Рішення № 61928080, 06.10.2016, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/2855/16-ц

Провадження № 2/344/2944/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2016 року Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого - судді Мелещенко Л.В.

секретаря - Мічути Т.Б.

за участю сторін:

представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськцивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ітерком», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_6, ОСОБА_7 про розірвання договору та повернення коштів, -

В С Т А Н О В И В :

04 березня 2016 року позивач ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Ітерком», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача ОСОБА_6, ОСОБА_7 про розірвання договору та повернення коштів. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 18 листопада 2005 року між ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ітерком» укладений договір № 11 про пайову участь у будівництві багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_2. Сторонами за даним договором є виконавець Товариство з обмеженою відповідальністю «Ітерком» та пайовик ОСОБА_4. За змістом пункту 1.1 даного договору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ітерком» на підставі договору про спільну діяльність від 09 листопада 2005 року, укладеного з підприємцем ОСОБА_8, веде будівництво багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_2, а ОСОБА_4 приймає участь і вносить кошти на це будівництво для отримання квартири на умовах даного договору. Відповідно до пункту 4.1 укладеного договору, виконавець зобов'язаний завершити будівництво до кінця першого кварталу 2007 року та передати квартиру у власність ОСОБА_4 Також договором визначений порядок розрахунків, зокрема, пунктом 3.1 встановлений вид розрахунків: шляхом внесення коштів на розрахунковий рахунок, або в касу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ітерком». Позивач грошові зобов'язання, передбачені пунктом 3.2 договору, перед відповідачем виконала у повному обсязі, що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордеру № 23 від 04 липня 2006 року на суму 60 600,00 грн., №33 від 21 грудня 2006 року на суму 70 700,00 грн., № 65 від 26 березня 2007 року на суму 71 088,85 грн., що еквівалентно за курсом Національного банку України на день сплати 40 077,00 доларів США. Свої зобов'язання за даним договором відповідач не виконав по теперішній час. За таких обставин позивач просить розірвати договір № 11 про пайову участь в будівництві багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_2 від 18 листопада 2005 року, зобов'язати відповідача повернути позивачу кошти, сплачені за договором, у сумі 40 077,00 доларів США, що станом на 29 лютого 2016 року становить 1 084 243,10 грн., три проценти річних від сплачених коштів за період з 01 квітня 2007 року по 29 лютого 2016 року у сумі 286 061.91 грн., пеню від сплачених коштів у розмірі 0,02 % від суми внесеної пайовиком за кожен день прострочення, що становить 705 842,26 грн.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі на підставах, викладених у позові, просили позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про день та час слухання справи повідомлялися належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Суд, вислухавши пояснення осіб, які приймають участь у справі, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

18 листопада 2005 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ітерком», виконавцем, та ОСОБА_4, пайовиком, укладений договір №11 про пайову участь у будівництві багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_2, за умовами якого виконавець на підставі договору про спільну діяльність від 09 листопада 2005 року, укладеного з підприємцем ОСОБА_8, веде будівництво багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_2, а пайовик приймає участь і вносить кошти на це будівництво для отримання квартири на умовах даного договору.

Пунктом 1.2 даного договору визначена характеристика квартири: адреса: АДРЕСА_2 на АДРЕСА_1, загальна площа: 65,70 м.кв., кількість кімнат: 2 (дві), поверх: другий.

Відповідно до п. 2.2 договору, загальна вартість квартири становить 40 077,00 доларів США (а.с. 9-11).

Позивачем здійснена оплата на виконання умов договору № 11від 18 листопада 2005 року, що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордеру № 23 від 04 липня 2006 року на суму 60 600,00 грн., № 33 від 21 грудня 2006 року на суму 70 700,00 грн., № 65 від 26 березня 2007 року на суму 71 088,85 грн., усього на загальну суму 202 388,85 грн. (а.с. 12).

ОСОБА_4 є пенсіонером (а.с. 15).

09 листопада 2005 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ітерком» та ОСОБА_8 укладений договір про спільну діяльність (а.с. 68-69).

На своє звернення ОСОБА_4 від Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради отримала відповідь від 12 січня 2016 року за вих. № 210-у, з якої вбачається, що 26 вересня 2009 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області було зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, який був збудований Товариством з обмеженою відповідальністю «Ітерком» за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 70).

Стаття 129 Конституції України передбачає, що однією з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», кожен при вирішенні питань щодо його цивільних прав і обов'язків або встановленні обґрунтованості будь якого кримінального обвинувачення, висунутогопроти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Положеннями частин першої-третьої статті 10 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин першої-другої статті 11 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання вважається порушеним у випадку або повного його невиконання, або неналежного виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно частини першої статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини першоїстатті 612Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у встановлений договором строк.

Положеннями статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно статті 652 Цивільного кодексу України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Пунктом 4.1.в договору № 11 від 18 листопада 2005 року передбачено, що виконавець зобов'язаний завершити будівництво до кінця першого кварталу 2007 року та передати квартиру у власність пайовику (а.с. 10).

Судом встановлено, що позивач виконала у повному обсязі умови укладеного договору, сплативши кошти на загальну суму 202 388,85 грн., будівництво багатоквартирного житлового будинку по вулиці О. Сорохтея, біля будинку №143 на вулиці Чорновола в місті Івано-Франківську є незавершеним (а.с. 73-77), що також не спростовано представником відповідача, жодні будівельні роботи, спрямовані на будівництво багатоквартирного житлового будинку, не проводяться, будівництво до кінця першого кварталу 2007 року не завершено, відповідач прострочив виконання свого зобов'язання.

За таких обставин, виходячи з істотного порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Ітерком» зобов'язань за договором, враховуючи, те, що ОСОБА_4 внаслідок істотного порушення стороною договору позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (можливість отримання квартири у власність), якби позивач могла передбачити те, що виконавець не завершить будівництво і не передасть їй у власність квартиру, вона не уклала б договір, суд вважає за можливе розірвати договір № 11 про пайову участь в будівництві багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_2 від 18 листопада 2005 року та зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Ітерком» повернути ОСОБА_4 кошти, що були сплачені за договором, у сумі 202 388,85 грн.

Пункт 5.4 договору № 11 від 18 листопада 2005 року встановлює, що у випадку несвоєчасної передачі виконавцем квартири пайовику, відповідно п. 4.1. в, виконавець сплачує пеню в розмірі 0,02 % від суми внесеної пайовиком за кожен день прострочення.

Згідно статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частинами першою-другою статті 258 Цивільного кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Таким чином, строк позовної давності в один рік згідно зі статтею 258 Цивільного кодексу України щодо стягнення пені обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням до суду.

Частина перша статті 261 Цивільного кодексу України передбачає, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як визначено правилами статті 264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного з кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

У відповідності до частин третьої-четвертої статті 267 Цивільного кодексу України, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи те, що представник відповідача заявила про застосування позовної давності, відповідачем ані особисто, ані за його дорученням не здійснювалося жодних дій, які б свідчили відповідно до статті 264 Цивільного кодексу України про переривання строку позовної давності, а представники позивача не зазначили поважні причини пропуску строку давності і не надали суду доказів, що підтверджують поважність причини пропуску, суд вважає можливим застосувати строк позовної давності, оскільки позивачу ніщо не заважало регулярно звертатися до суду за стягненням пені за укладеним договором, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги про зобов'язання повернути пеню підлягають задоволенню частково у сумі 14 744,39 грн. з наступного розрахунку: 202 388,85 (кошти, сплачені за договором) х 0,02 % (пеня у розмірі 0,02 % від внесеної пайовиком суми за кожен день прострочення) х 365 (днів) : 100 = 14 774,39 грн.

Щодо позовних вимог про зобов'язання повернути три проценти річних, то суд виходить з наступного.

Стаття 625 Цивільного кодексу України встановлює, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статті 625 Цивільного кодексу України, положеннями якої позивач обґрунтовує вказані вимоги, базою для відповідних нарахувань є заборгованість, а саме: прострочене грошове зобов'язання.

Між тим у відповідача відсутнє грошове зобов'язання перед позивачем, оскільки у договорі на відповідача покладений обов'язок завершити будівництво та передати квартиру, на чому слушно наголосила у судовому засіданні представник відповідача.

У свою чергу, стаття 625 Цивільного кодексу України не передбачає можливості здійснення відповідних нарахувань на суми, що стягуються при розірванні договору.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині судом залишаються без задоволення як юридично неспроможні.

У відповідності до положень статті 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи з вищевикладеного, суд, оцінивши докази, надані сторонами у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ітерком», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_6, ОСОБА_7 про розірвання договору та повернення коштів підлягають частковому задоволенню

На підставі вищевикладеного, відповідно до статей 256-258, 261, 267, 526, 530, 610, 611, 612, 629, 652 Цивільного кодексу України, керуючись статтями 3, 4, 6, 7, 10, 57-60, 77, 88, 169, 197, 209, 212-214, 218, 222, 223, 292, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ітерком», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_6, ОСОБА_7 про розірвання договору та повернення коштів задовольнити частково.

Розірвати договір № 11 про пайову участь в будівництві багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_2, укладений 18 листопада 2005 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ітерком» та ОСОБА_4.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Ітерком» повернути ОСОБА_4 кошти, сплачені за договором № 11 від 18 листопада 2005 року, у сумі 202 388,85 грн. (двісті дві тисячі триста вісімдесят вісім грн. 85 коп.).

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Ітерком» повернути ОСОБА_4 пеню у сумі 14 744,39 грн. (чотирнадцять тисяч сімсот сорок чотири грн. 39 коп.).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області у десятиденний строк з дня проголошення рішення. Особи, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Вступна та резолютивна частини рішення складені, підписані у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 06 жовтня 2016 року.

Повний текст рішення суду складений 10 жовтня 2016 року.

Суддя Л.В. Мелещенко