Рішення № 61928827, 06.10.2016, Апеляційний суд Київської області

права № 761/1253/15-ц Головуючий у І інстанції Болобан В. Г.Провадження № 22-ц/780/5470/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 26 06.10.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

06 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Матвієнко Ю.О.,

суддів: Мельника Я.С., Олійника В.І.,

при секретарі: Бобку О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» на рішення Обухівського районного суду Київської області від 03 серпня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» до ОСОБА_2, треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроінвестпродукт», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Національний банк України, про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А :

В січні 2015 року ПАТ «Банк «Київська Русь» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, мотивуючи свої вимоги тим, що 08.04.2011 року між АБ «Київська Русь» (на даний час ПАТ «Банк «Київська Русь») та ТОВ «Агроінвестпродукт» був укладений кредитний договір №13943-20/11-1 для корпоративних клієнтів, відповідно до умов якого банк відкрив позичальнику невідновлювальну кредитну лінію та в її межах надав кредитні кошти на наступних умовах: сума кредиту 15000 000,00 грн.; кінцевий термін повернення кредиту 07.04.2012 року; процентна ставка 19%. В подальшому сума кредиту за домовленістю сторін була збільшена до 16800000 грн., процентна ставка до 21%.

Згідно п. 4.1. кредитного договору повернення кредиту здійснюється позичальником шляхом перерахування коштів із свого поточного рахунку на позичковий рахунок в АБ «Київська Русь». Заборгованість за кредитом повертається позичальником у відповідності до Графіка зменшення ліміту кредитування. У випадку порушення позичальником встановлених цим пунктом договору строків повернення кредиту, сума несплаченої в строк заборгованості за кредитом вважається простроченою та переноситься банком на рахунки для обліку простроченої заборгованості позичальника за кредитом.

Позивач ПАТ «Банк «Київська Русь» прийняті на себе зобовязання виконав, натомість позичальник ТОВ «Агроінвестпродукт» свій обовязок з повернення суми кредиту не виконав, чим грубо порушив права та інтереси позивача.

В забезпечення виконання зобов'язань 08.04.2011 року між позивачем та відповідачемОСОБА_2був укладений договір поруки № 14113-20/11-5, відповідно до умов якого відповідач, як поручитель, поручився перед кредитором за виконання боржником зобов»язань згідно умов кредитного договору.

В зв'язку з невиконанням боржником за основним зобовязанням умов кредитного договору в частині повернення суми кредиту та відсотків за користування ним, що привело до утворення заборгованості, позивач звернувся до суду з позовом до відповідачаОСОБА_2, як поручителя, про стягненнязаборгованості за кредитом у розмірі 22 802 704,02 грн. та понесених по справі судових витрат у розмірі 3 654,00 грн.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 03 серпня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі на рішення суду позивач, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга ПАТ «Банк «Київська Русь» підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 08.04.2011 року між АБ «Київська Русь» (на даний час ПАТ «Банк «Київська Русь») та ТОВ «Агроінвестпродукт» був укладений кредитний договір № 13943-20/11-1 для корпоративних клієнтів, відповідно до умов якого банк відкрив позичальнику невідновлювальну кредитну лінію та в її межах надав кредитні кошти на наступних умовах: сума кредиту 15 000 000,00 грн.; кінцевий термін повернення кредиту 07.04.2012 року; процентна ставка 19%. В подальшому сума кредиту за домовленістю сторін була збільшена до 16800000 грн., процентна ставка до 21%.

В забезпечення виконання зобовязань позичальника за кредитним договором від 08.04.2011 року, був укладений договір поруки від 08.04.2011 року між ПАТ «Банк «Київська Русь» таОСОБА_2, відповідно до умов якого відповідач, як поручитель, поручився перед кредитором за виконання боржником зобов»язань згідно умов кредитного договору.

Також встановлено, що боржник ТОВ «Агроінвестпродукт» свої обов»язки в частині повернення суми кредиту та сплати відсотків за користування ним належним чином не виконував, внаслідок чого за договором станом на 08.06.2015 року утворилась заборгованість в розмірі 22 802 704,02 грн., що підтверджується наявними в справі письмовими доказами, неспростованими відповідачем. Вищевказана заборгованість складається із: основної заборгованості за кредитом в розмірі 16800000,00 грн.; несплачених відсотків в розмірі 3430200,00 грн.; пені за несвоєчасну сплату процентів в розмірі 421643,75 грн.; пені за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 1187506,85 грн.; пені за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 593753,00 грн.; простроченої заборгованості за кредитом з урахуванням індексу інфляції в розмірі 369600,00 грн.

Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції виходив з недоведеності права позивача на стягнення з відповідача, як поручителя, заборгованості за кредитним договором, однак з такими висновками суду погодитись не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Зі змісту договору поруки від 08.04.2011 року, копія якого наявна в матеріалах справи, вбачається, що відповідач ОСОБА_2 поручився перед позивачем ПАТ «Банк «Київська Русь» за виконання ТОВ «Агроінвестпродукт» його обов»язків за кредитним договором.

Посилання суду в рішенні на неможливість огляду в судовому засіданні оригіналів кредитного договору та договору поруки, як на одну з підстав відмови в позові, є необґрунтованим, оскільки судом при розгляді справи було встановлено, що оригінали вищевказаних документів вилучено слідчим, що підтверджується протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 13.04.2016 року (том 2, а.с.14-47). Крім того, на вимогу суду банком були надані завірені належним чином старшим слідчим ОВС четвертого відділу розслідування кримінальних проваджень Головного слідчого управління ДФС України майором податкової міліції ОСОБА_3 копія договору поруки від 08.04.2011 року №14113-20/11-5; копія договору про внесення змін до договору поруки від 07.04.2014 року; копія договору про внесення змін до договору поруки від 17.12.2014 року; копія додаткового договору №1 про внесення змін до договору поруки від 22.07.2011 року; копія додаткового договору №2 про внесення змін до договору поруки від 31.01.2012 року (том 2, а.с.61-71). Всі вищевказані документи містять підпис поручителя ОСОБА_2, факт чого ним самим не спростовано жодними належними та допустимими доказами.

Необгрунтованими є і посилання суду на відсутність в договорі поруки підпису позичальника ТОВ «Агроінвестпродукт», оскільки згідно ст. 553 ЦК України під порукою розуміється договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов»язку за основним договором, тобто для укладення договору поруки необхідне волевиявлення двох сторін: кредитора та поручителя, і згода боржника на його укладення згідно діючого цивільного законодавства не вимагається.

Посилання суду в рішенні на те, що договір поруки, укладений між сторонами, розірвано згідно укладеного між ними 20 лютого 2015 року договору про внесення змін до договору поруки, є помилковими, виходячи з наступного.

19.03.2015 року на підставі постанови Правління Національного банку України від 19.03.2015 року №190 «Про віднесення ПАТ «Банк «Київська Русь» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №61 про запровадження строком на три місяці, з 20.03.2015 року по 19.06.2015 року включно, тимчасової адміністрації та призначення ОСОБА_4 уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у вказаній банківській установі.

Повноваження та функції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків визначаються Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Згідно п. 16 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим законом.

Відповідно до п. 6 ст. 2 вищевказаного закону ліквідація банку це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Тобто, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, а закон пріоритетним щодо інших законодавчих актів України в даних правовідносинах.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду зобов»язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними.

За результатами проведення вказаної перевірки виявлений правочин, що підпадає під ознаки нікчемності у відповідності до вимог ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», відповідно до якої правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов»язання без встановлення обов»язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог.

Оскільки ПАТ «Банк «Київська Русь» згідно умов договору, укладеного 20 лютого 2015 року між ним та ОСОБА_2 про розірвання договору поруки від 08 квітня 2011 року, відмовився від власних майнових вимог, договір від 20 лютого 2015 року згідно п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є нікчемним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені ст. 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом ч. 2 ст. 215 ЦК України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов»язані з його недійсністю.

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 4 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» фонд зобов»язаний забезпечити збереження активів та документації банку; протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Керуючись положеннями п. 4 ч. 2 ст. 37, п. 1 ч. 4 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», 03 червня 2016 року ПАТ «Банк «Київська Русь» направив ОСОБА_2 та ТОВ «Агроінвестпродукт» повідомлення № 3155/16 про нікчемність у відповідності до приписів п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Договору про внесення змін від 20 лютого 2015 року до Договору поруки №14113-20/11-5 від 08.04.2011 року, укладеного між ПАТ «Банк «Київська Русь» та ОСОБА_2 (том 2, а.с.137-142).

Таким чином, оскільки відповідачем суду, всупереч вимог ч. 1 ст. 60 ЦПК України, не надано належних та допустимих доказів на спростування факту укладення між ним та позивачем 08.04.2011 року договору поруки, висновок суду про відсутність підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача, як поручителя, заборгованості є таким, що не відповідає обставинам справи, та порушує презумпцію правомірності правочину, задекларовану в ст. 204 ЦК України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.

Оскільки висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні, не відповідають обставинам справи, рішення на підставі п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення.

Вирішуючи питання про наявність чи відсутність підстав до задоволення позову ПАТ «Банк «Київська Русь», колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов»язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов»язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов»язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов»язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов»язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником.

Згідно ч. 2 ст.554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Враховуючи обставини справи, на підставі вищенаведених норм, колегія суддів дійшла висновку про наявність в справі підстав для задоволення позову ПАТ «Банк «Київська Русь» та стягнення з ОСОБА_2, як поручителя, заборгованості на користь позивача у визначеному ним розмірі - 22 802 704,02 грн.

Оскільки позов задовольняється, то відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним по справі судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 7 673 грн. 40 коп.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» задовольнити.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 03 серпня 2016 року скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» заборгованість в розмірі 22 802 704 грн. 02 коп., що складається із: заборгованості за кредитом в розмірі 16800000 грн. 00 коп.; несплачених відсотків в розмірі 3430200 грн. 00 коп.; пені за несвоєчасну сплату процентів в розмірі 421643 грн. 75 коп.; пені за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 1187506 грн. 85 коп.; пені за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 593753 грн. 00 коп.; простроченої заборгованості за кредитом з урахуванням індексу інфляції в розмірі 369600 грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» судовий збір в розмірі 7673 грн. 40 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий :

Судді :