Постанова № 61922926, 27.09.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

27 вересня 2016 року Справа № 810/2457/16

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий - суддя Волков А.С.,

фіксування судового засідання технічними засобами та ведення журналу забезпечував секретар судового засідання Приходько Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНО-ВЕРДЕ" до ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНО-ВЕРДЕ" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 05.09.2016, просило визнати протиправною бездіяльність відповідача, що виявилась у невідображенні в системі електронного адміністрування ПДВ від'ємного значення з ПДВ, невикористаного (непогашеного) станом на 01.07.2015 у сумі 8036284,00 грн., а також зобов'язати відповідача відобразити у системі електронного адміністрування ПДВ від'ємне значення з ПДВ, невикористаного (непогашеного) станом на 01.07.2015, у сумі 8036284,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 1 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28.12.2014 №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", відповідно до якого почала функціонувати електронна система адміністрування податку на додану вартість. Після початку роботи системи у штатному режимі на постійній основі, отримавши податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2015 року, ОСОБА_1 ОДПІ ГУ ДФС у Київській області не забезпечила відображення її показників у системі електронного адміністрування ПДВ та не забезпечила автоматичне збільшення суми з ПДВ, на яку позивач має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних, на величину непогашеного від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів, задекларованого у рядку 24 декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року.

Відповідач позову не визнав подав до суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що не припускалася бездіяльності щодо збільшення реєстраційної суми, оскільки, позивачем не дотримано вимог порядку № 13 в частині відображення в таблиці 1 додатку 2 (Д2) інформації про залишки від'ємного значення, що виникли (були задекларовані) до 01.02.2015 року, а саме: не зазначено періоди виникнення (декларування) такого від'ємного значення та відповідно до розділів ІІІ та IV декларацій, що призвело до некоректного відображення даних в інтегрованій картці платника позивача. Крім того, відповідач посилався на те, що реєстраційна сума (УНакл), що передбачена пунктом 2001.3 статті 2001 Податкового кодексу України, застосоується для зареєстрованих платників податку, на яку відповідний платник має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування збільшується на суму від'ємного значення податку, непогашеного станом на 01.07.2015 та задекларованого платником у рядках 24 та 31 податкової декларації з ПДВ за червень 2015 року. Таким чином, після "обнуління"показників формули реєстраційна сума одноразово збільшується на суму від'ємного значення, що задекларована платником податків виключено у рядках 24 та 31 податкової декларації з ПДВ за червень 2015 року та не перераховувалась надалі в зв'язку з уточненням показників такої звітності.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені сторонами документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНО-ВЕРДЕ" є юридичною особою, що зареєстрована 01.10.2012 (запис про державну реєстрацію в ЄДР № 1073102000003139).

У липні 2015 року позивач засобами електронного зв'язку подав до ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області податкову декларацію з ПДВ за червень 2015 року за реєстраційним номером НОМЕР_1 (квитанція № 2 від 17.07.2015 о 14:07:10).

Як убачається з вказаної декларації, у рядку 24 "Сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного (звітного) податкового періоду (ряд.22.1+ряд.23.3)" позивач відобразив суму відємного значення у розмірі 5751537,00 грн., у рядку 31 "Сума непогашеного відємного значення попередніх звітних (податкових) періодів на кінець поточного звітного (податкового) періоду (рядок 26 рядок 27 + рядок 28 (+чи-) + рядок 29 (+чи-) рядок 30)" позивач відобразив суму відємного значення у розмірі 2284747,00 грн.

Однак, у лютому 2016 року позивачу стало відомо про те, що задекларована ним у декларації з ПДВ за червень 2015 року сума відємного значення ПДВ у розмірі 8036284,00 грн. (сума рядків 24 та 31 декларації з ПДВ за червень 2015 року) не відображена у системі електронного адміністрування ПДВ та не враховується у реєстраційній сумі. Цей факт підтверджується копією витягу з системи електронного адміністрування ПДВ від 10.02.2016 № 10328913.

У зв'язку з цим позивач звернувся до ДФС України зі скаргою від 19.02.2016 № 1902, в якій просив зясувати причини невідображення суми непогашеного відємного значення ПДВ станом на 01.07.2015 у розмірі 8036284,00 грн. (рядки 24 та 31 декларації з ПДВ за червень 2015 року) в системі електронного адміністрування ПДВ та вчинити дії для правильного відображення зазначеної реєстраційної суми.

Державна фіскальна служба України листом від 21.03.2016 № 9462/6/99-99-15-01-03-17 доручила розгляд скарги ОСОБА_1 об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Київській області.

Листом від 21.03.2016 № 634/10/10-36-15-01-18 ОСОБА_1 ОДПІ ГУ ДФС у Київській області надіслала позивачу відповідь, в якій відмовила позивачу у коригуванні показника реєстраційної суми, обґрунтовуючи відмову тим, що позивач при заповненні податкової звітності з ПДВ за лютий 2015 року та наступні звітні (податкові) періоди не відобразив у таблиці 1 додатку 2 (Д2) до декларацій інформацію про періоди виникнення залишків відємного значення, що були ним задекларовані у період до 01.02.2015.

На думку позивача, ОСОБА_1 ОДПІ ГУ ДФС у Київській області припустилася бездіяльності, що виявилась у незабезпеченні автоматичного збільшення суми, на яку позивач має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних за результатом подання електронної декларації з ПДВ за липень 2015 року, у зв'язку з чим він звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

З 1 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28.12.2014 №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким запроваджено нові правила функціонування системи електронного адміністрування податку на додану вартість.

Так, система електронного адміністрування податку на додану вартість запроваджена поетапно відповідно до пункту 35 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України:

з 1 січня до 1 липня 2015 року - у тестовому режимі;

з 1 липня 2015 року - на постійній основі.

Основні принципи функціонування системи електронного адміністрування ПДВ визначено статтею 200-1розділу V Кодексу.

Порядок електронного адміністрування ПДВ затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року №569 "Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість".

Електронний рахунок у системі електронного адміністрування ПДВ (далі - електронний рахунок) - це рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який платником перераховуються кошти з власного поточного рахунка в сумах, необхідних для збільшення розміру суми, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, а також у сумах, недостатніх для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань з цього податку. Кошти з такого рахунка підлягають перерахуванню до бюджету та/або на спеціальний рахунок. Для кожного платника податку Казначейством відкривається один електронний рахунок.

Відповідно до пункту 200-1.5 статті 200-1 Податкового кодексу України кошти з електронного рахунка платника ПДВ перераховуються Казначейством в автоматичному режимі виключно до:

державного бюджету;

на рахунок, відкритий у банку та/або органі Казначейства сільськогосподарськими підприємствами - суб'єктами спеціального режиму оподаткування, визначений статтею 209 Податкового кодексу України, для акумулювання сум податку, що нараховуються на вартість поставлених ними сільськогосподарських товарів (послуг), у порядку, передбаченому статтею 209 Податкового кодексу України;

на поточний рахунок платника податку за його заявою у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов'язань.

Протягом дії системи електронного адміністрування ПДВ у тестовому режимі платники податку самостійно зараховують на такі електронні рахунки кошти з власних поточних рахунків, відкритих у банківських установах, у сумах, необхідних для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань з цього податку, задекларованих ними в податковій звітності з ПДВ.

З 1 липня 2015 року на рахунки в системі електронного адміністрування ПДВ платники податку зараховують також кошти у сумах, необхідних для збільшення розміру суми, що обчислюється відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України та надає право для реєстрації в ЄРПН податкових накладних / розрахунків коригування.

Пунктом 34 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України встановлено, що станом на третій робочий день після дати набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість" зареєстрованим платникам податку значення суми податку (позитивне або від'ємне), на яку такий платник має право зареєструвати податкові накладні / розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначене пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, та значення усіх її складових, визначених цим Кодексом, дорівнюють нулю, крім значень її складових УНаклОтр, УНаклВид та УМитн, що були сформовані починаючи з 1 липня 2015 року. Зареєстрованим платникам податку таке значення автоматично збільшується контролюючим органом:

До 31 липня 2015 року для платників податків, що застосовують звітний (податковий) період місяць, без проведення перевірок, передбачених статтею 200 цього Кодексу, на суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, та суму непогашеного від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів на кінець поточного звітного (податкового) періоду, що зазначено в податковій звітності з податку на додану вартість, у якій відображаються розрахунки з бюджетом та/або відображаються операції, що стосуються спеціального режиму оподаткування відповідно до статті 209 цього Кодексу, за червень 2015 року. На таку суму платником податку збільшується розмір суми податкового кредиту за звітний (податковий) період (липень 2015 року).

ДФС України неодноразово у листах від 22.06.2015 р. № 22408/7/99-99-19-03-01-17, від 07.08.2015 р. № 29168/7/99-99-19-03-02-17, від 11.08.2015 р. № 29562/7/99-99-19-03-02-17 надавались розяснення щодо внесених змін до Податкового кодексу України в звязку із прийняттям Закону України від 16.07.2015 № 643-VІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість", в яких наголошувалось на обовязку контролюючого органу забезпечити автоматичне збільшення реєстраційної суми за алгоритмом, передбаченим пунктом 34 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Кодексу, який описано вище.

Однак, по відношенню до позивача ОСОБА_1 ОДПІ ГУ ДФС у Київській області у порушення наведених норм не забезпечила зарахування суми 8432775,00 грн. до показника суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту з ПДВ, та, відповідно, не збільшила на суму 8432775,00 грн. суму податку, на яку позивач має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Щодо тверджень ОСОБА_1 ОДПІ ГУ ДФС у Київській області та Міжрегіонального Головного управління ДФС Центральний офіс з обслуговування великих платників відносно того, що вони не є належними відповідачами по справі, оскільки забезпечення належної роботи системи електронного адміністрування податку на додану вартість і, як результат, внесення коригування (зміни даних), щодо збільшення реєстраційної суми (УНакл) на суму відємного значення податку належить до компетенції Державної фіскальної служби України, суд зазначає наступне.

Платник податків у зв'язку із справлянням податків і зборів вступає у податкові правовідносини з Державою Україна, яка реалізує свою правосуб'єктність через органи державної влади.

При цьому, в силу державного суверенітету державна влада є єдиною (вертикаль влади), безперервною і здійснюється на всій суверенній території України через дії та рішення уповноважених органів державної влади в межах їх предметної та територіальної компетенції.

Згідно з Положенням про Державну фіскальну службу України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 р. № 236, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 р. № 236, Державна фіскальна служба України (ДФС) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну податкову політику. ДФС здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. ДФС та її територіальні органи є органами доходів і зборів.

Пунктом 41.1 статті 41 Податкового кодексу України також визначено, що контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

Це означає, що вступаючи у податкові відносини з територіальним органом Державної фіскальної служби, платник податків вступає у правовідносини з усією Державною фіскальною службою і в її особі з Державою Україна.

З аналізу положень статей 3 та 50 Кодексу адміністративного судочинства України убачається, що відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, з якими позивач (платник податків) вступив у публічно-правові відносини і з цього приводу виник публічно-правовий спір.

У справі, що розглядалась, спір між платником податків і контролюючими органами (територіальними органами Державної фіскальної служби) виник у зв'язку з поданням податкової звітності та адмініструванням податку на додану вартість.

Положеннями підпункту 14.1.1-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що адміністрування податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів відповідно до законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи - це сукупність рішень та процедур контролюючих органів і дій їх посадових осіб, що визначають інституційну структуру податкових та митних відносин, організовують ідентифікацію, облік платників податків і платників єдиного внеску та об'єктів оподаткування, забезпечують сервісне обслуговування платників податків, організацію та контроль за сплатою податків, зборів, платежів відповідно до порядку, встановленого законом.

Згідно з приписами статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний: стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України; вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів тощо.

Так, положеннями статті 63 Податкового кодексу Країни передбачено, що облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. З метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку)

В силу положень статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу.

Згідно з приписами пункту 49.17 статті 49 Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері інформатизації, формування і використання національних електронних інформаційних ресурсів, впроваджує та утримує автоматизовану систему "Єдине вікно подання електронної звітності" для надання послуг з подання за допомогою мережі Інтернет в електронному вигляді звітності, обов'язковість подання якої встановлено законодавством, до міністерств, інших органів державної влади та фондів загальнообов'язкового державного страхування.

Аналіз наведених вище положень Податкового кодексу України надає підстави для висновку, що податкові правовідносини побудовані за принципом територіальної організації державної влади. Тобто, облік платників податків та будь-які їх взаємовідносини з державою здійснюються через територіальні органи Державної фіскальної служби, в яких платники податків перебувають на податковому обліку.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 ОДПІ ГУ ДФС у Київській області припустилася протиправної бездіяльності, що виявилась у незабезпеченні автоматичного збільшення суми, на яку позивач має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на величину від'ємного значення за червень 2015 року у сумі 8036284,00 грн. у системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

У зв'язку з цим суд вважає за необхідне зобов'язати ОСОБА_1 об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області вчинити дії щодо збільшення у системі електронного адміністрування податку на додану вартість реєстраційну суму (УНакл), на яку Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНО-ВЕРДЕ" має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних на величину від'ємного значення за червень 2015 року у сумі 8036284,00 грн.

Таким чином, позов є таким, що підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач за подання позовної заяви сплатив судовий збір, доказів понесення інших судових витрат суду не надав. Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню з державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, що виявилась у невідображенні в системі електронного адміністрування ПДВ суми від'ємного значення з ПДВ Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНО-ВЕРДЕ", невикористаного (непогашеного) станом на 01.07.2015, у сумі 8036284,00 грн.

Зобов'язати ОСОБА_1 об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області відобразити у системі електронного адміністрування ПДВ суму від'ємного значення з ПДВ Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНО-ВЕРДЕ", невикористаного (непогашеного) станом на 01.07.2015, у сумі 8036284,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНО-ВЕРДЕ" судові витрати у сумі 2756 (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість) гривень.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Волков А.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - "03" жовтня 2016 р.