станом на квітень 2012 року вказана квартира, що є предметом іпотеки, стала належати ОСОБА_9 у звязку із визнанням недійсним договору купівлі-продажу від 7 квітня 2008 року за рішенням Соснівського районного суду м.Черкаси від 27 березня 2012 року.

В ході судового розгляду стало відомо, що 11 січня 2015 року померла ОСОБА_9

31 січня 2015 року до Першої Черкаської міської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_9, звернулася ОСОБА_8, що зареєстрована та проживає за місцем реєстрації померлої, оскільки за життя ОСОБА_9 вона перебувала з нею в родинних стосунках, та є донькою померлої і спадкоємцем першої черги.

Зазначали, що зміна власника не припиняє і не скасовує іпотеку, договір є чинним.

З урахуванням уточнених позовних вимог, просили звернути стягнення шляхом передачі предмету іпотеки у власність позивачу та визнати право власності на предмет іпотеки за ПАТ «Дельта Банк» вартість якої згідно висновку оціночної діяльності складає 516 174 грн.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 березня 2016 року залучено до участі в розгляді даної справи в якості співвідповідача ОСОБА_8

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 3 серпня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ПАТ «Дельта Банк» оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на невідповідності висновків суду обставинам справи, а також невірне застосування норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задоволити позовні вимоги.

Заслухавши учасників судового розгляду, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає до відхилення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обгрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону ухвалене судове рішення відповідає.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд виходив із того, що звертаючись до суду із даним позовом, позивачем було невірно обрано спосіб судового захисту своїх прав.

Колегія суддів погоджується із даним висновком суду.

Судом встановлено, що 8 травня 2008 року між АКІБ «Укрсиббанк» та ОСОБА_6 був укладений договір про надання споживчого кредиту, згідно з яким останній отримав кредит в розмірі 85 000 доларів США з терміном повернення до 8 травня 2018 року, зі сплатою щомісячних ануїтентних платежів у розмірі 1 005 доларів США.

З метою забезпечення виконання грошових зобовязань за даним кредитним договором між АКІБ «Укрсиббанк» та відповідачами було укладено договір іпотеки, згідно з яким ОСОБА_7В, передала в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_2.

8 грудня 2011 року між ПАТ «Укрсиббанк» (правонаступник АКІБ «Укрсиббанк») та ПАТ «Дельта Банк» був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого до ПАТ «Дельта Банк» перейшло право вимоги за кредитним договором, укладеним 8 травня 2008 року між АКІБ «Укрсиббанк» та ОСОБА_6

Рішенням Соснівського районного суду м.Черкаси від 27 березня 2012 року визнано недійсним, з моменту його вчинення, договір купівлі-продажу квартири № 358 в м.Чекраси по вул..Гайдара, булинок, 9, укладеного 7 квітня 2008 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_7 Право власності на квартиру зареєстровано за ОСОБА_9 згідно витягу КП ЧООБТІ №33959984.

Договір іпотеки є чинним.

11 січня 2015 року померла ОСОБА_9, що стверджується свідоцтвом про смерть серія І-СР 255723 від 15 січня 2015 року.

Згідно відповіді Першої Черкаської державної нотаріальної контори вих.358/01-16 від 29 лютого 2016 року після смерті ОСОБА_9 із заявою про прийняття спадщини звернулась ОСОБА_8 Із заявами про відмову від спадщини ніхто не звертався, свідоцтво про право на спадщину станом на 29 лютого 2016 року не видавалось. Як вбачається із копії заяви про прийняття спадщини ОСОБА_8 є донькою ОСОБА_9 та на момент її смерті була зареєстрована та проживала за адресою квартири, що є предметом іпотеки.

Відповідно до ст. 1282 ЦК України, спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.

Частиною 2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.3 ст.33 Закону України Про іпотеку звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У п.4.2 договору іпотеки сторонами визначено, що звернення стягнення здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, позасудового регулювання відповідно до умов цього договору та Закону України «Про іпотеку», з інших, передбачених законодавством України, підстав. (Т.1 а.с. 26)

Звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду та виконавчим написом нотаріуса здійснюється відповідно до чинного законодавства України (п.4.4. договору). (Т.1 а.с. 26)

Згідно із ч.3 ст.36 Закону України Про іпотеку договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому ст. 37 Закону України Про іпотеку.

Відповідно до ч.1 ст.37 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Пункт 5.2 договору іпотеки передбачає можливість передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки виключно на підставі окремого договору, укладеного до моменту набрання законної сили рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

По справі встановлено, що окремий договір про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на нього між сторонами не укладався.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване статтею 39 Закону України «Про іпотеку», якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

У п. 38 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних i кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні cпорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам роз'яснено, що у випадку якщо іпотекодержатель не реалізував способів позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, шляхом укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачав би передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання основного зобов'язання (стаття 37 Закону України "Про іпотеку"), він має право звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до статті 39 цього Закону, а не з позовом про визнання права власності на нерухоме майно.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ч.1 ст. 328 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

При вирішенні даної категорії справ судам слід встановити наявність чи відсутність згоди іпотекодавця на позасудовий спосіб врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобовязань, а також здійснення виконавчого напису нотаріусом, як правову підставу для реєстрації права власності іпотекодержателя, якщо такі умови передбачені умовами договору іпотеки.

Даний висновок викладений також в правовій позиції Верховного Суду України у справі №6-1851цс15.

Колегія суддів погоджується з висновком суду стосовно того, що ні договір іпотеки, ні ЦК України не передбачають такого способу захисту прав іпотекодержателя, як можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом переходу його у власність іпотекодержателя за рішенням суду.

Наведене свідчить, що суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню і дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову.

Постановлене у справі рішення є законним та обгрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять субєктивний характер, зводяться до невірного тлумачення норм матеріального права і правильності висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічого акціонерного товариства "Дельта Банк" - відхилити.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 3 серпня 2016 року у справі за позовом Публічого акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про звернення стягнення на предмет іпотеки залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Головуючий :

Судді :