Рішення № 61929077, 06.10.2016, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/2947/15-ц

Номер провадження 2/404/90/16

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2016 року Кіровський районний суд міста Кіровограда

в складі: головуючого судді Кулінка Л.Д.

за участю секретаря Муравйової С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кропивницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_1, до ОСОБА_2, ОСОБА_3, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_4 у справах дітей виконавчого комітету Кіровоградської міської ради, про визнання договору недійсним,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, з врахуванням заяви (а.с. 194) про визнання недійсним договору дарування № 708 від 18.11.2014 року, відповідно до якого ОСОБА_2, через свого представника ОСОБА_5, подарував ОСОБА_3 2/25 частини будинку № АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач з чоловіком, ОСОБА_6 23.07.2011 року придбали 1/5 частку по АДРЕСА_1 в рівних частках, в зв'язку з чим їм належало по 1/10 частці кожному на праві спільної часткової власності. Чоловік позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер, після його смерті відкрилась спадщина на 1/10 частку вищевказаного будинку. Спадкоємцями померлого є позивач та діти спадкодавця - відповідач, ОСОБА_2 та ОСОБА_5. З заявами про прийняття спадщини звернулись позивач та відповідач. Брат відповідача, ОСОБА_5, відмовився від спадщини на користь брата, ОСОБА_2 (відповідача у справі). Таким чином, після смерті ОСОБА_6 його син ОСОБА_2 успадкував 2/25 частини спірного будинку. Сам відповідач у вказаному будинку не проживав, разом з тим надав згоду на проживання у цій частці своєму брату з його співмешканкою та її дитиною, в подальшому народилась їх спільна дитина. В зв'язку з неможливістю спільного проживання та виникненням конфліктних ситуацій позивач звернулась до суду з позовом про припинення права власності на частку у спільному майні та визнання права власності на цю частку за нею. Внесла на депозитний рахунок суду грошові кошти - компенсацію за належну відповідачеві частку будинку. Однак під час розгляду справи відповідачі, ОСОБА_3, яка є співмешканкою брата відповідача та ОСОБА_2 уклади договір дарування 2/25 частки будинку. Позивач вважає, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3, укладаючи оспорюваний договір, мали на меті не передачу безоплатно у власність цього майна, а бажали уникнути негативних для себе наслідків у вигляді можливої втрати права власності на частку спірного будинку за рішенням суду. Відтак дарування 2/25 частини будинку № АДРЕСА_1 не відповідало внутрішній волі дарувальника та обдарованого та не мало на меті створення будь-яких правових наслідків, а тому звернулась до суду з про визнання вказаного договору дарування недійсним.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат ОСОБА_7 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з врахуванням заяви (а.с. 194), та наполягав на їх задоволенні, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник адвокат ОСОБА_8 проти задоволення позовних вимог заперечили в повному обсязі та просили відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування заперечень зазначено, що позивачем не надано доказів, що оспорюваний договір дарування укладено з метою уникнення цивільно-правових наслідків у вигляді припинення права власності на 2/25 частини будинку АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2. Зазначила, що відповідач ОСОБА_3 проживала разом із своєю сім'єю за вищевказаною адресою починаючи з травня 2013 року по листопад 2014 року. Частина будинку, в якій вони проживали, належала ОСОБА_2 на праві приватної спільної часткової власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.12.2012 року. Подарувати спірну частину домоволодіння родині ОСОБА_5 відповідач, ОСОБА_2 планував ще в 2013 році, але через відсутність коштів на оформлення договору дарування не мали можливості цього зробити. На сьогоднішній день відповідач ОСОБА_3 не має можливості з ОСОБА_5 та двома малолітніми дітьми проживати у спірній частині домоволодіння, оскільки позивач просто їх туди не пускає. В зв'язку з чим, родина з дітьми вимушена винаймати житло. Також вказувала, що відповідачі по справі, маючи необхідний обсяг цивільної дієздатності, діючи добровільно, за внутрішнім покликанням, усвідомлюючи зміст, умови, значення та наслідки такої події, уклали договір дарування. Даний договір дарування укладений в письмовій формі та нотаріально посвідчений. Також, відповідачем ОСОБА_3 подано до суду письмові заперечення (вх. № 37729 від 17.11.2015 року, а.с. 97-98) про відмову в задоволенні позову з вищевказаних підстав.

Відповідач ОСОБА_2 та його представники в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечили в повному обсязі та просили відмовити в задоволенні позову. Також відповідачем надано суду письмові пояснення по справі (вх. № 13430 від 27.04.2016 року, а.с. 139-140), в яких зазначено, що після смерті батька ОСОБА_2 неодноразово приїздив до будинку померлого, проживав там певний час, намагався усіляко після смерті підтримувати свою мачуху ОСОБА_1. У зв'язку з тим, що відповідач отримав постійну роботу у місті Харкові, останній не міг довго перебувати у місті Кіровограді. На весні 2013 року ОСОБА_2 запропонував брату ОСОБА_5 та його родині переїхати жити до належної відповідачу частини домоволодіння, оскільки брат не мав свого житла. ОСОБА_1 проти такого проживання ОСОБА_5 разом із родиною на той час не заперечувала. Коли відповідач дізнався, що дружина брата вагітна, а в ОСОБА_2 відпала необхідність повертатися до міста Кіровограда, останній вирішив подарувати належну йому частку спірного домоволодіння родині ОСОБА_5. Частка будинку подарована саме дружині брата, оскільки у ОСОБА_5 на той час існувала кредитна заборгованість. Зазначив, що жодного прихованого змісту договір дарування не мав.

Ухвалою Кіровського районного суду міста Кіровограда від 05.08.2016 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_4 у справах дітей виконавчого комітету Кіровоградської міської ради (а.с. 164). Представник третьої особи ОСОБА_4 у справах дітей виконавчого комітету Кіровоградської міської ради в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 173, 201, 231). Причини неявки суду не повідомив.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та їх представників, показання свідків, дослідивши та оцінивши докази по справі в їх сукупності, судом встановлено таке.

Калинівською сільською радою Кіровоградського району Кіровоградської області 18.05.2012 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_1, про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 2. Прізвище після реєстрації шлюбу чоловіка: ОСОБА_6, дружини: ОСОБА_1. Зазначене підтверджується свідоцтвом про шлюб, серії НОМЕР_4 від 18.05.2012 року (а.с. 12).

Згідно договору купівлі-продажу від 23.07.2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_9 та зареєстрованого в реєстрі за № 6195, ОСОБА_6 та ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належала 1/5 частка домоволодіння з господарсько-побутовими будівлями (по 1/10 частці у праві власності кожний), яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 8-10).

ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, про що в Книзі реєстрації смертей зроблено відповідний актовий запис за № 1582, що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_5 від ІНФОРМАЦІЯ_1 року, виданим Міським відділом по державній реєстрації смертей ОСОБА_10 управління юстиції у Кіровоградській області, (а.с. 13).

Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина на 1/10 частку домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

ОСОБА_1, як спадкоємцю першої черги майна ОСОБА_6, 19.12.2012 року видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/50 частку домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 14). Вказане свідоцтво посвідчене приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Яценко Я.В. та зареєстрований в реєстрі за № 1367, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 32854040 від 19.12.2012 року (а.с. 15) та витягом про реєстрацію прав № 36885593 від 21.12.2012 року Обласного комунального підприємства «Кіровоградське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» (а.с. 16).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 26165974 від 29.08.2014 року, наданого Реєстраційною службою Кіровоградського міського управління юстиції у Кіровоградській області, 2/25 частини спірного домоволодіння належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Яценко Я.В. 26.12.2012 року та зареєстрованого в реєстрі за № 1400 (а.с. 17). Інший спадкоємець, ОСОБА_5 (син спадкодавця) відмовився від спадщини на користь свого брата, відповідача у справі ОСОБА_2, в зв'язку з наявністю у ОСОБА_5 кредитної заборгованості та з метою уникнення можливого звернення стягнення на успадковане майно, про що надавали пояснення відповідачі та їх представники.

Судом встановлено, що між ОСОБА_2 (надалі - Дарувальник), від імені якого на підставі довіреності діяв ОСОБА_5, з однієї сторони та ОСОБА_3 (надалі - Обдарована), з другої сторони 18.11.2014 року укладено договір дарування частки домоволодіння (далі - Договір дарування), посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Мамченко А.А. та зареєстрований в реєстрі за № 708 (а.с. 5-6).

Вищевказане також підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № НОМЕР_6 від 18.11.2014 року (а.с. 6 на звороті - 7).

За пунктом 1 цього Договору дарування дарувальник, обізнаний про безоплатність цього правочину без будь-якого примусу, насильства або якихось погроз, дарує (передає у власність) обдарованої, а обдарована, приймає в дар 2/25 часток домоволодіння з надвірними будівлями та спорудами за № 36, який знаходиться по вулиці Пирогова в місті Кіровограді, надалі за текстом («Майно» або «Об'єкт»).

Відповідно до пункту 2 Договору дарування 2/25 часток домоволодіння з надвірними будівлями та спорудами, які даруються, належать, дарувальнику на праві приватної спільної часткової власності на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.12.2012 року, посвідченого Яценко Я.В., приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу за реєстровим № 1400.

Згідно пункту 7 Договору дарування дарувальник розуміє, що за своєю природою договір дарування є безоплатним, а тому він не має права вимагати від обдарованої вчинення на свою користь будь-яких дій майнового або немайнового характеру.

В домовій книзі для прописки громадян, які проживають у будинку № АДРЕСА_1 зазначено, що власником 2/25 частини вказаного будинку є ОСОБА_3 на підставі договору дарування № 708 від 18.11.2014 року (а.с. 100-101). Також за відомостями домової книги (а.с. 101 на звороті, 110-111) та за відомостями адресно-довідкового підрозділу ГУДМС УДМС України в Кіровоградській області (а.с. 25 на звороті) ОСОБА_3 зареєстрована за вищевказаною адресою.

ОСОБА_13 та ОСОБА_14 є дітьми відповідача ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_7 від 21.05.2014 року, виданим повторно Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Новоархангелського районного управління юстиції у Кіровоградській області (а.с. 102) та свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_8 від 15.07.2015 року, виданим Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кіровоградського міського управління юстиції (а.с. 103). На підставі відомостей, що містяться в домовій книзі Квартальним комітетом № 20 Кіровського району міста Кіровограда видано довіку № 870 від 05.12.2015 року, в якій зазначено, що за адресою: АДРЕСА_1 проживає ОСОБА_3, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 (а.с. 109).

При цьому, відповідачем ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснено, що в спірному будинку на даний час вона з дітьми не проживає, оскільки між нею та позивачем виник конфлікт.

Допитані в судовому засіданні свідок ОСОБА_15, яка є кумою ОСОБА_3, а також свідок ОСОБА_16, яка є колишньою дружиною померлого рідного брата ОСОБА_6, надали такі показання. ОСОБА_2 приїжджав до спірного будинку за життя батька на канікули та вихідні, оскільки навчався у місті Харків, де і залишився працювати. Після смерті ОСОБА_6 стосунки між позивачем та ОСОБА_2 були дуже добрі, останній всіляко намагався підтримувати ОСОБА_1, допомагав їй по господарству. З дозволу позивача в спірний будинок вселилися ОСОБА_3 разом з ОСОБА_5 та своєю дитиною від попереднього шлюбу. Свідкам було відомо про намір відповідача, ОСОБА_2 подарувати свою частину будинку брату, оскільки відповідач знав, що не повернеться проживати до міста Кіровограда, а також постійно намагався допомагати родині брата як морально, так і матеріально. Проте, згодом відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 і його цивільною дружиною погіршилися, почали виникати постійні сварки, що в результаті призвело до того, що позивач вигнала останніх з будинку. ОСОБА_1 спочатку говорила, що не буде претендувати на спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_6, проте згодом подала заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Саме з моменту подачі вищевказаної заяви ОСОБА_16 і не спілкується із позивачем. Дані свідки також зазначили, що ОСОБА_1 постійно писала скарги до правоохоронних органів на сусідів. Свідок ОСОБА_15 особисто була присутня, коли відповідач ОСОБА_3 намагалася потрапити до власної частини будинку, однак позивач чинила їй в цьому перешкоду.

Свідки ОСОБА_17 та ОСОБА_18 ніколи не бачили, щоб ОСОБА_2 проживав за адресою: АДРЕСА_1, дуже рідко приїздив в гості. Після смерті ОСОБА_6 у спірному будинку разом з позивачем проживали ОСОБА_3 та ОСОБА_5, з якими у ОСОБА_1 постійно виникали сварки, через їх поведінку, а саме: постійні гості, пиятика. Також свідки зазначили, що знали ОСОБА_3 за ім'ям «ОСОБА_15».

Показання свідків свідчать про неможливість спільного проживання позивача з відповідачем, ОСОБА_3, також сторонами надавались аналогічного змісту пояснення. Крім того, в матеріалах справи міститься довідка № 22/18387 від 16.09.2014 року, в якій зазначено, до ОСОБА_1 зверталася до Кіровського ВМ Кіровоградського МВ УМВС України в Кіровоградській області із заявами по факту неправомірних дій ОСОБА_2, ОСОБА_19, ОСОБА_16 та з боку сусідів (а.с. 22).

Судом також встановлено, що позивач ОСОБА_1 22.09.20104 року звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, про припинення права власності останнього на 2/25 частини будинку № АДРЕСА_1; визнання за ОСОБА_1 права власності на 2/25 частини вищевказаного будинку та виплати компенсації ОСОБА_2 в розмірі 26400,00 грн. коштів за його частку в спірному володінні, які будуть внесені ОСОБА_1 на депозитний рахунок Кіровського районного суду міста Кіровограда (а.с. 177-178).

Ухвалою судді Кіровського районного суду міста Кіровограда від 01.10.2014 року відкрито провадження у цивільній справі № 404/8110/14-ц за вищевказаною позовною заявою (а.с. 179), судове засідання було призначено на 05.11.2014 року. Грошові кошти за частку спірного домоволодіння внесені на депозитний рахунок суду.

Водночас, оспорюваний Договір укладається 18.11.2014 року, тобто після судового засідання, при цьому, в пункті 4 Договору дарування зазначено, представник дарувальника стверджує, що відчужувані 2/25 часток домоволодіння з надвірними будівлями та спорудами, на момент укладення цього договору нікому іншому не продані, не подаровані, іншим способом не відчужені, під заставою, в тому числі податковою, забороною (арештом) не перебувають, судового спору щодо них немає, як внесок до статутного капіталу юридичних осіб вони не внесені, та не є предметом спадкового договору.

Тобто представником сторони Договору дарувальника ОСОБА_2, не повідомляється нотаріусу про судове провадження щодо об'єкта дарування.

Відповідно до пункту 12 оспорюваного Договору дарування представник дарувальника та обдарована стверджують, що однаково розуміють значення і умови цього договору та його правові наслідки, взаємно підтверджують дійсність намірів при його укладенні, а також те, що договір не має характеру уявного (фіктивного) та удаваного правочину, не є зловмисним і відповідає їх дійсним намірам створити для себе юридичні наслідки, зміст цього договору, а також зміст зазначених у пункті 14 договору статей Цивільного кодексу України та Сімейного кодексу України їм зрозумілий, питань, які залишилися б нез'ясованими для них, немає.

Відповідно до частини першої статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною першою статті 717 Цивільного кодексу України визначено, що за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Згідно статті 718 Цивільного кодексу України дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі. Дарунком можуть бути майнові права, якими дарувальник володіє або які можуть виникнути у нього в майбутньому.

Звертаючись до суду з позовом про визнання оспорюваного договору недійсним, ОСОБА_1, як на підставу для задоволення позовних вимог, посилається на статтю 234 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Причому такі цілі можуть бути протизаконними (наприклад, укладення громадянином договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації), або фіктивний правочин може взагалі не мати правової мети. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, незалежно від того, в якій формі він вчинений, його нотаріального посвідчення та державної реєстрації.

У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 року роз'яснено, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

За змістом положень статтей 3, 4 та 11 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні інтереси у спосіб, визначений законам України. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (частина перша статті 215 Цивільного кодексу України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину встановлені статтею 203 Цивільного кодексу України, зокрема за частиною п'ятою цієї статті правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Тобто однією з умов чинності правочину є спрямованість волі учасників на реальне досягнення обумовленого ним юридичного результату.

Частина третя статті 10 Цивільного процесуального кодексу України та стаття 60 Цивільного процесуального кодексу України покладають на кожну сторону обов'язок довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_2, даруючи власну частину майна ОСОБА_3 був обізнаний про наявність судового спору щодо 2/25 частини домоволодіння АДРЕСА_1, про що не повідомив нотаріусу під час посвідчення договору, а відтак міг передбачити негативні наслідки для себе у випадку задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності. Обставини щодо наявності судового провадження також були відомі іншій стороні Договору дарування (обдарованій), яка є співмешканкою представника дарувальника - ОСОБА_5.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що оспорюваний Договір дарування є фіктивним, оскільки дії сторін під час його укладення направлені не на реальне настання правових наслідків, обумовлених договором дарування, а на фіктивний перехід права власності на спірну частку житлового приміщення від ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та вважає встановленим наявність умислу на укладення договору дарування майна між вказаними особами з метою його приховання та уникнення від виконання в майбутньому можливого позитивного судового рішення щодо припинення права власності ОСОБА_2 на 2/25 частки будинку АДРЕСА_1 та визнання такого права за позивачем.

Питання судових витрат суд вирішує у відповідності з вимогами статті 88 Цивільного процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 202, 203, 215, 234, 717, 718 Цивільного кодексу України; статтями 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 213-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір дарування частки домоволодіння, укладений між ОСОБА_2, від імені якого діяв ОСОБА_5 та ОСОБА_3 18.11.2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Мамченко А.А., та зареєстрований в реєстрі за № 708.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3; відома адреса: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_5, відома адреса: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 121,80 грн. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_6, що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1; відома адреса: АДРЕСА_2; АДРЕСА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_5, відома адреса: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 121,80 грн. судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Кіровського Л. Д. Кулінка

районного суду

м.Кіровограда