Рішення № 61930584, 06.10.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 35/74/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2016 Справа № 908/2387/16

Суддя господарського суду Запорізької області Топчій О.А.

при секретарі Осоцькому Д.І.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, юрисконсульт 1 категорії, довіреність № 239/20-19 від 11.07.2016р.

від відповідача: не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Концерну Міські теплові мережі в особі філії Концерну Міські теплові мережі Олександрівського району, м. Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю Головний убор, м. Запоріжжя

про стягнення в сумі 30863,03 грн.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

12.09.2016р. до господарського суду Запорізької області звернувся Концерн Міські теплові мережі в особі філії Концерну Міські теплові мережі Олександрійського району з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Головний убор про стягнення заборгованості за договором № 600691 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.12.2006р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.09.2016 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/2387/16, справі присвоєно номер провадження 35/74/16, справу призначено до розгляду на 22.09.2016 р. Ухвалою суду від 22.09.2016 р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 12.09.2016 р.

06.09.2016 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві та на підставі ст.ст. 526, 530, 549, 610, 611, 625 ЦК України, ст.ст. 193, 230 ГК України, умов договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 600691 від 01.12.2006 р., Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 р. за № 1198, Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань просить позов задовольнити, стягнути з відповідача за поставлену теплову енергію в гарячій воді за період з січня 2015 р. по квітень 2016 р. 24753,89 грн. основного боргу, 2459,85 грн. пені, 72,20 грн. 3% річних, 276,65 грн. інфляційних втрат.

Відповідач у судові засідання не зявлявся, про причини незявлення в судове засідання, суд не повідомив, письмовий відзив та витребувані судом документи не надав. Про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином відповідно.

Ухвала суду про порушення провадження у справі від 13.09.2016 р. та про відкладення розгляду справи від 22.09.2016 р. направлялись на адресу суду, яка відома суду та яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань: 69002, м. Запоріжжя, вул.. Святого Миколая (Артема) 79 А.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 розяснено, що за змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

На день розгляду справи, ухвали суду не повертались.

Суд визнав можливим розглянути справу на підставі ст. 75 ГПК України у відсутність відповідача за наявними в ній матеріалами, оригінали яких оглянуті в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.12.2006 р. між Концерном Міські теплові мережі (Теплопостачальна організація, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Головний убор (Споживач, відповідач у справі) укладений договір № 600691 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, відповідно до умов якого позивач зобов`язався відпустити теплову енергію в гарячій воді споживачу, а відповідач (споживач) прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до договору, що є його невідємними частинами (п. 1.1).

Відповідно до п. 2.1. договору теплова енергія відпускається споживачу в Гкал згідно з додатком 1 до договору в гарячій воді.

Споживач теплової енергії зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором (п. 3.2.6 договору).

Пунктом 3.2.26. встановлено, що споживач теплової енергії зобовязується щомісячно, у строки, визначені даним договором, повернути теплопостачальній організації підписаний уповноваженою особою та належним чином оформлений акт приймання-передачі теплової енергії в гарячій воді.

Згідно з п. 6.2 договору розрахунковим періодом - є календарний місяць.

Підставою для розрахунків споживача з теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі (п. 6.3. договору).

Пунктом 6.4 договору встановлено, що споживач зобовязаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим перерахувати на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Споживач має право на передоплату.

На виконання умов договору позивач у період з січня 2015 р. по квітень 2016 р. відпустив відповідачу теплову енергію на загальну суму 26366,77 грн., про що свідчать акти приймання-передачі теплової енергії за вказаний період (арк.с. 30-33).

Відповідно до п. 6.6.1 договору, отриманий акт приймання-передачі теплової енергії споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу теплопостачальної організації на протязі п'яти днів з дати отримання.

Згідно пункту 6.6.2. договору у разі неотримання Акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п. 6.6.1. договору, акт підписується теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.

Згідно п. 6.7 договору споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від теплопостачальної організації за адресою: вул. Артема, буд. 79а, документи за розрахунковий період: рахунок фактуру, акт приймання-передачі теплової енергії, податкову накладну (платникам ПДВ).

У звязку з відмовою споживача у підписанні Актів приймання-передачі теплової енергії, отриманні рахунків на оплату спожитої теплової енергії, вказані документи надсилалися на його юридичну адресу та адресу обєкту теплопотачання, про що свідчать реєстри відправлених документів Філії концерну Міські теплові мережі Олександрівського району (арк. с. 34-44). З урахуванням зазначеного, вказані акти приймання-передачі, оформлені у відповідності до вимог п. 6.6.2 договору та у відповідності до п. 6.3 договору, є підставою для проведення остаточних розрахунків.

Відповідач здійснив часткову оплату на загальну суму 1 612,88 грн., а саме: платіж від 08.12.2015 року в розмірі 1000,00 грн., з призначенням платежу - за жовтень 2015 року; платіж від 28.12.2015 року в розмірі 2000,00 грн., в розрахунковий період зарахована сума 612,88 грн., як часткова оплата за січень 2015 року.

Відповідач договірні зобовязання щодо повної та своєчасної оплати отриманої теплової енергії за період з січня 2015 р. по квітень 2016 р. не здійснив, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 24753,89 грн.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем умов договору на його адресу надсилалися претензії № 6075-04 від 06.05.2015 р., № 7571-04 від 05.10.2015 р., № 7794-04 від 09.11.2015 р., № 1540-04 від 10.05.2016 р. з вимогою терміново вирішити питання щодо погашення заборгованості за договором № 600691 від 01.12.2006 р.

Претензії залишені відповідачем без відповіді, борг не сплачений, що в свою чергу стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 24 753,89 грн. підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Аналогічний припис містить ст. 526 ЦК України.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами. (ст. 714 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобовязання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обовязок щодо оплати отриманої теплової енергії на суму 24 753,89 грн., у встановлений договором строк, не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений та підтверджується матеріалами справи.

Отже, вимога позивача про стягнення із відповідача 24 753,89 грн. основного боргу обґрунтована та задовольняється судом.

Заявлено також вимогу про стягнення з відповідача пені в сумі 2459,85 грн., яка розрахована позивачем за загальний період з 21.11.2015 р. по 12.08.2016 р.

Відповідно до ст.ст. 610-611 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з вимогами Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 ст. 343 ГК України встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Пунктом 7.2.8. договору сторонами встановлено, що в разі несплати або несвоєчасної оплати споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого у пункті 6.3. договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

Згідно з умовами договору оплата за відпущену теплову енергію здійснюється споживачем до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Факт порушення відповідачем термінів розрахунків, передбачених договором, є доведеним і вимога про стягнення пені заявлена обґрунтовано. Пеня позивачем нараховувалась окремо по кожному акту приймання-передачі, починаючи з 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, в межах строку, встановленого ч. 6 ст. 232 ГК.

Здійснивши перерахунок пені за допомогою інформаційної системи Законодавство, судом встановлено, що пеня за заявлений позивачем період становить суму 2313,56 грн., яку належить стягнути з відповідача.

Також позивач просить стягнути з відповідача 72,20 грн. 3% річних за період з 21.02.2015 р. по 12.08.2016 р. та суму 276,65 грн. інфляційних втрат згідно з розрахунком за період з січня 2015 р. по лютий 2016 р.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат за допомогою інформаційної системи Законодавство, судом задовольняється вимога позивача в межах заявленої суми до стягнення 3% річних за період прострочення з 21.02.2015 р. по 12.08.2016 р. в сумі 72,20 грн., інфляційні втрати в розмірі 276,65 грн.

На підставі викладеного, позов у цілому задовольняється частково.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Головний убір» (юридична адреса: 69063, м. Запоріжжя, вул. Кірова, 61, ідентифікаційний код 03054152) на користь Концерну «Міські теплові мережі» (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання 26039302042813 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України», МФО 313957, ідентифікаційний код 32121458) основний борг в сумі 24 753 (двадцять чотири тисячі сімсот п'ятдесят три) грн.89 коп. Видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Головний убір» (юридична адреса: 69063, м. Запоріжжя, вул. Кірова, 61, ідентифікаційний код 03054152) на користь Концерну «Міські теплові мережі» (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, на поточний рахунок 26007301001951 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ "Державний ощадний банк України", МФО 313957, ідентифікаційний код 32121458) пеню в сумі 2 313 (дві тисячі триста тринадцять) грн. 56 коп., 3% річних в сумі 72 (сімдесят два) грн. 20 коп., інфляційні втрати в сумі 276 (двісті сімдесят шість) грн. 65 коп., суму 1370 (одна тисяча триста сімдесят) грн. 69 коп. судового збору. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя О.А. Топчій

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 11 жовтня 2016 р.