Рішення № 61930932, 05.10.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2016Справа №910/16293/16Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго» до про Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 стягнення заборгованості у розмірі 15 425 грн. 53 коп. Представники:

від Позивача: Телегін Д.В. (представник за Довіреністю);

від Відповідача: не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 15 425 грн. 53 коп.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 20 травня 2014 року між Публічним акціонерним товариством «Київенерго» (Постачальник) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Споживач) був укладений Договір на постачання електричної енергії №42897, відповідно до умов якого Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача за об'єктами Споживача згідно з умовами цього Договору та Додатків до Договору, що є його невід'ємною частиною, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та Додатків до Договору, що є його невід'ємною частиною. Як зазначає Позивач, Відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання по оплаті за надані послуги, внаслідок чого утворилась заборгованість за період з 01.11.2014 р. по 01.05.2015 р. в розмірі 7 824 грн. 25 коп. Таким чином, заборгованість Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 перед Публічним акціонерним товариством «Київенерго» становить 7 824 грн. 25 коп. Також, за перевищення договірних величин за період з 01.09.2014 року по 01.04.2015 року всупереч умовам Договору та нормам чинного законодавства України Відповідачу нараховано 6 072 грн. 34 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 3% річних у розмірі 98 грн. 39 коп., інфляційні у розмірі 258 грн. 20 коп. та пеню у розмірі 1 172 грн. 35 коп.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.09.2016 року порушено провадження у справі № 910/16293/16, судове засідання призначено на 21.09.2016 року.

20.09.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 06.09.2016 року.

21.09.2016 року в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки Суд не повідомив, вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 06.09.2016 року не виконав.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати:

1) сторін надати докази на підтвердження здійснення часткової оплати Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 за Договором про постачання електричної енергії №42897 від 20.05.2014 року;

2) Позивача здійснити обґрунтований розрахунок 3% річних, пені та інфляційних за кожний період окремо із зазначенням періоду початку прострочки Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 та закінчення такого нарахування, з урахуванням здійснення часткової оплати, відповідно до вимог ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України;

3) Відповідача надати докази на підтвердження погашення заборгованості за Договором про постачання електричної енергії №42897 від 20.05.2014 року у розмірі 13 896,59 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.09.2016 року відкладено розгляд справи на 05.10.2016 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі.

28.09.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 21.09.2016 року.

В судовому засіданні 05 жовтня 2016 року представник Позивача надав усні пояснення по суті спору, якими підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення 26.09.2016 року ухвали суду, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.

Таким чином, Суд приходить до висновку, Відповідач про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що Відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Відповідача не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 05 жовтня 2016 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

20 травня 2014 року між Публічним акціонерним товариством «Київенерго» (Постачальник) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Споживач) був укладений Договір на постачання електричної енергії №42897, відповідно до умов якого Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача за об'єктами Споживача згідно з умовами цього Договору та Додатків до Договору, що є його невід'ємною частиною, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та Додатків до Договору, що є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п. 2.1 Договору під час виконання умов цього Договору, а також вирішення всіх питань, не обумовлених цим Договором, Сторони зобов'язались керуватися чинним законодавством України та правилами користування електричною енергією (далі ПКЕЕ).

Пунктом 4.2.1 Договору передбачено, що за внесення платежів, передбачених п.п.2.3.3-2.3.4 цього Договору, з порушенням термінів, визначених відповідним Додатком, Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не більше розміру штрафних санкцій згідно з Господарським кодексом України.

Згідно з п.4.2.2 Договору за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно з вимогами розділу 5 цього Договору, Споживач сплачує Постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин.

Додатком №2 до Договору на постачання електричної енергії №42897 від 20.05.2014 року Сторони визначили порядок розрахунків за теплову енергію. Так, п.2 Додатку передбачено, що попередня оплата здійснюється до 21 числа місяця, що передує розрахунковому місяцю у розмірі повної вартості договірної величини споживання електричної енергії згідно з Додатком до договору «Обсяги постачання електричної енергії Споживачу та субспоживачам». Остаточний розрахунок за спожиту активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплата рахунків за перетікання реактивної електроенергії та інших платежів згідно з умовами цього Договору здійснюється на підставі самостійно отриманих у Постачальника рахунків протягом 5 операційних днів з дня їх отримання.

Згідно з п.6 Додатку №2 до Договору на постачання електричної енергії №42897 від 20.05.2014 року перевищення договірної величини споживання електричної енергії визначається за результатами підсумків розрахункового періоду на підставі підтвердженого Сторонами Додатка «Акт про використану електричну енергію». Протягом наступних календарних місяців Споживач отримує у Постачальника рахунок на оплату двократної вартості перевищення. Вартість перевищення споживання електричної енергії понад договірну величну має бути оплачена до дати зазначеної у платіжному повідомленні, і не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунка.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання по оплаті за надані послуги, внаслідок чого утворилась заборгованість за період з 01.11.2014 р. по 01.05.2015 р. в розмірі 7 824 грн. 25 коп. Таким чином, заборгованість Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 перед Публічним акціонерним товариством «Київенерго» становить 7 824 грн. 25 коп. Також, за перевищення договірних величин за період з 01.09.2014 року по 01.04.2015 року всупереч умовам Договору та нормам чинного законодавства України Відповідачу нараховано 6 072 грн. 34 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 3% річних у розмірі 98 грн. 39 коп., інфляційні у розмірі 258 грн. 20 коп. та пеню у розмірі 1 172 грн. 35 коп.

24.07.2015 року Позивачем надіслана на адресу Відповідача претензія №34/4-4679 з вимогою сплатити заборгованість у розмірі 16 615 грн. 98 коп., що підтверджується списком згрупованих внутрішніх листів та фіскальним чеком від 27.07.2015 року, проте залишена без відповіді і виконання.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору на постачання електричної енергії №42897 від 20.05.2014 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

За приписами ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання за Договором на постачання електричної енергії №42897 від 20.05.2014 року в частині несвоєчасної оплати за надані послуги, внаслідок чого утворилась заборгованість за період з 01.11.2014 р. по 01.05.2015 р. в розмірі 7 824 грн. 25 коп., що підтверджується актами прийняття - передавання товарної продукції за спірний період.

Таким чином, заборгованість Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 перед Публічним акціонерним товариством «Київенерго» за Договором на постачання електричної енергії №42897 від 20.05.2014 року за період з 01.11.2014 р. по 01.05.2015 р. становить 7 824 грн. 25 коп.

Проте, Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Публічному акціонерному товариству «Київенерго» в розмірі 7 824 грн. 25 коп.

Отже, Суд приходить до висновку, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату вартості наданих та прийнятих послуг в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 7 824 грн. 25 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 01.04.2016 р. по 31.07.2016 р. у розмірі 98 грн. 39 коп. та інфляційні у розмірі 258 грн. 20 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем оплати за Договором на постачання електричної енергії №42897 від 20.05.2014 року вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача та до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає 3% річних за загальний період прострочення з 01.04.2016 р. по 31.07.2016 р. у розмірі 97 грн. 75 коп., як плати за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання Відповідачем його грошового зобов'язання.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов»язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року)

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання в зв»язку з девальвацією грошової одиниці України, наданий Позивачем, вважає, що позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних у розмірі 258 грн. 20 коп. підлягають частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача та до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягають інфляційні за загальний період прострочення з 01.04.2016 р. по 31.07.2016 р. у розмірі 257 грн. 64 коп.

Також, Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 01.04.2016 р. по 30.08.2016 р. у розмірі 1 172 грн. 35 коп.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов»язань» №14 від 17.12.2013 року)

Пунктом 4.2.1 Договору передбачено, що за внесення платежів, передбачених п.п.2.3.3-2.3.4 цього Договору, з порушенням термінів, визначених відповідним Додатком, Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не більше розміру штрафних санкцій згідно з Господарським кодексом України.

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв»язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання за загальний період з 01.04.2016 року по 30.08.2016 року у розмірі 1 172 грн. 35 коп. вважає, що ця частина позовних вимог не підлягає задоволенню у зв»язку з невірним розрахунком Позивача. Так, при здійсненні розрахунку пені Позивачем не були враховані приписи частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, за якими нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а тому, оскільки останнім нараховано пеню за зобов'язаннями листопада 2014 року - квітня 2015 року, шестимісячний період нарахування пені за останнім зобов'язанням сплив у грудні 2015 року. Проте, як вбачається з розрахунку Позивача, останнім заявлено про стягнення пені за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання з 01.04.2016 року по 30.08.2016 року, тобто поза межами строків, визначених чинним законодавством України.

Крім того, Позивач просив суд стягнути з Відповідача двократну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величинами електроенергії у розмірі 6 072 грн. 34 коп.

Згідно з п.4.2.2 Договору за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно з вимогами розділу 5 цього Договору, Споживач сплачує Постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин.

Згідно з п.6 Додатку №2 до Договору на постачання електричної енергії №42897 від 20.05.2014 року перевищення договірної величини споживання електричної енергії визначається за результатами підсумків розрахункового періоду на підставі підтвердженого Сторонами Додатка «Акт про використану електричну енергію». Протягом наступних календарних місяців Споживач отримує у Постачальника рахунок на оплату двократної вартості перевищення. Вартість перевищення споживання електричної енергії понад договірну величну має бути оплачена до дати зазначеної у платіжному повідомленні, і не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунка.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про електроенергетику» споживачі (крім населення та навчальних закладів) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Судом встановлено, що за період з 01.09.2014 року по 01.04.2015 року за перевищення договірних величин з всупереч умовам Договору та нормам чинного законодавства України Відповідачу нараховано 6 072 грн. 34 коп., а тому вказані вимоги Позивача в частині стягнення двократної вартості різниці між фактично спожитою та договірною величинами електроенергії є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

За таких підстав, Суд, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, приходить до висновку про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 7 824 грн. 25 коп., двократної вартості різниці між фактично спожитою та договірною величинами електроенергії у розмірі 6 072 грн. 34 коп., 3% річних у розмірі 97 грн. 75 коп. та інфляційних у розмірі 257 грн. 64 коп.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (02152, АДРЕСА_1, Ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м.Київ, ПЛОЩА ІВАНА ФРАНКА, будинок 5, Ідентифікаційний код юридичної особи 00131305, поточний рахунок зі спеціальним режимом використання №26038301201 у ГУ по м. Києву та Київській області ВАТ «Державний ощадний банк України, МФО 322669, одержувач - ПАТ «Київенерго») заборгованість у розмірі 7 824 (сім тисяч вісімсот двадцять чотири) грн. 25 (двадцять п'ять) коп., двократну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величинами електроенергії у розмірі 6 072 (шість тисяч сімдесят дві) грн. 34 (тридцять чотири) коп.

3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (02152, АДРЕСА_1, Ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м.Київ, ПЛОЩА ІВАНА ФРАНКА, будинок 5, Ідентифікаційний код юридичної особи 00131305) 3% річних у розмірі 97 (дев'яносто сім) грн. 75 (сімдесят п'ять) коп., інфляційні у розмірі 257 (двісті п'ятдесят сім) грн. 64 (шістдесят чотири) коп. та судовий збір у розмірі 1 273 (одна тисяча двісті сімдесят три) грн. 17 (сімнадцять) коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 10 жовтня 2016 року.

Суддя О.В. Чинчин