Ухвала суду № 61931949, 10.10.2016, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"10" жовтня 2016 р. Справа № 918/1134/15

Суддя Андрійчук О.В., розглянувши скаргу ОСОБА_1 підприємства "Перспективне" на дії органу ДВС

у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз"

до відповідача ОСОБА_1 підприємства "Перспективне"

про стягнення в сумі 136 648 грн 53 коп,

Представники учасників судового процесу:

від стягувача (позивача): ОСОБА_2, дов. від 01.02.2016 року

від боржника (відповідача, скаржника): ОСОБА_3, дов. від 26.09.2016 року

від органу ДВС: ОСОБА_4, дов. від 10.10.2016 року

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2015 року Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 підприємства "Перспективне" про стягнення 136 648,53 грн заборгованості за поставлений природній газ.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 19.11.2015 року позов задоволено (суддя Качур А.М.).

07.12.2015 року на виконання рішення суду від 19.11.2015 року у справі № 918/1134/15 видано наказ, яким стягнено з ОСОБА_1 підприємства "Перспективне" (33016, м.Рівне, вул. Будівельників 1, код ЄДРПОУ 31479193) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" (33027, м. Рівне, вул. Білякова, буд 4, код ЄДРПОУ 03366701) 136 648,53 грн заборгованості за поставлений природній газ та 2 049,73 грн витрат по сплаті судового збору.

28.09.2016 року через службу діловодства господарського суду скаржник, не погоджуючись з діями державного виконавця, вчиненими в ході примусового виконання наказу № 918/1134/15 від 07.12.2015 року, подав відповідну скаргу.

Розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 28.09.2016 року № 01-04/195/2016 у зв'язку з припиненням повноважень судді Качура А.М. (закінчення п'ятирічного строку призначення вперше) призначено повторний автоматизований розподіл справи № 918/1134/15.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 28.09.2016 року справу № 918/1134/15 передано на розгляд судді Андрійчук О.В.

Ухвалою суду від 28.09.2016 року справу № 918/1134/15 прийнято до розгляду суддею Андрійчук О.В.

Ухвалою суду від 29.09.2016 року скаргу призначено до розгляду в судовому засіданні на 10.10.2016 року.

10.10.2016 року через службу діловодства господарського суду від органу ДВС надійшли заперечення, в яких останній просить у задоволенні скарги відмовити за безпідставністю.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень.

Суд, розглянувши скаргу, встановив таке.

07.12.2015 року на виконання рішення суду від 19.11.2015 року у справі № 918/1134/15 видано наказ, яким стягнено з боржника на користь стягувача 136 648,53 грн заборгованості за поставлений природній газ та 2 049,73 грн витрат по сплаті судового збору.

03.02.2016 року постановою органу ДВС відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу № 918/1134/15 від 07.12.2015 року.

11.02.2016 року постановою органу ДВС вказаний наказ у порядку ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження" приєднано до зведеного виконавчого провадження.

12.02.2012 року органом ДВС винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 13 869,83 грн.

20.09.2016 року органом ДВС винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з укладенням сторонами договору про реструктуризацію боргу.

Як вбачається із скарги, остання обґрунтована тим, що сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання, які в цьому випадку не вчинялися.

Враховуючи викладене, скаржник просить суд визнати неправомірними та скасувати постанови органу ДВС про стягнення виконавчого збору.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" у разі ненадання боржником у строки, встановлені ч. 2 ст. 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

У свою чергу, за ч. 2 ст. 25 вказаного Закону державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Представником боржника у судовому засіданні не заперечувався факт отримання ним постанови про відкриття виконавчого провадження, а також невиконання боржником рішення суду у строк, наданий для добровільного виконання.

За приписами ч.ч. 1, 3 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений ч. 2 ст. 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом. Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься під час першого надходження виконавчого документа державному виконавцю. Під час наступних пред'явлень до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.

З наведеної норми вбачається, що виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Суд вважає за необхідне зазначити, що ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" (з урахуванням абзацу 2 ч. 1) викладена у новій редакції згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)" від 12.02.2015 року, який набрав чинності 05.04.2015 року.

Тобто з 05.04.2015 року вчинення державним виконавцем дії, спрямованих на примусове виконання судового рішення, втратило правове значення для вирішення питання про стягнення з боржника виконавчого збору.

Отже, орган ДВС діяв правомірно, винісши постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, після закінчення строку, встановленого ч. 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" для самостійного виконання судового рішення, та за відсутності повного його виконання.

Щодо постанов Верховного Суду України у справах № 21-287а15 від 30.06.2015 року, № 3-341гс16 від 18.05.2016 року, то суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-28 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених п.п. 1 і 2 ч. 1 ст. 11116 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Як вбачається з наведених постанов Верховного Суду України, правовідносини, що були предметом дослідження, виникли у 2014 році, тобто до них застосовувся Закон України "Про виконавче провадження" у редакції, чинній станом на дату їх виникнення.

Таким чином, Верховним Судом України застосовувалися норми Закону України "Про виконавче провадження" без врахування змін, пов'язаних із підставами та порядком стягнення з боржника виконавчого збору, внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)".

Зважаючи на викладене, суд відступає від правової позиції, викладеної у висновках Верхового Суду України, оскільки така правова позиція стосувалася застосування норми права, яка у подальшому була змінена законодавцем.

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення заяви боржника.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 86, 121-2 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 підприємства "Перспективне" про визнання неправомірною та скасування постанови Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області про стягнення з боржника виконавчого збору відмовити.

Суддя Андрійчук О.В.