Ухвала суду № 61919290, 11.10.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 242/2701/16-ц Номер провадження 22-ц/775/1665/2016

Головуючий у 1-ій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Соломаха Л.І.

Категорія 27

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2016 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого-судді Соломахи Л.І.

суддів Груіцької Л.О., Осипчук О.В.

при секретарі Чуряєві В.С.

за участю

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут Донецької області справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український Фінансовий Світ», від імені якого діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором з апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український Фінансовий Світ» на заочне рішення Селидівського міського суду Донецької області від 29 червня 2016 року, -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Український Фінансовий Світ (далі ПАТ «КБ «УФС»), від імені якого діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, 26 травня 2016 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Зазначало, що 09 квітня 2012 року між ПАТ «КБ «УФС» та ОСОБА_3І був укладений договір №008/2065-О про надання споживчого кредиту на умовах овердрафту по картковому рахунку (далі кредитний договір), згідно якого ліміт овердрафту встановлено 120 000,00 грн., строк дії ліміту овердрафту - 07 квітня 2014 року, плата за користування овердрафтом - 73,0%.

На виконання умов кредитного договору банк надав відповідачу споживчий кредит на умовах овердрафту по картковому рахунку відповідача № 26255001000576.980.

Посилаючись на те, що відповідач з 26 квітня 2012 року до 30 вересня 2013 року картковим рахунком користувався, проте свої зобовязання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами не виконав, станом на 05 травня 2016 року заборгованість за кредитним договором складає 295 668,48 грн., в тому числі поточна заборгованість за кредитом 119 983,05 грн., заборгованість за відсотками 82 934,56 грн., пеня за прострочення повернення кредиту та сплати відсотків 92 750,87 грн., просив стягнути з відповідача зазначену заборгованість (а.с. 1-4).

Згідно матеріалів справи постановою правління Національного банку України від 10 листопада 2014 року № 717 відкликано банківську ліцензію та ліквідовано ПАТ «КБ «УФС» (а.с. 30).

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 13 листопада 2014 року № 119 розпочато з 13 листопада 2014 року процедуру ліквідації ПАТ «КБ «УФС» (а.с. 31), рішенням від 05 листопада 2015 року № 201 строки здійснення процедури ліквідації ПАТ «КБ «УФС» продовжено на два роки по 12 листопада 2017 року (а.с. 33).

Заочним рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 29 червня 2016 року у задоволенні позовних вимог ПАТ «КБ «УФС» відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що позовні вимоги є недоведеними, позивачем не надано доказів того, що між ПАТ «КБ «УФС» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 008/2065-О від 09.04.2012 року та відповідно, що ОСОБА_3 має перед позивачем кредитні зобовязання (а.с. 55-56).

В апеляційній скарзі позивач ПАТ «КБ «УФС», від імені якого діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, посилаючись на неповне зясування судом обставин справи, просить заочне рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Зазначає, що оригінал кредитного договору № 008/2065-О від 09.04.2012 року зберігався у м. Донецьк, на території проведення антитерористичної операції, та був втрачений. Факт втрати банком документів підтверджується оголошенням в газеті «Голос України» від 16.10.2014 року №199. За фактом заволодіння майном та документами банк звертався до правоохоронних органів; на офіційному сайті МВС України міститься інформація за 14 липня 2014 року про те, що 12 липня 2014 року в Ворошиловському районі м. Донецька невідомі особи захопили приміщення банку і за цим фактом відкрито кримінальне провадження. Зазначене свідчить про обєктивні перешкоди у наданні банком оригіналу кредитного договору та інших документів банку.

Суд не повідомив позивача про необхідність надання додаткових доказів по справі, такі докази ухвалою суду не витребовувалися.

Судом не враховано, що всі операції, повязані з видачею кредитних коштів, нарахуванням процентів за користування кредитом, нарахуванням комісії, сплата основної заборгованості та процентів за кредитним договором № 008/2065-О від 09.04.2012 року відображено на окремих рахунках банку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку на машинних носіях інформації фінансової установи. Фактичні дані, на підставі яких позивач обґрунтовує свої вимоги, отримані з системи автоматизації банку (САБ) (а.с. 58-61).

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача ПАТ «КБ «УФС» ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18 листопада 2015 року № 17112015 (а.с. 97) та брав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3, який згідно позовної заяви зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто на території, яка на теперішній час органами державної влади не контролюється, і поштовий зв'язок з якою з липня 2014 року відсутній, в судове засідання апеляційного суду не з'явився. Згідно повідомлення Міністерства соціальної політики України від 28 вересня 2016 року станом на 26 вересня 2016 року інформація щодо ОСОБА_3 в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб відсутня (а.с. 139 140), у звязку з чим інформація про час і місце судового засідання для відповідача була розміщена на сторінці Апеляційного суду Донецької області у розділі «Ініформація для учасників процесів (зона АТО)» офіційного веб-порталу «Судова влада України» в мережі Інтернет (www.court.gov.ua) (а.с. 135, а.с. 146).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

До такого висновку апеляційний суд дійшов з наступних підстав:

Відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, ПАТ «КБ «УФС» свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що 09.04.2012 року між ПАТ «КБ «УФС» та ОСОБА_3 був укладений договір № 008/2065-О про надання споживчого кредиту на умовах овердрафту по картковому рахунку, згідно якого позивач надав відповідачу споживчий кредит на умовах овердрафту по картковому рахунку відповідача № 26255001000576,980, ліміт овердрафту складав 120000,00 грн., строк дії ліміту овердрафту - 07.04.2014 року, плата за користування овердрафтом - 73,0% (а.с. 1 4).

Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно розяснень Пленуму Верховного Суду України, які викладені в пункті 6 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», при ухваленні рішення суд відповідно до ст. 212 ЦПК України оцінює докази з урахуванням вимог ст. ст. 58 та 59 ЦПК України про їх належність і допустимість. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України з а кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Згідно частини 1 ст. 11 Закону України від 12.05.1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (в редакції Закону України від 1 грудня 2005 року № 3161-IV) договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Статтею 1055 ЦК України встановлено, що к редитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Частиною 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» також встановлено, що договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі.

Споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки комісії або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.

У договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: 1) сума кредиту; 2) детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; 3) дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; 4) право дострокового повернення кредиту; 5) річна відсоткова ставка за кредитом; 6)умови дострокового розірвання договору; 7) інші умови, визначені законодавством.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені між ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Виходячи з наведених правових норм, єдиним належним та допустимим доказом укладення між сторонами кредитного договору та досягнутих сторонами умов такого договору є укладений ними в письмовій формі кредитний договір, зі змісту якого суд має встановити умови надання кредиту, зокрема, суму кредиту, строк та порядок її повернення; річну відсоткову ставку за кредитом, строки та порядок її сплати; відповідальність за порушення умов кредитного договору, в тому числі розмір та порядок нарахування пені за прострочення виконання кредитних зобовязань.

Позивач на підтвердження своїх позовних вимог ні оригінал, ні належним чином посвідчену копію договору № 008/2065-О про надання відповідачу ОСОБА_3 споживчого кредиту, заборгованість за яким вимагає стягнути, не надав.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що посилання позивача на те, що 21 червня 2014 року невідомі особи протиправно заволоділи належним банку на праві власності автомобілем, в якому знаходились оригінали документів, зокрема, і оригінал кредитного договору, укладеного з ОСОБА_3, не спростовує висновку суду про недоведеність кредитних відносин між сторонами. Надані на підтвердження факту заволодіння майном банку звернення до Міністерства внутрішніх справ України від 15 серпня 2014 року № б/н (а.с. 24 26) та відповідь Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 25 грудня 2015 року за №4/1335 не є доказами укладення між сторонами кредитного договору.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 03 жовтня 2016 року позивачу на виконання вимог частини 4 ст. 10 ЦПК України було рекомендовано надати довідку про наявність у позивача сканованої копії підписаного сторонами кредитного договору №008/2065-О від 09 квітня 2012 року. Проте така суду не надана з посиланням на те, що автоматизована система ПАТ «КБ «УФС» не містить сканованої форми договору №008/2065-О від 09 квітня 2012 року.

На підтвердження позовних вимог ПАТ «КБ «УФС» надало виписки з особових рахунків, відкритих на імя ОСОБА_3 за період з 09.04.2012 року по 05.05.2016 року, зокрема, за рахунками № 26257002046634.980 (а.с. 9-10), № 22079002046634.980 (а.с. 11), № 22099004046634.980 (а.с. 12), № 26279002046634.980 (а.с. 13 - 20), та меморіальні ордери № 1494650 від 26.04.2012 року на видачу овердрафту на суму 22927,71 грн. (а.с. 5), №1517706 від 06.09.2012 року на гашення овердрафту суму 117 040,12 грн. (а.с. 6), №1505350 від 03.07.2012 року на гашення овердрафту на суму 98 477,60 грн. (а.с. 7), №1549796 від 01.07.2013 року на гашення овердрафту на суму 41991,05 грн. (а.с. 8).

Проте, як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, зазначені виписки та меморіальні ордери не є належним та допустимими доказами укладення між сторонами кредитного договору, змісту його умов та отримання позивачем коштів за кредитним договором.

Відповідно до частини 1 ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

В наданих виписках за рахунками № 26257002046634.980 та № 22079002046634.980 (а.с. 9 - 11) відсутнє будь-яке посилання на кредитний договір № 008/2065-О від 09.04.2012 року.

В виписках за рахунками № 22099004046634.980 та № 26279002046634.980 (а.с. 12 - 20), посилання на кредитний договір № 008/2065-О від 09.04.2012 року має місце лише, починаючи з 16 липня 2015 року, тобто через рік після втрати банком первинних бухгалтерських документів (а.с. 12 - 20).

Крім того, за відсутності самого кредитного договору суд не має можливості перевірити чи дійсно рахунки № 26257002046634.980, № 22079002046634.980; №22099004046634.980; №26279002046634.980 було відкрито саме на підставі кредитного договору № 008/2065-О від 09.04.2012 року, укладеного з ОСОБА_3

З виписок з цих особових рахунків не вбачається зміст зобовязань банку та позичальника щодо умов надання кредитних коштів, їх повернення та сплати процентів за користування кредитом. Зазначені виписки не підписані посадовою особою банка, яка несе відповідальність за ведення бухгалтерського обліку та відповідно за достовірність зазначених в виписках відомостей.

Позивачем не надано суду і доказів отримання відповідачем ОСОБА_3 картки, за допомогою якої він користувався картковим рахунком № 26255001000576.980, який зазначений в позові та в виписці за рахунком № 26257002046634.980.

Надані позивачем меморіальні ордери також не містять посилання на кредитний договір №008/2065-О від 09.04.2012 року.

Відповідно до п. 2.16. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 року №254, під час приймання розрахункових документів відповідальний виконавець перевіряє правильність їх оформлення і засвідчує своїм підписом та відбитком штампа банку. Якщо операція потребує додаткового контролю, то документ, на підставі якого здійснена така операція, перевіряється особою, яка виконує контрольні функції (далі - контролер), і засвідчується її підписом. Електронні документи засвідчуються електронним цифровим підписом відповідних працівників під час їх створення. Контролер має засвідчувати електронні документи своїм цифровим підписом лише після того, як перевірив наявність цифрових підписів відповідальних виконавців та отримав позитивний результат.

Проте надані позивачем меморіальні ордери не містять ні підписів відповідальних виконавців, ні штампів банку, ні електронних цифрових підписів (а.с. 5 8). Згідно пояснень представника позивача у судовому засіданні апеляційного суду оригінали письмових меморіальних ордерів були викрадені, а тому до позовної заяви додані електронні копії меморіальних ордерів з системи автоматизації банку.

Відповідно до Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 року № 254, організація операційної діяльності передбачає наявність документованих операційних процедур (правил) за всіма операціями, що здійснюються банками відповідно до законодавства України (пункт 1.5.). Операції, які здійснюють банки, мають бути належним чином задокументовані (пункт 4.1). Підставою для відображення операцій за балансовими та/або позабалансовими рахунками бухгалтерського обліку є первинні документи (пункт 4.2). Первинні документи мають бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення в паперовій та/або в електронній формі (пункт 4.3).

Позивачем не надано суду первинних бухгалтерських документів, оформлених згідно з вимогами зазначеного Положення, щодо суми отриманого відповідачем кредиту за кредитним договором №008/2065-О від 09.04.2012 року.

Відповідно до частини 2 ст. 59 ЦПК України о бставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 10561 ЦК України п роцентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Будь-яких доказів щодо типу та розміру процентної ставки, порядку сплати процентів за користування кредитними коштами позивачем суду не надано.

Апеляційний суд звертає увагу, що згідно позовної заяви плата за користування овердрафтом складає 73%. При цьому в позові не зазначено за який період нараховується така плата (чи це річна відсоткова ставка, чи це місячна відсоткова ставка тощо) та в якому порядку. Проте згідно доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості проценти за користування овердрафтом нараховані, виходячи з 22% річних, що не відповідає обставинам зазначеним в позові.

Заявляючи позовні вимоги про стягнення пені, позивач в позовній заяві не зазначив чи була вона передбачена договором, за порушення яких зобовязань, в якому розмірі. Будь яких доказів щодо наявності між сторонами домовленості щодо права позивача на неустойку (пеню) за порушення зобовязань за договором та її розміру позивач суду не надав.

Доводи апеляційної скарги про те, що всі операції, повязані з видачею кредитних коштів, нарахуванням процентів за користування кредитом, нарахуванням комісії, сплата основної заборгованості та процентів за кредитним договором № 008/2065-О від 09.04.2012 року відображено на окремих рахунках банку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку на машинних носіях інформації фінансової установи; що фактичні дані, на підставі яких позивач обґрунтовує свої вимоги, отримані з системи автоматизації банку, не спростовують висновків суду.

Автоматизована банківська система «SCROOGE», яка використовується позивачем та з якої ним отримані відомості щодо ліміту овердрафту, строку його повернення, розміру процентів за користування кредитом, є внутрішньою банківською системою, яка не містить жодного підпису відповідача, і не є належним доказом існування кредитних правовідносин між сторонами.

Відповідно до розділу 9 Положення про організацію операційної діяльності в банках України системи автоматизації банку мають мету інформаційного забезпечення операційної діяльності банків і не замінюють первинних бухгалтерських документів, якими мають оформлятися операції банку.

Відповідно до частини 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доводи апеляційної скарги про те, що оригінал кредитного договору № 008/2065-О від 09.04.2012 року зберігався у м. Донецьк, на території проведення антитерористичної операції, та був втрачений; що факт втрати банком документів підтверджується оголошенням в газеті «Голос України» від 16.10.2014 року № 199; що за фактом заволодіння майном та документами банк звертався до правоохоронних органів; що на офіційному сайті МВС України міститься інформація за 14 липня 2014 року про те, що 12 липня 2014 року в Ворошиловському районі м. Донецька невідомі особи захопили приміщення банку і за цим фактом відкрито кримінальне провадження, не спростовують висновку суду про недоведеність позовних вимог.

Наявність обєктивних перешкод у наданні банком кредитного договору, на що посилається позивач в апеляційній скарзі, відповідно до ст. 61 ЦПК України не є підставою для звільнення позивача від доказування факту укладення ним кредитного договору з відповідачем.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом не було повідомлено позивача про необхідність надання додаткових доказів по справі, що такі докази не були витребувані ухвалою суду, не ґрунтуються на законі.

Відповідно до частини 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. У справах позовного провадження суд не має права витребувати необхідні докази за власною ініціативою.

За встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог. Надані позивачем докази не підтверджують факт укладення з відповідачем кредитного договору, умови надання кредитних коштів. Позивачем не надано допустимих доказів на підтвердження факту виконання ним своїх зобов?язань за кредитним договором. І зокрема, не доведено, що відповідач має перед банком кредитні зобов'язання.

Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування або зміни рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не має, доводи апеляційної скарги необгрунтовані і не спростовують висновків суду, тому відповідно до частини 1 ст. 308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст. 307, ст. 308, ст. 314, ст. 315 ЦПК України, Апеляційний суд Донецької області, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український Фінансовий Світ» відхилити.

Заочне рішення Селидівського міського суду Донецької області від 29 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Л.І. Соломаха

Судді: Л.О. Груіцька

ОСОБА_4