Вирок № 61934900, 11.10.2016, Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 636/1459/16-к

Провадження № 1-кп/636/264/16

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2016 року Чугуївський міський суд Харківської області

у складі: головуючого - судді Гуменного З.І.,

при секретарі судового засідання Карауловій О.М.,

за участю прокурора Чугуївської місцевої прокуратури ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5,

представника потерпілих ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуєві обвинувальний акт по кримінальному провадженню № 12016220440000494, внесеному 15 березня 2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, відносно обвинуваченого:

ОСОБА_2, який народився 27 жовтня 1962 року у м. Чугуїв, Харківської області, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1, одруженого, не працюючого, в силу ст.89 КК України не засудженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, кімн. 53 (гуртожиток),-

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 125 КК України, -

в с т а н о в и в:

15.03.2016р. близько 14.00 год. ОСОБА_2, перебуваючи біля будинку № 42 по вул. Набережній (колишня Соколова) в м. Чугуєві, Харківської області, де на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин з ОСОБА_4 та ОСОБА_5, діючи умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень останнім, для реалізації свого злочинного наміру підійшов до ОСОБА_4 та наніс один удар ногою в область лівого стегна, остання в свою чергу злякалась та почала тікати в напрямку пров. Набережного (колишня Соколова) в м. Чугуєві. Продовжуючи свій злочинний намір, ОСОБА_2 наздогнав ОСОБА_4 у пров. Набережному (колишня Соколова) в м. Чугуєві та, поваливши її на землю, почав наносити множинні удари кулаками обох рук та ніг в область обличчя, голови, корпусу, по кінцівках рук та ніг. Потерпіла ОСОБА_4 три рази тікала від ОСОБА_2, але останній наздоганяв потерпілу та продовжував вищевказані злочинні протиправні дії відносно останньої.

В результаті злочинних дій ОСОБА_2 потерпілій ОСОБА_7 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді: черепно-мозкової травми у вигляді синців на обличчі, струсу головного мозку, вдавленого осколкового перелому верхньої стінки верхньощелепної пазухи зліва (ускладнений емфіземою лівої очниці, максілярним синуситом і синдромом здавлювання кінцевих гілочок 3-го нерва виличної ділянки зліва); синців на лівому плечі; в області лівого колінного суглоба і в проекції гребеня клубової кістки зліва (по 1 шт.); синця і рани в області 5-го пальця лівої кисті. Згідно висновку експерта № 71-Ч/16 від 08.04.2016р. за ступенем тяжкості вказаний перелом кваліфікується за критерієм тривалості розладу здоров'я як пошкодження середнього ступеня тяжкості (розлад здоров'я більше 21 дня); синці - легке тілесне ушкодження; струс головного мозку - легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.

Крім того, 15.03.2016р. близько 14.00 год. ОСОБА_2, перебуваючи біля будинку № 42 по вул. Набережній (колишня Соколова) в м. Чугуєві, Харківської області, де на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин з ОСОБА_5 та ОСОБА_4, діючи умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень останнім, для реалізації свого злочинного наміру по вул. Заводській напроти будинку № 10 в м. Чугуєві, наздогнав ОСОБА_5 та повалив її на землю, після чого почав реалізовувати свій злочинний намір, а саме наносити множинні удари кулаками обох рук (біля 8 ударів) в обличчя, грудної клітини, а після наніс один удар ногою у лівий бік (стегно). В результаті злочинних дій ОСОБА_2 потерпілій ОСОБА_5 були заподіяні тілесні ушкодження у виді: синців правої і лівої орбіти, синця на лівій щоці, синця на грудній клітці зліва, синця на лівому стегні. Згідно висновку експерта №117-Ч/16 від 23.04.2016р. за ступенем тяжкості вказані пошкодження кваліфікується за критерієм тривалості розладу здоров'я як легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я (більш 6 днів, менше 21 дня).

Вказані дії ОСОБА_2 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 1 ст. 122 КК України як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоровя (понад 21 день), та за ч. 2 ст. 125 КК України як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я (більш 6 днів, менше 21 дня).

Обвинувачений ОСОБА_2 у судовому засіданні свою вину в інкримінованих йому злочинах не визнав, пояснивши суду, що потерпілих він не бив та таких тілесних ушкоджень не спричиняв, а хотів розібратись та вияснити, що це за люди ходять по вулиці, може це якісь шахраї і хотів їх затримати до приїзду поліції. Коли потерпілі почали тікати від нього, він погнався за ними на велосипеді та колесом велосипеда зачепив за ногу потерпілу ОСОБА_7, яка впала на землю, ударів не наносив.

Потерпіла ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснила, що 15.03.2016р. близько 14.00 год. ОСОБА_2 зустрів її разом з ОСОБА_5 біля будинку № 42 по вул. Набережній (колишня Соколова) в м. Чугуєві, Харківської області, та в процесі розмови з ними наніс один удар ногою в область її лівого стегна, і вона злякалась та почала тікати у напрямку пров. Набережного (колишня Соколова) в м. Чугуєві. Але ОСОБА_2 наздогнав її у пров. Набережному (колишня Соколова) в м. Чугуєві та, поваливши її на землю, почав наносити множинні удари кулаками обох рук та ніг в обличчя, голову, по корпусу, кінцівках рук та ніг. Вона тричі тікала від нього, але він наздоганяв її та продовжував наносити їй удари.

Потерпіла ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснила, що 15.03.2016р. близько 14.00 год. ОСОБА_2 по вул. Заводській напроти будинку № 10 в м. Чугуєві, наздогнав її та повалив на землю і наніс множинні удари кулаками обох рук (біля 8 ударів) в обличчя, у грудну клітину, а після наніс один удар ногою у лівий бік (стегно).

Представник потерпілих ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснив, що дії обвинуваченого органами досудового слідства неправильно кваліфіковані, так як його дії необхідно кваліфікувати за ч.2ст.161 КК України та ч.2 ст.122 КК України як вчинення злочинів за мотивом релігійної ненависті, спричинення тілесних пошкоджень з особливою жорстокістю та брутальністю.

Незважаючи на те, що обвинувачений не визнав свою вину у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень, його вина у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122 та ч. 2 ст. 125 КК України, підтверджується сукупністю доказів, досліджених та перевірених в ході судового розгляду:

- показами свідка ОСОБА_8, який підтвердив, що 15.03.2016р. близько 14.00 год. потерпіла ОСОБА_7 забігла до нього у двір з криками, що її бють, та була перелякана і просила захисту;

- показами свідка ОСОБА_9, яка підтвердила, що після 15.03.2016р. ОСОБА_2 приходив до неї з матірю додому з метою вияснити, для чого ОСОБА_7 та ОСОБА_5 раніше до них заходили, та не заперечував той факт, що побив їх;

- показами свідка ОСОБА_10, який 15.03.2016р. близько 14.00 год. зустрів потерпілу ОСОБА_7 та бачив на ній сліди побоїв, яка описала особу, що на неї напала за те, що вони ходили по вулиці, та вказала на ОСОБА_2, який після розмови з ним підтвердив факт нанесення тілесних ушкоджень потерпілим. А раніше він бачив потерпілу ОСОБА_5, яка також вказала на те, що саме ОСОБА_2 наніс їй тілесні ушкодження;

- показами свідка ОСОБА_11, який надав суду покази, аналогічні показам ОСОБА_10;

- показами свідка ОСОБА_12, яка підтвердила той факт, що 15.03.2016р. близько 14.00 год. потерпіла ОСОБА_7 забігла до неї у будинок та прохала її захистити, так як її бють. Вийшовши з будинку, вони бачили ОСОБА_2, який також не заперечував факт нанесення тілесних ушкоджень потерпілим;

- показами свідків ОСОБА_13 ОСОБА_14, які пояснили суду, що вони у 2015р. були в гуртожитку, де проживає обвинувачений, з метою просвітницької релігійної роботи як Свідки ОСОБА_15, коли обвинувачений відкрив двері своєї кімнати та висловлювався на їх адресу нецензурною лайкою, проганяв їх і вдарив ОСОБА_14 по голові, але ОСОБА_13 це не бачила;

- показами свідків ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 та ОСОБА_20, які пояснили суду, що у період 2014-2015р. проводили просвітницьку релігійну роботу як Свідки ОСОБА_15 по вул. Дружби у м. Чугуєві, і при зустрічі з обвинуваченим той на їх адресу висловлювався нецензурною лайкою, проганяв, вчиняв скандали та називав «христопродавцями», був агресивно настроєний проти них;

- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 15.03.2016р., згідно якого ОСОБА_7 повідомила про спричинення їй невідомим чоловіком тілесних ушкоджень 15.03.2016р. близько 14.30 год. біля будинку № 45 по вул. Заводській, у м. Чугуєві (а.к.п. 6);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 12.04.2016р. та DVD диском з записом слідчого експерименту, проведеного за участю потерпілої ОСОБА_7, згідно якого потерпіла розповіла про обставини нанесення їй тілесних ушкоджень обвинуваченим ОСОБА_2, при цьому підтвердила, що ніякими предмета він їй ушкодження не наносив, при падінні об будь-які предмети вона не билася, чоловік наносив їй удари кулаками та ногами, інші особи тілесні ушкодження їй не спричиняли (а.к.п. 50-54);

- висновком судово-медичної експертизи № 71-Ч/16 від 08.04.2016р., згідно якого ОСОБА_7 заподіяні тілесні ушкодження у вигляді: черепно-мозкової травми у вигляді синців на обличчі, струсу головного мозку, вдавленого осколкового перелому верхньої стінки верхньощелепної пазухи зліва (ускладнений емфіземою лівої очниці, максілярним синуситом і синдромом здавлювання кінцевих гілочок 3-го нерва виличної ділянки зліва); синців на лівому плечі; в області лівого колінного суглоба і в проекції гребеня клубової кістки зліва (по 1 шт.); синця і рани в області 5-го пальця лівої кисті, які за ступенем тяжкості вказаний перелом кваліфікується за критерієм тривалості розладу здоров'я як пошкодження середнього ступеня тяжкості (розлад здоров'я більше 21 дня); синці - легке тілесне ушкодження; струс головного мозку - легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я (а.к.п. 27-29);

- висновком додаткової судово-медичної експертизи № 107-Ч/16 від 19.04.2016р., згідно якого встановлені при первісній експертизі заподіяні тілесні ушкодження у потерпілої ОСОБА_7 могли виникнути у строк та за механізмом, описаному нею у протоколі слідчого експерименту множинні ударні впливи тупих твердих предметів (кулаками рук та ногами, при падінні) (а.к.п. 57, 58);

- висновком додаткової судово-медичної експертизи № 118-Ч/16 від 23.04.2016р., згідно якого встановлені при первісній експертизі у потерпілої ОСОБА_7 тілесні ушкодження у сукупності не могли виникнути внаслідок падіння з положення, стоячи на площині; тілесні ушкодження розташовані у зонах, доступних для впливу власною рукою, однак заподіяння осколкового перелому верхньої стінки верхньощелепної пазухи самій собі своєю рукою - маловірогідне (а.к.п. 62);

- протоколом предявлення особи для впізнання за фотознімками від 24.04.2016р., проведеного за участю потерпілої ОСОБА_7, згідно якого ОСОБА_7 за рисами обличчя, бородою та зачіскою впізнала на фотознімку під № 4 особу, яка спричинила їй 15.03.2016р. тілесні ушкодження (а.к.п. 64, 65);

- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 16.03.2016р., згідно якого ОСОБА_5 повідомила про спричинення їй невідомим чоловіком тілесних ушкоджень 15.03.2016р.на вул. Соколова, у м. Чугуєві (а.к.п. 97);

- висновком судово-медичної експертизи № 70-Ч/16 від 16.03.2016р., згідно якого ОСОБА_5 заподіяні тілесні ушкодження у вигляді: синців правої і лівої орбіти, синця на лівій щоці, синця на грудній клітці зліва, синця на лівому стегні, які за ступенем тяжкості кваліфікуються за критерієм тривалості розладу здоров'я як легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я (більш 6 днів, менше 21 дня) (а.к.п. 116);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 12.04.2016р., проведеного за участю потерпілої ОСОБА_5, згідно якого потерпіла розповіла про обставини нанесення їй тілесних ушкоджень обвинуваченим ОСОБА_2 (а.к.п. 118-120);

- висновком додаткової судово-медичної експертизи № 103-Ч/16 від 21.04.2016р., згідно якого ОСОБА_5 заподіяні тілесні ушкодження у вигляді: синців правої і лівої орбіти, синця на лівій щоці, які виникли від прямого ударного впливу тупого твердого предмету з обмеженою спливаючою поверхнею, які за ступенем тяжкості кваліфікуються за критерієм тривалості розладу здоров'я як легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я (менше 6 днів); виявлені тілесні ушкодження могли виникнути за механізмом та при обставинах, на які вказала потерпіла при проведенні слідчого експерименту 12.04.2016р. (а.к.п. 123, 124);

- висновком додаткової судово-медичної експертизи № 117-Ч/16 від 23.04.2016р., згідно якого на 17.03.2016р. ОСОБА_5 мають місце тілесні ушкодження у вигляді: синців правої і лівої орбіти, синця на лівій щоці, синця на грудній клітці зліва, синця на лівому стегні, які виникли від прямого ударного впливу тупого твердого предмету з обмеженою впливаючою поверхнею, які за ступенем тяжкості кваліфікуються за критерієм тривалості розладу здоров'я як легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я (більш 6 днів, менше 21 дня); діагноз черепно-мозкова травма, струс головного мозку не приймаються до уваги, оскільки не підтверджені судово-медичними даними; виявлені тілесні ушкодження могли виникнути за механізмом та при обставинах, на які вказала потерпіла при проведенні слідчого експерименту 12.04.2016р.; маловірогідне виникнення встановлених тілесних ушкоджень внаслідок падіння з висоти з власного зросту, шляхом самоспричинення (а.к.п. 131, 132);

- протоколом предявлення особи для впізнання за фотознімками від 23.04.2016р., проведеного за участю потерпілої ОСОБА_5, згідно якого ОСОБА_5 за рисами обличчя, бородою та зачіскою впізнала на фотознімку під № 1 особу, яка спричинила їй 15.03.2016р. тілесні ушкодження (а.к.п. 136, 137);

Також в ході судового розгляду були допитаний експерт ОСОБА_21, який підтвердив свої висновки та пояснив, що спричинення потерпілою ОСОБА_7 осколкового перелому верхньої стінки верхньощелепної пазухи не могло бути нанесено власною рукою, як зазначено у висновку додаткової експертизи.

Під час досудового розслідування та судового розгляду обґрунтованих даних та доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_2 вищевказаних злочинів на ґрунті релігійної ворожнечі та ненависті та з особливою жорстокістю і брутальністю, передбачених ч. 2 ст. 161 КК України та ч.2 ст.122 КК України, не здобуто.

Твердження обвинуваченого ОСОБА_2 про те, що він не наносив потерпілим тілесних ушкоджень та що вони їх нанесли собі самостійно, спростовуються висновками судово-медичних експертиз та свідченнями експерта, які він надав у судовому засіданні, повністю підтвердивши висновки експертизи, наголосивши на тому, що завдання потерпілими собі тілесних ушкоджень власноручно неможливо.

Суд критично відноситься до тверджень потерпілих та їх представника про, що нанесення тілесних ушкоджень потерпілим обвинуваченим з мотивів релігійної ненависті, оскільки не знайшли свого підтвердження, жоден зі свідків, які були присутні на місці пригоди та надавали свої свідчення у судовому засіданні, цей факт не підтвердили, а покази свідків ОСОБА_13 ОСОБА_14, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 та ОСОБА_20 про те, що були наявні конфлікти з обвинуваченим на ґрунті релігійної ненависті, суд не приймає до уваги, так як дані обставини на мають відношення до вищевказаних обставин справи і вони не були свідками даних подій.

Статтею 370 КПК України передбачено, що обґрунтованим є таке рішення, що ухвалене судом на підставі обєктивно зясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Аналіз приведених доказів свідчить про те, що обвинувачений ОСОБА_2 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122 КК України як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоровя, та ч. 2 ст. 125 КК України як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я (більш 6 днів менше 21 дня).

Дослідивши, зіставивши та проаналізувавши вивчені у справі докази, суд приходить до висновку, що покази обвинуваченого мають характер логічних, послідовних і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин вчинених кримінальних правопорушень, добровільності та істинності його позиції та таких, що у сукупності з іншими наведеними доказами, дозволяють суду зробити обґрунтований висновок про те, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122 та ч. 2 ст. 125 КК України, доведена повністю.

Таким чином, аналіз усіх досліджених в суді доказів дозволяє суду дійти висновку про те, що вказані докази є належними, допустимими та достовірними, а в сукупності вони є достатніми та взаємопов'язаними для постановлення обвинувального вироку.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд, у відповідності до ст. 65 КК України та роз'яснень, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003р. № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначає покарання з врахуванням ступеню тяжкості вчинених злочинів, даних про особу обвинуваченого та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання, яке має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Суд також приймає до уваги те, що відповідно до ст. ст. 3 та 27 Конституції України людина, її життя та здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Право на життя є невід'ємним правом кожної людини. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя.

Обвинувачений ОСОБА_2 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, 21.11.2013р. був засуджений Чугуївським міським судом Харківської області за ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345 КК України до 2 років обмеження волі, 30.04.2014р. Чугуївським міським судом Харківської області в силу акту про амністію від відбуття покарання звільнений, судимість у встановленому законом порядку знята та погашена (а.к.п. 78, 80-82, 85,86), на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває (а.к.п. 87), за місцем мешкання характеризується негативно (а.к.п. 88), одружений.

Обставин, що пом'якшували б покарання обвинуваченому ОСОБА_2 відповідно до ст. 66 КК України, судом не встановлено, оскільки обвинувачений критично не оцінив свою поведінку та вину, в ході судового розгляду, незважаючи на докази, що підтверджують його вину, її не визнав, не висловився про готовність нести кримінальну відповідальність, не вибачився перед потерпілими.

Обставин, які згідно ст. 67 КК України, обтяжують його покарання, судом не встановлено.

Відповідно до ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, а згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Зважаючи на кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, зухвалу поведінку обвинуваченого під час вчинення кримінального правопорушення, а саме те, що потерпіла тричі втікала від обвинуваченого, а він її наздоганяв, враховуючи також ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та суспільну небезпечність скоєного, відсутність обтяжуючих обставин, характеризуючі дані обвинуваченого, суд при обранні міри покарання, приходить до висновку, що підстав для застосування ст. 69 КК України немає, а тому перевиховання та виправлення обвинуваченого неможливе без ізоляції від суспільства, а покарання у вигляді позбавлення волі в розмірі, передбаченому санкцією ч. 1 ст. 122 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів. Відповідно до ст. 66 КК України, щире каяття характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, однак обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у обсязі пред'явленого йому обвинувачення визнав лише наприкінці судового слідства під тиском доказів вини, які добуті в ході судового слідства, бажаючи уникнути суворого покарання, але не висловив щирого каяття, критично не оцінив свою поведінку, заперечив факт навмисного заподіяння тілесних ушкоджень.

Згідно ч. 2 ст. 12, ст. 36 КПК України, прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування, уповноважений пред'являти цивільний позов в інтересах держави та громадян у порядку, передбаченому цим кодексом.

Згідно п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 16 липня 1993 № 545 "Про затвердження Порядку обчислення розміру фактичних витрат охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння, зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету використання", сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, у якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого або інших документів, які підтверджують дату госпіталізації та виписки хворого із стаціонару лікувального закладу.

У зв'язку з отриманими тілесними ушкодженнями потерпілі перебували на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні КЗОЗ «Чугуївська центральна районна лікарня ім. М.І.Кононенка»: ОСОБА_7 з 15.03.2016р. по 31.03.2016р., де на її лікування витрачено 2322,88 грн. вартість 16 койко-днів; ОСОБА_5 з 16.03.2016р. по 24.03.2016р., де на її лікування витрачено 1161,44 грн. вартість 8 койко-днів.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1206 ЦК України, особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладу охорони здоров'я на лікування потерпілого від злочину.

Частиною 3 статті 1206 ЦК України передбачено, якщо лікування проводилось закладом охорони здоров'я, що є у державній власності або у власності територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Підсумовуючи все вище вказане, заявлений прокурором цивільний позов про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілих у сумі 3484,32 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Цивільний позов потерпілих про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог.

За приписами ст. ст.10, 60 ЦПК України, кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Враховуючи обставини злочину, суд вважає, що відшкодовувати майнові збитки та моральну шкоду потерпілим повинен обвинувачений ОСОБА_2, оскільки ця шкода заподіяна потерпілим його злочинними діями за наявності його вини.

Таким чином, матеріальна шкода в сумі 5537,31 грн. підтверджується наданими чеками і підлягає стягненню в повному обсязі.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку із знищенням чи пошкодженням її майна.

При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди суд враховує характер вчинених правопорушень, які є злочинами невеликої та середньої тяжкості, глибину душевних страждань потерпілих, вину обвинуваченого, вимоги розумності і справедливості, та вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого моральну шкоду на користь ОСОБА_7 у сумі 25000 грн., на користь ОСОБА_5 у сумі 15000 грн.

Відповідно до ч.5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Речових доказів та судових витрат по справі немає.

Запобіжний захід обвинуваченому в ході досудового слідства не обирався.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 122 та ч. 2 ст. 125 КК України, та призначити йому покарання:

за ч. 1 ст. 122 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 2 (два) роки,

за ч. 2 ст. 125 КК України у вигляді виправних робіт строком 1 (один) рік.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_2 остаточно призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком 2 (два) роки.

Стягнути з засудженого ОСОБА_2 на користь КЗОЗ «Чугуївська центральна районна лікарня ім. М.І.Кононенка» витрати на лікування потерпілих у сумі 3484 (три тисячі чотириста вісімдесят чотири) грн. 32 коп.

Стягнути з засудженого ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 матеріальні збитки у сумі 3143 (три тисячі сто сорок три) грн. 32 коп., моральну шкоду у сумі 25000 (двадцять пять тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з засудженого ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 матеріальні збитки у сумі 2393 (дві тисячі триста девяносто три) грн. 99 коп., моральну шкоду у сумі 15000 (пятнадцять тисяч) грн. 00 коп.

Обрати обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в порядку виконання вироку і початок строку відбуття покарання обчислювати з моменту фактичного затримання.

Обов'язки щодо взяття під варту та доставку ОСОБА_2 під вартою до Харківської установи виконання покарань Державної пенітенціарної служби України в Харківській області (№ 27) покласти на адміністрацію Чугуївського ВП ГУНП в Харківській області.

Роз'яснити, що учасники судового провадження мають право подати клопотання про помилування, право на ознайомлення з журналом та технічним записом судового засідання і подати на них письмові зауваження.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Харківської області через Чугуївський міський суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженому та прокурору.

Копію вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати потерпілим, які не були присутніми в судовому засіданні.

Суддя