Ухвала суду № 61930509, 10.10.2016, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"10" жовтня 2016 р. Справа № 903/719/14

Суддя господарського суду Волинської області Слободян О.Г., розглянувши заяву управління Державної казначейської служби України у м.Луцьку Волинської області

про розяснення рішення господарського суду Волинської області від 06.10.2014р. у справі №903/719/14

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до відповідача: Державного комунального підприємства "Луцьктепло"

про стягнення 1 976 757,78грн. інфляційних втрат та 1 560 010,75грн. 3% річних

за участю представників :

від заявника: ОСОБА_1, довіреність від 16.09.2016р.

від позивача: н/з

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 08.09.2016р.

встановив: рішенням господарського суду Волинської області від 06.10.2014р. у справі №903/719/14 постановлено стягнути з державного комунального підприємства "Луцьктепло" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 3 536 758,67грн., в тому числі: 1 976 757,78 грн. інфляційних втрат та 1 560 000,89 грн. 3% річних, а також 70 735,17 грн. витрат по судового збору; в стягненні 9,86 грн. 3% річних відмовити; в звязку із зменшенням Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" позовних вимог повернути останній з Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір в сумі 2 344,81 грн. згідно платіжного доручення №278 від 28.07.2014р.

Дане рішення набрало законної сили 20.10.2014р.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу - ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", для можливості повернення з Державного бюджету України зайво сплаченого судового збору, було надіслано оригінал рішення з гербовою печаткою та підписом судді.

03.10.2016р. управління Державної казначейської служби України у м.Луцьку Волинської області звернулось до суду із заявою, в якій просить надати розяснення щодо виконання рішення господарського суду Волинської області від 06.10.2014р. у справі №903/719/14 в частині повернення з Державного бюджету України зайво сплаченого судового збору в сумі 2344,81грн. При цьому заявник зазначає, що механізм повернення коштів судового збору визначено ст.7 Закону України „Про судовий збір та Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787.

Згідно ч.1 ст.7 Закону України „Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду, така ж вимога зазначена в п.5 Порядку.

Ухвала суду подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Для повернення судового збору заявником подано до управління Рішення суду, що суперечить вимогам ст.7 ЗУ „Про судовий збір та п.5 Порядку.

Представник заявника в судовому засіданні підтримав подану заяву.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: 1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; 2) повернення заяви або скарги; 3) відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі; 4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у звязку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням); 5) закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у звязку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Згідно п.5.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» (в чинній редакції), «питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів за наявності клопотання сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається:

- в ухвалі, якою здійснюється відмова у прийнятті або повернення заяви (скарги), за подання якої сплачується судовий збір, або

- в ухвалі про припинення провадження у справі з підстав, наведених у статті 80 ГПК (крім випадків якщо провадження у справі припинено у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), або

- в ухвалі про повернення сум судового збору, винесеній як окремий процесуальний документ (зокрема, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини першої статті 88 ГПК).

В усіх наведених випадках за необхідності відповідний процесуальний документ виготовляється у двох примірниках (оригіналах), один з яких залишається у матеріалах справи, а інший надсилається особі, яка сплатила судовий збір до державного бюджету України. Поданий заявником (скаржником) платіжний документ, що підтверджує сплату судового збору, при цьому повертається заявнику (скаржнику), а до матеріалів справи приєднується копія цього документа, яка виготовляється та засвідчується в порядку, передбаченому абзацом другим підпункту 2.5.13 пункту 2.5 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 № 28; про заміну зазначеного документа копією здійснюється відповідна відмітка в описі справи (абзац четвертий того ж підпункту названої Інструкції).

Законом не передбачено граничного строку повернення сплаченої суми судового збору».

Водночас, згідно п.5.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», в редакції від 10.07.2014р. (чинній на момент винесення рішення), було передбачено, що «питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається:

- в ухвалі, якою здійснюється відмова у прийнятті або повернення заяви (скарги), за подання якої сплачується судовий збір, або

- в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом), або

- в ухвалі про повернення сум судового збору, винесеній як окремий процесуальний документ (зокрема, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини першої статті 88 ГПК).

В усіх наведених випадках за необхідності відповідний процесуальний документ виготовляється у двох примірниках (оригіналах), один з яких залишається у матеріалах справи, а інший надсилається особі, яка сплатила судовий збір до Державного бюджету України. Поданий заявником (скаржником) платіжний документ, що підтверджує сплату судового збору, при цьому повертається заявнику (скаржнику), а до матеріалів справи приєднується копія цього документа, яка виготовляється та засвідчується в порядку, передбаченому абзацом другим підпункту 2.5.13 пункту 2.5 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 N 28; про заміну зазначеного документа копією здійснюється відповідна відмітка в описі справи (абзац четвертий того ж підпункту названої Інструкції).

Також, відповідно до ч. 6 ст. 84 ГПК України в резолютивній частині рішення вказується про розподіл судових витрат між сторонами, про повернення судового збору з бюджету.

Оскільки рішення суду по справі №903/719/14 було прийнято 06.10.2014р., то згідно ч.6 ст.84 ГПК України та Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» (в редакції від 10.07.2014р.) в резолютивній частині цього рішення було зазначено про повернення з Державного бюджету України зайво сплаченого судового збору.

Відповідно до ст. 4-5 ГПК України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

Статтею 115 ГПК України також передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

Відповідно до ст. 89 Господарського процесуального кодексу України суддя за заявою сторони чи державного виконавця роз'яснює рішення, ухвалу, не змінюючи при цьому їх змісту. Подання заяви про роз'яснення рішення суду допускається, якщо воно ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання. Заява про роз'яснення рішення суду розглядається протягом десяти днів. Неявка осіб, які брали участь у справі, і (або) державного виконавця не перешкоджає розгляду питання про роз'яснення рішення суду.

Крім того, відповідно до п. 17 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року №6 "Про судове рішення" здійснюючи роз'яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз'яснення мотивів прийняття рішення, або фактично про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд відмовляє в роз'ясненні рішення.

Роз'яснено може бути лише таке судове рішення, яке набрало законної сили та не скасоване на момент звернення по його роз'яснення.

Пунктом 10 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.12 р. встановлено, що відповідно до вимог статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо викладена у виконавчому документі резолютивна частина рішення або зміст наказу є незрозумілими, державний виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення такого рішення чи змісту документа.

В ухвалі про роз'яснення судових рішень господарський суд не може визначати порядок та умови здійснення виконавчого провадження.

Роз'яснення рішення - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового акта. Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими.

Разом з цим Господарським процесуальним кодексом України не передбачено подання і розгляд заяв про роз'яснення виконання рішення.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 86, 89 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

у х в а л и в :

В заяві про розяснення виконання рішення господарського суду Волинської області від 06.10.2014р. по справі №903/719/14, в частині повернення з Державного бюджету зайво сплаченого судового збору в сумі 2344,81грн, відмовити.

Суддя О. Г. Слободян