Постанова № 61929982, 06.10.2016, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/5492/16-а

пр.№ 2-а/464/260/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2016 Сихівський районний суд міста Львова

у складі: головуючого судді Горбань О.Ю.,

при секретарі судових засідань ОСОБА_1,

за участю: представника позивачаОСОБА_2

представника відповідачаОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України у Галицькому районі м. Львова про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м.Львова, в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у здійсненні йому перерахунку пенсії за вислугу років на підставі довідки прокуратури Львівської області від 09.06.2016 № 18-1023 відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати. Крім того, просить зобовязати відповідача здійснити перерахунок та виплату йому пенсії за вислугу років у вказаному вище розмірі починаючи з 01 грудня 2015 року без обмеження пенсії максимальним розміром.

Обґрунтовує позов тим, що позивач працював в органах прокуратури України до моменту виходу на пенсію, протягом часу роботи обіймав низьку прокурорсько- слідчих посад, на час звільнення обіймав посаду заступника прокурора м.Львова. На початку 2003 року він набув право на пенсію за вислугою років, з 21.01.2003 отримує пенсію, призначену на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру».

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» відбулось підвищення розмірів заробітної плати працівників прокуратури на 25% починаючи з 01.12.20015. З метою проведення відповідного перерахунку розміру щомісячної пенсійної виплати з огляду на зміни у грошовому забезпеченні за відповідною посадою позивач отримав і подав відповідачу довідку з прокуратури Львівської області. Своїм листом відповіддю відповідач відмовив йому у проведенні перерахунку пенсії, посилаючись на ч. 5 розділу III Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», згідно якої з 01.06.2015 скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсія призначалась, відповідно до Закону України «Про прокуратуру». Вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки перерахунок пенсії провадиться за документами пенсійної справи та документами додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію станом на час звернення за призначенням або перерахунком пенсії.

Ухвалою від 07.07.2016 позовні вимоги за період з 01.12.2015 по 06.01.2016 включно залишені без розгляду.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2, діючи згідно довіреності від 06.07.2016 (а.с.29) позов підтримав, дав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. Просить позов задоволити.

Представник відповідача ОСОБА_3, діючи згідно довіреності від 10.06.2016 №9861/10 (а.с.40) позов не визнав. Пояснив, що Закон України «Про прокуратуру» № 1789-XII від 05.11.1991 року в частині визначення умов та порядку перерахунку пенсії втратив чинність. Норма, яка б передбачала умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури на даний час відсутня. Для проведення перерахунку пенсії із заробітної плати відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно правових актів» підстав не має. Також просить врахувати, що позивач у належний спосіб із заявою про перерахунок пенсії не звертався, рішення управлінням щодо відмови позивачу в такому перерахунку не приймалось, тому вважає позов передчасним та безпідставним.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали та перевіривши докази, з'ясувавши фактичні обставини правопорушення, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що позивач є непрацюючим пенсіонером, йому призначено пенсію за вислугою років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру».

16 червня 2016 року позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м.Львова із заявою про перерахунок його пенсії за вислугою років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» у розмірі 90 відсотків від суми місячного заробітку, зазначеного в довідці прокуратури Львівської області від 09.06.2016№ 18/1023. (а.с.7)

Відповідно довідки від 09.06.2016 № 18/1023, виданої прокуратурою Львівської області (а.с.6) ОСОБА_4 працював в прокуратурі Львівської області на посаді заступника прокурора м.Львова, заробітна плата на 01.12.2015 складається з основного окладу, класного чину, вислуги років, щомісячної премії, інших доплат, а всього така складає 19122,21 грн.

З відповіді №с-76 від 22.06.2016 (а.с.8) вбачається, що відповідач відмовив позивачу у здійсненні перерахунку його пенсії, з посиланням на те, що з 01 червня 2015 року скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України «Про прокуратуру», тому відсутні правові підстави для перерахунку таких пенсій.

Частиною 1 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» ( в редакції яка діяла на момент призначення пенсії ), передбачено, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчі прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

В подальшому вказана правова норма неодноразово зазнавала змін як щодо розміру пенсії у відсотках до заробітку, так і щодо порядку її призначення та перерахунку.

Відповідно ч.12 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції, яка діяла на момент призначення пенсії), встановлено, що обчислення (перерахунок) пенсій проводиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Згідно з частиною сімнадцятою статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції, що діяла на час призначення позивачу пенсії) призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у звязку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Суд приходить до висновку про необхідність застосовування приписів Закону України «Про прокуратуру» в редакції, чинній на момент призначення пенсії за вислугою років, при здійсненні позивачу перерахунку такої пенсії, оскільки ст. 22 Конституції України закріплено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань, тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій (далі - Рішення № 5-рп/2002)].

Неохідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (Рішення № 5- рп/2002).

У цьому ж рішенні зазначено, що зупинення пільг, компенсацій і гарантій для військовослужбовців та працівників правоохоронних органів без відповідної матеріальної компенсації є порушенням гарантованого державою права на їх соціальний захист та членів їхніх сімей.

Таким чином, право на пенсійне забезпечення відповідних категорій громадян, встановлене законами України (у тому числі і Законом України «Про прокуратуру»), є таким, що не підлягає звуженню та обмеженню.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства,а правовідносини щодо їхнього пенсійного забезпечення виникають на момент звернення за призначенням пенсії.

Аналогічну правову позицію висловив і Верховний Суд України у постановах від 10 грудня 2013 року (справа № 21-348-а-13) та 17 грудня 2013 року (справа № 21-445-а-13).

Відповідно до ч.1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Отже, оскільки конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані, а при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, тому при перерахунку пенсії за вислугою років працівникам прокуратури підлягає застосуванню норма, що визначає порядок перерахунку пенсії, яка діяла на момент призначення пенсії.

Наведене дає суду підстави вважати, що при перерахунку пенсії позивачу як працівнику прокуратури має застосовуватись норма, що визначає розмір та порядок перерахунку пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а саме виходячи із приписів ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції, яка діяла на час призначення пенсії).

Доводи представника відповідача про відсутність механізму для проведення перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, оскільки Кабінетом Міністрів України не прийнято нормативно-правового акта, який би визначав умови та порядку проведення перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури є безпідставними.

Крім того, суд також не бере до уваги заперечення представника відповідача на позов, а саме про відсутність правових підстав для проведення перерахунку пенсії з посиланням на п. 5 Прикінцевих положень Закону України № 213-VIII від 02.03.2015, оскільки ці положення стосуються порядку призначення пенсії прокурораму разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення,а не перерахунку вже призначеної пенсії,з огляду на те, що процедура призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмомїх проведення.

Томускасування порядку нарахування пенсій за спеціальними законамиз 01 червня 2015 року та подальше призначення таких пенсій на загальних підставахне впливає наможливість проведення перерахунку пенсії, призначеної раніше, у відповідності до діючих на час її призначення норм Закону України «Про прокуратуру».

На підставі вищенаведеного, суд приходить до висновку, що відповідач повинен перерахувати позивачу пенсію, згідно поданої ним довідки прокуратури Львівської області №18/1023 від 09.06.2016, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», в редакції, яка діяла на час призначення пенсії. Тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В решті позовних вимог - в частині зобовязання відповідача вчинити дії із зазначенням конкретного відсотку середнього заробітку, з розрахунку якого має бути здійснено перерахунок пенсії позивачу, а також в частині незастосування максимального розміру пенсії суд відмовляє. Зясовано, що відповідач фактично відмовив позивачу перерахувати пенсію з посиланням на відсутність права у позивача на такий перерахунок. При цьому, відповідач фактично не здійснював жодних дій щодо перерахунку пенсії позивачу на підставі його звернення від 16.06.2016, не оцінював надану позивачем довідку про розмір заробітної плати, не визначав нового розміру пенсії, не змінював відсотки середнього заробітку, з яких обраховувалася раніше призначенаОСОБА_4пенсія, та не обмежував максимального розміру пенсії, яка має йому виплачуватися. Тому підстав в частині зобовязання відповідача вчинити дії із зазначенням конкретного розміру середнього заробітку, з розрахунку якого має бути здійснено перерахунок пенсії позивачу, а також в частині незастосування максимального розміру пенсії є безпідставними, оскільки щодо згаданих вимог відповідач на час звернення позивача до суду та розгляду справи судом ніяких протиправних дій чи бездіяльності не допускав та жодного рішення з цього приводу не приймав.

В ч.1 ст.11 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до вимог ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень, обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, враховуючи, що норми КАС України покладають на субєкта владних повноважень обовязок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльність та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів, невиконання відповідачем свого обов'язку довести правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності, свідчить про достовірність повідомлених позивачем обставин і не викликає у суду обґрунтованого сумніву.

Як встановлено судом, не здійснивши перерахунок пенсії, відповідач не діяв на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, порушив право позивача на отримання пенсії у належному розмірі, в зв'язку з чим таке право потребує судового захисту.

Оскільки в даному випадку позивач має право на перерахунок пенсії, тому вимоги позивача про здійснення перерахунку пенсії підлягають задоволенню починаючи з 07.01.2016. При цьому, суд при розгляді даної справи застосовує положення спеціальної норми, а саме частини 18 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру». (при набутті пенсіонером права на підвищення пенсії, різниця в пенсії за минулий час може бути виплачено не більш як за 12 місяців)

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України,якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа, а тому з Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м.Львова за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача слід стягнути 551,20 грн. сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 7-1 1, 13, 14, 71, 86, 94, ч. 2 ст. 99, 158-163, 167, 186, ч.1 ст. 244-2, 254, ч.1 ст. 267 КАС України,-

постановив:

Позов ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду в Галицькому районі м. Львова про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова щодо відмови ОСОБА_4 в перерахунку пенсії за вислугою років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції, чинній на момент призначення пенсії, починаючи з 07 січня 2016 року.

Зобовязати управління Пенсійного фонду в Галицькому районі м. Львова здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_4 пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції, чинній на момент призначення пенсії, починаючи з 07 січня 2016 року на підставі заяви ОСОБА_4 від 17.06.2016 №С-76.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 витрати у розмірі 551 грн. 20 коп.

Апеляційна скарга на постанову подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Сихівський районний суд м. Львова протягом десяти днів з дня отримання копії постанови у повному обсязі.

Суддя О.Ю.Горбань