Рішення № 61930553, 03.10.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 4/54/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.10.2016 Справа № 908/2060/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 69-А)

до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 11)

про стягнення 33 502, 48 грн.

Суддя Зінченко Н.Г.

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_2, довіреність б/н від 29.12.2015 р.;

від відповідача ОСОБА_3, довіреність № 18-164 від 30.12.2015 р.

СУТЬ СПОРУ:

04.08.2016 р. до господарського суду Запорізької області звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «МІК», м. Запоріжжя з позовною заявою до публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів», м. Запоріжжя про стягнення 24750,00 грн. основного боргу за договором постачання № 84 від 09.01.2014 р., 6390,55 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 2361,93 грн. 3 % річних.

Ухвалою від 04.08.2016 р. порушено провадження у справі № 908/2060/16, справі присвоєно номер провадження 4/54/16, судове засідання призначено на 05.09.2016 р., у сторін витребувані документи і докази, необхідні для вирішення спору.

Ухвалою від 05.09.2016 р. розгляд справи відкладено на 03.10.2016 р.

За письмовими клопотаннями представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 03.10.2016 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення.

Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на ст. ст. 3, 6, 11, 207, 208, 524, 525, 526, 530, 598, 599, 611, 625, 629, 638, 639, 712 ЦК України, ст. ст. 174, 181, 193, 216-218, 220, 224, 229, 232, 265 ГК України, ст. ст. 1, 2, 61, 64 ГПК України і полягають в тому, що позивачем нараховано до стягнення з відповідача 5203,44 грн. інфляційних втрат за період з серпня 2015 р. по квітень 2016 р. та 1933,75 грн. 3% річних за період з 06.08.2015 р. по 01.08.2016 р. у звязку із несвоєчасним виконанням публічним акціонерним товариством «Запорізький завод феросплавів» рішення по справі № 908/4651/15. Крім того, у звязку із несвоєчасним виконанням зобовязань по договору постачання № 84 від 09.01.2014 р. за відповідачем виникла заборгованість по оплаті поставленого позивачем товару в сумі 24750,00 грн. У звязку із зазначеним, позивачем на суму основного боргу нараховано до стягнення з відповідача інфляційні втрати в сумі 1187,11 грн. за період з січня по червень 2016 р. та 3% річних в сумі 428,18 грн. за період з 05.01.2016 р. по 01.08.2016 р.

У відзиві № 18-072 від 31.08.2016 р. на позовну заяву відповідач проти позову заперечив, обґрунтовуючи свою позицію тим, що позивачем не надано доказів виконання ним пункту 4.1.1 договору, а саме: надання відповідачеві рахунків, накладних, податкових накладних та копій сертифікатів походження товару. Зазначає, що у звязку з викладеним момент для сплати за надані послуги не настав, оскільки при прострочення надання оригіналів документів, зазначених у п. 4.1.1 договору, термін оплати збільшується на термін прострочення надання документів. Просить в задоволенні позову про стягнення 33502,48 грн. відмовити у повному обсязі у звязку з недоведеністю позовних вимог.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні, суд

ВСТАНОВИВ:

09.01.2014 р. товариством з обмеженою відповідальністю «МІК» (постачальник, позивач у справі) та публічним акціонерним товариством «Запорізький феросплавний завод» (покупець, відповідач у справі) укладено договір постачання № 84 (далі договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобовязується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію (далі - товар), в асортименті та за цінами, вказаними у додатках та додаткових угодах до цього договору, які є його невідємними частинами.

Пунктами 2.2., 2.3. договору передбачено, що ціна на узгоджений обсяг та період поставки товару вказується у додатках та додаткових угодах до цього договору. Загальна сума договору на момент його складання становить 72814,20 грн., з урахуванням ПДВ. Сума договору збільшується на суму наступної (наступних) поставки (поставок) товару шляхом підписання додаткових угод до цього договору, які є його невідємною частиною.

Відповідно до п. п. 4.1.1, 4.1.5. 4.1.7. договору постачальник зобовязаний разом з поставкою товару надати покупцеві наступні оригінали документів, оформлені державною мовою:

- рахунок, накладну на відпуск товару, оформлені відповідно до вимог п. 2.4. «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» від 24.05.1995 р. № 88;

- податкову накладну, оформлену відповідно до вимог ст. ст. 187, 201 Податкового кодексу України, «Порядку заповнення податкових накладних» № 1379 від 01.11.2011 року;

- сертифікат якості виробника товару (на українській мові або на мові країни-виробника, завірений печаткою постачальника);

- копію сертифіката походження товару СТ1 на мові країни-виробника, завірену печаткою постачальника (у разі необхідності);

- у разі, якщо товар підлягає сертифікації гігієнічний, екологічний сертифікат (оригінали або належним чином завірені копії);

- товарно-транспортну накладну (ТТН) форми N 1-ТН, затвердженої Наказом Міністерства інфраструктури України «Про затвердження Змін до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» від 05.12.2013 року № 983.

У разі, якщо постачальник є виробником товару, надавати покупцю оригінал сертифікату якості. У разі, якщо постачальник не є виробником товару, то він надає покупцю завірену копію сертифікату якості виробника товару.

У разі поставки підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України надати документи, за якими можливо ідентифікувати походження товару (сертифікат якості, сертифікат походження, паспорт, ВМК тощо); оформити податкові накладні із зазначенням коду товару згідно з УКТ ЗЕД.

У випадках, передбачених законодавством України, зареєструвати податкову накладну в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, а саме якщо сума ПДВ перевищує 10 тисяч гривень та/або податкова накладна оформлена на поставку підакцизних товарів та товарів, які ввозяться на митну територію України, незалежно від розміру суми ПДВ в одній податковій накладній.

Пунктами 5.1., 5.2. договору передбачено, що покупець здійснює оплату за цим договором постачання шляхом оформлення на адресу постачальника гарантованого платежу за датою виконання у майбутньому.

Гарантований платіж з датою виконання у майбутньому (далі - ГП) фінансовий інструмент ПАТ КБ «Приватбанк», який гарантує одержувачу оплату коштів від платника в зазначену у гарантованому платежу дату.

Дата відправки ГП дата створення і підписання електронного цифрового підпису (ЕЦП) гарантованого платежу в Інтернет-банку Приват-24.

Дата виконання ГП дата зарахування безготівкових коштів на поточний рахунок постачальника.

Гарантійний лист електронний документ, що формується одночасно з гарантованим платежем, який містить в собі гарантійний лист від імені ПАТ КБ «Приватбанк», що гарантує обовязкове зарахування грошових коштів на зазначену в гарантованому платіж дату.

Покупець відправляє ГП на адресу постачальника.

Дата відправки ГП на 7-й календарний день за фактичну кількість поставленого товару за умовами виконання постачальником п. 4.1.1, 4.1.5. 4.1.7. цього договору.

Дата виконання ГП 38-й календарний день від дати відправки ГП.

Пунктом 11.1 договору визначено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2015 року, а в частині гарантійних зобовязань до терміну їх закінчення.

Постановою від 23.12.2015 р. Донецького апеляційного господарського суду скасовано рішення Господарського суду Запорізької області від 19.10.2015 р. по справі № 908/4651/15, прийнято нове рішення, за яким стягнуто з публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» 64891,07 грн. основного боргу, 25643,26 грн. інфляційних витрат за загальний період з листопада 2014 р. по липень 2015 р., 1439,7 грн. суму 3% річних за загальний період з 17.10.2014 р. по 05.08.2015 р.; 1839,50 грн. - суму судового збору за подання позовної заяви та 2024,00 грн. суму судового збору за подання апеляційної скарги.

На виконання постанови від 23.12.2015 р. Донецького апеляційного господарського суду Господарським судом Запорізької області видано накази від 14.01.2016 р.

За заявою товариства з обмеженою відповідальністю «МІК», Заводським відділом державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції винесено постанови ВП № 50381004 та ВП № 50381122 від 09.03.2016 р. про відкриття виконавчого провадження, встановлено боржнику - публічному акціонерному товариству «Запорізький завод феросплавів» - строк для добровільного виконання до 15.03.2016 р.

У встановлений строк для добровільного виконання боржником рішення виконано не було, фактичне виконання рішення по справі було здійснено виконавчою службою частинами 28.04.2016 р. та 25.05.2016 р.

Позивачем оплати, проведені відповідачем, у відповідності до ст. 524 ЦК України, було розподілено наступним чином:

- в першу чергу витрати позивача, повязані з одержанням виконання (зі сплати судового збору у сумі 3863,50 грн.);

- в другу чергу проценти і неустойка (3% річних у сумі 1439,70 грн. та

- в третю чергу основна сума боргу та інфляційні втрати (у розмірі 64891,07 грн. та 25643,26 грн.).

Статтями 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено, що зобов'язання повинне виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог зазначених Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно пункту 7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Як стверджує позивач та підтверджується матеріалами справи, рішення по справі № 908/4651/15 виконано відповідачем лише 28.04.2016 р.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобовязання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобовязання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за період з 06.08.2015 р. по 01.08.2016 р., суд дійшов висновку, що він не є вірним, оскільки містить арифметичні помилки, та здійснений без урахування того, що сума заборгованості, стягнута з відповідача за рішенням № 908/4651/15, була погашена останнім 28.04.2016 р., про що зазначає сам позивач у позовній заяві. Таким чином, 3% річних підлягають стягненню в сумі 1416,99 грн. за період з 06.08.2015 р. по 27.04.2016 р. В іншій частині позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних задоволенню не підлягають.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за період з серпня 2015 р. по квітень 2016 р., суд дійшов висновку, що він не є вірним, оскільки позивачем не враховано, що по видатковій накладній № РН-09/01/06 від 01.09.2014 р. було здійснено часткову оплату і залишкова сума становила 462,86 грн., про що зазначає сам позивач у позовній заяві. Таким чином, інфляційні втрати підлягають стягненню в сумі 5030,79 грн. за період з серпня 2015 р. по квітень 2016 р. В іншій частині позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат задоволенню не підлягають.

Крім того, на виконання договору постачання № 84 від 09.01.2014 р. позивачем відповідачеві було поставлено товар за видатковою накладною № РН-11/20/21 від 20.11.2015 р. на суму 24750,00 грн., який було отримано повноважним представником публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» на підставі довіреності № 1273 від 18.11.2015 р.

За отриманий по видатковій накладній № РН-11/20/21 від 20.11.2015 р. товар відповідач не розрахувався, у звязку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 24750,00 грн.

Неналежне виконання відповідачем зобовязань щодо своєчасного здійснення оплати за поставлений товар підтверджено матеріалами справи, доказів сплати суми основного боргу в розмірі 24750,00 грн. відповідачем не надано. За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» суми основного боргу в розмірі 24750,00 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, здійснений на суму основного боргу 24750,00 грн. за період з 05.01.2016 р. по 01.08.2016 р., суд дійшов висновку, що він не є вірним, оскільки містить арифметичні помилки. Стягненню підлягають 3% річних в сумі 426,02 грн. В іншій частині позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних, нарахованих на суму основного боргу 24750,00 грн. за період з 05.01.2016 р. по 01.08.2016 р., задоволенню не підлягають.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, здійснений на суму основного боргу 24750,00 грн. за період з січня 2016 р. по червень 2016 р., суд дійшов висновку, що він є обґрунтованим, стягненню підлягають інфляційні втрати в сумі 1187,11 грн.

Судом відхилені зауваження відповідача щодо ненадання йому позивачем документів, визначених п. 4.1.1. договору, виходячи з наступного.

Сторони в розділі 7 договору погодили, що поставка в рамках договору здійснюється з додержанням Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості, затвердженої постановою Держарбітражу при ОСОБА_4 СРСР від 25 квітня 1966р. № П-7 (далі - Інструкція П-7).

За вимогами пункту 14 Інструкції П-7 приймання продукції по якості та комплектності проводиться у точній відповідності із стандартами, технічними умовами, основними та особливими умовами поставки, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також супроводжувальним документам, які підтверджують якість та комплектність поставленої продукції (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення щодо якості, рахунок-фактура, специфікація та інше). Відсутність зазначених супроводжувальних документів або деяких з них не зупиняє приймання продукції. В цьому випадку складається акт про фактичну якість та комплектність поставленої продукції та в акті зазначається які документи відсутні.

Також, в розділі 7 договору сторони погодили, що поставка в рамках договору здійснюється з додержанням Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості, затвердженої постановою Держарбітражу при ОСОБА_4 СРСР від 15 червня 1965р. № П-6 (далі - Інструкція П-6).

За вимогами пункту 12 Інструкції П-6 приймання продукції по кількості проводиться по транспортним та супровідним документам відправника, і в разі відсутності товаросупровідних документів складається акт, в якому вказується які документи відсутні.

Отже, нескладання відповідачем за відповідною поставкою згідно вимог Інструкцій П-6 та П-7 акту про відсутність будь-яких документів в пакеті товаросупроводжувальних документів є підтвердженням надання позивачем всіх необхідних документів.

Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження обставин, які він зазначає як про підстави для своїх заперечень, та не доведено факт порушення постачальником (позивачем по справі) строків передачі товаросупроводжувальних документів, зокрема, рахунку на оплату отриманої відповідачем продукції, сертифікату якості, накладних та податкових накладних.

Статтею 666 Цивільного кодексу України визначено, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Проте, відповідач не надав доказів скоєння дій, передбачених зазначеною нормою права або умовами договору.

Крім того, судом враховано визначення у видатковій накладній № РН-11/20/21 від 20.11.2015 р. про отримання усіх відповідних документів на товар.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено прострочку кредитора.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню 24750,00 грн. основного боргу за договором постачання № 84 від 09.01.2014 р., 6217,90 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 1843,01 грн. 3 % річних.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 526, 530, 599, 610, 625, 629 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «МІК», м. Запоріжжя до публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів», м. Запоріжжя про стягнення 24750,00 грн. основного боргу за договором постачання № 84 від 09.01.2014 р., 6390,55 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 2361,93 грн. 3 % річних. задовольнити частково.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 11, код ЄДРПОУ 00186542) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 69-А, код ЄДРПОУ 30105738) 24750 (двадцять чотири тисячі сімсот пятдесят) грн. 00 коп. основного боргу за договором постачання № 84 від 09.01.2014 р., 6217 (шість тисяч двісті сімнадцять) грн. 90 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 1843 (одна тисяча вісімсот сорок три) грн. 01 коп. 3 % річних та 1349 (одна тисяча триста сорок девять) грн. 55 коп. судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 84, 85 ГПК України 07 жовтня 2016 р.

Суддя Н.Г.Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.