Рішення № 61921889, 06.10.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/7575/15-ц Головуючий у 1 й інстанції: ОСОБА_1

№ апеляційного провадження: Доповідач Ратнікова В.М.

22-ц/796/8250/2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2016 року колегія суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі :

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Борисової О.В.

- ОСОБА_2

при секретарі: - ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_5 акціонерного товариства «Акціонерно комерційний банк «Капітал» ОСОБА_6 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 11 квітня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 акціонерного товариства «Акціонерно комерційний банк «Капітал» до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и л а :

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 11 квітня 2016 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 акціонерного товариства «Акціонерно комерційний банк «Капітал» до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник позивача ОСОБА_5 акціонерного товариства «Акціонерно комерційний банк «Капітал» ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Подільського районного суду м. Києва від 11 квітня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному зясуванні обставин справи та невірній оцінці наявних в матеріалах справи доказів. Суд першої інстанції не надав належної оцінки наданим представником позивача заявам відповідача на переказ готівки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, що однозначно свідчить про визнання ОСОБА_7 боргу перед банком. У звязку із вчиненням відповідачем дій по частковій оплаті своєї заборгованості, перебіг строку позовної давності був перерваний, проте, суд безпідставно не застосував до спірних правовідносин положення ст. 264 ЦК України та відмовив у задоволенні позову через пропуск позивачем строку позовної давності. Сплата ОСОБА_7 заборгованості відбувалася в 2014 році, а тому з вказаного часу перебіг позовної давності перервався та розпочався новий відлік трирічного строку на звернення з позовом до відповідача. В ході розгляду справи судом було допущено порушення процесуальних строків при відкритті провадженні і призначенні справи до розгляду, а також неодноразово безпідставно відкладалися судові засідання, що є порушенням процесуальних прав позивача.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 акціонерного товариства «Акціонерно комерційний банк «Капітал» ОСОБА_8 повністю підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_7 ОСОБА_9 ОСОБА_10 проти доводів апеляційної скарги заперечувала, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням вимог закону, а доводи апеляційної скарги є безпідставними.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 31 березня 2006 року між Акціонерним Банком «Синтез» та ОСОБА_7 було укладено договір кредитної лінії № 310306/6, відповідно до умов якого, банк відкриває позичальнику кредитну лінію, що не відновлюється, надає позичальнику кредит у доларах США на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язується одержати та повернути кредитні кошти, сплатити проценти за користування ними та виконати інші обов'язки, передбачені договором.

Ліміт заборгованості за кредитною лінією встановлено в розмірі 90 000 дол. США, строк дії кредитної лінії - з 31.03.2006 року по 30.03.2007 року, процентна ставка встановлена на рівні 18 % річних.

В подальшому, 20 березня 2007 року та 06 березня 2008 року між Акціонерним Банком «Синтез» та ОСОБА_7 було укладено додаткові угоди до договору кредитної лінії № 310306/6, якими змінено строк дії кредитної лінії з 31.03.2006 року по 05 березня 2009 року.

19 січня 2009 року між Акціонерним Банком «Синтез» та ОСОБА_11 акціонерним товариством «Акціонерно-комерційний банк «Капітал», правонаступником якого є ОСОБА_12 акціонерне товариство «Акціонерно-комерційний банк «Капітал», було укладено договір відступлення права вимоги № 190109/3, відповідно до умов якого цедент передає, а цесіонарій приймає всі права вимоги за договором кредитної лінії № 310306/6 від 31 березня 2016, що був укладений між цедентом та ОСОБА_7.

19 січня 2009 року між Акціонерним Банком «Синтез» та ОСОБА_11 акціонерним товариством «Акціонерно-комерційний банк «Капітал» було підписано акт приймання передачі до договору відступлення права вимоги № 190109/3, за яким цесіонарію було передано документи кредитної справи ОСОБА_7 за договором кредитної лінії № 310306/6.

04 березня 2009 року та 01 жовтня 2010 року між новим кредитором ОСОБА_11 акціонерним товариством «Акціонерно-комерційний банк «Капітал» та ОСОБА_7 було укладено додаткові угоди до договору кредитної лінії № 310306/6, якими змінено строк дії кредитної лінії з 31.03.2006 року по 28 вересня 2011 року.

Як вбачається зі складеного станом на 15 червня 2015 року розрахунку, ОСОБА_7 належним чином взяті на себе зобов»язання по поверненню коштів за договором кредитної лінії № 310306/6 не виконував, регулярних платежів в рахунок погашення боргу не здійснював, у звязку з чим, виникла заборгованість у розмірі 92 603,69 доларів США та 605 288,92 грн., з яких: 84 338,53 долари США - заборгованість по сплаті суми кредиту; 8 265,16 доларів США заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитним коштами; 582 235,69 грн. пеня за прострочення виконання зобовязань по сплаті суми кредиту; 23 053,32 грн. - пеня за прострочення виконання зобовязань по сплаті відсотків за користування кредитом.

Звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за договором в розмірі 92 603,69 доларів США та 605 288,92 грн., ОСОБА_12 акціонерне товариство «Акціонерно комерційний банк «Капітал» посилалося на те, що відповідач свої зобовязання за договором кредитної лінії № 310306/6 не виконував належним чином, регулярних платежів в рахунок погашення кредиту не здійснював, у звязку з чим має прострочену заборгованість у вищезазначеному розмірі, право вимоги якої перейшло до позивача на підставі договору відступлення права вимоги, а тому сума боргу підлягає стягненню в судовому порядку.

Відмовляючи ОСОБА_5 акціонерному товариству «Акціонерно комерційний банк «Капітал» в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було пропущено встановлений законодавством трирічний строк для звернення до суду з даними позовними вимогами, в той час як наведені в обґрунтування пропуску цього строку причини суд вважає неповажними, а тому, в силу ч. 4 ст.267 ЦК України, в задоволенні позову необхідно відмовити.

Проте, колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погодитись не може, оскільки він не відповідає наданим суду та дослідженим в судовому засіданні доказам та вимогам закону, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

За правилом ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Стаття 264 ЦК України встановлює, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

З матеріалів справи вбачається, що з вимогами про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії № 310306/6 позивач звернувся до суду 02 липня 2015 року.

Строк дії кредитної лінії за договором № 310306/6 було встановлено по 28 вересня 2011 року включно.

Як зазначив Верховний Суд України в постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-269гс16, до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обовязку, з урахуванням конкретних обставин справи, можуть належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Випискою по рахунку ОСОБА_7 підтверджується, що останнім було здійснено платежі в рахунок погашення простроченої основної заборгованості по договору кредитної лінії 29 грудня 2012 року-13063,35 доларів США, 21.10.2013 року 12 393,57 доларів США, 02.12.2014 року - 6 451,91 доларів США.

Вказані дії відповідача свідчать про визнання ним наявності заборгованості по сплаті основної суми кредиту, а тому, виходячи зі змісту ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності варто вважати таким, що був перерваний 29 грудня 2012 року, потім 21.10.2013 року і 02.12.2014 року.

Суд першої інстанції вказаним обставинам належної оцінки не надав, чи мали місце випадки переривання перебігу строку позовної давності не зясував та дійшов помилкового висновку про пропуск ОСОБА_5 акціонерним товариством «Акціонерно комерційний банк «Капітал» визначеного законодавством трирічного строку позовної давності для звернення до суду з позовними вимогами до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що позовна заява до ОСОБА_7 подана ОСОБА_5 акціонерним товариством «Акціонерно комерційний банк «Капітал» в межах строку позовної давності.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно пункту 7.1 договору № 310306/6 ОСОБА_7 зобовязався повернути одержані за кредитною лінією кошти, сплачувати проценти за користування кредитом та інші платежі, передбачені договором.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Пунктом 8.1 договору № 310306/6 було встановлено, що банк вправі вимагати дострокового повернення кредиту, наданого в межах кредитної лінії, разом із сплатою процентів і передбачених договором неустойок, а також відшкодування збитків, завданих банку в результаті невиконання або неналежного виконання позичальником умов договору, а позичальник зобовязаний повернути банку одержану суму кредиту, сплатити проценти або неустойку, а також відшкодувати завдані збитки, зокрема, у випадку порушення строків сплати процентів та погашення кредиту, що встановлені цим договором.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно вчиненого ОСОБА_5 акціонерним товариством «Акціонерно комерційний банк «Капітал» розрахунку по боржнику ОСОБА_13, станом на 15 червня 2015 року за відповідачем рахується заборгованість по основній сумі кредиту в розмірі 84 338,53 долари США.

Факт отримання відповідачем кредитних коштів та користування ними підтверджується наявними в матеріалах справи та дослідженими судом виписками по рахунку ОСОБА_7.

Належних та допустимих доказів щодо неправильності, чи неточності наданого суду позивачем розрахунку, відповідачем надано не було ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції.

За таких обставин, оскільки факт невиконання ОСОБА_7 умов договору кредитної лінії № 310306/6 в частині щодо вчасного та в повному обсязі повернення тіла кредиту достовірно встановлений, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення цих позовних вимог та стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 акціонерного товариства «Акціонерно комерційний банк «Капітал» 84 338,53 долари США заборгованості по тілу кредиту.

Звертаючись до суду з даним позовом про стягнення заборгованості, позивач ОСОБА_12 акціонерне товариство «Акціонерно комерційний банк «Капітал» також просив суд стягнути з ОСОБА_7 заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитним коштами в розмірі 8 265,16 доларів США.

Згідно ст. 10561 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості, несплачені відсотки за користування кредитним коштами нараховані за період з 01 січня 2009 року по 14 червня 2015 року, за відсотковою ставкою 18 % річних.

Вказана ставка річних передбачена умовами договору кредитної лінії № 310306/6 в пункті 1.4.

З урахуванням укладених додаткових угод, строк дії кредитної лінії за договором № 310306/6 було встановлено до 28 вересня 2011 року.

В правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 07 вересня 2016 року у справі № 6-1412цс16, зазначено, що виходячи з сукупного аналізу змісту статей 599, 1046, 631, 525, 526, 1049, 536, 1048 ЦК України, у випадку не встановлення договором розміру процентів після спливу визначеного у договорі строку їх повернення, слід дійти висновку про визначення розміру процентів на рівні облікової ставки Національного банку України.

Строк повернення процентів за договором № 310306/6 було встановлено до 28 вересня 2011 року. При цьому, умовами договору № 310306/6 не було передбачено розмір процентів, який застосовується після спливу визначеного у договорі строку їх повернення.

З огляду на таке, після закінчення встановленого договором строку дії кредитної лінії 28 вересня 2011 року, проценти за користування кредитними коштами підлягали нарахуванню на рівні облікової ставки Національного банку України.

Позивачем вказані обставини та положення законодавства враховано не було та подано до суду розрахунок заборгованості, який складений, виходячи з відсоткової ставки 18% річних, яка діяла в період дії договору. Крім того, і зарахування сплачених відповідачем платежів здійснювалось першочергово на погашення прострочених, а потім строкових відсотків з урахування встановлених на період дії договору 18 % річних у доларах США.

Так як розрахунок заборгованості по сплаті процентів за користування кредитними коштами здійснений ОСОБА_12 акціонерним товариством «Акціонерно комерційний банк «Капітал» з порушенням норм чинного законодавства, зазначені в ньому суми розраховані невірно, заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами має інший розмір, даний розрахунок не є допустимим доказом та не може бути покладений в основу судового рішення.

В судовому засіданні, на підставі ч. 4 ст. 10 ЦПК України, судом було розяснено представнику ОСОБА_5 акціонерного товариства «Акціонерно комерційний банк «Капітал» про зміст правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 07 вересня 2016 року у справі № 6-1412цс16, та про обовязковість її врахування судом апеляційної інстанції за правилом ст. 360-7 ЦПК України.

Розпорядившись процесуальними правами позивача на власний розсуд, представник акціонерного товариства «Акціонерно комерційний банк «Капітал» не клопотав перед судом про відкладення судового засідання для надання суду нового розрахунку заборгованості по сплаті процентів за користування кредитним коштами, а повідомив, що вважає правильним первинно поданий розрахунок, здійснений, виходячи зі ставки 18% річних.

Частина 1 ст. 60 ЦПК України визначає, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

За таких обставин, оскільки ОСОБА_5 акціонерним товариством «Акціонерно комерційний банк «Капітал» не доведено перед судом дійсний розмір заборгованості ОСОБА_7 по сплаті процентів за користування кредитним коштами по договору № 310306/6, з урахуванням вже сплачених ним відсотків за користування кредитом в розмірі 91 738,22 долари США, колегія суддів приходить до висновку про те, що в задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 акціонерного товариства «Акціонерно комерційний банк «Капітал» заборгованості по сплаті відсотків в розмірі 8 265,16 доларів США необхідно відмовити у звязку з недоведеністю.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_12 акціонерне товариство «Акціонерно комерційний банк «Капітал» також заявило вимоги про стягнення з відповідача 582 235,69 грн. пені за прострочення виконання зобовязань по сплаті основної суми кредиту.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 631 цього Кодексу, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

Згідно п.3 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В пункті 6.3 договору № 310306/6 сторони погодили, що у разі порушення строків погашення кредиту, позичальник на вимогу банку, сплачує за кожен день прострочення платежів пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діє у період, за який сплачується пеня, та суми своєчасно неповернутих коштів.

Оскільки в ході розгляду справи достовірно встановлено порушення відповідачем взятих на себе зобовязань по поверненню кредитних коштів, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені за неналежне виконання умов договору щодо повернення тіла кредиту є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно вимог ОСОБА_5 акціонерного товариства «Акціонерно комерційний банк «Капітал» про стягнення пені за прострочення виконання зобовязань по сплаті відсотків за користування кредитом в розмірі 23 053,23 грн., колегія суддів вважає, що вони задоволенню не підлягають, так як у задоволенні вимог позивача про стягнення заборгованості по несплачених відсотках колегією суддів відмовлено.

Посилання представника відповідача на те, що підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 акціонерного товариства «Акціонерно комерційний банк «Капітал» заборгованості за договором № 310306/6 є те, що акт приймання передачі до договору про відступлення права вимоги № 190109/3 є підробленим та не підтверджує право позивача на звернення до суду з даним позовом, колегія суддів вважає безпідставними з наступних підстав.

За змістом ст. 212 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оскільки в матеріалах справи наявна копія договору відступлення права вимоги № 190109/3, оригінал якого досліджено в судовому засіданні, копія акту приймання передачі до договору про відступлення права вимоги № 190109/3, а у позивача дійсно наявні документи, які повинні були бути йому передані за актом, вказані докази в сукупності підтверджують факт переходу до ОСОБА_5 акціонерного товариства «Акціонерно комерційний банк «Капітал» права вимога за договором кредитної лінії № 310306/6 та права на предявлення до ОСОБА_7 позовних вимог. Неможливість надання оригіналу акту приймання передачі до договору про відступлення права вимоги № 190109/3 представник позивача пояснив тим, що оригінали документів знаходяться в центральному офісі банку в м.Донецьк, який є окупованою територією.

При цьому, колегія суддів також враховує, що після укладення договору відступлення права вимоги 19 січня 2009 року, між ОСОБА_5 акціонерним товариством «Акціонерно комерційний банк «Капітал» та ОСОБА_7 укладалися додаткові угоди до договору кредитної лінії від 04 березня 2009 року та від 01 жовтня 2010 року, відповідачем сплачувались платежі по кредитному договору на користь ПАТ « АКТ « Капітал» до 02.12.2014 року, тобто, протягом часу з 19 січня 2009 року до 02.12.2014 року у відповідача не було сумнівів щодо правомочності позивача виступати в якості сторони за договором кредитної лінії № 310306/6.

З огляду на вказане, оцінюючи досліджені докази в їх сукупності, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги представника позивача ОСОБА_5 акціонерного товариства «Акціонерно комерційний банк «Капітал» ОСОБА_6 є частково обґрунтованими, рішення Подільського районного суду м. Києва від 11 квітня 2016 року ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову, стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 акціонерного товариства «Акціонерно комерційний банк «Капітал» заборгованості по сплаті основної суми кредиту в розмірі 84 338 доларів США 53 центи та пені за прострочення виконання зобовязань по сплаті тіла кредиту в розмірі 574 341 гривня 48 копійок.

Оскільки судом апеляційної інстанції апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_5 акціонерного товариства «Акціонерно комерційний банк «Капітал» ОСОБА_6 задоволено частково, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, вирішенню також підлягає питання про розподіл судових витрат.

Згідно ч. 5 ст. 88 ЦПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 цієї статті, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду ОСОБА_5 акціонерним товариством «Акціонерно комерційний банк «Капітал» було сплачено максимальний судовий збір в розмірі 3654,00 грн..

За змістом ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду судовий збір сплачується в розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Так як при поданні позовної заяви в 2015 році положеннями Закону України «Про судовий збір» встановлювалася межа максимальної суми судового збору, що підлягала сплаті, на рівні 3 розмірів мінімальної заробітної плати 3 654,00 грн., то за подання апеляційної скарги на рішення Подільського районного суду м. Києва від 11 квітня 2016 року підлягав сплаті судовий збір в розмірі 110% від 3654,00 грн., що становить 4019,40 грн..

З огляду на таке, виходячи зі змісту положень ст. 88 ЦПК України щодо пропорційності відшкодування судових витрат розміру задоволених позовних вимог, з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 акціонерного товариства «Акціонерно комерційний банк «Капітал» підлягають стягненню у відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання позову 3 355,83 грн. та за подання апеляційної скарги 3 691,41 грн., а всього- 7 047,24 грн..

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.251, 256, 257, 264, 526, 520, 610, 611, 631,1050, 1054, 1056-1, ст.ст. 10,60, 88, 303, 307, 309, 313, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_5 акціонерного товариства «Акціонерно комерційний банк «Капітал» ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 11 квітня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.

Позов ОСОБА_5 акціонерного товариства «Акціонерно комерційний банк «Капітал» до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_7 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_5 акціонерного товариства «Акціонерно комерційний банк «Капітал» (код ЄДРПОУ 13486837) заборгованість по сплаті основної суми кредиту в розмірі 84 338 доларів США 53 центи та пеню за прострочення виконання зобовязань по сплаті основної суми кредиту в розмірі 574 341 гривня 48 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_7 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_5 акціонерного товариства «Акціонерно комерційний банк «Капітал» (код ЄДРПОУ 13486837) в відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання позову 3 355,83 грн. та за подання апеляційної скарги 3 691,41 грн., а всього 7 047,24 грн..

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: