Постанова № 61929504, 06.10.2016, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2016 року справа № 823/1262/16

м. Черкаси

11 год. 20 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гараня С.М.,

секретаря Тараненка М.О.,

за участю:

представника відповідача ДПІ у м. Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області ОСОБА_1 - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області про скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ФОП ОСОБА_2 звернулася в Черкаський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом, в якому просить скасувати рішення ДПІ у м. Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області від 30.08.2016 № НОМЕР_1 про застосування штрафних санкцій в сумі 2044,82грн. та нарахування пені в розмірі 529,81грн.

В обґрунтування вимог позивач зазначила, що рішенням ДПІ у м. Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області від 30.08.2016 № НОМЕР_1 до неї застосовано штрафні санкцій в розмірі 2044,82грн. та нараховано пеню в розмірі 529,81грн. за несвоєчасне перерахування єдиного внеску. Вказане рішення на думку ОСОБА_2 є протиправним, оскільки суми єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за період з жовтня по грудень 2015 та за січень 2016 були зараховані нею на єдиний казначейський рахунок 3719, що відкритий в органах Казначейства для зарахування та розподілу коштів єдиного внеску, а тому помилкове визначення працівником банку у квитанціях для зарахування коштів єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців, у тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування - р/р 37197204012301, замість рахунку який передбачений для сплати внесків фізичних осіб-підприємців, які мають найманих працівників та нараховують заробітну плату - р/р 37190201012301 не є правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання у визначений Податковим кодексом строк, а відтак і для застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Позивач до зали судового засідання не прибула, в позовній заяві просила проводити розгляд справи за її відсутності на підставі наявних матеріалів справи.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову ФОП ОСОБА_2 заперечувала повністю з підстав викладених у запереченні та просила суд залишити його без задоволення, наголосивши, що позивач неправильно спрямувала суми єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за період з жовтня по грудень 2015 та за січень 2016 по коду бюджетної класифікації (тобто не на код за яким повинні були бути погашені податкові зобовязання), в звязку з чим кошти не надійшли до відповідного рахунку, а отже сума податкового зобовязання платника податків по єдиному внеску не була погашена у визначені законом строки, що стало підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

ОСОБА_2 зареєстрована фізичною особою-підприємцем 05.04.1995 за ідентифікаційним номером НОМЕР_2, перебуває на обліку в ДПІ у м. Черкасах та є платником єдиного податку (а.с.22,24).

Суд зясував, що 02.07.2016 ДПІ у м. Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-14925-23, відповідно якої за ФОП ОСОБА_2 станом на 30.06.2016 року обліковувалась заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 1856,01грн.

Зазначена вимога була оскаржена позивачем в адміністративному порядку до ДПІ у м. Черкасах, яка своїм рішенням від 19.08.2016 № 16635/23-00-10-0210 вимогу від 02.07.2016 залишила без змін, а скаргу позивача без задоволення (а.с.47-48).

В подальшому, 30.08.2016 ДПІ у м. Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області на підставі ч.10 та п.2 ч.11 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за несвоєчасне перерахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування було прийнято рішення № НОМЕР_1 про застосування до ФОП ОСОБА_2 штрафних санкцій в сумі 2044 грн. 82 коп. та нарахування пені в розмірі 529 грн. 81 коп. за період з 21.10.2015 по 21.07.2016 (а.с.9-10).

Вважаючи оскаржуване рішення протиправним та таким, що прийняте з порушенням норм Податкового кодексу України та Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», ФОП ОСОБА_2 звернулась з відповідним позовом до суду за захистом порушених прав та інтересів зі сторони субєкта владних повноважень.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

У відповідності до п.191.1.2 статті 191 Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України в звязку з проведенням адміністративної реформи» від 04.07.2013р. № 404-VII, в редакції від 11.08.2013р., функції з контролю за своєчасністю подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів віднесено до компетенції контролюючих органів (органів доходів і зборів).

Суд зазначає, що спеціальним законом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, є Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.07.2010 (надалі - Закон № 2464).

Відповідно до ст.1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування згідно ст.4 Закону № 2464 зокрема є:

- фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців);

- фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту);

- фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

З огляду на викладені вище норми Закону № 2464 суд дійшов висновку, що ФОП ОСОБА_2 є страхувальником, в розумінні цього Закону, та зареєстрована, як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Приписами ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний: 1) своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; 2) вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; 3) допускати посадових осіб органу доходів і зборів до проведення перевірки правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, а до проведення перевірки щодо достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, та для призначення пенсій - посадових осіб органів Пенсійного фонду за наявності направлення та/або наказу про перевірку та посвідчення осіб, надавати їм передбачені законодавством документи та пояснення з питань, що виникають у процесі перевірки.

Відповідно до ст.9 вказаного вище Закону для зарахування єдиного внеску в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах відкриваються в установленому порядку небюджетні рахунки відповідному органу доходів і зборів. Зазначені рахунки відкриваються виключно для обслуговування коштів єдиного внеску.

Обслуговування коштів єдиного внеску здійснюється згідно з положенням про рух коштів, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Розрахункове обслуговування органу доходів і зборів здійснюється відповідно до умов договорів між центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, і власниками рахунків.

Платники, зазначені в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, які не мають банківського рахунку, сплачують внесок шляхом готівкових розрахунків через банки чи відділення зв'язку.

Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Відповідно до ч.10 ст.25 Закону № 2464, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Приписами п.2 ч.11 ст.25 вказаного Закону, орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Згідно зі ст.25 Закону № 2464, про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування єдиного внеску. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до органу доходів і зборів вищого рівня або до суду з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це територіального органу доходів і зборів, яким прийнято це рішення.

Оскарження рішення органу доходів і зборів про застосування фінансових санкцій зупиняє перебіг строку їх сплати до винесення органом доходів і зборів вищого рівня та/або центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або судом рішення у справі. Строк сплати фінансових санкцій також зупиняється до ухвалення судом рішення у разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування фінансових санкцій пов'язано з виникненням або несвоєчасною сплатою суми недоїмки.

Суд наголошує, що у відповідності до Наказу Міністерства Доходів і Зборів України, Міністерства Фінансів України від 19.09.2013 № 493/815 «Про затвердження Положення про рух коштів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яке було чинне на час здійснення платежів у період з жовтня по грудень 2015 року та у січні 2016 року, зазначено, що положення розроблено відповідно до статей 8, 9, 11, 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» з метою регламентування руху коштів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та фінансових санкцій (штрафів та пені), що застосовуються згідно із Законом, на рахунках, відкритих в органах Державної казначейської служби України відповідно до вимог законодавства.

Розділом ІІ вказаного Положення передбачалось, що Міністерство доходів і зборів України та територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, об'єднані та спеціалізовані державні податкові інспекції Міндоходів відкривають в органах Казначейства небюджетні рахунки за балансовим рахунком 3719 «Рахунок для зарахування коштів, які підлягають розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування» (далі - рахунок 3719) для зарахування та розподілу коштів єдиного внеску та фінансових санкцій (далі - страхові кошти).

Відкриття рахунків 3719 здійснюється на підставі заяв Міндоходів і територіальних органів Міндоходів та інших документів у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики.

Згідно з п.3.1. Положення, страхові кошти, що сплачуються страхувальниками, зараховуються на рахунки 3719, відкриті на ім'я територіальних органів Міндоходів в управліннях (відділеннях) Казначейства.

Суд зясував, що ФОП ОСОБА_2 здійснила перерахування єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за період жовтень - грудень 2015 року та січень 2016 року на рахунок, який передбачений для сплати єдиного соціального внеску для фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування (р/р 37197204012301), а не на (р/р 37190201012301) передбачений для сплати внесків фізичних осіб-підприємців, які мають найманих працівників та нараховують заробітну плату, що стало підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

При вивченні матеріалів справи, зокрема копій квитанцій про сплату позивачем єдиного внеску за спірні періоди суд також встановив, що така сплата була здійснена на рахунок 3719 відкритий в органах Казначейства для зарахування та розподілу коштів єдиного внеску, із зазначенням банку отримувача: ГУ ДКСУ у Черкаській області, отримувач: ДПІ у м. Черкасах.

У відповідності до ч.4 ст.45 Бюджетного кодексу України (далі - БК України), податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном).

Приписами ч.5 ст.45 БК України передбачено, що податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Аналіз норм БК України дає підстави суду зробити висновок, що усі податкові надходження, справляння яких передбачено законодавством України, є доходами державного бюджету, які визнаються зарахованими до бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Поняття «єдиний казначейський рахунок» закріплене в Положенні про єдиний казначейський рахунок, затверджене Наказом Державного казначейства України від 26.06.2002 № 122 (далі - Положення № 122), та визначається як консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України.

Пунктом 2.1 цього Положення встановлено, що єдиний казначейський рахунок консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством.

Зі змісту пунктів Положення № 122 слідує, що всі сплачені податки і збори (обов'язкові платежі), в будь-якому випадку зараховуються та акумулюються на один консолідований рахунок - єдиний казначейський рахунок, а зарахування коштів на відповідний рахунок має значення лише для обліку коштів.

Вказана правова позиція узгоджується з практикою Верховного Суду України, яка відображена в постанові від 16.06.2015 по справі № 21-377а15. У вказаному рішенні колегія суду дійшла висновку, що здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету в строк, встановлений п.57.1 ст.57 ПК України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених п.126.1 ст.126 ПК України. Додатково зазначено, що оскільки такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов'язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання у визначений вказаною нормою ПК строк, а відтак і для застосування на підставі пункту 126.1 статті 126 ПК штрафних (фінансових) санкцій.

Таким чином, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, а також проаналізувавши положення чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини суд дійшов висновку, що оскільки сплата ФОП ОСОБА_2 єдиного соціального внеску за спірний період була здійснена у межах граничного терміну сплати вказаного обовязкового платежу, передбаченого нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та на спеціально відкритий для цього в Казначействі рахунок, тому посилання податкового оргауну, що сплата єдиного внеску здійснена не на правильний рахунок, як на підставу для прийняття оскаржуваного рішення є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства.

На думку суду помилкове визначення працівником банку у квитанціях для зарахування коштів єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців, у тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування, замість рахунку який передбачений для сплати внесків фізичних осіб-підприємців, які мають найманих працівників та нараховують заробітну плату (що підтверджується листом ПАТ КБ «ПриватБанк» від 01.08.2016 №20.1.0.0.0/7-20160801/904 адресованим ДПІ у м. Черкасах) не є правовою підставою для висновку про несплату (несвоєчасну) сплату необхідної суми єдиного соціального внеску та, як наслідок, прийняття рішення від 30.08.2016 № НОМЕР_1 про нарахування штрафних санкцій та пені, оскільки свій обовязок щодо сплати обовязкових платежів позивачем був виконаний у встановлені законодавством строки, що підтверджується відповідними квитанціями.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 та 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що під час вчинення дій з приводу яких подано позов, він діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а тому вимоги ФОП ОСОБА_2 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись статтями 159 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області від 30.08.2016 № НОМЕР_1 про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_2) штрафних санкцій в сумі 2044 (дві тисячі сорок чотири) грн. 82 коп. та нарахування пені в розмірі 529 (пятсот двадцять девять) грн. 81 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_2) сплачений нею судовий збір у розмірі 551 (пятсот пятдесят одна) грн. 20 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка підлягає поданню до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. У разі застосування судом частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя С.М. Гарань

Постанова складена в повному обсязі 10.10.2016 року