Вирок № 61924846, 11.10.2016, Ківерцівський районний суд Волинської області

Справа № 158/1857/16-к

Провадження № 1-кп/0158/97/16

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2016 року Ківерцівський районний суд Волинської області

в с к л а д і: головуючого судді Пономарьової О.М.

при с е к р е т а р і Грубі М.Є.

з участю прокурора Стасюка А.П.

потерпілої ОСОБА_2

захисника - адвоката Розума П.П.

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ківерці кримінальне провадження № 12016030100000640 про обвинувачення ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

в с т а н о в и в:

10 липня 2016 року близько 15 години ОСОБА_4, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, не маючи прав на керування транспортними засобами, керуючи технічно справним автомобілем марки «ВАЗ-21063», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись заднім ходом по автомобільній дорозі в с. Хорлупи по вул. Зелена, поблизу будинку 24 зі сторони с. Романів Луцького району в напрямку с. Покащів Ківерцівського району, в порушення вимог пунктів 10.9, 12.3 Правил дорожнього руху України, був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не зреагував на її зміну, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості, не вибрав безпечної швидкості, внаслідок чого допустив наїзд на малолітнього пішохода ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди малолітній пішохід ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4 отримав тілесні ушкодження: відкрита непроникаюча черепно-мозкова травма у вигляді перелому скроневої та потиличної кісток справа з переходом на основу черепа з забоєм головного мозку, садна в ділянці обличчя, шиї, плечової ділянки справа, підшкірна гематома навколо правого ока, які за ступенем тяжкості згідно висновку судово-медичної експертизи № 759 від 27.07.2016 року відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя.

Порушення ОСОБА_4 правил дорожнього руху знаходиться в прямому причинному зв'язку зі скоєнням дорожньо-транспортної пригоди та наслідками, що настали.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 свою вину в інкримінованому злочині визнав повністю, суду показав, що 10.07.2016 року в с. Хорлупи Ківерцівського району Волинської області, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керував автомобілем «ВАЗ-21063» та рухаючись заднім ходом не помітив малолітнього ОСОБА_5, внаслідок чого здійснив наїзд на останнього. У вчиненому щиро розкаюється та просить не позбавляти волі.

Показання обвинуваченого щодо обставин вчинення даного кримінального правопорушення в судовому засіданні ствердила потерпіла ОСОБА_2. Суду показала, що збитки заподіяні злочином, відшкодовані повністю. Просила суворо не карати.

Враховуючи те, що ОСОБА_4 в повному обсязі визнав свою вину у вчинені інкримінованого йому кримінальному правопорушенні за обставинами, наведеними у обвинувальному акті, беручи до уваги те, що інші учасники судового розгляду не оспорюють вказані обставини, і судом встановлено, що останні правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позицій, роз'яснивши їм положення ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували щодо розгляду кримінальної справи в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та потерпілої.

За таких обставин суд вважає доведеною винуватість підсудного ОСОБА_4 в порушенні правил дорожнього руху, якими заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, і кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 286 КК України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" від 23 грудня 2005 року №14 при призначенні покарання за ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, суд у відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до тяжких злочинів, особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується посередньо.

Судом також враховано думку потерпілої, яка просила суворо не карати, особу підсудного, який після вчинення дорожньо-транспортної пригоди критично оцінив свою протиправну поведінку, що виразилось у визнанні вини, відшкодування завданих збитків.

Крім того, суд враховує обставини, які згідно зі ст. 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченого, а саме: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, повне відшкодування завданих збитків.

Обставиною, яка згідно ст. 67 КК України обтяжує покарання обвинуваченого є вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння.

За таких обставинах, враховуючи дані про особу підсудного, який хоч і вчинив тяжкий злочин перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, що є обставиною що обтяжує покарання, однак приймаючи до уваги обставини, що пом'якшують покарання, суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства, з призначенням мінімального покарання передбаченого санкцією статті, за якою він притягується до кримінальної відповідальності, із звільненням від відбування покарання з випробуванням.

В силу абз. 3 п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» у зв'язку з відсутністю в обвинуваченого права керування транспортними засобами суд не призначає додаткового покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст.286 КК України, у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

У справі заявлено цивільний позов прокурора Ківерцівського відділу Маневицької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної ради до ОСОБА_4 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину.

У відповідності до ч.ч.1,3 ст.1206 ЦК України, особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, при цьому, якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності або власності територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

В силу п.3 Постанови Пленуму ВСУ від 07.07.1995р. №11 "Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат", витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров'я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.

Згідно довідки Волинського обласного дитячого територіального медичного об'єднання потерпілий ОСОБА_5 знаходився на стаціонарному лікуванні у дитячому ортопедо-травматологічному відділенні лікарні з 10.07.2016 р. по 19.07.2016р. Загальна сума коштів, витрачених закладом на стаціонарне лікування потерпілого, становить 2564,37 грн. і підлягає стягненню з ОСОБА_4 в дохід держави для зарахування на спеціальний рахунок: р/р 31416544700001 в ГУДКСУ у Волинській області, МФО 803014, ЗКПО 38009371, ГУК у Волинській області 24060300 .

Судові витрати у справі відсутні.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України: автомобіль марки «ВАЗ-21063», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, який належить ОСОБА_6, що зберігається на майданчику тимчасового тримання затриманих транспортних засобів Ківерцівського ВП ГУНП у Волинській області повернути власнику.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд -

з а с у д и в:

Визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, призначивши покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.

Згідно п.п. 2, 3, 4 ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_4 наступні обов'язки:

- не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- періодично з'являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.

Позов прокурора Ківерцівського відділу Маневицької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної ради задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави в особі Волинської обласної ради 2 564 ( дві тисячі п'ятсот шістдесят чотири) грн. 37 коп. витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_5, зарахувавши на рахунок: р/р 31416544700001 в ГУДКСУ у Волинській області, МФО 803014, ЗКПО 38009371, ГУК у Волинській області 24060300 .

Речовий доказ: автомобіль марки «ВАЗ-21063», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, який належить ОСОБА_6, що зберігається на майданчику тимчасового тримання затриманих транспортних засобів Ківерцівського ВП ГУНП у Волинській області, повернути власнику - ОСОБА_6.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Волинської області протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Ківерцівський районний суд.

Суддя Ківерцівського районного суду О.М. Пономарьова