Рішення № 6193343, 12.08.2009, Богуславський районний суд Київської області

Справа №2-468/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2009 року.

Богуславський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Тітова М.Б.

при секретарі Давиденко М.В.

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Богуславі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про виселення з житлового будинку, -

ВСТАНОВИВ:

07 липня 2009 року до Богуславського районного суду Київської області звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_3 про виселення з житлового будинку № 3 по провулку Учительському в с. Іванівка, Богуславського району, Київської області, посилаючись на те, що він є власником зазначеного будинку, на який набув право власності на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку укладеного із продавцем ОСОБА_5, посвідченого 21 січня 2009 року державним нотаріусом Богуславської районної державної нотаріальної контори.

Відповідач ОСОБА_3 проживав в даному будинку з попереднім власником ОСОБА_6 до дня її смерті 18.09.2002 року, а потім продовжував там проживати за згодою спадкоємця ОСОБА_5 Відповідач вселився як тимчасовий жилець без укладення договору найму та був зареєстрований в будинку за згодою ОСОБА_6 Після відчуження будинку спадкоємцем ОСОБА_5 підстави для користування житловим будинком у відповідача відпали. Останнім часом відповідач став проживати в іншому місці, але не бажає знятися з реєстрації.

Посилаючись на ст. 321 ч. 1 ЦК України позивач просить задовольнити його вимоги про виселення ОСОБА_3, оскільки він як власник будинку не може вільно володіти та користуватися своєю власністю, а факт реєстрації відповідача в його будинку надає останньому в будь-який час повернутися в житло та проживати в ньому.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав, обгрунтувавши свої вимоги вищевикладеними фактами. Також він зазначив, що в даний час виникла необхідність в проведені ремонту в будинку для повноцінного проживання в даному будинку як його (позивача) так і членів його сім’ї, а реєстрація відповідача, як особи, що проживає в будинку, перешкоджає цьому.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав і пояснив, що він вселився в спірний будинок з дозволу ОСОБА_6, з якою тривалий час проживав однією сім’єю. Після її смерті спадкоємець ОСОБА_5 дозволив йому проживати в будинку. На даний час він не проживає в будинку позивача, але знятися з реєстрації не може, так як йому ніде потім зареєструватися.

Суд заслухавши сторони та їх представників, дослідивши письмові докази, вважає за необхідне позов задовольнити, виходячи із наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку укладеного із продавцем ОСОБА_5, посвідченого 21 січня 2009 року державним нотаріусом Богуславської районної державної нотаріальної контори, позивач ОСОБА_1 купив у останнього житловий будинок №3 по провулку Учительському в с. Іванівна, Богуславського району, Київської області.

Із копії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно за номером 21816007 вбачається, що 09 лютого 2009 року Білоцерківським МБТІ було зареєстровано право власності ОСОБА_1 на житловий будинок з господарськими спорудами під номером 3 по провулку Учительському в с. Іванівка, Богуславського району Київської області.

Відповідно до ст.ст. 334 ч.4, 657 ЦК України позивач ОСОБА_1 набув право власності на зазначений будинок з моменту його державної реєстрації, тобто з 09.02.2009 року.

Відповідач ОСОБА_3 проживав в будинку позивача на час придбання цього будинку, зареєстрований попереднім власником і не знятий з реєстрації.

За змістом ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» факт реєстрації за місцем проживання свідчить про те, що особа постійно проживає на території адміністративно-територіальної одиниці більше шести місяців протягом року.

За змістом ст.ст. 316, 317, 319 ЦК України, право власності це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Власник володіє, користується, розпоряджається майном на власний розсуд.

У відповідності до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_3 в будинок нового власника, яким з 09.02.2009 року став ОСОБА_1, у визначеному законом порядку вселений не був і договір найму жилого приміщення із новим власником не уклав.

У відповідності до ч. 1 ст. 158 ЖК України наймач користується жилим приміщенням у будинку, що належить громадянинові на праві приватної власності, відповідно до договору найму жилого приміщення.

Договір найму жилого приміщення згідно ч. 2 ст. 158 ЖК України укладається між власником будинку і наймачем у письмовій формі з наступною реєстрацією у виконавчому комітеті місцевої ради або в органі управління, що ним утворюється. Договір повинен містити вказівку на предмет договору, строк, на який він укладається, визначати права і обов’язки наймодавця і наймача та інші умови найму.

Відповідач ОСОБА_3 не надав суду доказів про укладення договору найму жилого приміщення в будинку №3 по провулку Учительському в с. Іванівка, Богуславського району, із власниками цього будинку, якими в різні періоди були ОСОБА_6, ОСОБА_5, та новим власником ОСОБА_1, а тому не набув права користування спірним будинком.

Як наслідок, до нього не може застосовуватись порядок розірвання договору найму жилого приміщення за вимогою наймодавця, який передбачено ст. 168 ЖК України, оскільки відповідач проживає в спірному будинку без законних на те підстав та без укладення договору найму жилого приміщення.

Оскільки позивач ОСОБА_1 не бажає укладати із відповідачем ОСОБА_3 угоду на користування житлом, а відповідач не надав суду доказів про правомірність користування спірним будинком, то відповідно вимоги позивача, як нового власника будинку, про виселення відповідача є правомірними та відповідають нормам матеріального права щодо захисту прав власника майна.

З урахуванням викладеного та керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, ст. ст. 316, 317, 319, 321 ч.1, 334 ч.4, 391 ЦК України, ст. 158 ЖК України, Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Виселити ОСОБА_3 з житлового будинку №3 по провулку Учительському в с. Іванівка, Богуславського району, Київської області.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Головуючий: суддя (підпис)