Постанова № 61929431, 04.10.2016, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

04 жовтня 2016 р. Справа № 802/538/16-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Віятик Н.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Бондаренка Ігоря Валерійовича

позивача: Човганюк А.М., ОСОБА_71

відповідача: Загородній Ю.С., Загороднюк О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: приватно-орендного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Колос"

до: Гайсинської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

20.04.2016 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернулось приватно-орендне підприємство «Сільськогосподарське підприємство «Колос» (далі - позивач, ПОП «Сільськогосподарське підприємство «Колос») із адміністративним позовом до Гайсинської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області (далі - відповідач, Гайсинська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 22.02.2016 року №0002071700.

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач не погоджується з висновками податкового органу, викладеними у акті перевірки від 25.11.2015 року №530/1700/30612168, а відповідно, і з прийнятим податковим повідомленням-рішенням від 22.02.2016 року №0002071700, вважає його протиправним та просить скасувати.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, надавши пояснення, що відтворюють зміст позовної заяви та просили адміністративний позов задовольнити в повному обсязі, оскільки, на думку позивача, оспорюване податкове повідомлення - рішення суперечить вимогам чинного законодавства.

Представники відповідача заперечували проти задоволення позову та надали пояснення, що встановлені перевіркою порушення діючого законодавства в дійсності мали місце. Таким чином, відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, діяв згідно із нормами чинного законодавства, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. А тому, на їх думку, адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, судом встановлено, що ПОП «Сільськогосподарське підприємство «Колос» зареєстровано Гайсинською РДА 03.02.200 року, на податковому обліку в Гайсинській ОДПІ перебуває з 21.02.2000 року.

На виконання плану-графіку проведення документальних перевірок, керуючись п. 75.1 ст. 75, ст. 77 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, ст.ст. 13, 14 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на підставі наказу Гайсинської ОДПІ за №389 від 15.10.2015 р. проведено документальну планову виїзну перевірку ПОП «Сільськогосподарське підприємство «Колос» щодо дотримання вимог податкового законодавства, в частині повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб за період з 01.07.2012 року по 30.06.2015 року. За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 25.11.2015 року №530/1700/30612168.

За висновками акту від 25.11.2015 року №530/1700/30612168 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ПОП«Сільськогосподарське підприємство «Колос» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012 року по 30.06.2015 року та враховуючи подане заперечення на вище вказаний акт перевірки із доданими заяви про застосування податкової соціальної пільги, Гайсинською ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 16.12.2015 року:

№0008241700 відповідно якого донараховано податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати(платіж 11010100) основного платежу 59421,33 грн та штрафних санкцій 46376,19 грн. за порушення вимог абз. а) п.176.2 ст. 176, пп.168.1.1 п.168.1 ст.168, пп.169.2.1 пп.169.2.2 п.169.2 ст. 1б9, пп. 169.3.4, п. 169.3 ст.169 ПК України, а саме неутримання та неперерахування в бюджет сум податку на доходи фізичних осіб із суми виплаченого доходу громадянам при виплаті доходу у вигляді заробітної плати та порушення вимог абз. а) п.176.2 ст. 176, пп.168.1.1 п.168.1 ст.168, пп.169.2.1 пп. 169.2.2 п. 169.2 ст. 169, пп. 169.3.4, п. 169.3 ст.169 ПК України, за несвоєчасне перерахування в бюджет сум утриманого податку на доходи фізичних осіб із сум, виплаченого доходу громадянам при виплаті доходу у вигляді заробітної плати;

№0008261700 відповідно якого донараховано податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку(платіж 11010400) основного платежу 171994,97 грн та штрафних санкцій 113877,49 грн. за порушення вимог абз. а) п. 176.2 ст.176, пп.170.1.1 п.170.1 ст.170, пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 ПК України, а саме неутримання та неперерахування в бюджет сум податку на доходи фізичних осіб із сум доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю).

Згідно п.56.1 ст. 56 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Не погодившись з вище прийнятими податковими-повідомленнями рішеннями позивач скористався своїм правом щодо адміністративного оскарження до Головного управління ДФС у Вінницької області. 05.02.2016 року ГУ ДФС у Вінницькій області рішенням №233/10/02-32-10-04 скасувала податкові повідомлення-рішення від 16.12.2015 року та зобов'язала Гайсинську ОДПІ сформувати та вручити нове податкове повідомлення-рішення на загальну суму 412639,55 грн.

Гайсинською ОДПІ ДФС у Вінницькій області 22.02.2016 року прийнято податкове повідомлення - рішення №0002071700, яким визначено суму грошового зобов'язання в розмірі 232839,35 грн. та штрафні санкції 179800,20 грн., на загальну суму 412639,55 грн. за порушення абз. а) п.176.2 ст.176, пп 168.1.1 п.168.1 ст.168; пп.169.2.1, пп.169 2.2. п.169.2 ст.169; пп.169.3.4. п.169.3 ст.169; пп. 170.1.1.п. 170.1. ст..170; пп.168.1. п.168.1 ст.168 ПК України та п.127.1 ст.127 ПК України.

Рішення ГУ ДФС у Вінницькій області про результати розгляду первинної скарги № 233/10/02-32-10-04 від 05.02.2016 року було оскаржено до Державної фіскальної служби України, яка залишила без задоволення скаргу позивача та без змін Рішення ГУ ДФС у Вінницькій області.

Суд, визначаючись щодо заявлених позовних вимог, заперечень відповідача та наданих у справу доказів, виходив з наступного.

Як вбачається із акту перевірки та відповіді на заперечення до акту перевірки, податковим органом зроблено висновки, що в перевіряємий період ПОП «Сільськогосподарське підприємство «Колос» порушено:

1) вимоги встановлені пп. 169.2.1, пп. 169.2.2 п. 169.2 ст. 169, пп. 169.3.4, п. 169.3 ст. 169 ПК України, а саме при визначенні суми податку на доходи фізичних осіб при виплаті працівникам підприємства доходу у вигляді заробітної плати, в деяких випадках безпідставно застосовувалась податкова соціальна пільга та виплаті оподаткованого доходу по листках непрацездатності без утримання податку на доходи фізичних осіб, в результаті чого сума податку на доходи фізичних осіб занижена на 60844,38 грн.;

2) вимоги встановлені абз. а) п.176.2 ст.176, пп. 170.1.1.п. 170.1. ст..170; пп.168.1. п.168.1 ст.168 ПК України, а саме не утримання та не перерахування в бюджет мінімального розміру податку на доходи фізичних осіб громадян з нарахованого (отриманого) доходу від оренди земельних ділянок ПОП «Сільськогосподарське підприємство «Колос» по діючих договорах оренди земельних ділянок (паї) в загальній сумі 171994,97 грн. (за 2012 рік - 60474,95 грн.; за 2013 рік - 60474,95 грн.; за 2014 рік 51045,07 грн.).

Суд, частково погоджується з висновками податкового органу, які наведенні в акті перевірки від 25.11.2015 року №530/1700/30612168 та відповіді №4705/10/17-08 від 01.12.2015 на заперечення до акту перевірки, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

За приписами пп. 168.1.1, 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Відтак, ПОП «Сільськогосподарське підприємство «Колос» є податковим агентом і сплачувало податок на доходи фізичних осіб до бюджету до або під час виплати заробітної плати працівникам.

Проте, перевіркою правомірності оподаткування виплат по листках непрацездатності встановлено випадки проведення таких виплат без утримання податку на доходи фізичних осіб.

Представником позивача щодо вказаного порушення зазначено, що ПОП «Сільськогосподарське підприємство «Колос» за приписами положень визначених у ст. 165 Податкового кодексу України не має сплачувати податок на доходи фізичних осіб з виплат по листках непрацездатності, оскільки виплати по листках непрацездатності, це страхові виплати, які проводяться із фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування, що не включаються до загального місячного оподаткованого доходу.

Однак, суд з даним трактуванням норм податкового законодавства не погоджується, та зазначає, що відповідно до п. 163.1 ст. 163 Податкового кодексу України базою оподаткування платника податку (як резидента, так і нерезидента) є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, який складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту), включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку і є базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб, що встановлено пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 кодексу.

Підпунктом 14.1.48 п. 14.1 ст. 14 зазначеного Кодексу передбачено, що заробітна плата для цілей розділу IV цього Кодексу - це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Пунктом 1 ст.35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими на поховання» встановлено, що допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу).

Згідно з пп. 165.1.1 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України виплати, пов'язані з тимчасовою втратою працездатності, включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Таким чином, суд погоджується з висновком податкового органу стосовно порушення ПОП «Сільськогосподарське підприємство «Колос», яке полягає у несиплаті податку на доходи фізичних осіб з виплат по листках непрацездатності.

Крім того, перевіркою правомірності оподаткування доходу працівників підприємства у вигляді заробітної плати, в деяких випадках безпідставно застосовувалась податкова соціальна пільга.

Щодо вказаного представником позивача зазначено, що дійсно під час перевірки перевіряючим не було надано усі заяви працівників на застосування податкової соціальної пільги, однак при подачі заперечень на акт перевірки та при подачі первинної скарги були додані усі необхідні заяви працівників на застосування податкової соціальної пільги. Проте, податкоим органом були взяті до уваги лише заяви, які були додані до заперечень на акт перевірки.

Як зазначено представниками відповідача, керуючись п.44.6 ст.44 ПК України Гайсинська ОДПІ врахувала подані до заперечення по акту перевірки документи та з урахуванням них прийняла податкові повідомлення рішення.

Разом з тим, подані при подачі первинної скарги на податкові повідомлення-рішення заяви на застосування податкової соціальної пільги по особах: ОСОБА_5, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_6, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, не були взяті до уваги, оскільки були поданні після прийняття рішення.

Однак, із вказаним суд не погоджується, з огляду на таке.

Відповідно до п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки платник податків не надає контролюючому органу документи, вважається, що такі документи були відсутні у платника податків, а якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення надає такі документи то вони повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду питання про прийняття рішення.

Відтак, враховуючи, що 05.02.2016 року ГУ ДФС у Вінницькій області своїм рішенням №233/10/02-32-10-04 скасувала податкові повідомлення-рішення від 16.12.2015 року №0008241700 та №0008261700, та зобов'язала Гайсинську ОДПІ прийняти нове податкове повідомлення-рішення, суд вважає, що податковим органом необхідно було взяти до уваги додані до первинної скарги заяви про застосування податкової соціальної пільги.

Таким чином, враховуючи наведене вище та беручи до уваги розрахунок суми податку на доходи фізичних осіб з урахуванням заяв на застосування податкової соціальної пільги за період з жовтня 2012 року по червень 2015 року, що сформований на вимогу суду відповідачем, суд дійшов висновку, що Гайсинська ОДПІ неправомірно визначила розмір податку з доходів фізичних осіб при виплаті заробітної плати та при виплаті по листках непрацездатності на суму 49188,19 грн.

Крім того, перевіркою встановлено, що ПОП «Сільськогосподарське підприємство «Колос» не утримувало та не перераховувало в бюджет мінімальний розмір податку на доходи фізичних осіб громадян з нарахованого (отриманого) доходу від оренди земельних ділянок по діючих договорах оренди земельних ділянок (паї) в загальній сумі 171994,97 грн.

На думку представників позивача ПОП «Сільськогосподарське підприємство «Колос» (Орендар) не є податковим агентом, щодо сплати податку з доходів фізичних осіб з орендної плати за землю, а тому власник земельної ділянки (Орендодавець) і зобов'язаний сплачувати податок на дохід, який отримує у формі орендної плати.

Однак, суд критично оцінює дане твердження представників позивача, оскільки в пп 170.1.1 п. 170.1 ст.170 ПК України чітко вказано, що податковим агентом платника податку (ПДФО) - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар. При цьому об'єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу, встановлена законодавством з питань оренди землі.

Згідно з пп. 170.1.4 п. 170.1 ст. 170 Податкового кодексу України, доходи, зазначені у підпунктах 170.1.1-170.1.3 цього пункту, оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування (виплати) за ставкою, визначеною пунктом 167.1статті 167 цього Кодексу..

Таким чином, ст. 170 Податкового кодексу України установлено, що доходи фізичних осіб від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю оподатковуються при їх виплаті за їх рахунок.

Відповідно до ч. 2 п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом..

Податок підлягає сплаті (перерахуванню) / сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу (пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України).

Отже, лише у разі виплати орендарем доходу - орендної плати фізичній особі від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю, орендар як податковий агент зобов'язаний нарахувати, утримати, перерахувати податок на доходи фізичних осіб до бюджету.

Як встановлено судом, база оподаткування податку з доходів фізичних осіб від надання в оренду земельної частки (паю) була перевіряючими була визначена згідно відомостей відділу Держгеокадастру у Гайсинському районі Вінницької області, відповідно до якої у 2012 році кількість діючих договорів оренди укладених з ПОП «Сільськогосподарське підприємство «Колос» становила 388, у 2013 році - 388 та у 2014 році 338.

При цьому, представником позивача зазначено, що ПОП «Сільськогосподарське підприємство «Колос» не здійснювалась виплата орендної плати у 2012 році по 41 договорах з 388, у 2013 році по 43 договорах з 388 та у 2014 році по 43 договорах з 338, що підтверджується випискою з книги нарахування орендної плати за відповідні роки.

Відтак, юридична оцінка встановлених судом обставин свідчить про завищення донарахованого грошового зобов'язання до платника податку при перевірці контролюючим органом. Це потягло за собою помилкове визначення бази оподаткування і як наслідок - неправильне нарахування податку з доходів фізичних осіб.

Крім того, у справі №2а/0270/4049/11 за позовом ПОП СП «Колос» до Гайсинської ОДПІ про скасування податкового повідомлення-рішення по ПДФО судом встановлено, що орендар - ПОП «Сільськогосподарське підприємство «Колос» є податковим агентом орендодавців.

Таким чином, враховуючи наведене вище та беручи до уваги розрахунок мінімального розміру бази оподаткування та відповідної мінімальної суми податку на доходи фізичних осіб за 2012-2014 роки, що сформований на вимогу суду відповідачем, суд дійшов висновку, що Гайсинська ОДПІ неправомірно визначила розмір податку з доходів фізичних осіб від надання в оренду земельної частки (паю) на суму 14073,13 грн.

Щодо застосування штрафних санкцій до ПОП «Сільськогосподарське підприємство «Колос», застосованих відповідно до оскаржуваного податкового-повідомлення рішення, суд зазначає наступне.

Відповідальність за порушення вимог податкового законодавства передбачена Главою 11 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п. 127.1 ст. 127 ПК України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету, а дії, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Суд зазначає, що застосування штрафу більшого розміру, за вказаною статтею Податкового кодексу України, можливе у разі встановлення контролюючим органом порушення протягом 1095 днів вдруге, втретє та більше, яке зафіксовано в акті перевірки та, відповідно, в податковому повідомленні-рішенні.

Як вбачається з наданого контролюючим органом розрахунку штрафних санкцій до позивача застосовано штрафну санкцію за жовтень 2012 року в розмірі 25 відсотків в сумі 355,76 грн., за листопад 2012 року в розмірі 50 відсотків на суму 669,32 грн. та за грудень 2012 року - червень 2015 року в розмір 75 відсотків в сумі 172558,25 грн.

Отже, до позивача застосовано фінансову санкцію за вчинення порушення вперше (25%), повторно (50%), а також втретє (75%).

Разом з тим, як встановлено судом, до позивача раніше не було застосовано штрафні санкції за приписами п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України по податку на доходи фізичних осіб.

Таким чином, суд зазначає про відсутність підстав для застосування до позивача штрафу в розмірі 50 та 75 відсотків за порушення вчинене позивачем повторно та втретє, оскільки відповідачем не доведено наявність акту передвіки та податкового повідомлення-рішення, яким зафіксовано вчинення позивачем аналогічне порушення вперше.

Суд відхиляє доводи відповідача наведених в додаткових поясненнях щодо правомірного застосування штрафної санкції в розмірі 25, 50 та 75 відсотків через щомісячну несплату податку на доходи фізичних осіб на протязі 1095 днів, про що зафіксовано в акті перевірки від 25.11.2015 року №530/1700/30612168, з огляду на те, що протягом перевіреного періоду позивач вчинив одне і те саме продовжуване порушення щодо невиплати (неперерахування) податку на доходи фізичних осіб у визначений законодавством термін, а для визначеності повторності порушення податкового законодавства необхідною умовою є вчинення аналогічного порушення протягом 1095 днів та притягнення платника податків до фінансової відповідальності.

Вказана правова позиція узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, що була викладена в ухвалі № К/800/59780/14 від 03.02.2015 року прийнятої у справі № 826/12402/14.

Також Верховний суд України в постанові від 16.04.2013 року по справі №21-89а13 зазначив, що не виконуючи протягом певного періоду обов'язок щодня дpyкyвати фіскальний звітний чек та, відповідно, обов'язок забезпечувати зберігання контрольних стрічок, суб'єкт підприємницької діяльності вчиняє продовжуване порушення щодо незабезпечення зберігання фіскальних звітних чеків та незабезпечення зберігання контрольних стрічок, відповідно.

Отже, виходячи з правової позиції Верховного суду України у зазначеній справі, не виконуючи протягом певного періоду обов'язок щодо ненарахування, неутримання та/або несплати (неперерахування) податку на доходи фізичних осіб платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, суб'єкт господарської діяльності вчиняє продовжуване порушення щодо невиконання вимог п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України.

Враховуючи, що згідно зі ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, за дії (бездіяльність), які у своїй сукупності складають єдине продовжуване правопорушення, можливо притягнути до відповідальності лише один раз.

Таким чином, суд вважає, що контролюючий орган безпідставно застосував штраф у розмірі 50 та 75 відсотків суми податку, оскільки не застосовував до позивача штрафних санкції по абз. 1 п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України, що виключає по собі наявність вчинення порушення повторно та втретє або більше і підстав для застосування розміру штрафу у вигляді 50 та 75 відсотків суми податку.

З огляду на вищенаведене, розмір штрафної санкції визначений контролюючим органом виходячи з суми несвоєчасно несплаченого податку в розмірі 50 відсотків та в розмір 75 відсотків визначений Гайсинською ОДПІ протиправно, а тому на переконання суду правильним буде застосування штрафної санкції на сум несвоєчасно несплаченого податку в розмірі 25 відсотків.

На підставі вищевикладеного суд вважає, що висновки акту перевірки щодо порушення ПСП «Сільськогосподарське підприємство «Колос» частково є безпідставними, а тому податкове повідомлення-рішення від 22.02.2016 року №0002071700 підлягає скасуванню як протиправне в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 63261,32 грн. та штрафної (фінансової) санкції в розмірі 137405,69 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до пп. 21.1.4 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України, посадові , особи контролюючих органів зобов'язані не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

В силу ч. 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Надавши правову оцінку всім обставинам справи, які знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, доводяться як показами представників сторін, так і матеріалами справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 3 статті 94 КАС України передбачено, що якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, Вінницький окружний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Гайсинської ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області №0002071700 від 22.02.2016р. в частині визначення суми податкового зобовязання з з податку на доходи фізичних осіб в сумі 63 261,32 грн. та штрафної (фінансової) санкції в сумі 137 405,69 грн.

3. В решті позову відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватно- орендного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Колос" (код ЄДРПОУ 30612168) сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 3094,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Гайсинської ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 39469566)

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Віятик Наталія Володимирівна