Справа № 815/3406/16
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2016 року м.Одеса
ОСОБА_1 окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С. при секретарі Кузьменко Е.Х., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Югвинпром до ОСОБА_1 митниці ДФС, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_2 управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправною відмову ОСОБА_1 митниці ДФС щодо повернення ТОВ Югвинпром сум надмірно сплачених на загальну суму 95571,10 грн. та зобовязати ОСОБА_1 митницю ДФС підготувати висновок про повернення з Державного бюджету України помилково та/ або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів ТОВ Югвинпром на загальну суму 95571,10 грн.,-
ВСТАНОВИВ:
З позовом до суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Югвинпром до ОСОБА_1 митниці ДФС, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_2 управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправною відмову ОСОБА_1 митниці ДФС щодо повернення ТОВ Югвинпром сум надмірно сплачених на загальну суму 95571,10 грн. та зобовязати ОСОБА_1 митницю ДФС підготувати висновок про повернення з Державного бюджету України помилково та/ або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів ТОВ Югвинпром на загальну суму 95571,10 грн.
В судовому засіданні 06.10.2016 року представником позивача були підтримані заявлені позовні вимоги з огляду на те, що відповідач ОСОБА_1 митниця ДФС безпідставно прийнято рішення про відмову у поверненні надмірно сплачених позивачем податків та зборів. Представник ОСОБА_1 митниці ДФС був сповіщений належним чином про день, час та місце слухання справи, але в судове засідання не прибув без поважних причин, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності (а.с.65), а тому, на підстаі положень ч.4 ст.128 КАС України, суд ухвалив рішення про розгляд справи за його відсутності та за відсутності представника третьої особи Головного управління ДКС України в Одесткій області.
Дослідивши наявні письмові докази суд встановив наступні факти та обставини:
Відповідач - ОСОБА_1 митниця ДФС України на підставі ст.12-15 Митного кодексу України та п.3,4 Положення про Державну митну службу України, затвердженого Указом Президента України від 08.02.1997 року №126/97 є місцевим и підрозділами центрального органу державної виконавчої влади в галузі здійснення митного контролю за переміщеннями вантажів через митний кордон та згідно ст.ст.30,31,70,71 цього ж Кодексу здійснюють митне оформлення вантажів, надають роз`яснення суб`єктам зовнішньоекономічної діяльності з питань митного оформлення вантажів, наявності або відсутності пільг щодо сплати податків та зборів за переміщення вантажів через митний кордон, а тому його рішення, дії або бездіяльність з цього приводу на підставі ст.55 Конституції України, п.1 ч.2 ст.17, ст.104 КАС України можуть бути оскаржені до суду в порядку адміністративного судочинства.
21.05.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Югвинпром» (далі ТОВ «Югвинпром») (Покупець, Україна) та ShanghaiHillwayCo., LTD(Продавець, Китай) було укладено договір купівлі-продажу № Н 150521 (далі - Договір), згідно умов якого Продавець зобовязується продати, а Покупець купити винну кислоту L+ у кількості 20 метричних тонн, загальна вартість якої складає 73 000 доларів США (вартість 1 тонни - 3650 доларів США), що у гривневому еквіваленті становить 1 585 131,78 гривень.
На виконання умов Договору Продавець відвантажив Покупцеві Товар у кількості та за вартістю, передбаченою Договором, що підтверджується інвойсом № Н150521 від 21.05.2015 року.
15.03.2012 року між ТОВ «Югвинпром» (Довіритель) та Компанією «Юкка» (Повірений) у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю укладено договір доручення, згідно п.1.1 якого Довіритель доручає, а Повірений приймає на себе зобовязання надавати послуги митного брокера у відношенні вантажів, майна та послуг Довірителя, що переміщуються через митний кордон України.
Для митного оформлення винної кислоти повіреним було подано митну декларацію №500080000/2015/б/н з визначенням вартості за придбаний товар за ціною контракту з використанням основного методу визначення митної вартості, у якій товар був задекларований у митному режимі «імпорт 40».
Митна вартість вказаного вище товару визначена декларантом за ціною господарської операції, вчиненої у відповідності до вимог зовнішньоекономічного контракту (Договору) № Н 150521 від 15.05.2015 року та становить 73 000,00 доларів США.
Під час здійснення митного контролю позивач отримав від ОСОБА_1 митниці наступне повідомлення: «подані декларантом документи містять розбіжності, а саме: різні зразки підписів продавця в зовнішньоекономічному контракті №Н 150521 від 21.05.2015 та інвойсі №Н150521 від 21.05.2015. Вказані розбіжності можуть свідчити про неавтентичність поданих до митного оформлення документів та про можливу підміну документів з метою заниження заявленої митної вартості товарів. Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів відповідно до частини 5 статті 54 Митного кодексу України (далі МКУ) має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості та письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 МКУ додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. Згідно із п.3 ст. 53 МКУ Вам запропоновано на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: каталог, прейскурант,(прайс листи) виробника товару; виписку з бухгалтерської документації; копію митної декларації країни відправлення. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.»
На вищевказаний запит ОСОБА_1 митниці представником позивача електронним повідомленням (лист №37 від 07.08.2015 року) було надано наступні додаткові документи: копія митної декларації країни відправлення №223120150811785993 від 24.06.2015 року, бухгалтерська документація №632 від 06.08.2015 року (оборотно-сальдова відомість по рахунку №632 від 06.08.2015 року), прайс-лист б/н від 01.03.2015 року (прайс-лист Shanghai Hillway Co., LTD на період з 01.03.2015 по 01.09.2015 року).
Електронним повідомленням (лист №38 від 10.08.2015 представник позивача зазначив, що декларантом надано усі наявні документи для підтвердження митної вартості товару, а також те, що інші додаткові документи на даний час відсутні і не можуть бути пред'явлені на протязі 10 діб.
Рішенням ОСОБА_1 митниці ДФС від 10.08.2015 року № 500080005/2015/000017/2 здійснено коригування заявленої позивачем митної вартості товарів у сторону збільшення та встановлено, що митна вартість товару складає 4,3149 доларів США за одиницю (1 кг) та 86 298,00 доларів США - за всю кількість задекларованого товару (20 000 кг).
3 метою випущення товару у вільний обіг у відповідності до ч.7 ст.55 МК України повіреним позивача було подано митну декларацію № 500080005/2015/001400 від 11.08.2015 року, та позивачем було сплачено митні платежі (ввізне мито - 6,5%, додатковий імпортний збір - 5% та податок на додану вартість - 20%) у сумі 620 213,15 гривень, з яких: 524 642,05 гривень - митні платежі, нараховані згідно із митною вартістю товарів, визначеною декларантом, з використанням основного методу визначення митної вартості (за ціною договору); 95 571,10 гривень - митні платежі, що становлять різницю між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом з використанням резервного методу (сума гарантії) та складається з мита у розмірі 18520,03 грн. , імпортного збору у розмірі 14246,18 грн., податку на додану вартість у розмірі 62804,89 грн.
ОСОБА_1 окружним адміністративним судом була розглянута справа № 815/5573/15 про визнання протиправним та скасування рішення ОСОБА_1 митниці ДФС № 500080005/2015/000017/2 про коригування митної вартості товарів від 10.08.2015 року. За наслідками розгляду справи 23.11.2015 року була прийнята Постанова, якою позов ТОВ «Югвинпром» задоволений повністю, визнане протиправним та скасоване рішення ОСОБА_1 митниці ДФС №500080005/2015/000017/2 про коригування митної вартості товарів від 10.08.2015 року. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2016 року постанова Одеського окружного адміністративного суду залишено без зміни, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 митниці ДФС залишено без задоволення.
Таким чином, сума податків, сплачена декларантом згідно з митною вартістю товарів, неправомірно відкоригованою митним органом, у розумінні норм законодавства вважається надміру сплаченою цим декларантом на підставі незаконного рішення митниці. Проте в супереч вимогам чинного законодавства митний орган не дотримує процедуру повернення вказаних сум, відмовляється вчиняти дії щодо їх повернення підприємству.
26.02.2016 року ТОВ «Югвинпром» звернулось (вих. № 13, вхід. №1302/10-29) до ОСОБА_1 митниці ДФС України з приводу виконання Постанови по справі №815/5573/15 про визнання протиправним та скасування рішення ОСОБА_1 митниці ДФС №500080005/2015/000017/2 про коригування митної вартості товарів від 10.08.2015 року.
17.03.2016 року ТОВ «Югвинпром» отримало лист відповідь ОСОБА_1 митниці ДФС України від 10 березня 2016 року вих. № 753/10/15-70-25-01 за підписом Першого заступника начальника ОСОБА_1 митниці ДФС ОСОБА_3, про неможливість повернення митних платежів у сумі 95571,10 грн. в звязку з наявністю в підсистемі «Податкові борги» АСМО «Інспектор» податкових боргів.
17.03.2016 року ТОВ «Югвинпром» звернулось до Саратської ОДПІ з запитом про надання довідки про відсутність заборгованості з податків, зборів, платежів, що контролюються органами доходів і зборів та у встановленому законодавством України порядку, без сплати будь-яких платежів на рахунки Саратської ОДПІ, отримало відповідну довідку про відсутність заборгованості з податків, зборів, платежів № 810/9/23.
Означена довідка була надана одночасно з повторним зверненням ТОВ «Югвинпром» від 21.03.2016 року (вих. № 22, вхід. № 1912/10-29) з приводу виконання Постанови по справі № 815/5573/15 про визнання протиправним та скасування рішення ОСОБА_1 митниці ДФС №500080005/2015/000017/2 про коригування митної вартості товарів від 10.08.2015 року.
Інших причин для невиконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 23.11.2015 року зазначено не було.
17.04.2016 року ТОВ «Югвинпром» отримало лист-відповідь ОСОБА_1 митниці ДФС від 12 квітня 2016 року вих. №1284/10/15-70-19-01 за підписом Першого заступника начальника ОСОБА_1 митниці ДФС ОСОБА_3 з переліком численних причин, з яких Постанова Одеського Окружного адміністративного суду від 23.11.2015 року не може бути виконана на теперішній час.
Серед інших зазначено, що Порядок взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затверджений Наказом Міністерства фінансів України 15.12.2015 року №1146, передбачає неоднозначне трактування норм законодавства, в звззку з чим ОСОБА_1 митниця ДФС листом від 23.03.2016 року №469/15-70-25-01 звернулась до ДФС за розясненнями застосування пунктів 8, 15 Порядку № 1146 під час розгляду заяв платників податків про повернення з держбюджету сум надміру сплачених митних платежів, у т.ч. внаслідок скасування адміністративними судами рішень про коригування митної вартості товарів.
Звертає на себе увагу той факт, що у випадку, коли працівникам ОСОБА_1 митниці ДФС незрозумілі певні положення законодавства, звернення за розясненнями до вищестоящої структури, відбувається лише після повторного звернення заявника, а не при отриманні першої заяви 26.02.2016 року. При наданні відповіді на звернення від 26.02.2016 року, працівники митниці не мали будь-яких питань щодо трактування діючих вимог законодавства. Вважаємо, що будь-які внутрішні (службові) узгодження щодо порядку повернення грошових коштів платнику податків є суто внутрішньою справою ОСОБА_1 митниці ДФС і не мають впливати на виконання або не виконання рішення суду, а також на сам факт повернення грошових сум.
17.05.2016 року за №1724/10/15-7019-01 була надіслана відповідь ОСОБА_1 митниці на третє звернення ТОВ «Югвинпром», якою Відповідач знов відмовив в поверненні грошових коштів, зазначивши серед іншого, що постанова Одеського окружного адміністративного суду від 23.11.2015 року у справі № 815/5573/15 виконано ОСОБА_1 митницею в повному обсязі шляхом проставлянні відповідної відмітки про скасування зазначеного рішення про коригування митної вартості товарів в АСМО «Інспектор».
Представник позивача вважає відмову ОСОБА_1 митниці ДФС здійснити оформлення та повернути надмірно сплачені кошти протиправною, оскільки норми чинного законодавства України чітко визначають порядок дій митного органу в разі отримання заяви платника податків про повернення коштів, надмірно сплачених до бюджету, і жоден лист будь-якого органу виконавчої влади не може встановлювати чи змінювати такий порядок.
Розглянувши оскаржене рішення відповідача, суд з урахуванням положень ч.3 ст.2 КАС України, приходить до висновку про його не відповідність закону.
Відповідно до пп. 17.1.10 п. 17.1 ст.17 Податкового кодексу України платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до п.п. 1.2, 3.4 Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженого наказом Міністерства фінансів України, Державної митної служби України від 24.01.2006 року №25/44 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.01.2006 року за №64/11938, надміру сплачені митні та інші платежі - сума коштів, що з різних причин унесена понад розмір, встановлений законодавством.
Повернення платникам помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів, що зараховані на депозитні рахунки митних органів 3734, здійснюється відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 року №618, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 за №1097/14364.
Відповідно до ч.3 ст.301 Митного кодексу України помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Відповідно до п.43.1 ст. 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
Відповідно до довідки органу ДФС у Позивача відсутня заборгованість з податків, зборів що контролюються органами доходів і зборів .
Процедура повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, визначена в Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженому наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 року №618 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 25.09. 2007 року за №1097/14364 (далі - Порядок).
Взаємовідносини територіальних органів Міністерства доходів і зборів України з місцевими фінансовими органами та територіальними органами Державної казначейської служби України в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, регламентовані Порядком взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобовязань, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 15.12.2015 року №1146 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Так, відповідно до п. 1 розділу III Порядку для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.
За змістом п.п.3,4,7 розділу III Порядку за наслідками перевірки факту перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати Відділом митних платежів митного органу готується висновок про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.
Висновок про повернення платникам податків помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів повинен бути прийнятий митним органом не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення 20-денного строку з дня подання платниками податків заяви.
Вказані положення кореспондуються з п.п.5,7 Порядку взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, відповідно до яких повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку, яка може бути подана протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Орган Міндоходів на підставі даних особових рахунків платників готує висновок, два примірники Реєстру висновків за платежами, належними державному бюджету, та три примірники Реєстру висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами.
На підставі отриманих висновків відповідний орган Казначейства здійснює повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у визначеному законодавством порядку (п.10 Порядку взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань).
Таким чином, підставою для виплати органом Казначейства надмірно сплачених Позивачем коштів є висновок митного органу про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів.
Представником відповідача до суду не надано жодних доказів того, що митним органом вжито будь-яких заходів до оформлення такого висновку, що підтверджується матеріалами справи та поясненнями представника позивача.
Посилання представника відповідача у письмових запереченнях проти позову на таку підставу відмови позивачу у повекрненні надмірно сплачених податків та зборів, як невизначеність процедури такого повернення у законодавстві не приймається судом до уваги з настукпних підстав.
Вищенаведене свідчить про те, що подаючи заяви про повернення надмірно сплачених податків та зборів, з урахуванням висновку суду, що міститься у постанові Одеського окружного адміністративного суду від 23.11.2015 року щодо невірного визначення митним органом митної вартості товарів, позивач ґрунтовно та правомірно мав сподіватись на бюджетне відшкодування вказаної суми переплати податків та зборів за рахунок коштів Державного бюджету України.
Європейська Конвенція про захист прав і основних свобод людини (далі -Конвенція) була підписана 04.11.1950 року в Римі десятьма європейськими державами. Відтоді вона стала фундаментом усього комплексу міжнародно-правового регулювання в галузі прав людини, її законних інтересів та потреб, відправною точкою на шляху цивілізованих європейських держав до втілення в життя загальнолюдських цінностей. Ратифікувавши Конвенцію про права людини 17.07.1997 року, Україна визнала не лише право на «мирне володіння майном», а й згідно із положеннями ст.1 Протоколу №1 до Конвенції визнала право на звернення фізичних та юридичних осіб до Європейського суду з прав людини за захистом своїх порушених прав та охоронюваних Конвенцією свобод, пов'язаних з реалізацією права власності.
Основною метою ст.1 Протоколу №1 до Конвенції є запобігання свавільному захопленню власності, конфіскації, експропріації та іншим порушенням принципу безперешкодного користування своїм майном, до яких часто вдаються або схильні вдаватися на практиці уряди держав.
Названа стаття проголошує: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Попередні положення, однак, ніяким чином не обмежують право держави запроваджувати такі закони, які, на її думку, необхідні для здійснення контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків або інших зборів чи штрафів».
На відміну від більшості положень Конвенції, ст.1 Протоколу №1 захищає права не лише фізичних, а й юридичних осіб, наприклад, компаній. Цей аспект даної статті має важливе значення, оскільки економічна система держав-учасниць Конвенції заснована на праві приватної власності й праві вільно створювати такі економічні одиниці, як «юридичні особи»: неурядові організації, релігійні органи, засоби масової інформації тощо.
Як свідчить практика Європейського суду з прав людини, найчастіше втручання у право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Протоколу №1 забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів. Втручання має бути законним, тобто здійснено на підставі закону. При цьому під «законом» Конвенція розуміє нормативний акт, що має бути «доступним» (accessible) та «передбачуваним» (forseable). Також закон має відповідати всім вимогам нормативного акта. «Доступність закону» означає наявність доступу та знань щодо цього закону в суспільстві та у осіб. «Передбачуваність» означає можливість передбачити певні дії або наслідки, що можуть виникнути в зв'язку із застосуванням закону.
Суд у своїх рішеннях нагадує, що незважаючи на те, що держави мають широкі рамки розсуду при визначенні умов і порядку, за яких приватна особа може бути позбавлена своєї власності, позбавлення останньої, навіть, якщо воно переслідує законну мету в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення ст.1 Протоколу №1, якщо не була дотримана розумна пропорційність між втручанням у права фізичної чи юридичної особи й інтересами суспільства. Також буде мати місце порушення ст.1 Протоколу №1 й у випадку, коли наявний істотний дисбаланс між тягарем, що довелося понести приватній особі, і переслідуваними цілями інтересів суспільства.
Закріплюючи право кожного на мирне володіння своїм майном, стаття 1 за своєю суттю є гарантією права власності (рішення від 13.06.1979 року у справі «Маркс проти Бельгії», п.69).
Поняття майно має автономне значення, яке, звичайно, не обмежується правом власності на речі матеріального світу: у розумінні цього положення певні інші права та інтереси, які є активами, можуть також розглядатися як майнові права, а отже, майно (рішення від 23.02.1995 року у справі «ОСОБА_4 унд Фьордертехнік Гмбг проти Нідерландів», п.53).
Під дію статті 1 Протоколу №1 до Конвенції підпадає право вимоги, якщо воно достатньою мірою встановлене, щоб являти собою актив.
Коли основою вимоги є майновий інтерес, то особа, яка її має, вважатиметься такою, що має «легітимне сподівання» («Федоренко проти України», «ОСОБА_5 проти України») на отримання майна, за наявності однієї з умов: - якщо наявне остаточне судове рішення, що підтверджує це право («Бурдов проти Росії», «ОСОБА_6 проти України», «Агрокомплекс проти України»); - якщо є достатнє правове підґрунтування у національному законодавстві, що підтверджує вимогу («Брезовец проти Хорватії», «Рисовський проти України», «Кечко проти України», «Стреч проти Великобританії», «Москаль проти Польщі», «Сук проти України», «Федоренко проти України», «Україна-Тюмень проти України»).
Вказані рішення ЄСПЛ свідчать про те, що захист права особи на відшкодування податку на додану вартість за рахунок державного бюджету повинно розглядати, як захист права особи на майно у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
Такий висновок також випливає з п.49 Рішення ЄСПЛ у справі «ЩОКІН ПРОТИ УКРАЇНИ» (CASE OF SHCHOKIN v.UKRAINE) (Заяви №№ 23759/03 та 37943/06).
Згідно п.50 Рішення ЄСПЛ у справі «ЩОКІН ПРОТИ УКРАЇНИ» (CASE OF SHCHOKIN v.UKRAINE) (Заяви №№ 23759/03 та 37943/06) судом констатовано, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним.
Тобто суд повинен встановити чи вчинені дії митного органу щодо зобовязання позивача сплатити донараховані ним податкі та збори на підставі закону та у відповідності до нього.
Як зазначено судом вище та констатовано судом у постанові Одеського окружного адміністративного суду від 23.11.2015 року по справі №815/5573/15, яким було визнане протиправним та скасоване рішення ОСОБА_1 митниці ДФС №500080005/2015/000017/2 про коригування митної вартості товарів від 10.08.2015 року, як таке, що не відповідає закону.
За таких обставин суд повинен констатувати те, що обмеження права позивача на бюджетне відшкодування надмірно сплачених податків та зборів з цього митного оформлення здійснено митним органом, як представником держави Україна, з порушенням основного принципу втручання держави у цей процес принципу законності, що свідчить про недотримання при цьому гарантій для позивача, передбачених ст.1 Першого протоколу до Конвенції.
Як відзначив ЄСПЛ у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office, «принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.
Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Відповідно до положень ст.2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» встановлено, що суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права.
Відповідно до положень ч.1 ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно положень ч.2 ст.8 КАС України визначено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до положень п.4 ч.2 ст.162 КАС України передбачено, що суд у разі задоволення адміністративного позову може прийняти постанову про стягнення коштів. А згідно абз.2 ч.2 ст.162 КАС України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших субєктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача на розпорядження приналежним йому майном, суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу №1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Таким способом поновлення прав особи, що звернулась за судовим захистом по цій справі, є саме визнання протиправним рішення митного органу щодо відмові у направленні висновку до органу ДКС України про повернення надмірно сплачених податків та зборів за рахунок коштів Державного бюджету України на користь позивача та зобовязання митний орган вчинити саме таку дію, в звязку із чим, заявлені позовні вимоги підлягає задоволенню на підставі положень ч.2 ст.162 КАС України.
Судові витрати розподілити у відповідності до вимог ст.94 КАС України.
Керуючись ст.ст.94,158-163 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною відмову ОСОБА_1 митниці ДФС в листах №753/10/15-70-25-01 від 10.03.2016 року, №1284/10/15-70-19-01 від 12.04.2016 року, №1724/10/15-70-19-01 від 17.05.2016 року в поверненні ТОВ Югвинпром сум надмірно сплачених мита у розмірі 18520,03 грн., імпортного збору у розмірі 14246,18 грн., податку на додану вартість у розмірі 62804,89 грн., на загальну суму 95571,10 грн.
3. Зобовязати ОСОБА_1 митницю ДФС підготувати висновок про повернення з Державного бюджету України помилково та/ або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на митні органи відносно повернення на користь ТОВ Югвинпром (ідентифікаційний код 34274461) сум надмірно сплачених мита у розмірі 18520,03 грн., імпортного збору у розмірі 14246,18 грн., податку на додану вартість у розмірі 62804,89 грн., на загальну суму 95571,10 грн. та надати вищевказаний висновок до органів Державної казначейської служби.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складений та підписаний суддею 11.10.2016 року.
Суддя Єфіменко К.С.
.
Судове рішення № 61923309, Одеський окружний адміністративний суд було прийнято 11.10.2016. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 815/3406/16. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: