Ухвала суду № 61928848, 06.10.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/2284/16-ц Головуючий у І інстанції Муранова-Лесів І. В.Провадження № 22-ц/780/5453/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 26 06.10.2016

УХВАЛА

Іменем України

06 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді: Матвієнко Ю.О.,

суддів: Мельника Я.С., Олійника В.І.,

при секретарі:Бобку О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішенняБориспільського міськрайонного суду Київської області від 31 травня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

В березні 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просив стягнути з нього заборгованість за договором в розмірі 15 112 грн. 47 коп., яка складається із: заборгованості за кредитом в розмірі 2704 грн. 50 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 9 062 грн. 14 коп., комісії в розмірі 2 150 грн., а також штрафу (фіксована частина) в розмірі 500 грн., штрафу (процентна складова) в розмірі 695 грн. 83 коп.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 16 листопада 2010 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено договір, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 2800 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п.2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку» складає між ним та банком договір, що підтверджується його підписом в заяві.

ОСОБА_3 нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами ОСОБА_3», які викладені на банківському сайті, з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.1.12.6 «Правил користування платіжною карткою».

Одночасно пунктом 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни ОСОБА_3 та інших невід»ємних частин Договору. Таким чином, розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватись ОСОБА_3 за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п. 1.1.3.1.9 Умов та правил надання банківських послуг.

Позивач свої зобов»язання виконав належним чином, натомість відповідач ОСОБА_2 не надавав банку своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, внаслідок чого за договором утворилась заборгованість в розмірі 15 112 грн. 47 коп., яку і просив стягнути позивач з відповідача на свою користь.

Заочним рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 31 травня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 16.11.2010 року у розмірі 4999 грн. 24 коп., яка складається з: 2 704 грн. 50 коп. заборгованості за кредитом, 1 577 грн. 63 коп. заборгованості за процентами за користування кредитом, а також штрафів відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг в розмірі 500 грн. фіксована частина та 214 грн. 11 коп. - процентна складова.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судові витрати в розмірі 1 378 грн.

В решті вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» подав на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду в частині зменшення розміру процентів за користування кредитом та процентної складової штрафу скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовну вимогу ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості по процентам у розмірі 9 062,14 грн. та процентної складової штрафу у розмірі 695,83 грн. задовольнити. Рішення в іншій частині апелянт просив залишити без змін.

Заслухавши доповідь доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 16 листопада 2010 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено договір, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 2800 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п.2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку», складає між ним та банком договір, що підтверджується його підписом в заяві.

Зі змісту Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 16.11.2010 року вбачається, що сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору шляхом підписання зазначених письмових документів, а також скріплення їх печаткою юридичної особи позивача (а.с.5).

Відповідно до змісту вказаної Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 16.11.2010 року відповідач ОСОБА_2 підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Памяткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, становить між ним та банком договір про надання банківських послуг.

Крім того, зі змісту підписаної відповідачем 16.11.2010 року Довідки про умови кредитування з використанням платіжної карти «кредитка Універсальна» 30 днів пільгового періоду базова процентна ставка в місяць становить 3%, тобто 36% річних (а.с.6).

Відповідно до п. 2.1.1.2.3. та 2.1.1.2.4. Умов та Правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06.03.2010 року №СП-2010-256, підписання договору являється згодою клієнта відносно прийняття любого розміру кредитного ліміту, встановленого банком (а.с.7-30).

Згідно п. 2.1.1.5.5. Умов та Правил надання банківських послуг, відповідач зобовязаний погашати заборгованість по кредиту, відсоткам за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

У відповідності до п. 2.1.1.5.6. Умов та Правил надання банківських послуг, клієнт зобовязаний у разі невиконання зобовязань за договором, на вимогу банку виконати зобовязання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та ОСОБА_4), оплати винагороди банку.

Відповідно до п. 1.1.2.7 Умов та правил, власник картки зобовязаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення ОСОБА_4.

Згідно п. 2.1.1.7.6. Умов та правил, при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобовязань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, позичальник зобовязаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5 % від суми позову.

Відповідно до п. 2.1.1.12.9 Правил користування платіжною карткою, боржник доручає списувати з будь-якого рахунку, відкритого в ОСОБА_3, в тому числі з картрахунку, грошові кошти для здійснення платежу з ціллю повного або часткового погашення боргових зобовязань.

Пунктом 1.1.2.4. Умов та Правил визначено, що за незгодою зі зміною Правил та/або «Тарифів Банку», які викладені на банківському сайті, позичальник зобовязується надати ОСОБА_3 письмову заяву про розірвання цього Договору та погасити виниклу перед ОСОБА_3 заборгованість.

Згідно п. 1.1.3.2.3. Умов та правил, банк має право на зміну ОСОБА_3, які викладені на банківському сайті, а також інших умов обслуговування рахунків. При цьому банк, за виключенням випадків зміни наданого Кредиту (кредитного ліміту) зобовязаний не менш як за 7 днів до введення змін проінформувати Клієнта, зокрема у виписці по картрахунку відповідно до п.4.9 цього договору

У відповідності до п. 1.1.7.12 Умов та правил, договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк.

Також вказаними Умовами та правилами передбачено, що за користування Кредитом і ОСОБА_4 нараховує проценти в розмірі, встановленому Тарифами ОСОБА_3, з розрахунку 360 календарних днів в році, якщо інше не передбачено п.2.1.1.12.13.

З наявного в справі розрахунку заборгованості (а.с.4) вбачається, що станом на 31.12.2015 року за відповідачем ОСОБА_2 рахується заборгованість на загальну суму 15 112 грн. 47 коп., яка складається з: 2 704 грн. 50 коп. заборгованості за кредитом, 9 062 грн. 14 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом, 2 150 грн. заборгованості за пенею та комісією, штрафів: 500 грн. фіксована частина та 695 грн. 83 коп. - процентна складова.

Судом також встановлено, що позивачем нараховувались проценти за користування кредитом, виходячи з процентної ставки: з 31.01.2014 року по 31.08.2014 року включно - 30%, з 01.09.2014 року по 31.03.2015 року включно 34,8% річних, з 01.04.2015 року по 31.12.2015 року включно 43,2% річних (а.с.4, 4 зворот). Крім того, позивачемокремо проводилось нарахування відсотків на залишок поточної заборгованості за кредитом та на залишок простроченої заборгованості за кредитом, яка в своїй сукупності становила 2 704 грн. 50 коп. та не змінювалась протягом усього строку нарахування процентів (з 31.01.2014 по 31.12.2015 року включно).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 2 704 грн. 50 коп. заборгованості за кредитом, 1 577 грн. 63 коп. заборгованості за процентами за користування кредитом, а також штрафів відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг в розмірі 500 грн. фіксована частина та 214 грн. 11 коп. - процентна складова, суд першої інстанції виходив з доведеності та обґрунтованості цих вимог, і колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Оскільки наявними в матеріалах справи письмовими доказами підтверджується факт укладення між сторонами договору та факт існування за ним заборгованості внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх обовязків, висновок суду про стягнення цієї заборгованості є законним та обґрунтованим.

Правильним є і рішення суду в частині зменшення розміру процентів з визначеної позивачем суми - 9 062,14 грн. до 1 577 грн. 63 коп., оскільки у позивача не було підстав для збільшення процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку, що суперечить вимогам ст.1056-1 ЦК України.

Так, за змістом ч.1 ст.1056-1 ЦК Українипроцентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

За змістом ч.3 вищевказаної статті фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до вимог ч.4 ст. 1056-1ЦК, у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Частиною 5 та 6 ст.1056-1 ЦК України передбачено, що індекс, що використовується у формулі визначення змінюваної процентної ставки, повинен відповідати таким вимогам:

1) поточне значення індексу повинно періодично, але не рідше одного разу на місяць, публікуватися в засобах масової інформації або оприлюднюватися через інші загальнодоступні регулярні джерела інформації. Кредитний договір повинен містити посилання на джерело інформації про відповідний індекс;

2) індекс повинен ґрунтуватися на об'єктивних індикаторах фінансової сфери, що дозволяють визначити ринкову вартість кредитних ресурсів;

3) значення індексу повинно встановлюватися незалежною установою з визнаною діловою репутацією на ринку фінансових послуг.

У разі застосування змінюваної процентної ставки у кредитному договорі повинен визначатися максимальний розмір збільшення процентної ставки.

Таким чином, судом вірно встановлено, що укладеним між сторонами договором, в тому числі вищезазначеними Умовами та Правилами надання банківських послуг, затвердженими наказом від 06.03.2010 року №СП-2010-256, не передбачено порядок розрахунку змінюваної процентної ставки, який би дозволяв точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору, не передбачено формули визначення змінюваної процентної ставки, а також максимального розміру збільшення процентної ставки.

Оскільки позивачем визнано, що підтверджується даними розрахунку заборгованості, що на момент надання відповідачу кредиту позивачем була зменшена процентна ставка до 30,0% річних (порівняно з процентною ставкою, що діяла на момент укладення договору 16.11.2010 року 36% річних), колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що вказану процентну ставку слід визнати фіксованою, яка не може змінюватись протягом дії кредитного договору в односторонньому порядку банком шляхом внесення змін до ОСОБА_3, оскільки без дотримання вищенаведених вимог ст.1056-1 ЦК України така умова договору є нікчемною.

Виходячи з наведеного, а також досягнутих сторонами істотних умов при укладенні договору, правильним є висновок суду про те, що відповідачу мали бути нараховані, а ним сплачені, проценти за вказаний позивачем період з 31.01.2014 року по 31.12.2015 року включно, за 700 днів фактичного користування кредитом в наступній сумі: 2704,50 грн./360 днів *700 днів* 30% (0,3) = 1577,63 грн.

Обгрунтованим є і рішення суду в частині відмови у стягненні з відповідача на користь позивача пені в розмірі 2150 грн., виходячи з наступного.

Зі змісту позовної заяви та розрахунку заборгованості вбачається, що за порушення грошових зобовязань за один і той самий період позивачем нараховано як пеню, так і штрафи (а.с.4), внаслідок чого відповідача ОСОБА_2 двічі притягнуто до одного і того ж виду відповідальності.

Так, цивільно-правова відповідальність це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обовязку новим, або у приєднанні до невиконаного обовязку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обовязків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення порушення строків виконання грошових зобовязань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Відповідна правова позиція Верховного суду України викладена в постанові №6-2003цс15 від 23 жовтня 2015 року.

Доводів, які б спростували законність та обґрунтованість ухваленого судом першої інстанції рішення, апеляційна скарга позивача не містить.

Оскільки судом першої інстанції повно і всебічно зясовані всі обставини справи, дана належна правова оцінка доказам, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.

Заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 31 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий :

Судді: