Ухвала суду № 61929840, 04.10.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-сс/796/3338/2016 Головуючий у 1 інстанції Чердіченка Н.П.

Категорія ст. 170 КПК України Доповідач Масенко Д.Є.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді Масенка Д.Є.

суддів Глиняного В.П., Паленика І.Г.

секретаря судового засідання Костюк А.А.

за участю прокурора Свитка А.С.

представника власника майна - адвоката ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 07 вересня 2016 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора групи прокурорів Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_3 та накладено арешт з описом на рухоме майно, яке на праві власності належить ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1 авто «MERCEDES-BENZ» G 63 AMG (2014 р.в чорного кольору) д.н.з. № НОМЕР_2, номер кузова НОМЕР_3, колишній д.н.з. НОМЕР_4, із забороною ОСОБА_2 та іншим особам у володінні (користуванні) яких перебуває вказане рухоме майно розпоряджатися та користуватися ним, з передачею на відповідальне зберігання другому слідчому відділу слідчого управління Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України, ДП МВС «Інформ-ресурси» (код 32248749).

Мотивуючи своє рішення слідчий суддя послався на те, що вказане рухоме майно, яке переоформлено на ОСОБА_2 підлягає арешту у звязку з тим, що санкція однієї із статтей, за якою підозрюється ОСОБА_4, а саме ч. 5 ст. 191 КК України, передбачає, серед іншого, конфіскацію майна.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, представник власника майна ОСОБА_2 адвокат ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, захисник посилається на те, що слідчий суддя не перевірив та не встановив наявність належних підстав та достатності доказів для арешту майна, не надав належну оцінку доводам викладеним в клопотанні прокурора та доданих до нього матеріалів, як достатню підставу для застосування відносно власника майна заходів забезпечення кримінального провадження.

Апелянт зазначає, що слідчим суддею розглянуто клопотання формально, у звязку із чим ухвала не відповідає вимогам кримінального процесуального закону та порушує законне право добросовісного власника майна володіти, розпоряджатись та користуватись правом приватної власності на автомобіль.

Захисник зазначає, що слідчим суддею не надано належної правової оцінки доводам клопотання прокурора та не перевірено наявність достатніх доказів, які вказують, що ОСОБА_2 здійснюючи придбання вказаного транспортного засобу, знав та повинен був знати, що таке майно можливо було придбано за кошти одержані внаслідок вчинення підозрюваним ОСОБА_4 кримінального правопорушення, а також не надав належної оцінки твердженням про те, що ОСОБА_5 придбав вказаний транспортний засіб за кошти одержані внаслідок кримінального правопорушення вчиненого його батьком підозрюваним ОСОБА_4

Далі в апеляційній скарзі апелянт вказує на безпідставність висновку суду про те, що громадяни ОСОБА_2 є близьким другом підозрюваного ОСОБА_4 та зазначає, що вказаний автомобіль був подарований ОСОБА_5 його дружиною, а отже, на думку захисника, ОСОБА_4 ніякого відношення до цього авто не має та відповідно не міг переоформити цей автомобіль на свого сина ОСОБА_5

Як підсумок, захисник зазначає, що ОСОБА_5 не є підозрюваним у даному кримінальному провадженні, а тому не несе відповідальності за інкриміновані його батьку ОСОБА_4 кримінальні правопорушення, а ОСОБА_2 не є родичем та не є другом підозрюваного ОСОБА_4В, та також не є підозрюваним, обвинуваченим або особою, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, та не є особою щодо якої здійснюється провадження та щодо якої може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна.

Одночасно, захисник просить поновити строк апеляційного оскарження. В обґрунтування пропуску строку на апеляційне оскарження, захисник послався на те, що оскаржувана ухвала постановлена без виклику власника арештованого майна, копію ухвали останнім отримано 12.09.2016 року, а апеляційну скаргу подано 16.09.2016 року, а отже пятиденний строк не пропущено.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власника майна, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, у відповідності до абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, що в даному випадку мало місце, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи наведене, пятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді апелянтом не порушено, а тому і не підлягає поновленню.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, Другим слідчим відділом слідчого управління Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України проводиться досудове розслідування у складному, багатоепізодному кримінальному провадженні № 12013220540000400 за ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 191, ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 205, ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 212, ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 357, ч. 1 ст. 358, ч. 2 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 364, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 364-1, ч. 1 ст. 365, ч. 3 ст. 365, ч. 3 ст. 365-2, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 367, ч. 3 ст. 368-2, ч. 1 ст. 373, ч. 2 ст. 382, ч. 1 ст. 388 КК України.

06 вересня 2016 року прокурор групи прокурорів Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_3 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту з описом на рухоме майно, яке на праві власності належить ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1 авто «MERCEDES-BENZ» G 63 AMG (2014 р.в чорного кольору) д.н.з. № НОМЕР_2, номер кузова НОМЕР_3, колишній д.н.з. НОМЕР_4.

Задовольняючи дане клопотання слідчого, внесене в межах кримінального провадження № 12013220540000400про накладення арешту на рухоме майно, яке на праві власності належить ОСОБА_2 авто «MERCEDES-BENZ» G 63 AMG (2014 р.в чорного кольору) д.н.з. № НОМЕР_2, номер кузова НОМЕР_3, колишній д.н.з. НОМЕР_4, слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, заслухав пояснення прокурора, та прийшов до висновку, що вказане в клопотанні прокурора рухоме майно, яке переоформлено на ОСОБА_2 підлягає арешту, у звязку з тим, що санкція однієї із статтей, за якою підозрюється ОСОБА_4, а саме ч. 5 ст. 191 КК України, передбачає, серед іншого, конфіскацію майна, а тому прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання про накладення арешт.

З таким рішенням слідчого судді погодитися неможливо, з огляду на наступні обставини.

КПК України вимагає обовязкового дотримання вимог закону при оформленні всіх процесуальних документів, надаючи цим вимогам принциповий характер.

Отже, якщо закон визначив, що клопотання слідчого про накладення арешту повинно відповідати вимогам ст. 171 КПК України, то слідчий повинен неухильного їх дотримуватися.

Так, згідно ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого повинно бути зазначено правові (законні) підстави, у звязку з якими потрібно здійснити арешт майна.

Вказана норма також узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідної до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже субєкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.

Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Як вбачається з матеріалів провадження, метою накладення арешту, відповідно до клопотання прокурора, є конфіскація майна підозрюваного як виду покарання.

Положення ч. 5 ст. 170 КПК України передбачають можливість накладення арешту з метою конфіскації виключно на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи.

Враховуючи, що ОСОБА_2 та ОСОБА_5 (син підозрюваного) не мають жодного з наведених процесуальних статусів, відсутні підстави для накладення арешту на наведене в клопотанні майно, саме з метою його конфіскації.

Відповідно до положень п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 170 КПК України передбачена можливість накладення арешту на майно третіх осіб, з метою забезпечення речових доказів або спеціальної конфіскації, проте слідчий такої мети арешту в клопотанні не наводив та не доводив в судовому засіданні обґрунтованість таких вимог, що виключає можливість накладення арешту з метою, яка не була зазначена у клопотанні прокурора.

Таким чином, слідчий суддя, не встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог ст. 171 КПК України, безпідставно його розглянув і задовольнив.

На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про однобічність і необєктивність судового розгляду, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання прокурора, як такого, що внесено до суду з порушенням вимог КПК України та за недоведеності необхідності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власників, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.

Керуючись ст. ст. 131, 132, 170 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_1- задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 07 вересня 2016 року, якою задоволено клопотання прокурора групи прокурорів Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_3 та накладено арешт з описом на рухоме майно, яке на праві власності належить ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1 авто «MERCEDES-BENZ» G 63 AMG (2014 р.в чорного кольору) д.н.з. № НОМЕР_2, номер кузова НОМЕР_3, колишній д.н.з. НОМЕР_4, із забороною ОСОБА_2 та іншим особам у володінні (користуванні) яких перебуває вказане рухоме майно розпоряджатися та користуватися ним, з передачею на відповідальне зберігання другому слідчому відділу слідчого управління Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України, ДП МВС «Інформ-ресурси» (код 32248749), скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора групи прокурорів Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_3 по накладенню арешту з описом на рухоме майно, яке на праві власності належить ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 авто «MERCEDES-BENZ» G 63 AMG (2014 р.в чорного кольору) д.н.з. № НОМЕР_2, номер кузова НОМЕР_3, колишній д.н.з. НОМЕР_4.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

_______ ________ _____

ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_8