Постанова № 61915647, 03.10.2016, Обухівський районний суд Київської області

17.08.2016 Мосто

Справа № 372/2183/16-а

П О С Т А Н О В А

Іменем України

03 жовтня 2016 року Обухівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Кравченка М.В.,

при секретарі Бадьорій Є.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - Київський обласний військовий комісаріат, про визнання дій неправомірними, зобовязання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із вищеназваним позовом, в якому посилаючись на неправомірні дії відповідача, допущені під час розгляду його заяви про виплату одноразової допомоги у звязку із встановленням другої групи інвалідності, отриманої внаслідок поранення, повязаного з виконанням обовязків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, а саме на території Республіки Афганістан, просив:

- визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо повернення на доопрацювання документів ОСОБА_1 по отриманню одноразової грошової допомоги, у зв'язку зі встановленням інвалідності II групи, що настала внаслідок поранення повязаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.

- зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, у зв'язку зі встановленням інвалідності II групи, що настала внаслідок поранення повязаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та статей 16 - 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі двохсоткратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності 04 лютого 2014 року.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позов підтримав в повному обсязі, посилаючись на надання позивачем повного передбаченого законом переліку документів, протиправну відмову Міноборони у виплаті грошової допомоги позивачеві.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні проти позову заперечила повністю, посилаючись на правомірність дій відповідача, повернення заяви через ненадання позивачем повного пакету документів.

Представник третьої особи ОСОБА_3 в судовому засіданні проти позову заперечила повністю, посилаючись на аналогічні обставини, пояснила, що облвійськкомат дав висновок про наявність у позивача права отримати допомогу.

Вислухавши представників сторін, третьої особи, дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проходив військову строкову службу з 15 березня 1980 року по 15 червня 1981 року в Республіці Афганістан та отримав статус «Учасника бойових дій», що підтверджується копією військового квітка та довідкою Обухівського районного військового комісаріату Київської області.

Під час проходження військової служби в Республіці Афганістан ОСОБА_1 отримав поранення.

16 грудня 2013 року згідно висновку спеціаліста №2290/Ж було встановлено, що у ОСОБА_1 мають місце рубці в лобній ділянці зліва, в поперековій ділянці справа, а заднє-зовнішній поверхні правового плечового суглоба, на лівій переднє-боковій поверхні грудної клітини по переднє-паховій лінії в проекції 6-7 ребер, на заднє-внутрішній поверхні правої гомілки у нижній третині є наслідком загоєння ран, які виникли внаслідок розривної дії снаряду, могли бути спричинені у 1980 році, що підтверджується копією висновку.

19 грудня 2013 року протоколом засідання Центральної військово-лікарської комісії відповідача №3228 було встановлено причинний зв'язок поранень ОСОБА_1, захворювань з виконанням обовязків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, що підтверджується копією витягу.

04 лютого 2014 року комісією МСЕК з 04 лютого 2014 року ОСОБА_1 довічно було встановлено другу групу інвалідності з причиною інвалідності поранення повязане з виконанням обовязків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, що підтверджується копіює довідки.

17 лютого 2014 року ОСОБА_1 отримав посвідчення інваліда війни другої групи, що підтверджується копією посвідчення.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобовязаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обовязків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин зазначених у цьому пункті.

Реалізуючи своє право інваліда на отримання даної грошової допомоги ОСОБА_1 28 лютого 2016 року звернувся до Київського обласного військового комісаріату із заявою та відповідним пакетом документів.

Київський обласний військовий комісаріат отримав заяву ОСОБА_1 з пакетом документів, направив до відповідача Міністерства оборони України з висновком про можливість виплати позивачеві грошової компенсації, що підтверджується копією листа №2/5/735 від 28 березня 2016 року.

В липні 2016 року позивачеві у Обухівському районному військовому комісаріаті був виданий витяг з засідання комісії з розгляду питань, повязаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 20 травня 2016 року №36 про повернення позивачеві документів, в звязку з відсутністю даних про причину та обставини поранення, а саме про те, що воно не повязане із вчиненням ним кримінального або адміністративного правопорушення, або не є це наслідком вчинення дій в стані алкогольного або наркотичного спяніння, що підтверджується копією витягу.

При наданні правової оцінки суті позовних вимог суд приймає до уваги наступне.

На підставі п.2 ч.1 ст.3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» дія цього закону поширюється зокрема, на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, повязаного з проходженням військової служби.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон України № 2011-XII) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обовязків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до пятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.2постанови Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 рокудопомога, що не була призначена, призначається и виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Друга група інвалідності була встановлена позивачу з 04 лютого 2014 року, а тому він має право на допомогу відповідно допостанови Кабінету Міністрів України № 499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб».

Пунктом 1 даної постанови затверджено порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги, а пунктом 2 постанови визначено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 1 січня 2007 року, здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цієюпостановою.

Відповідно до п.2.п.п.4 порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» одноразова грошова допомога виплачується: військовослужбовцям строкової служби у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) без встановлення групи інвалідності, заподіяного їм під час проходження військової служби, чи в разі настання інвалідності під час проходження військової служби та особам, звільненим із строкової військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, залежно від ступеня втрати працездатності - у розмірі, що визначається у відсотках десятирічного грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається: для військовослужбовців строкової служби - за максимальним посадовим окладом за першим тарифним розрядом, передбаченим для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, на день втрати працездатності, а звільнених із служби - на день звільнення.

Право на отримання одноразової грошової допомоги, у розумінні Закону України № 2011-XII, не пов'язується з часом та місцем звільнення з військової служби, а пов'язується із фактом та часом встановлення інвалідності військовослужбовцю, який звільнений з військової служби, яка настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, отриманих під час виконання обов'язків військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби.

Дана позиція визначена в постановах колегії судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 18 листопада 2014 року та 21 квітня 2015 року.

Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно з п.7 ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»визначено, що до інвалідів війни належать також інвалідиіз числа учасників бойових дій на території інших держав, які стали інвалідамивнаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання,пов'язаних з перебуванням у цих державах.

Відповідно до ч.2 ст.16 Закону, встановлено, що «одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю інвалідності. Що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва) отриманого ним під час виконання обовязків військової служби або внаслідок захворювання, повязаного з виконанням ним обовязків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок даних причин; встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, повязаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільнений з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби».

Пунктом 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженогопостановою КМУ від 25 грудня 2013 року № 975визначено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, що відповідає позиції викладені в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 23 жовтня 2014 року у справі № К/800/1679/14.

Реалізуючи своє законне право на отримання даної одноразової допомоги позивач відповідно до вищевказаної постанови подав до Київського обласного військового комісаріату відповідні документи, який є уповноваженим органом.

Згідно з п.13 Порядку № 975, встановлено, що керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Діючи на виконання даного пункту Київський обласний комісаріат Міністерства оборони України направив документи позивача з позитивним висновком до відповідача, якій їх отримав 06 квітня 2016 року, що підтверджується копією листа №2/5/735 від 28 березня 2016 року.

Розпорядник бюджетних коштів, відповідач по справі, приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або, у разі відмови, для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Виходячи з вищевказаного нормативними актами, регулюючими виплату даної одноразової допомоги встановлено, що відповідач повинен прийняти рішення про виплату або відмову в виплаті цієї допомоги, будь-якого іншого рішення, в тому числі і щодо повернення на до оформлення тощо, відповідач не має права приймати, що вказує на неправомірність дій відповідача.

Відповідно до копії військового квитка ОСОБА_1, який є обовязковим підтвердженням проходження служби встановлюється, що він проходив військову службу в Республіці Афганістан з 15 березня 1980 року по 15 червня 1981 року в звязку з чим маючи відповідні пільги отримав посвідчення учасника бойових дій.

Крім цього відповідно до запису 21 у військовому квитку НК №4308256 встановлюється, що позивач отримав медаль «За бойові заслуги» після проходження військової служби, тим самим поранення ним були отримані ні при вчиненні кримінального або адміністративного правопорушення, ні в стані алкогольного чи наркотичного спяніння, так нагороди при вчиненні даних дій не вручалися.

Довідкою Обухівського районного військового комісаріату №398 від 12 лютого 2016 року, органу здійснюючого контроль за військовим обліком за місцем мого проживання, встановлюється, що позивач проходив військову службу та приймав участь у бойових діях, тим самих дані про отримання ним поранення ні при вчиненні кримінального або адміністративного правопорушення, ні в стані алкогольного чи наркотичного спяніння відсутні, що вказує на неправомірність дій відповідача.

Також необхідно вказати, що згідно п.21.21 глави 21 розділу ІІ Положення о військово-лікарській експертизі в Збройних Силах України встановлено, що за наявності тілесних ушкоджень у колишніх військовослужбовців для встановлення характеру і давності тілесних ушкоджень за направленням військового комісара підлягають огляду судово-медичним експертом. Результат медичного обстеження судово-медичним експертом заносяться в акт судово-медичного дослідження (висновок) поранення та разом з довідкою про проходження військової служби і перебування у частинах діючої армії, з посиланням на Перелік країн, посвідченням учасника бойових, військово-обліковими і медичними документами направляються до штатних ВЛК для встановлення причинного звязку поранення (каліцтва), що відповідає діям відносно позивача та підтверджує правомірність його звернення та неправомірність дій відповідача в частині повернення документів без остаточного рішення.

Відповідно до п.2 «Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №302 від 12 травня 1994 року встановлено, що «посвідчення є документом, яке підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на основі якого надаються відповідні пільги і компенсації.

Позивач має посвідчення інваліда війни, тому має право на отримання даної одноразової допомоги, що свідчить про правомірність його звернення та неправомірність дій відповідача.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Конституція України у статті 46 встановлює, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з пп. 1, 2 ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Конституція України у статті 46 встановлює, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду переконливих доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій.

Згідно зі статтею 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За таких обставин, суд вважає, що під час розгляду справи було доведено факт порушення відповідачем його прав та законних інтересів, які підлягають судовому захисту.

Заперечення відповідача та третьої особи суд вважає непереконливими і такими, що не враховують приписи законодавства, на які позивач посилався в обгрунтування позову. Так, посилання на необхідність отримання додаткових документів щодо розміру грошового забезпечення не ґрунтуються на законі, оскільки позивач проходив строкову військову службу і не був офіцером, будь-яких відомостей про наявність передбачених законом обмежень у позивача для отримання одноразової грошової допомоги суду не повідомлено, а отримання позивачем додаткових документів щодо проходження військової служби є неможливим, тому вимога про надання додаткових документів, не передбачених зазначеним вище Порядком, є протиправною і необґрунтованою.

Враховуючи викладене вище, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючисьстаттею 55 Конституції України, статтями2, 9,10,11,69, 71,86, 94, 159 - 163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, статтями 3, 9, 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», суд

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо повернення на доопрацювання документів ОСОБА_1 по отриманню одноразової грошової допомоги, у зв'язку зі встановленням інвалідності II групи, що настала внаслідок поранення повязаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.

Зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, у зв'язку зі встановленням інвалідності II групи, що настала внаслідок поранення повязаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та статей 16 - 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі двохсоткратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності 04 лютого 2014 року.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. Якщо було подано апеляційну скаргу постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Обухівський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Кравченко М.В.