Рішення № 61931527, 04.10.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.10.2016Справа №910/13183/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Лава»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФІТ-ЛЮКС»

про стягнення 24 196,50 грн.

Суддя Демидов В.О.

Представники сторін:

від позивача - Мудраченко І.В. (дов. №2016/07-19 від 19.07.2016);

від відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

19.07.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Лава» звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФІТ-ЛЮКС» про стягнення заборгованості за договором поставки від 23.03.2016 №2016/23/03 в розмірі 22 650,00 грн. та пеню у розмірі 15 460,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки від 23.03.2016 №2016/23/03 щодо своєчасної оплати поставленого товару.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.07.2016 порушено провадження у справі №910/13183/16, розгляд справи призначено на 09.08.2016.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 09.08.2016 у зв'язку із неявкою представника відповідача, невиконанням сторонами вимог ухвали суду від 21.07.2016, а також необхідністю витребування доказів по справі, розгляд справи відкладено на 06.09.2016.

06.09.2016 позивачем через загальний відділ діловодства суду подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до змісту якої останній просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 22 650,00 грн. та пеню у розмірі 1 546,05 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 06.09.2016 задоволено клопотання відповідача та продовжено строк вирішення спору на 15 днів, розгляд справи відкладено на 04.10.2016.

30.09.2016 позивачем через загальний відділ діловодства суду подано додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

В судовому засіданні 04.10.2016 судом було розглянуто заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог стосовно якої суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до абз. 1 п. 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Враховуючи те, що вищезазначені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає заяву позивача про зменшення позовних вимог до розгляду.

Отже, оскільки зменшення позовних вимог, викладене позивачем у його письмовій заяві, прийняте господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є 24 196,05 грн., з якої заборгованість у розмірі 22 650,00 грн. та пеня у розмірі 1 546,05 грн.

В судове засідання 04.10.2016 представник позивача з'явився, позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог підтримує повністю та просить їх задовольнити.

Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 04.10.2016 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

При цьому, відповідно до п. 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З урахуванням фактичних обставин справи, суд вважає за можливим розглянути справу за наявними матеріалами у даному судовому засіданні з урахуванням положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 04.10.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.

23.03.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Лава» (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОФІТ-ЛЮКС» (далі - відповідач, покупець) уклали договір поставки №2016/23/03 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник в строк та на умовах, визначених цим договором зобов'язується поставити товар, а покупець зобов'язується прийняти та здійснити оплату товару. Найменування, асортимент, кількість, одиниці виміру, ціна на товар вказуються у специфікаціях (рахунках, видаткових накладних, якщо специфікації до договору не складаються) до цього договору.

Відповідно до п. 1.2 договору товар постачається за цінами, обумовленими сторонами у специфікаціях (або видаткових накладних, рахунках, тощо) до договору.

Поставка товару здійснюється на умовах EXW, згідно ІНКОТЕРМС-2010, якщо інше не обумовлено у специфікаціях до даного договору. Всі витрати, пов'язані із поставкою товару на склад покупця несе сам покупець, а місцем поставки є склад постачальника (п. 4.1 договору).

За умовами п. 4.3 договору разом із товаром постачальник в обов'язковому порядку надає покупцю наступні документи: рахунок на оплату; документи, що засвідчують якість товару; видаткова накладна. Постачальник також зобов'язується зареєструвати покупцю оформлену у відповідності із ст. 201 Податкового кодексу України податкову накладну.

Згідно з п. 4.4 договору строки поставки обумовлюються сторонами у заявці покупця або специфікації. Така заявка покупця в обов'язковому порядку узгоджується та підписується сторонами.

Відповідно до ч. ч. 5.1, 5.2 договору ціна товару узгоджується сторонами і вказується в специфікації до цього договору. Обумовлена сторонами ціна на товар не підлягає зміні в односторонньому порядку. Ціна на товар узгоджується сторонами і вказується у видаткових накладних і/або в рахунках до цього договору і не підлягає зміні в односторонньому порядку. Оплата товару за цінами вказаними в рахунках, є підтвердженням покупця про згоду з цінами, зазначеними в такому рахунку, а факт виставлення рахунку є підтвердженням постачальника про готовність поставити товар за такими цінами.

Загальна вартість цього договору становить 100 000,00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 16 666,67 грн. Вартість договору є орієнтованою і може бути змінена за узгодженням сторін. У будь-якому випадку загальна вартість цього договору визначається на підставі суми всіх видаткових накладних, шляхом складання сум таких накладних (п. 5.3 договору).

Пунктом 5.4 договору сторони погодили, що оплата за товар здійснюється у такому порядку, якщо інше не обумовлено у відповідних специфікаціях: у формі відстрочки платежу, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, впродовж 10 банківських днів з моменту підписання видаткової накладної.

Пунктом 5.5 договором передбачено, що розрахунки за товар здійснюються в національній валюті України - гривні, в безготівковій формі. Датою оплати вважається дата перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. За письмовим погодженням сторін допускаються інші форми розрахунків.

У випадку порушення строків поставки товару постачальник сплачує на користь покупця неустойку у розмірі 0,1% від вартості не поставленого в строк товару за кожен день прострочення (п. 7.3 договору).

Відповідно до п. 11.9 договору цей договір вступає в силу з моменту підписання сторонами та діє до 31.12.2016, однак у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, що випливають з даного договору. Сторони мають право продовжити дію даного договору тільки при належному оформленні даних змін (п. 11.9).

Специфікацією №1 до договору поставки сторони погодили найменування товару, який буде поставлятися, його кількість та ціну, загальна вартість якого склала 13 500,00 грн. з ПДВ.

Позивачем на виконання умов договору було здійснено поставку товару відповідачу на загальну суму 26 200,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №5 від 25.03.2016 на суму 6 750,00 грн., №16 від 26.04.2016 на суму 13 500,00 грн., №11 від 14.04.2016 на суму 850,00 грн., №17 від 26.04.2016 на суму 5 100,00 грн., підписаними повноважними представниками сторін.

На виконання умов договору відповідачем було сплачено позивачу грошові кошти, що підтверджується платіжними дорученнями: №63 від 08.04.2016 на суму 2 700,00 грн., №74 від 26.04.2016 на суму 850,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що відповідач не здійснив повну та своєчасну оплату за поставлений товар, у зв'язку із чим утворилась заборгованість у розмірі 22 650,00 грн.

Доказів сплати вказаної заборгованості відповідачем матеріали справи не містять.

У зв'язку із цим позивачем заявлена до стягнення з відповідача заборгованість у розмірі 22 650,00 грн. та пеня у розмірі 1 546,05 грн.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову з таких підстав.

У відповідності з приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Спір між сторонами виник у зв'язку з простроченням виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати товару, одержаного за договором поставки від 23.03.2016 №2016/23/03.

Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За правилами статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 5.4 договору сторони погодили, що оплата за товар здійснюється у такому порядку, якщо інше не обумовлено у відповідних специфікаціях: у формі відстрочки платежу, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, впродовж 10 банківських днів з моменту підписання видаткової накладної.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено, а відповідачем не спростовано факт поставки обумовленого договором товару за видатковими накладними №5 від 25.03.2016 на суму 6 750,00 грн., №16 від 26.04.2016 на суму 13 500,00 грн., №11 від 14.04.2016 на суму 850,00 грн., №17 від 26.04.2016 на суму 5 100,00 грн., підписаними повноважними представниками сторін, проте відповідачем оплата за поставлений товар здійснена не була, у зв'язку із чим виникла заборгованість у розмірі 22 650,00 грн.

Доказів сплати вказаної заборгованості відповідачем матеріали справи не містять.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що заборгованість відповідача за поставлений товар складає 22 650,00 грн., яка підлягає стягненню з останнього на користь позивача.

Згідно з положеннями ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як встановлено ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У зв'язку із простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з останнього пеню у розмірі 1 546,05 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).

Пунктом 7.3 договору у випадку порушення строків поставки товару постачальник сплачує на користь покупця неустойку у розмірі 0,1% від вартості не поставленого в строк товару за кожен день прострочення.

Враховуючи здійснення позивачем розрахунку пені у розмірі 0,1% від вартості не поставленого в строк товару, судом здійснено власний розрахунок суми пені з огляду на подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, проте суд дійшов висновку, що пеня за розрахунком суду перевищує розмір пені, нарахованої позивачем, а тому з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі, заявленому до стягнення, а саме 1 546,05 грн.

За таких обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі з покладенням на відповідача судових витрат у справі на підставі положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФІТ-ЛЮКС» (01010, м. Київ, вул. Аістова, буд. 3, офіс 57, код 39429349) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Лава» (61001, м. Харків, вул. Державінська, буд. 38, код 40118759) суму основного боргу у розмірі 22 650 (двадцять дві тисячі шістсот п'ятдесят) грн. 00 коп., пеню у розмірі 1 546 (одну тисячу п'ятсот сорок шість) грн. 05 коп. та судовий збір у розмірі 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складене та підписане 11.10.2016.

Суддя В.О. Демидов