Рішення № 61925369, 03.10.2016, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/4815/16-ц

№ провадження 2/208/2171/16

РІШЕННЯ

Іменем України

03 жовтня 2016 р. м. Кам'янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, у складі:

Головуючого судді Івченко Т.П.,

при секретарі Бейгул Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Дніпродзержинської місцевої прокуратури Дніпропетровської області, заінтерисовані особи: Комунальний заклад «Дніпродзержинська міська лікарня швидкої медичної допомоги» Дніпропетровської обласної ради» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 «про зобовязання вчинити певні дії», -

встановив:

До провадження Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області надійшла цивільна справа за позовом Дніпродзержинської місцевої прокуратури Дніпропетровської області, заінтерисовані особи: Комунальний заклад «Дніпродзержинська міська лікарня швидкої медичної допомоги» Дніпропетровської обласної ради» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 «про зобовязання вчинити певні дії», в якій прохали стягнути зі ОСОБА_2 на користь Комунального закладу «Дніпродзержинська міська лікарня швидкої медичної допомоги» Дніпропетровської обласної ради» для зарахування в обласний бюджет на розрахунковий рахунок №35425323035283 в ГУДКСУ Дніпропетровської області, МФО 805012, ЄДРПОУ 01985854 витрати на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_3 в сумі 1680 (одна тисяча шістсот вісімдесят) гривень 04 копійки.

В огрунтування позовних вимог, прокурор Дніпродзержинської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 зазначила, що 07.07.2016 року за результатами судового розгляду клопотання прокурора про звільнення неповнолітнього ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності в порядку ст. 47 КК України (у рамках кримінального провадження № 12015040800002558 від 23.12.2015 року за ч.2 ст. 125 КК України) ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська неповнолітнього ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст. 47 КК України з передачею останнього на поруки колективу навчального закладу.

Під час розгляду зазначеного кримінального провадження встановлено, що

14.12.2015 року, приблизно о 12.20 годин неповнолітній ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, знаходячись біля останнього підїзду будинку №80/1 по проспекту Аношкіна в місті Камянському, зустрів раніше знайомого йому ОСОБА_3. В ході зясування особистих відносин між собою, ОСОБА_5 наніс потерпілому ОСОБА_3 один удар кулаком лівої руки в обличчя, в результаті чого спричинив потерпілому ОСОБА_3 згідно висновку судово-медичного експерта № 26-Е від 11.01.2016 року тілесні пошкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми з раною на обличчі ( слідом загоєння котрої є виявлений у нього рубець ), які відносяться до ЛЕГКИХ тілесних пошкоджень з короткочасним розладом здоровя, як викликавши розлад здоровя більше 6, але менш 21 дня.

Згідно довідки-калькуляції КЗ «Дніпродзержинська міська лікарня швидкої медичної допомоги», вартість лікування потерпілого ОСОБА_3, який перебував на стаціонарному лікуванні в нейрохірургічному відділенні КЗ «Дніпродзержинська міська лікарня швидкої медичної допомоги» з 14.12.2015 по 18.12.2015 становить 1 680,04 грн.

Представник позивача в судове засідання подала заяву, в якій просить провести розгляд справи за її відсутності, на підставі поданих нею доказів, підтримала позовні вимоги у повному обсязі.

В судове засідання відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 подали заяву в якій просили провести розгляд справи за їх відсутності, зазначив, що витрати, які понесені закладом охорони здоровя на лікування потерпілого ОСОБА_3 відшкодують у повному обсязі.

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що за результатами судового розгляду кримінального провадження за обвинуваченням неповнолітнього ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України 07.07.2016 року, Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська неповнолітнього ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст. 47 КК України з передачею останнього на поруки колективу навчального закладу.

Під час судового розгляду клопотання про закриття кримінального провадження на підставі ст. 47 КК України, питання відшкодування витрат закладу охорони здоровя на лікування потерпілого ОСОБА_3 не розглядалось.

У звязку із отриманими тілесними ушкодженнями потерпілий ОСОБА_3 перебував на стаціонарному лікуванні в нейрохірургічному відділенні КЗ «Дніпродзержинська міська лікарня швидкої медичної допомоги» з 14.12.2015 по 18.12.2015.

Відповідно до довідки-калькуляції КЗ «Дніпродзержинська міська лікарня швидкої медичної допомоги», вартість перебування особи у нейрохірургічному відділенні на стаціонарному лікуванні становить 420 (чотириста двадцять гривень) 01 копійка. ОСОБА_3 перебував на стаціонарному лікуванні у зазначеному відділенні протягом 4 днів, отже вартість витрат закладу охорони здоровя на лікування потерпілого ОСОБА_3 становить 420,01 грн. * 4 дні = 1680 (одна тисяча шістсот вісімдесят) гривень 04 копійки.

Згідно ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Положеннями ч.1 ст. 61 ЦПК України встановлено, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Таким чином, суд приходить до висновку, що факт заподіяння неповнолітнім ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, на лікування якого КЗОЗ «Дніпродзержинська міська лікарня швидкої медичної допомоги» Дніпропетровської обласної ради витрачено 1 680, 04 грн., доказуванню не підлягає.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Частиною 1 ст. 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину. Якщо лікування проводилось закладом охорони здоровя, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Згідно зі ст. 1179 Цивільного кодексу України неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах.

У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини.

Відповідно до довідки про доходи неповнолітнього ОСОБА_1, останній є студентом Дніпродзержинського індустріального коледжу ДВНЗ «Український державний хіміко-технологічний університет», стипендію не отримує, інших видів доходів не має, тому суд приходить до висновку, що кошти на відшкодування витрат лікувального закладу на лікування потерпілого від злочину підлягають стягненню з матері неповнолітнього ОСОБА_1 ОСОБА_2.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

При цьому, особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 2 ст. 11 ЦПК України).

Відповідач у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог не заперечував, тобто використав свої процесуальні права особи, яка бере участь у справі на свій власний розсуд.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог прокурора у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 60, 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 11, 1166, 1206, 1179 ЦК України, суд

вирішив:

Позов керівника Дніпродзержинської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Комунального закладу «Дніпродзержинська міська лікарня швидкої медичної допомоги» Дніпропетровської обласної ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2 «про відшкодування коштів, витрачених закладом охорони здоровя на стаціонарне лікування особи, потерпілої від кримінального правопорушення», - задовольнити.

Стягнути зі ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, (ідентифікаційний код НОМЕР_1), яка зареєстрована за адресою: м. Камянське, просп.. Свободи, 97-12, на користь КЗ «Дніпродзержинська міська лікарня швидкої медичної допомоги» Дніпропетровської обласної ради, р/р 35425323035283 в ГУДКСУ Дніпропетровській області, МФО 805012, код 01985854 для зарахування до обласного бюджету суму витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_3, у розмірі 1680 (одна тисяча шістсот вісімдесят) гривень 04 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області в 10-денний строк з дня його проголошення через Заводський районний суд м. Дніпродзержинська. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Івченко Т. П.