Рішення № 61931143, 05.10.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2016

Справа №910/16500/16

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОСАХІНВЕСТ - 2002»

до

про

Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛТІКС»

стягнення заборгованості у розмірі 92 960 грн. 64 коп.

Представники:

від Позивача: не з’явились;

від Відповідача: не з’явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОСАХІНВЕСТ - 2002» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛТІКС» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 92 960 грн. 64 коп.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 12.03.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОСАХІНВЕСТ - 2002» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЛТІКС» (Покупець) було укладено Договір №1203В, відповідно до умов якого Постачальник зобов’язався постачати, а Покупець зобов’язався приймати, розміщувати в торговій мережі, реалізовувати кінцевому покупцю й оплачувати продукцію на умовах вказаного Договору. Як зазначає Позивач, на виконання умов Договору він поставив товар суму в розмірі 89 224 грн. 86 коп., що підтверджується видатковими накладними, проте Відповідач всупереч умовам Договору не здійснив оплату за отриманий товар у повному обсязі. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов’язань у останнього утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОСАХІНВЕСТ - 2002» в розмірі 86 464 грн. 37 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛТІКС» 3% річних у розмірі 542 грн. 72 коп., пеню у розмірі 5 953 грн. 55 коп.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.09.2016 року порушено провадження у справі № 910/16500/16, судове засідання призначено на 21.09.2016 року.

21.09.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 08.09.2016 року.

21.09.2016 року в судове засідання з’явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про поважні причини неявки Суд не повідомив, вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 08.09.2016 року не виконав.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку – зобов’язати Відповідача надати докази на підтвердження погашення заборгованості у розмірі 86 464,37 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва відкладено розгляд справи на 05.10.2016 року, у зв’язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі.

В судове засідання 05 жовтня 2016 року представники Сторін не з’явились, про поважні причини неявки суд не повідомили, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується розпискою про відкладення справи в судовому засіданні 21.09.2016 року та поверненням на адресу суду поштового конверта, представник Відповідача вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.

За змістом пункту 32 інформаційного листа №01-08/530 від 29.09.2009р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України», якщо відмітка про відправку, зроблена у встановленому порядку на першому примірникові процесуального документа, оформлена відповідним чином, вона, як правило, є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначається про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.

Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛТІКС» є 02068, м.Київ, ВУЛИЦЯ ДРАГОМАНОВА, будинок 29.

Суд зазначає, що Ухвали Господарського суду міста Києва у справі № 910/16500/16 направлялись на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛТІКС», зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України.

Згідно з абзацем 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, Суд приходить до висновку, Позивач та Відповідач про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що Позивач та Відповідач були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представників Позивача та Відповідача не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 05 жовтня 2016 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

12.03.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОСАХІНВЕСТ - 2002» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЛТІКС» (Покупець) було укладено Договір №1203В, відповідно до умов якого Постачальник зобов’язався постачати, а Покупець зобов’язався приймати, розміщувати в торговій мережі, реалізовувати кінцевому покупцю й оплачувати продукцію на умовах вказаного Договору.

У п.2.1 Договору в редакції Протоколу погодження розбіжностей ціна та асортимент товару, що поставляється Постачальником, затверджується специфікацією, що є невід’ємною частиною Договору. У випадку зміни асортименту та/або ціни Постачальник повинен надати Покупцю нову специфікацію до Договору, не пізніше, ніж за 10 календарних днів до дати змін. У випадку поставки товару, що не включений до специфікації, або за цінами, вище погоджених у Специфікації, Покупець має право відмовитись від приймання товару.

Відповідно до п.3.1 Договору в редакції Протоколу погодження розбіжностей Покупець проводить оплату кожної партії товару з відстрочкою 50 календарних днів від дати поставки товару шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті України на розрахунковий рахунок Постачальника. Датою поставки товару вважається дата підписання товарної накладної представником Покупця. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок Постачальника.

Пунктом 6.4 Договору в редакції Протоколу погодження розбіжностей передбачено, що за необґрунтовану відмову від оплати вартості товару, а також несвоєчасну або неповну оплату товару, Покупець зобов’язаний сплатити Постачальнику штрафну неустойку (пеню) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов’язання за кожен день прострочки оплати товару.

Вказаний договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2015 р. (п.9.1 Договору)

Додатковою угодою №1 до Договору №1203В від 12.03.2015 року Сторони внесли зміни до п.9.1 Договору та виклали його в наступній редакції: «Вказаний договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2016 р.»

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору №1203В від 12.03.2015 року Позивач поставив товар, а Відповідач в свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується видатковими накладними №12960 від 17.02.2016 р. на суму 6 382 грн. 90 коп., №30162 від 24.02.2016 р. на суму 8 878 грн. 82 коп., №30390 від 02.03.2016 р. на суму 7 719 грн. 10 коп., №30657 від 08.03.2016 р. на суму 3 415 грн. 00 коп., №30892 від 15.03.2016 р. на суму 5 792 грн. 08 коп., №42215 від 23.03.2016 р. на суму 14 599 грн. 19 коп., №42417 від 30.03.2016 р. на суму 7 076 грн. 33 коп., №42647 від 06.04.2016 р. на суму 8 554 грн. 02 коп., №42891 від 14.04.2016 р. на суму 8 388 грн. 06 коп., №58047 від 20.04.2016 р. на суму 6 662 грн. 22 коп., №58238 від 27.04.2016 р. на суму 7 541 грн. 11 коп., №58459 від 05.05.2016 р. на суму 2 500 грн. 14 коп., №58614 від 11.05.2016 р. на суму 355 грн. 81 коп., №58780 від 18.05.2016 р., а загалом на суму в розмірі 89 224 грн. 86 коп., проте Відповідачем було сплачено за отриманий товар суму в розмірі 2 760 грн. 49 коп., що підтверджується виписками по рахунку Позивача.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов’язань у останнього утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОСАХІНВЕСТ - 2002» в розмірі 86 464 грн. 37 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛТІКС» 3% річних у розмірі 542 грн. 72 коп., пеню у розмірі 5 953 грн. 55 коп.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОСАХІНВЕСТ - 2002» підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору №1203В від 12.03.2015 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору №1203В від 12.03.2015 року Позивач поставив товар, а Відповідач в свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується видатковими накладними №12960 від 17.02.2016 р. на суму 6 382 грн. 90 коп., №30162 від 24.02.2016 р. на суму 8 878 грн. 82 коп., №30390 від 02.03.2016 р. на суму 7 719 грн. 10 коп., №30657 від 08.03.2016 р. на суму 3 415 грн. 00 коп., №30892 від 15.03.2016 р. на суму 5 792 грн. 08 коп., №42215 від 23.03.2016 р. на суму 14 599 грн. 19 коп., №42417 від 30.03.2016 р. на суму 7 076 грн. 33 коп., №42647 від 06.04.2016 р. на суму 8 554 грн. 02 коп., №42891 від 14.04.2016 р. на суму 8 388 грн. 06 коп., №58047 від 20.04.2016 р. на суму 6 662 грн. 22 коп., №58238 від 27.04.2016 р. на суму 7 541 грн. 11 коп., №58459 від 05.05.2016 р. на суму 2 500 грн. 14 коп., №58614 від 11.05.2016 р. на суму 355 грн. 81 коп., №58780 від 18.05.2016 р., а загалом на суму в розмірі 89 224 грн. 86 коп., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку, проте Відповідачем було сплачено за отриманий товар суму в розмірі 2 760 грн. 49 коп., що підтверджується виписками по рахунку Позивача.

Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛТІКС» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОСАХІНВЕСТ - 2002» за Договором №1203В від 12.03.2015 року становить 86 464 грн. 37 коп., що також підтверджується Актом звірки розрахунків від 30.06.2016 року, який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю «АГРОСАХІНВЕСТ - 2002» в розмірі 86 464 грн. 37 коп.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату вартості отриманого й прийнятого товару в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 86 464 грн. 37 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 04.05.2016 р. по 26.08.2016 р. у розмірі 542 грн. 72 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитору зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань» №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем сплати за отриманий товар за Договором №1203В від 12.03.2015 року за загальний період прострочки з 04.05.2016 р. по 26.08.2016 р. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі та до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає 3% річних у розмірі 542 грн. 72 коп., як плати за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання Відповідачем його грошового зобов’язання за загальний період з 04.05.2016 року по 26.08.2016 року.

Крім того, Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 04.05.2016 р. по 26.08.2015 р. у розмірі 5 953 грн. 55 коп.

Згідно з приписами ст. ст. 216 – 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов»язань» №14 від 17.12.2013 року)

Пунктом 6.4 Договору в редакції Протоколу погодження розбіжностей передбачено, що за необґрунтовану відмову від оплати вартості товару, а також несвоєчасну або неповну оплату товару, Покупець зобов’язаний сплатити Постачальнику штрафну неустойку (пеню) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов’язання за кожен день прострочки оплати товару.

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв»язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов’язання з 04.05.2016 р. по 26.08.2015 р. у розмірі 5 953 грн. 55 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛТІКС» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОСАХІНВЕСТ - 2002» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 86 464 грн. 37 коп., 3% річних у розмірі 542 грн. 72 коп. та пеня у розмірі 5 953 грн. 55 коп.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОСАХІНВЕСТ - 2002» - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛТІКС» (02068, м.Київ, ВУЛИЦЯ ДРАГОМАНОВА, будинок 29, Ідентифікаційний код юридичної особи 23730511) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОСАХІНВЕСТ - 2002» (49054, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ПРОСПЕКТ КІРОВА, будинок 101, Ідентифікаційний код юридичної особи 31870837) заборгованість у розмірі 86 464 (вісімдесят шість тисяч чотириста шістдесят чотири) грн. 37 (тридцять сім) коп., 3% річних у розмірі 542 (п’ятсот сорок дві) грн. 72 (сімдесят дві) коп.,пеню у розмірі 5 953 (п’ять тисяч дев’ятсот п’ятдесят три) грн. 55 (п’ятдесят п’ять) коп. та судовий збір у розмірі 1 394 (одна тисяча триста дев’яносто чотири) грн. 41 (сорок одна) коп.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 10 жовтня 2016 року.

Суддя О.В. Чинчин